67. Індивідуальний стиль діяльності (в. Мерлін, є. Клімов).

Над дослідженнями у сфері індивідуального стилю діяльності працювали такі фахівці з галузі психології праці, як Мерлін В.С. і Климов Е.А.

Клімов Е.А впровадив поняття «індивідуального стилю діяльності» - індивідуальна система прийомів та способів дії, яка характерна для даної людини і відданість забезпечує досягнення успішних результатів діяльності.Клімов виокремлює такі особливості структури ІСД: 1)такі особливості, які стихійно виникають з урахуванням наявних проблем людини топологічних властивостей НС – ядро ІСД. Вони визначають перший пристосувальний ефект і визначають напрям подальшої взаємодії з середовищем. 2) Ця група особливостей виробляється протягом свідомих чи стихійних пошуків. Наприклад, в людини виникає прагнення доведення розпочатої роботи до її завершення, отже, цю властивість можна як своєрідний спосіб врівноважування з середовищем.

Серед особливостей структури ІСД Клімов виокремлює:

1) особливості, складові ядро індивідуального стилю. У тому числі як і виділяють особливості, сприятливі успіху, й особливо, заважають успіху. Перші особливості прийнято позначати «А», другі - «Б».

2) серед особливостей, є доповненням до ядра індивідуального стилю, можна виділити такі дві категорії: особливості, що носять компенсаторні значення («У»), й особливо, пов'язані з максимальним використанням пристосувальних можливостей («Р»).

В.С.Мерлін, розмірковуючи над природою стилю як особистісного конструкту, прийшов до відкриття дуже важливих закономірностей, що мають відношення до всіх стильових характеристик: 1) пов'язаний із поняттям зони невизначеності, як умови формування стилю. На думку вченого виконання будь-якої діяльності людиною залишає їй можливість виявити власну індивідуальність у постановці проміжних цілей, виборі засобів для їх досягнення і реалізації самої діяльності. Тому „стиль виникає там, де є свобода самовираження". Тому, зовнішня і внутрішня свобода є умовою виникнення стилю діяльності. 2) для формування стилю необхідна особистісна включеність у діяльність. Стиль формується лише за умови позитивного відношення до діяльності і прагненні зробити її як можна краще. 3) системостворююча функція. Так як Мерлін розглядав індивідуальність як складну ієрархічну систему, що включає в себе різні рівні організації - від біохімічного до соціально-психологічного, взаємопов'язуючою ланкою між якими є індивідуальний стиль діяльності. Таке положення стилю зумовлено тим, що він є конструктом, який формується найпізніше і спирається при цьому на уже сформовані індивідні та особистісні якості, пов'язуючи їх між собою. Більш того, у дослідженнях було виявлено, що стиль часто виконує компенсаційну функцію, допомагаючи людині при виконанні діяльності.У структурі ІСД В. С. Мерлін виділив три основні компоненти: стиль операцій, стиль дій або реакцій і стиль цілепокладання.

68.Стиль діяльності та її ефективність

ІСД – це система прийомів роботи, які характеризують різні сторони діяльності: особливості здійснення виконавчих дій, вибору ситуацій і завдань, організації робочого місця, підготовки до роботи й дотримання вимог, які ставляться. Трудові прийоми формуються для адаптації, компенсації й корекції виконання трудових дій. Співвідношення і взаємозв'язок трудових дій зумовлені впливом властивостей різних рівнів індивідуальності, зокрема особистісного й психофізіологічного. При цьому відбувається спрямована особистістю регуляція проявів властивостей НС. Сполучними ланками між названими рівнями індивідуальності виступають емоційна реакція, самооцінка й установки.

Найзагальнішими формальними ознаками ІСД вважаються такі:

1) стійка система прийомів і способів діяльності;

2) зумовленість цієї системи певними особистими якостями;

3) функціонування системи як засобу ефективного пристосування до об'єктивних вимог (ситуації).

З ІСД пов'язуються не всі характерні особливості діяльності, а лише зумовлені типологічними властивостями НС.

Типологічно зумовлений ІСД формується упродовж життя. Одна з умов формування ІСД - позитивне ставлення до діяльності, його роль полягає в тому, що при формуванні ІСД людина активно шукає такі прийоми й способи дій, які б дали можливість їй найкраще виконати завдання. Активний пошук доцільних способів дії мас провідне значення у формуванні ІСД.

Можна виділити три варіанти співвідношення між стилем і ефективністю діяльності:

1. Стиль діяльності вибирається по схильності, але всупереч вимогам діяльності; в цьому випадку він відображає процес пристосування діяльності до людини. Ефективність такої може бути низькою.

2. Стиль діяльності вибирається виходячи з доцільності (з урахуванням вимог діяльності та ситуації); в цьому випадку він відображає пристосування людини до діяльності. Ефективність діяльності може зростати (в основному вже у досвідчених фахівців), але людина на перших порах відчуває напругу, дискомфорт, що позначається на уповільненні темпів оволодіння професією, руховими і інтелектуальними діями. Це буває, коли стиль нав'язується людині.

3. Стиль діяльності вибирається по схильності і не вступає в протиріччя з вимогами діяльності і ситуації. Це оптимальний випадок, коли, і ефективність діяльності людини висока, і він працює без зайвої напруги, в своє задоволення. Таке буває, коли стиль вибирається за наявними типологічними особливостями і правильним уявленням про характер діяльності.