54. Інтелект у структурі індивідуальних властивостей

Зв'язок інтелекту з іншими індивідуальними параметрами завжди в центрі гострих дискусій. Тут виділяється дві проблеми:1) взаємовпливу інтелекту й особистості, почали ще Л.Тернстоун і Р.Кеттел, що виявили тісне переплетення деяких особистісних властивостей з інтелектуальними особливостями; 2) пов'язана з вивченням інтраіндивидуальних умов розвитку інтелекту.

Сьогодні серед когнітивних психологів існує досить чітка спільна позиція у визначенні того, яка психологічна реальність ховається за конструктом інтелект. Опитування 600 експертів показало, що 99.3% з них згодні в тому, що інтелект пов'язаний з абстрактним мисленням або логікою, 97.7% вважають очевидним зв'язок інтелекту з вирішенням проблем. Проте менш очевидним є зв'язок інтелекту з іншими, не когнітивними, характеристиками індивідуальності.

Зв’зок інтелекту з іншими інтелектуальними властивостями:

*Тривожність (нейротицизм) та інтелект. Ці два показники відображають відповідно енергетичний та інформаційний аспекти активності S. У тривожності - відображається інтенсивність емоційно-вольових процесів. Представляє інтерес зіставлення показників тривожності з показниками розумової продуктивності (дослідженні по тесту Р.Кеттелла). Результати факторного аналізу: 1)в одних випадках співвідношення показників інтелекту і тривожності тяжіє до негативної кореляції 2) а в інших –до позитивної кореляції. Згідно з гіпотезою про криволінійну (V-подібну) залежність, у міру підвищення значень енергетичного фактора (ступінь тривожності) інтелектуальна продуктивність підвищується, а потім, після досягнення певного оптимуму, починає знижуватися.

*Темперамент та інтелект. Гіпотеза про існування єдиного базового механізму формування темпераменту і загальних здібностей перевірялася в порівняльному дослідженні взаємозв'язків темпераменту та інтелектуальних показників у дітей та дорослих (Русалов, Дудін). В основу було покладено уявлення про існування первинних задатків - генетично фіксованого поєднання всіх природних властивостей людини, спочатку формують властивості темпераменту (останні виступають, в свою чергу, в якості задатків другого рівня, що детермінують розвиток загальних здібностей). Різниця в механізмах формування темпераменту і властивостей загальних здібностей полягає в більш змістовному характері останніх, що пов'язано з динамічними можливостями когнітивної сфери, зумовленими обсягом засвоєних знань, розумовими навичками і операціями. Отримані дані свідчать про взаємодію темпераменту і здібностей насамперед через характеристики активності - ергічності, пластичності і темпу. У той же час щільність зв'язків між двома досліджуваними підструктурами індивідуальності опинилася в залежності від двох параметрів - віку (у підлітків зв'язок пераментальних та інтелектуальних показників виявилася більш значущою) і рівня розумового розвитку (чим вище інтелект, тим слабкіше зв'язок між досліджуваними ознаками індивідуальності) .

*Особистість і інтелект. Г. Гарднер визначає інтелект в термінах численних здібностей, кожна з яких є важливою для досягнення адекватності та успішності в певній сфері життєдіяльності. Цінність кожного компонента інтелекту визначається конкретними громадськими нормативами, які заохочують або не заохочують розвиток наступних інтелектуальних здібностей:

*просторових (орієнтація в просторі на основі психічних образів)

*музичних

*тілесно-кінестетичних

*інтер (або між-) особистісних (розуміння інших)

*інтраособистісних (розуміння себе).

Ці сім інтелектуальних компонентів відображають всі аспекти людського потенціалу, забезпечуючи адаптацію та розвиток. Вміщені в культурний контекст, вони виявляють імпліцитні громадські установки. Г.Гарднер вважає, що розвиток перших двох здібностей зі списку характеризує західне суспільство в цілому, а для ізольованих невеликих соціумів (наприклад, жителів маленьких островів) специфічна орієнтація на розвиток міжособистісної компетентності.

В іншій інтерпретації інтелекту вказується, що його традиційні визначення занадто вузькі і не вміщають таких аспектів як щастя, особистісний успіх чи гармонія з суспільством. Ці компоненти були враховані в базовій моделі емоційного інтелекту Маєр, яка акцентувала увагу на п'яти типах здібностей - знання про емоції, управління емоціями, розпізнавання емоцій у інших, вміння мотивувати себе, совладаніе з соціальними відносинами.