22. Асиметрія мозку: моторна, сенсорна, психічна

В 30-40 годах началось изучение функциональной асимметрии на здоровых людях. Выявленные асимметрии разбили на три основных вида: психическая, моторная и сенсорная.

Моторная асимметрия – асимметрия функционирования ног, рук, мышц лица. Например, у правшей левая рука более вынослива, чем правая к статичному усилию; мышцы левой части лица сильнее правой, в результате левая половина лица кажется более мужественной.

Ранее предполагали, что в основе моторной асимметрии лежит анатомическая асимметрия моторных зон коры головного мозга, однако сейчас данное утверждение опровергается. Развитие моторной асимметрии детерминировано деятельностью периферии в ранние периоды онтогенеза, что ведет к микроструктурным перестройкам на уровне коры головного мозга. Моторная асимметрия появляется и нарастает в детские годы, достигает максимального развития к зрелому возрасту, а в позднем возрасте нивелируется. Если в раннем детстве начать переучивать левшу, то для него остается характерная сенсорная и психическая асимметрия, отличная от правшей. Моторная асимметрия является неустойчивой и может изменяться в период адаптации.

Сенсорная асимметрия – асимметрия функционирования органов чувств. Сенсорная асимметрия является более четкой и постоянной характеристикой деятельности центральных систем. Этот вид асимметрии сохраняется и закрепляется в течение всей жизни. Различают асимметрию органов зрения, слуха, вкуса, обоняния и осязания. Информация, воспринимаемая сенсорными системами, поступает в правое и левое полушарие, а ее обработка и хранение происходит в гемосфере, адаптированной к данному виду информации.

Распределении высших нервных функций между полушариями (мышление, сознание, эмоции, восприятие пространства и времени, речь) – определяется как психическая асимметрия. Результаты опытов позволяют нам говорить о том, что у правшей и левшей в основе формирования функциональных систем лежат различные механизмы. Все компоненты функциональной системы имеют определенный ритм активности, который обусловливается биологическим ритмом структур головного мозга.

 

23. Пренатальні ознаки функціональної асиметрії

Відмінності в темпах росту правої і лівої півкулі проявляються ще у внутрішньоутробному періоді і пов'язані з дією статевих гормонів. Вже на 6 тижні розвитку чоловічого зародка починається секреція статевого гормону – тестостерона. А він впливає на швидкість пренатального збільшення півкуль мозку, що розвивається. Високий вміст тестостерону в цей період уповільнює ріст лівої півкулі у чоловічого плоду в порівнянні з жіночим. Тестостерон у хлопчиків сприяє відносно більшому розвитку правої півкулі. Це сприяє розвитку просторових і математичних здібностей, які значно частіше відзначаються у чоловіків.

Психологи Стенфордського університету Е. Мак-Коба і Д. Жаклін відмічають, що 1-а дитина від народження наділена вищим рівнем статевих гормонів, ніж діти, виношені в 2-ій і 3-ій вагітностях. А між кількістю тестостерону у дитини і її розумовим розвитком є прямий зв'язок. Також з'ясували, що у первістків-хлопчиків більше тестостерону, ніж у молодших братів.

На всіх вікових етапах права і ліва півкуля функціонують разом. У ранньому віці через незрілість морфологічних шляхів, що зв'язують обидві півкулі, можуть функціонувати автономно. У міру дозрівання – взаємодіють разом і функціонують як єдине ціле.

Пренатальні впливи середи (стрес, інсульт і т. і.), що спричиняють виникнення атипічної (паталогічної) міжпівкульової організації, зокрема, ліворукість. (Наприклад, в екстремальному середовищі будь-який екологічний і психологічний стрес матері створює гіпоксію, пригнічуючи ліву півкулю ембріона, що призводить до домінування правої півкулі та розвитку ліворукості. Таким чином, якщо ліва півкуля за певних причин не може взяти на себе керування правою рукою, то права може компенсувати це порушення, взявши на себе функції лівої півкулі. Але в цьому випадку домінантною рукою стане ліва.)

Багато вчених, таких як В. А. Москвін, А. В. Семенович та інші, вказують на гетерогенність ліворукості, на існування „вторинного” примушеного лівшества, пов‘язаного з пренатальним або постнатальним ураженням лівої півкулі або з ураженням правої руки. Згідно «генотип-культурним» підходом, неспівпадання в парах однояйцевих близнят (з абсолютно ідентичним генотипом) можна пояснити також впливом середовища. Під впливом середовища тут потрібно буде розуміти особливості їх ембріонального розвитку, а саме стадію, на якій відбулося розділення одного зародка на два самостійні організми. Якщо розділення відбулося на ранніх стадіях розвитку, коли права і ліва половини ембріона ще не почали формуватися, то ніяких ознак неспівпадання по латералізації у близнят виявлено не буде. Якщо ж розділення зародка відбулося пізніше, тобто на стадії, коли вже почалася диференціація та виникли права і ліва половини, то можна чекати появи пар однояйцевих близнюків, які не співпадають за напрямком латералізації. На користь цієї гіпотези говорить той факт, що у сполучених близнят, які ймовірно сформувалися на порівняно пізніх стадіях ембріонального розвитку, дзеркальність зустрічається набагато частіше. У таких випадках є можливим крайній вираз дзеркальності – інверсія розташування внутрішніх органів.

Існує вірогідність, що залежно від того, який палець смокче плід (правої чи лівої руки), дитина буде правшею чи лівшею відповідно.

Існує декілька теорій, які пояснюють становлення асиметрії, або латералізацію. Так, згідно концепції еквіпотенційності півкуль, від початку півкулі є повністю ідентичними щодо всіх функцій, в тому числі й мовленнєвої. На користь цього свідчать дані про високу пластичність мозку та взаємозамінюваності симетричних відділів мозку на ранніх етапах його розвитку. Згідно ж концепції прогресивної латералізації, спеціалізація півкуль існує вже з моменту народження дитини.