- •1.Предмет диференціальної психології.
- •2. Задачі диференціальної психології.
- •3.Структура диференціальної психології.
- •4.Індивідуальні, типологічні та групові відмінності
- •5.Донауковий, філософський, емпіричний етапи становлення диференціальної психології.
- •6.Перші наукові дослідження індивідуальних відмінностей (ф. Бессель, в. Вундт, ф. Гальтон).
- •7.Специфіка диференціальної психології, її зв’язок з іншими науками
- •8.Напрями диференційно-психологічних досліджень за в. Штерном
- •9. Диференціальна психофізіологія як галузь диференціальної психології.
- •10.Внесок експериментальної психології, біології у розвиток диференціальної психології.
- •11. Три світові традиції у розвитку диференціальної психології: європейська, американська, російська.
- •12. Загальні принципи диференціально-психологічного аналізу.
- •13. Варіативність. Детермінізм.
- •14. Формальний підхід у вивченні індивідуальності.
- •15. Інтраіндивідуальні зв’язки як вияв специфіки взаємозв’язку індивідуальих психічних властивостей.
- •16. Інтеріндивідуальні варіації властивостей .
- •17. Об*єкт-субєктна взаємодія
- •18. Функціональна специфічність великих півкуль.
- •19. Теорії походження функціональної асиметрії.
- •20. Функції лівої і правої півкулі.
- •21. Профілі функціональної асиметрії
- •22. Асиметрія мозку: моторна, сенсорна, психічна
- •23. Пренатальні ознаки функціональної асиметрії
- •24. Постнатальні ознаки латеральності.
- •25. Чинники походження асиметрії: середовищні (включаючи культурні), генетичні і патологічні
- •26. Організм – тілесний фактор індивідуальності.
- •27. Індивід – передумова особистості
- •28. Особистість – психологічний носій соціальних властивостей
- •29. Індивідуальність – інтегральна біопсихосоціальна характеристика людини
- •30. Людина як суб’єкт взаємодії зі світом
- •31. Теорія спадкових чинників.
- •32. Соціогенетична теорія.
- •33. Теорія двох чинників.
- •34. Теорія впливу конституціональних і морфологічних ознак.
- •35. Теорія психофізіологічних основ індивідуальних відмінностей.
- •36. Теорія диференціації.
- •37. Класифікація методів диференціальної психології.
- •38. Загальнонаукові методи.
- •39. Психогенетичні методи.
- •40. Власне психологічні методи.
- •41. Прийоми і способи наукової класифікації.
- •42. Поняття «я-концепції».
- •43. Індивідуальні особливості пізнавальних психічних процесів.
- •44. Індивідуальні особливості пам'яті.
- •47. Індивідуальні особливості мислення: самостійність, критичність, гнучкість, глибина, широта, послідовність, швидкість.
- •48. Індивідуальні відмінності в усній та письмовій мові.
- •49. Здібності та інтелект у структурі індивідуальності.
- •50. Проблема задатків, здібностей та інтелекту у диференціальній психології.
- •51. Загальні інтелектуальні здібності.
- •52. Характеристика тестологічних підходів до інтелекту.
- •53. Стійкість інтелектуальних вимірювань.
- •54. Інтелект у структурі індивідуальних властивостей
- •55. Спадковість і середовище у детермінації інтелектуальних відмінностей.
- •56. Критерії та ступені вираженості розумової відсталості.
- •57. Соціальний інтелект.
- •58. Емоційний інтелект.
- •59. Стиль життя, як індивідуальна стратегія поведінки (адлер).
- •60. Стильові риси особистості (за олпортом).
- •61. Індивідуальні особливості у сфері пізнання.
- •62.Поняття когнітивного стилю. Види когнітивних стилів.
- •63. Стилі кодування інформації.
- •64. Стилі постановки та рішення проблем
- •65. Стилі пізнавального відношення до світу (епістемологічні стилі).
- •66. Персональний пізнавальний стиль як результат інтеграції різних рівнів стильової поведінки.
- •67. Індивідуальний стиль діяльності (в. Мерлін, є. Клімов).
- •68.Стиль діяльності та її ефективність
- •69. Класифікації стилів діяльності: стилі виробничої, педагогічної, спортивної діяльності; стилі діяльності музикантів-виконавців; стилі навчальної діяльності.
- •1 Діяльність/ дія/ операція.
- •2 Психологічні властивості/ психічні стани/ психічні процеси.
- •3 Рівні адаптації s до вимог і умов діяльності: режими технології (технічні дії) тактики, стратегії.
- •70. Стилі керівництва, зв'язок з особистісними якостями. Стилі спілкування, стилі самопрезентації та інші індивідуальні стилі поведінки.
- •72. Історія вчення про темперамент – пошук біологічних основ темпераменту (Гіппократ – Гален, а. Галлер, г. Врісберг, п. Лесгафт, і. Генлє, а. Фульє, п. Блонський, б. Завадовський та ін).
- •73. Формальний опис класичної типології і. Кантом: темпераменти діяльності та темпераменти почуттів.
- •74. Енергетична теорія темпераменту в. Вундта.
- •75. Конституційні теорії темпераменту: к. Сіго, е. Кречмера, у. Шелдона. Типи будови тіла та темпераменту за е. Кречмером.
- •77. Спеціальна теорія індивідуальності в.М. Русалова.
- •78. Концепція «Темпераменту особистості» г. Айзенка.
- •79. Загальна характеристика диференційно-психофізіологічних досліджень. Темперамент і вища нервова діяльність за і. Павловим.
- •80. Дослідження типів нервової системи у дітей а.Г. Івановим-Смоленським. Дослідження вищої нервової діяльності і темпераменту у дітей н.І. Красногорським.
- •81. Вивчення темпераменту у психофізіологічній школі б.М. Теплова та в.Д. Нєбиліцина.
- •82. Структура темпераментних властивостей та 12-мірна класифікація властивостей нервової системи за в.Д. Нєбиліциним. Первинні і вторинні властивості нервової системи.
- •83. Психофізіологічна школа в.С. Мерліна: біологічна основа, ознаки, властивості і типи темпераменту
- •84. Дослідження взаємозв’язку властивостей темпераменту з властивостями нервової системи (в. Мерлін, г. Айзенк, е. Ільїн, в. Нєбиліцин та інші).
- •85. Визначення поняття акцентуація.
- •86. Визначення понять акцентуації та психопатії.
- •87. Вчення п.Б. Ганнушкіна про конституційні психопатії
- •88. Поняття психопатії та нормального характеру.
- •89. Характеристика конституційних психопатій: циклоїдів, астеніків, шизоїдів, параноїків, епілептоїдів, істеричних, нестійких, антисоціальних, конституційно-нерозумних.
- •90. Класифікація психопатій та акцентуацій характеру підлітків за а.Є Лічко.
- •91.«Місце найменшого опору». «Підлітковий комплекс» у різних типів акцентованих підлітків: р-ції емансипації та групування з однолітками, р-ція захоплення, особливості сексуальної поведінки.
- •92.Типи акцентуації та особливості сприйняття себе (самооцінки).
- •93. Порушення поведінки у різних типів акцентуйованих підлітків: делінквентна поведінка, втеча з дому і бродяжництво, токсикоманічна поведінка (рання алкоголізація), суїцидальна поведінка.
- •94.Теорія акцентуйованих особистостей к.Леонгарда.
- •95 Статеві відмінності у прояві властивостей нс і темпераменту. Статеві відмінності в емоційні сфері.
- •96. Відмінності у здібностях чоловіків і жінок.
- •97. Особистісні відмінності чоловіків і жінок.
- •98. Гендерні особливості поведінки.
- •99.Основні поняття: раса, етнос, культура.
- •100.Етнокультурні відмінності сприймання і інтелекту.
- •101.Ментальність як інтегральна етнопсихологічна ознака.
- •102. Етнокультурні відмінності у спілкуванні.
- •103. Розуміння норми і патології в етнокультурному контексті.
- •104.Теорії, що пояснюють відмінності в характері і ментальності етносу.
97. Особистісні відмінності чоловіків і жінок.
Статеві відмінності у соц. активності.
Комунікабельність. Екстравертів більше між хлопців, інтровертів – серед дівчат. Серед дівчат більше замкнених. Психотизм. Більш високі оцінки за шкалою психотизму у чоловіків, вони більш схильні до конфліктів та асоціальної поведінки, а також до неадекватних емоційних проявів. Ставлення до похвали. Жінки відчувають потребу в тому, щоб їх робота була відмічена оточуючими. Тому на пенсії вони страждають від незадоволеності потреби у визнанні, неувазі членів сім’ї, недооцінки їхньої праці. Чоловіки теж люблять, коли хвалять їх роботу, але водночас коли чоловік певен, що виконав роботу добре, то високу думку про себе він матиме, навіть якщо його робота не буде визнана. Тобто чоловіки більш незалежні у своїй самооцінці від думки оточуючих. Моральний розвиток. Жінки мають вища показники за моральними установками, але водночас добросовісність та безвідповідальність частіше вирізняє дівчат, аніж хлопців. Загалом результати дуже суперечливі. Конформністьу жінок вища. Це має наслідок у типі мотивації. Чоловіки ідуть частіше на червоне світло, проте жінки частіше порушують правила вслід за більш рішучим порушником. Тобто жінки більш податливі до вимог, що забороняють порушення правил, однак більш конформні до групового тиску. Агресивність. У хлопчиків більш виражена ворожість та конфліктність. У дівчат більше виражена тривожність і незахищеність. Пік агресивності у хлопчиків 12 і 14-15 років, у дівчат – 11 і 13 років. Хоча до 6 років статевої різниці в агресивності немає. водночас хлопці є більш мстивими, найбільша мстивість у хлопчиків простежується у 12 і 14-15 років. Локус контролю. Наявність у чоловіків більшої домінантності, незалежності пояснюється тим, що у них наявний внутрішній локус контролю, тобто усвідомлення себе як S, має для чоловіків більшу значимість, ніж для жінок. З часом у хлопців зростає інтернальність, у жінок – екстернальність. Рішучість. Чоловіки більш схильні до ризику, оскільки функція ризику та прогресу належить чоловікам, а функція стабільності та надійності – жінкам. Терплячість. Чоловіки є більш терплячими до фізичного дискомфорту (втоми), ніж жінки. Хоча ці результати не є статистично значимими.
98. Гендерні особливості поведінки.
Поведінка в конфліктних і фрустраційних ситуаціях. Жінки гірше справляються з емоційними проблемами і труднощами, що виникають, сильно переживають сімейні та особисті конфлікти, намагаються думати про причини свого стану. Чоловіки, навпаки, намагаються відгородитися від депресивних емоцій, концентруючись на чомусь іншими (фізична активність). У конфліктах жінки проявляють більшу терпимість і намагаються знайти компроміс;чоловіки частіше брутально лаються, а жінки скоріше ладні розплакатися. У жінок мінімальний розрив між стратегіями уникання, агресії та миролюбства; у чоловіків спостерігається або уникання, або агресія, або миролюбство. Миролюбство у чоловіків виражено слабше, ніж у жінок. в середньому чоловіки (особливо підлітки) досить послідовно здійснюють більше актів агресії, ніж жінки У подоланні конфліктів у чоловіків більше виражений компроміс та суперництво, а у жінок – пристосування та співробітництво. Під час сварки жінки частіше пригадують колишні гріхи та помилки, чоловіки частіше додержуються проблеми, через яку виникла сварка. Чоловіки більш схильні до конфліктів, пов’язаних з трудовою діяльністю, жінки частіше конфліктують з особистих потреб. Захисна поведінка. Жінки частіше захищаються по типу компенсації, реактивних утворень, регресії та проекції, чоловіки – витіснення та заперечення. Стратегії досягнення цілі. Чоловіки у більшій мірі зосереджені на задачі, тому чоловічий стиль можна назвати аналітичним та маніпулятивним. Чоловіки орієнтовані на самоконтроль, є самовпевненими. Тому чоловіки більш самолюбиві.
жінки більш податливі до тиску конформізму, ніж чоловіки
