83. Психофізіологічна школа в.С. Мерліна: біологічна основа, ознаки, властивості і типи темпераменту

Мерлін розглядав темперамент як особливий психодинамічний рівень в структурі інтегральної індивідуальності. Темперамент, по Мерлину, не може вивчатися лише як генотипічне явище. Він є засобом, яким можна керувати, і який до певних меж можна компенсувати. Концепцію B.C. Мерліна відносять до психологічних теорій темпераменту. Темперамент є окремий рівень в загальній системі інтегральної індивідуальності. Остання складається з наступних рівнів: біохімічного. соматичного, нейродинамічного, психодинамічного (власне темпераменту), рівня властивостей особистості, рівня соціальних ролей.

У структурі темпераменту розрізняються: екстраверсія як залежність психічної діяльності від готівкової об'єктивної ситуації; психодинамічна тривожність як схильність до реакції уникнення в очікуванні загрозливої ​​ситуації; реактивність як інтенсивність реакції у відповідь на інформацію, що надходить стимуляцію; імпульсивність як швидкість, з якою емоція стає спонукальною силою дії; емоційна стійкість як здатність до контролю емоцій; емоційна збудливість як інтенсивність емоційних переживань; активність як цілеспрямована діяльність; ригідність як нездатність коригувати програму діяльності відповідно до вимог ситуації.

B.C. Мерлін вводить поняття зони невизначеності і індивідуального стилю діяльності.

Зона невизначеності передбачає, що людина свідомо чи несвідомо приймає рішення про вибір способу діяльності на основі:

-оцінки індивідуальних властивостей і власних можливостей;

-визначення неузгодженості між наявними способами діяльності і об'єктивними завданнями;

-обліку різного ступеня спонукання до дії.

Під індивідуальним стилем діяльності розуміється своєрідна система психологічних засобів, до яких свідомо або стихійно вдається людина з метою найкращого зрівноважування своєї (типологічно обумовленої) індивідуальності з предметними умовами діяльності.

Мерлін досліджував окремі прояви темпераменту - темпераментні властивості. Мерлін вважав, що поняття "темперамент" має бути не передумовою, а наслідком розроблення теорії темпераменту, тому спочатку слід описати ознаки, за якими можна відрізнити темперамент від інших індивідуальних психологічних особливостей.

Основною ознакою темпераменту він вважав зумовленість його властивостями нервової системи. Як властивості (характеристики) темпераменту вчений виокремив такі особливості, що:

- регулюють динаміку психічної діяльності загалом;

- характеризують особливості динаміки окремих психічних процесів;

- мають стійкий характер упродовж тривалого часу;

- перебувають у закономірному співвідношенні, яке характеризує тип темпераменту.

Отже, ознаками темпераменту є його вродженість, стабільність прояву, вплив на динаміку психічної діяльності людини, наявність певного комплексу властивостей, що зумовлює тип темпераменту. Крім того, властивостями темпераменту він вважав особливості емоційно-вольової сфери. У дослідженнях Мерліна були встановлені численні багатозначні зв'язки міжвластивостями нервової системи і властивостями темпераменту, що по суті означає, що одна і та ж властивість темпераменту може бути обумовлена декількома властивостями нервової системи, і одне і те ж властивість нервової системи може впливати на декілька проявів темпераменту.