104.Теорії, що пояснюють відмінності в характері і ментальності етносу.

Теория №1. Географічна.

Суть: географічні та кліматичні умови, в яких на протязі тривалого часу проживає етнос, формують усталену ментальність. Важливо!: зміна місця проживання → зміна ментальності Доведення: Географічне положення через особливості клімату (вологість повітря, температурний фон, наявність або відсутність теплих і холодних вітрів і т.д.) впливає на прояв психічної активності, призводить до переважання спрямованості психічної енергії зовні або всередину, і, отже, екстраверсії або інтроверсії. Географічне положення впливає і через природні оборонні умови (гори, моря, пустелі), які оточують місце проживання певної етнічної спільності. Наявність значних оборонних чинників відбивається на ментальності етнічної групи і сприяє виникненню демократичного режиму правління.

Динаміка поведінки людей відображає також домінуючий національний темпераментний тип, який реалізує себе, зокрема, в музично-танцювальній культурі. Для флегматичних і меланхолійних північних етносів більш характерні повільні ритми і повільність, неквапливість рухів. Чим південніше широти, тим більш темпераментними стають національні танці.

Необхідність дбайливіше ставитися до джерел енергії та природних ресурсів формує у людей такі якості як ощадливість, розважливість, скрупульозність, педантичність. Суворість клімату сприяє появі аналогічних рис характеру у північних народів в поєднанні зі стриманістю, лаконічністю і докладністю.

Необхідність виживати в жорстких умовах мотивувала свого часу у людей домінуючий розвиток логічного мислення. Для раціонального використання природних ресурсів потрібні відповідні технології та їх подальше удосконалення. Більше того, труднощі транспортного сполучення змушувало людей розробляти технології із замкнутим циклом. Наслідок: північні країни спеціалізуються на технічних науках (математика, фізика, хімія, астрономія, біологія, механіка). Країни, розташовані в зонах з м'яким, теплим кліматом і багатою рослинністю, йшли по шляху розвитку аграрного сектора і тваринництва.

. Естетична думка культивувалася більше в тих країнах, які відрізнялися різноманітністю природи. Благодатний клімат сприяв розвитку культу краси, яка виражається в літературі, скульптурі, живописі, архітектурі, предметах культу і побуту, і в людських відносинах. Зразком класичного мистецтва є стародавня Греція, Єгипет, Китай і Індія. Тут же виникли перші багаття філософської думки.

Теорія №2. Архетипічна

Засновник: К.Г.Юнг

Суть: Для кожного етносу є властивий йому архетип.

Доведення: Культурні архетипи - базисні елементи культури, що формують константні моделі духовного життя. Зміст культурного архетипу становить типове в культурі, і в цьому відношенні культурні архетипи об'єктивні і трансперсональні.

Формування культурного архетипу відбувається на рівні культури всього людства і культури великих історичних спільнот в процесі систематизації та схематизації культурного досвіду. В силу цього причетність до культурного архетипу окремим індивідом чітко не усвідомлюється і відтворення культурного архетипу конкретною особистістю виступає раціонально ненавмисним актом. Культурні архетипи розкривають свій зміст не через поняття і дискурс, а через іконічні, образотворчої форми. Іконічна природа культурних архетипів обумовлює те, що вони виявлені в свідомості як архетипічні образи, образотворчі риси яких визначаються культурним середовищем і способом метафоричної репрезентації. Найбільш фундаментальні в складі культури універсальні культурні архетипи і етнічні культурні архетипи (етнокультурні архетипи).

Універсальні культурні архетипи - приборканого вогню, хаосу, творіння, шлюбного союзу чоловічого і жіночого начал, зміни поколінь, «золотого століття» та ін. Їх суть - смислообрази, що відобразили загальні базисні структури людського існування. У культурі архетипи виступають в якості спонтанно діючих стійких структур обробки, зберігання та репрезентації колективного досвіду. Зберігаючи і репродукуючи колективний досвід культурогенези, універсальні культурні архетипи забезпечують спадкоємність і єдність загальнокультурного розвитку. Етнічні культурні архетипи є константи національної духовності, що виражають і закріплюють основоположні властивості етносу як культурної цілісності. В етнокультурних архетипах в згущеному вигляді представлений колективний досвід народу, вони є результат перетворення етнічної історії в базові моделі етнічного культурного досвіду. Актуалізація етнокультурного архетипу включає цей досвід в новий історичний контекст. Згідно за Юнгом, актуалізація архетипу є «крок у минуле», повернення до архаїчних якостей духовності, проте це може бути і проекцією в майбутнє, бо етнокультурні архетипи виражають не тільки досвід минулого, а й сподівання майбутнього, мрію народу. Активна присутність етнокультурних архетипів є важливою умовою збереження самобутності і цілісності національної культури. Культурний архетип, залишаючись незмінними по суті, діахронічно і синхронічно проявляється в найрізноманітніших формах: у міфологічних образах і сюжетних елементах, в релігійних навчаннях і ритуалах, в національних ідеалах, в химерах масових психозів і т.д.

У кожній національній культурі домінують свої етнокультурні архетипи, істотно визначають особливості світогляду, характеру, художньої творчості та історичної долі народу. У німецькій духовності Юнг виділяє архетипний образ Вотана - «даність першорядної важливості, найбільш істинне вираження і неперевершене уособлення тої фундаментального якості, яка особливо властиво німцям» (Юнг, «Вотан»).

В українському колективному несвідомому основним є архетип "доброї", "ласкавої", "родючої Землі" (за А. Кульчицьким). Під впливом цього архетипу відбувається становлення характерної для українського народу світоглядної толерантності. Основою етнічної домінанти українського національного характеру є архетип Богині-Матері, який на думку окремих дослідників, позбавив українців агресивності в світогляді.

В про російських етнокультурних архетипах можна говорити про орієнтацію на потаємну святість, виражену в образах «граду Китежа» або фольклорного Ісуса, а також про такі первинні утвореннях російської духовності, як «чуйність» або «відкритість», як стійка модель втілення уявлень про Росію в жіночий образ і ін.