- •1.Предмет диференціальної психології.
- •2. Задачі диференціальної психології.
- •3.Структура диференціальної психології.
- •4.Індивідуальні, типологічні та групові відмінності
- •5.Донауковий, філософський, емпіричний етапи становлення диференціальної психології.
- •6.Перші наукові дослідження індивідуальних відмінностей (ф. Бессель, в. Вундт, ф. Гальтон).
- •7.Специфіка диференціальної психології, її зв’язок з іншими науками
- •8.Напрями диференційно-психологічних досліджень за в. Штерном
- •9. Диференціальна психофізіологія як галузь диференціальної психології.
- •10.Внесок експериментальної психології, біології у розвиток диференціальної психології.
- •11. Три світові традиції у розвитку диференціальної психології: європейська, американська, російська.
- •12. Загальні принципи диференціально-психологічного аналізу.
- •13. Варіативність. Детермінізм.
- •14. Формальний підхід у вивченні індивідуальності.
- •15. Інтраіндивідуальні зв’язки як вияв специфіки взаємозв’язку індивідуальих психічних властивостей.
- •16. Інтеріндивідуальні варіації властивостей .
- •17. Об*єкт-субєктна взаємодія
- •18. Функціональна специфічність великих півкуль.
- •19. Теорії походження функціональної асиметрії.
- •20. Функції лівої і правої півкулі.
- •21. Профілі функціональної асиметрії
- •22. Асиметрія мозку: моторна, сенсорна, психічна
- •23. Пренатальні ознаки функціональної асиметрії
- •24. Постнатальні ознаки латеральності.
- •25. Чинники походження асиметрії: середовищні (включаючи культурні), генетичні і патологічні
- •26. Організм – тілесний фактор індивідуальності.
- •27. Індивід – передумова особистості
- •28. Особистість – психологічний носій соціальних властивостей
- •29. Індивідуальність – інтегральна біопсихосоціальна характеристика людини
- •30. Людина як суб’єкт взаємодії зі світом
- •31. Теорія спадкових чинників.
- •32. Соціогенетична теорія.
- •33. Теорія двох чинників.
- •34. Теорія впливу конституціональних і морфологічних ознак.
- •35. Теорія психофізіологічних основ індивідуальних відмінностей.
- •36. Теорія диференціації.
- •37. Класифікація методів диференціальної психології.
- •38. Загальнонаукові методи.
- •39. Психогенетичні методи.
- •40. Власне психологічні методи.
- •41. Прийоми і способи наукової класифікації.
- •42. Поняття «я-концепції».
- •43. Індивідуальні особливості пізнавальних психічних процесів.
- •44. Індивідуальні особливості пам'яті.
- •47. Індивідуальні особливості мислення: самостійність, критичність, гнучкість, глибина, широта, послідовність, швидкість.
- •48. Індивідуальні відмінності в усній та письмовій мові.
- •49. Здібності та інтелект у структурі індивідуальності.
- •50. Проблема задатків, здібностей та інтелекту у диференціальній психології.
- •51. Загальні інтелектуальні здібності.
- •52. Характеристика тестологічних підходів до інтелекту.
- •53. Стійкість інтелектуальних вимірювань.
- •54. Інтелект у структурі індивідуальних властивостей
- •55. Спадковість і середовище у детермінації інтелектуальних відмінностей.
- •56. Критерії та ступені вираженості розумової відсталості.
- •57. Соціальний інтелект.
- •58. Емоційний інтелект.
- •59. Стиль життя, як індивідуальна стратегія поведінки (адлер).
- •60. Стильові риси особистості (за олпортом).
- •61. Індивідуальні особливості у сфері пізнання.
- •62.Поняття когнітивного стилю. Види когнітивних стилів.
- •63. Стилі кодування інформації.
- •64. Стилі постановки та рішення проблем
- •65. Стилі пізнавального відношення до світу (епістемологічні стилі).
- •66. Персональний пізнавальний стиль як результат інтеграції різних рівнів стильової поведінки.
- •67. Індивідуальний стиль діяльності (в. Мерлін, є. Клімов).
- •68.Стиль діяльності та її ефективність
- •69. Класифікації стилів діяльності: стилі виробничої, педагогічної, спортивної діяльності; стилі діяльності музикантів-виконавців; стилі навчальної діяльності.
- •1 Діяльність/ дія/ операція.
- •2 Психологічні властивості/ психічні стани/ психічні процеси.
- •3 Рівні адаптації s до вимог і умов діяльності: режими технології (технічні дії) тактики, стратегії.
- •70. Стилі керівництва, зв'язок з особистісними якостями. Стилі спілкування, стилі самопрезентації та інші індивідуальні стилі поведінки.
- •72. Історія вчення про темперамент – пошук біологічних основ темпераменту (Гіппократ – Гален, а. Галлер, г. Врісберг, п. Лесгафт, і. Генлє, а. Фульє, п. Блонський, б. Завадовський та ін).
- •73. Формальний опис класичної типології і. Кантом: темпераменти діяльності та темпераменти почуттів.
- •74. Енергетична теорія темпераменту в. Вундта.
- •75. Конституційні теорії темпераменту: к. Сіго, е. Кречмера, у. Шелдона. Типи будови тіла та темпераменту за е. Кречмером.
- •77. Спеціальна теорія індивідуальності в.М. Русалова.
- •78. Концепція «Темпераменту особистості» г. Айзенка.
- •79. Загальна характеристика диференційно-психофізіологічних досліджень. Темперамент і вища нервова діяльність за і. Павловим.
- •80. Дослідження типів нервової системи у дітей а.Г. Івановим-Смоленським. Дослідження вищої нервової діяльності і темпераменту у дітей н.І. Красногорським.
- •81. Вивчення темпераменту у психофізіологічній школі б.М. Теплова та в.Д. Нєбиліцина.
- •82. Структура темпераментних властивостей та 12-мірна класифікація властивостей нервової системи за в.Д. Нєбиліциним. Первинні і вторинні властивості нервової системи.
- •83. Психофізіологічна школа в.С. Мерліна: біологічна основа, ознаки, властивості і типи темпераменту
- •84. Дослідження взаємозв’язку властивостей темпераменту з властивостями нервової системи (в. Мерлін, г. Айзенк, е. Ільїн, в. Нєбиліцин та інші).
- •85. Визначення поняття акцентуація.
- •86. Визначення понять акцентуації та психопатії.
- •87. Вчення п.Б. Ганнушкіна про конституційні психопатії
- •88. Поняття психопатії та нормального характеру.
- •89. Характеристика конституційних психопатій: циклоїдів, астеніків, шизоїдів, параноїків, епілептоїдів, істеричних, нестійких, антисоціальних, конституційно-нерозумних.
- •90. Класифікація психопатій та акцентуацій характеру підлітків за а.Є Лічко.
- •91.«Місце найменшого опору». «Підлітковий комплекс» у різних типів акцентованих підлітків: р-ції емансипації та групування з однолітками, р-ція захоплення, особливості сексуальної поведінки.
- •92.Типи акцентуації та особливості сприйняття себе (самооцінки).
- •93. Порушення поведінки у різних типів акцентуйованих підлітків: делінквентна поведінка, втеча з дому і бродяжництво, токсикоманічна поведінка (рання алкоголізація), суїцидальна поведінка.
- •94.Теорія акцентуйованих особистостей к.Леонгарда.
- •95 Статеві відмінності у прояві властивостей нс і темпераменту. Статеві відмінності в емоційні сфері.
- •96. Відмінності у здібностях чоловіків і жінок.
- •97. Особистісні відмінності чоловіків і жінок.
- •98. Гендерні особливості поведінки.
- •99.Основні поняття: раса, етнос, культура.
- •100.Етнокультурні відмінності сприймання і інтелекту.
- •101.Ментальність як інтегральна етнопсихологічна ознака.
- •102. Етнокультурні відмінності у спілкуванні.
- •103. Розуміння норми і патології в етнокультурному контексті.
- •104.Теорії, що пояснюють відмінності в характері і ментальності етносу.
73. Формальний опис класичної типології і. Кантом: темпераменти діяльності та темпераменти почуттів.
Іммануїл Кант дав формальний опис чотирьох типів темпераменту, що він ділив на дві групи.Сангвінічний і меланхолічний типи темпераменту – як темпераменти почуття, а холеричний іфлегматический — як темпераменти дії (з погляду сучаснихподходов можна перші пов'язати з емоційністю як характеристикою темпераменту, а другі — з активністю).
Сангвіник веселий на вдачу, який є хорошим співрозмовником, вміє, і любить спілкуватися, легко заводить друзів. Він сповнений надій та віри в успіх всіх своїх починань.Безтурботний і поверхневий. Якщо засмучується, то не відчуває глибоких негативних емоцій і швидко звеселяється. Обіцяє і виконує свої обіцянки, бо обмірковує заздалегідь. Він — грішник: щиро кається у своїх гріхах, легко забуває про своє каяття і грішить знову. Робота його швидко стомлює, а заняття, яким його, скоріш для нього грою, ніж серйозним справою.
Меланхолік людина похмура. Недовірливий і сповнений сумнівів, готовий в усьому бачити привид тривоги й побоювань.Остерігається давати обіцянки, оскільки детально продумує всі труднощі, пов'язані зі своїми виконаннями. Він рідко веселиться і любить, коли веселяться інші.
Холерик — це запальна людина. Він легко дратується і занурюється у лють, але й легко і відходить, якщо йому поступаються. Дуже активним; почавши щось робити, діє енергійно, однак цього запалу йому вистачає ненадовго: він не має терпіння і витримки. Надає перевагу керувати іншими.Честолюбив,любит брати участь у різних церемоніях, хоче, щоб його всі хвалили, тому оточує себе підлабузниками. Опіка інших людей і великодушність в нього показні, оскільки він любить тільки на себе. Намагається виглядати розумнішими, чим є насправді, і боїться, що інші це зрозуміють.Холеричний темперамент більше, ніж інші типи, викликає протидія з боку навколишніх, тому І. Кант вважає, що його власники є нещасними людьми.
Флегматик — це холоднокровна людина. Його недоліком є схильність до бездіяльності (ліньки) навіть уситуаціях, настійно потребують активності. Але, почавши щось робити, обов'язково доводить до кінця.Благоразумен, має принципами й сприймається якмудра людина.Нечутливий до нападів, не зачіпає марнославства іншим людям. Проте може підпорядкувати своїй волі волю інших людей, причому непомітно їм. І. Кант вважав цей тип темпераменту найвдаліший.
74. Енергетична теорія темпераменту в. Вундта.
Більшість дослідників темпераменту звертали увагу насамперед на емоційні і моторні реакції індивіда, особливо підкреслюючи їх силу (інтенсивність) і протікання в часі. Класичним прикладом такого підходу може служити типологія темпераментів, запропонована В. Вундтом. Темперамент – схильність до афекту. дане подання знайшло вираження в наступному тезі: темперамент для емоції те ж, що збудливість – для відчуття.
Властивості темпераменту зіставили з енергетичністю роботи НС.В-ті проявляються у тій поведінці, коли витрачена енергія. У кожного темпераменту різна інтенсивність емоційних та енергетичних витрат.
Чим активніше темперамент, тим сильніше й чіткіше протікають емоції. Вундт виділив 2 факти 2 властивості темпераменту: сила - слабкість, лабільність - стабільність (швидкість - повільність).
Поверхневі слабкі емоційні реакції дають сангвініка і флегматика.
Холерик і меланхолік - сильні переживання, (афективні, глибокі).
Емоційна нестабільність - холерик і сангвінік.
Емоційна стабільність: флегматика і меланхоліка.Главная заслуга підходу Вундта. Його характеристики темпераменту мало були виміряні. Тому темперамент можна визначити в експерименті, а не тільки за рахунок спостережень. Продовження Вундта з'явилося продовженням вченням про ВНД Павлова.
