102. Етнокультурні відмінності у спілкуванні.

Будь-яке спілкування має враховувати етнопсихологічні особливості суб'єктів взаємодії. Воно забезпечує передавання етнокультурної інформації, необхідної для просторової стабільності та культурної інтегрованості етносу. Специфічні для певного етносу форми передавання інформації сприяють консолідації етнічної культури та відокремлюють її від інших етнічних груп, забезпечують її внутрішню цілісність, своєрідність та унікальність.

Помітним елементом комунікаційного процесу є етнопсихологічні й культурні особливості. Важливо знати передусім чітко детерміновані культурними традиціями форми спілкування, особливо ті, що підпорядковані найдавнішим культурним нормам заборонного характеру. Найпомітнішою серед таких норм є табу. Табу — заборона на речі, дії, вимовляння певних слів, на їжу, відвідування певних місць.Етнічні стереотипи — спрощенні відносно стійкі уявлення про моральні, розумові, фізичні якості та способи поведінки, спілкування, притаманні представникам конкретної етнічної спільноти.Соціальний символізм — один із виявів взаємозв'язку соц. структури і культури суспільства; регуляція соц. відносин за допомогою символічних культурних засобів; загальноприйняті способи, за доп. яких особистість може (і повинна) демонструвати своє прийняття соціальних відносин, у межах яких вона діє.

Вербальна комунікація:

Між культурами існують відмінності в тому, як використовуються засоби комунікації в міжособистісному спілкуванні.Так, представники індивідуалістичних західних культур більше уваги звертають на зміст повідомлення, на те, що сказано, а не на те – як – низькоконтекстуальні культурам. У високо контекстуальних – при передачі інформації люди звертають увагу на контекст повідомлення, на те, з ким і при якій ситуації відбувається спілкування. В даному випадку найбільш важливим є те, як сказано, а не те, що сказано.

Невербальна:

Залежно від міжособистісної відстані та тривалості зорового контакту виділяються контактні (близьку відстань, тривалий зоровий контакт – араби, латиноамериканці, культури півдня Європи, Росія) і неконтактні (велика відстань, не прийнято тривало дивитися один на одного – культури Півночі Європи, Японія, індійці) культури.

Міміка: мімічні вираження базових емоцій однакові у представників різних етнокультурних груп, але існують кількісні та якісні особливості мімічних проявів. Ці особливості пов'язані з тим, наскільки прийнято виражати емоції взагалі та є відмінності в тому, які емоції частіше проявляються при сторонніх людях, а які ні. Жести: Відмінності між культурами складаються в частоті і правилах використання певних жестів. Крім того, безліч жестів культурно специфічні, однакові по техніці виконання жести можуть по-різному інтерпретуватися в різних країнах.

Залежно від сили таких обмежень жести, емоції, міміку поділяють на такі групи: — рухи й емоції, значення яких в різних культурах істотно не відрізняються (сміх, плач, усмішка, гнів, огида, задоволення, зацікавленість, радість, сором, подив, горе, зневага); — рухи, прийняті тільки в межах однієї культури, а представниками інших культур або зовсім не інтерпретуються, або мають для них зовсім інше значення (деякі форми підтверджень, заперечень, привітань); — рухи, неадекватне вживання яких має своїм наслідком різноманітні санкції (поцілунки, різні рухи, пов'язані з сексуальною поведінкою).

Відстань (проксеміка) також може вплинути на переговорний процес, оскільки представники різних народів мають різне уявлення про її оптимальність. Йдеться про чітко визначений повітряний простір навколо людини, а також про те, як представники різних етносів реагують на спроби порушити цю територію.