- •1.Предмет диференціальної психології.
- •2. Задачі диференціальної психології.
- •3.Структура диференціальної психології.
- •4.Індивідуальні, типологічні та групові відмінності
- •5.Донауковий, філософський, емпіричний етапи становлення диференціальної психології.
- •6.Перші наукові дослідження індивідуальних відмінностей (ф. Бессель, в. Вундт, ф. Гальтон).
- •7.Специфіка диференціальної психології, її зв’язок з іншими науками
- •8.Напрями диференційно-психологічних досліджень за в. Штерном
- •9. Диференціальна психофізіологія як галузь диференціальної психології.
- •10.Внесок експериментальної психології, біології у розвиток диференціальної психології.
- •11. Три світові традиції у розвитку диференціальної психології: європейська, американська, російська.
- •12. Загальні принципи диференціально-психологічного аналізу.
- •13. Варіативність. Детермінізм.
- •14. Формальний підхід у вивченні індивідуальності.
- •15. Інтраіндивідуальні зв’язки як вияв специфіки взаємозв’язку індивідуальих психічних властивостей.
- •16. Інтеріндивідуальні варіації властивостей .
- •17. Об*єкт-субєктна взаємодія
- •18. Функціональна специфічність великих півкуль.
- •19. Теорії походження функціональної асиметрії.
- •20. Функції лівої і правої півкулі.
- •21. Профілі функціональної асиметрії
- •22. Асиметрія мозку: моторна, сенсорна, психічна
- •23. Пренатальні ознаки функціональної асиметрії
- •24. Постнатальні ознаки латеральності.
- •25. Чинники походження асиметрії: середовищні (включаючи культурні), генетичні і патологічні
- •26. Організм – тілесний фактор індивідуальності.
- •27. Індивід – передумова особистості
- •28. Особистість – психологічний носій соціальних властивостей
- •29. Індивідуальність – інтегральна біопсихосоціальна характеристика людини
- •30. Людина як суб’єкт взаємодії зі світом
- •31. Теорія спадкових чинників.
- •32. Соціогенетична теорія.
- •33. Теорія двох чинників.
- •34. Теорія впливу конституціональних і морфологічних ознак.
- •35. Теорія психофізіологічних основ індивідуальних відмінностей.
- •36. Теорія диференціації.
- •37. Класифікація методів диференціальної психології.
- •38. Загальнонаукові методи.
- •39. Психогенетичні методи.
- •40. Власне психологічні методи.
- •41. Прийоми і способи наукової класифікації.
- •42. Поняття «я-концепції».
- •43. Індивідуальні особливості пізнавальних психічних процесів.
- •44. Індивідуальні особливості пам'яті.
- •47. Індивідуальні особливості мислення: самостійність, критичність, гнучкість, глибина, широта, послідовність, швидкість.
- •48. Індивідуальні відмінності в усній та письмовій мові.
- •49. Здібності та інтелект у структурі індивідуальності.
- •50. Проблема задатків, здібностей та інтелекту у диференціальній психології.
- •51. Загальні інтелектуальні здібності.
- •52. Характеристика тестологічних підходів до інтелекту.
- •53. Стійкість інтелектуальних вимірювань.
- •54. Інтелект у структурі індивідуальних властивостей
- •55. Спадковість і середовище у детермінації інтелектуальних відмінностей.
- •56. Критерії та ступені вираженості розумової відсталості.
- •57. Соціальний інтелект.
- •58. Емоційний інтелект.
- •59. Стиль життя, як індивідуальна стратегія поведінки (адлер).
- •60. Стильові риси особистості (за олпортом).
- •61. Індивідуальні особливості у сфері пізнання.
- •62.Поняття когнітивного стилю. Види когнітивних стилів.
- •63. Стилі кодування інформації.
- •64. Стилі постановки та рішення проблем
- •65. Стилі пізнавального відношення до світу (епістемологічні стилі).
- •66. Персональний пізнавальний стиль як результат інтеграції різних рівнів стильової поведінки.
- •67. Індивідуальний стиль діяльності (в. Мерлін, є. Клімов).
- •68.Стиль діяльності та її ефективність
- •69. Класифікації стилів діяльності: стилі виробничої, педагогічної, спортивної діяльності; стилі діяльності музикантів-виконавців; стилі навчальної діяльності.
- •1 Діяльність/ дія/ операція.
- •2 Психологічні властивості/ психічні стани/ психічні процеси.
- •3 Рівні адаптації s до вимог і умов діяльності: режими технології (технічні дії) тактики, стратегії.
- •70. Стилі керівництва, зв'язок з особистісними якостями. Стилі спілкування, стилі самопрезентації та інші індивідуальні стилі поведінки.
- •72. Історія вчення про темперамент – пошук біологічних основ темпераменту (Гіппократ – Гален, а. Галлер, г. Врісберг, п. Лесгафт, і. Генлє, а. Фульє, п. Блонський, б. Завадовський та ін).
- •73. Формальний опис класичної типології і. Кантом: темпераменти діяльності та темпераменти почуттів.
- •74. Енергетична теорія темпераменту в. Вундта.
- •75. Конституційні теорії темпераменту: к. Сіго, е. Кречмера, у. Шелдона. Типи будови тіла та темпераменту за е. Кречмером.
- •77. Спеціальна теорія індивідуальності в.М. Русалова.
- •78. Концепція «Темпераменту особистості» г. Айзенка.
- •79. Загальна характеристика диференційно-психофізіологічних досліджень. Темперамент і вища нервова діяльність за і. Павловим.
- •80. Дослідження типів нервової системи у дітей а.Г. Івановим-Смоленським. Дослідження вищої нервової діяльності і темпераменту у дітей н.І. Красногорським.
- •81. Вивчення темпераменту у психофізіологічній школі б.М. Теплова та в.Д. Нєбиліцина.
- •82. Структура темпераментних властивостей та 12-мірна класифікація властивостей нервової системи за в.Д. Нєбиліциним. Первинні і вторинні властивості нервової системи.
- •83. Психофізіологічна школа в.С. Мерліна: біологічна основа, ознаки, властивості і типи темпераменту
- •84. Дослідження взаємозв’язку властивостей темпераменту з властивостями нервової системи (в. Мерлін, г. Айзенк, е. Ільїн, в. Нєбиліцин та інші).
- •85. Визначення поняття акцентуація.
- •86. Визначення понять акцентуації та психопатії.
- •87. Вчення п.Б. Ганнушкіна про конституційні психопатії
- •88. Поняття психопатії та нормального характеру.
- •89. Характеристика конституційних психопатій: циклоїдів, астеніків, шизоїдів, параноїків, епілептоїдів, істеричних, нестійких, антисоціальних, конституційно-нерозумних.
- •90. Класифікація психопатій та акцентуацій характеру підлітків за а.Є Лічко.
- •91.«Місце найменшого опору». «Підлітковий комплекс» у різних типів акцентованих підлітків: р-ції емансипації та групування з однолітками, р-ція захоплення, особливості сексуальної поведінки.
- •92.Типи акцентуації та особливості сприйняття себе (самооцінки).
- •93. Порушення поведінки у різних типів акцентуйованих підлітків: делінквентна поведінка, втеча з дому і бродяжництво, токсикоманічна поведінка (рання алкоголізація), суїцидальна поведінка.
- •94.Теорія акцентуйованих особистостей к.Леонгарда.
- •95 Статеві відмінності у прояві властивостей нс і темпераменту. Статеві відмінності в емоційні сфері.
- •96. Відмінності у здібностях чоловіків і жінок.
- •97. Особистісні відмінності чоловіків і жінок.
- •98. Гендерні особливості поведінки.
- •99.Основні поняття: раса, етнос, культура.
- •100.Етнокультурні відмінності сприймання і інтелекту.
- •101.Ментальність як інтегральна етнопсихологічна ознака.
- •102. Етнокультурні відмінності у спілкуванні.
- •103. Розуміння норми і патології в етнокультурному контексті.
- •104.Теорії, що пояснюють відмінності в характері і ментальності етносу.
54. Інтелект у структурі індивідуальних властивостей
Зв'язок інтелекту з іншими індивідуальними параметрами завжди в центрі гострих дискусій. Тут виділяється дві проблеми:1) взаємовпливу інтелекту й особистості, почали ще Л.Тернстоун і Р.Кеттел, що виявили тісне переплетення деяких особистісних властивостей з інтелектуальними особливостями; 2) пов'язана з вивченням інтраіндивидуальних умов розвитку інтелекту.
Сьогодні серед когнітивних психологів існує досить чітка спільна позиція у визначенні того, яка психологічна реальність ховається за конструктом інтелект. Опитування 600 експертів показало, що 99.3% з них згодні в тому, що інтелект пов'язаний з абстрактним мисленням або логікою, 97.7% вважають очевидним зв'язок інтелекту з вирішенням проблем. Проте менш очевидним є зв'язок інтелекту з іншими, не когнітивними, характеристиками індивідуальності.
Зв’зок інтелекту з іншими інтелектуальними властивостями:
*Тривожність (нейротицизм) та інтелект. Ці два показники відображають відповідно енергетичний та інформаційний аспекти активності S. У тривожності - відображається інтенсивність емоційно-вольових процесів. Представляє інтерес зіставлення показників тривожності з показниками розумової продуктивності (дослідженні по тесту Р.Кеттелла). Результати факторного аналізу: 1)в одних випадках співвідношення показників інтелекту і тривожності тяжіє до негативної кореляції 2) а в інших –до позитивної кореляції. Згідно з гіпотезою про криволінійну (V-подібну) залежність, у міру підвищення значень енергетичного фактора (ступінь тривожності) інтелектуальна продуктивність підвищується, а потім, після досягнення певного оптимуму, починає знижуватися.
*Темперамент та інтелект. Гіпотеза про існування єдиного базового механізму формування темпераменту і загальних здібностей перевірялася в порівняльному дослідженні взаємозв'язків темпераменту та інтелектуальних показників у дітей та дорослих (Русалов, Дудін). В основу було покладено уявлення про існування первинних задатків - генетично фіксованого поєднання всіх природних властивостей людини, спочатку формують властивості темпераменту (останні виступають, в свою чергу, в якості задатків другого рівня, що детермінують розвиток загальних здібностей). Різниця в механізмах формування темпераменту і властивостей загальних здібностей полягає в більш змістовному характері останніх, що пов'язано з динамічними можливостями когнітивної сфери, зумовленими обсягом засвоєних знань, розумовими навичками і операціями. Отримані дані свідчать про взаємодію темпераменту і здібностей насамперед через характеристики активності - ергічності, пластичності і темпу. У той же час щільність зв'язків між двома досліджуваними підструктурами індивідуальності опинилася в залежності від двох параметрів - віку (у підлітків зв'язок пераментальних та інтелектуальних показників виявилася більш значущою) і рівня розумового розвитку (чим вище інтелект, тим слабкіше зв'язок між досліджуваними ознаками індивідуальності) .
*Особистість і інтелект. Г. Гарднер визначає інтелект в термінах численних здібностей, кожна з яких є важливою для досягнення адекватності та успішності в певній сфері життєдіяльності. Цінність кожного компонента інтелекту визначається конкретними громадськими нормативами, які заохочують або не заохочують розвиток наступних інтелектуальних здібностей:
*просторових (орієнтація в просторі на основі психічних образів)
*музичних
*тілесно-кінестетичних
*інтер (або між-) особистісних (розуміння інших)
*інтраособистісних (розуміння себе).
Ці сім інтелектуальних компонентів відображають всі аспекти людського потенціалу, забезпечуючи адаптацію та розвиток. Вміщені в культурний контекст, вони виявляють імпліцитні громадські установки. Г.Гарднер вважає, що розвиток перших двох здібностей зі списку характеризує західне суспільство в цілому, а для ізольованих невеликих соціумів (наприклад, жителів маленьких островів) специфічна орієнтація на розвиток міжособистісної компетентності.
В іншій інтерпретації інтелекту вказується, що його традиційні визначення занадто вузькі і не вміщають таких аспектів як щастя, особистісний успіх чи гармонія з суспільством. Ці компоненти були враховані в базовій моделі емоційного інтелекту Маєр, яка акцентувала увагу на п'яти типах здібностей - знання про емоції, управління емоціями, розпізнавання емоцій у інших, вміння мотивувати себе, совладаніе з соціальними відносинами.
