- •1.Предмет диференціальної психології.
- •2. Задачі диференціальної психології.
- •3.Структура диференціальної психології.
- •4.Індивідуальні, типологічні та групові відмінності
- •5.Донауковий, філософський, емпіричний етапи становлення диференціальної психології.
- •6.Перші наукові дослідження індивідуальних відмінностей (ф. Бессель, в. Вундт, ф. Гальтон).
- •7.Специфіка диференціальної психології, її зв’язок з іншими науками
- •8.Напрями диференційно-психологічних досліджень за в. Штерном
- •9. Диференціальна психофізіологія як галузь диференціальної психології.
- •10.Внесок експериментальної психології, біології у розвиток диференціальної психології.
- •11. Три світові традиції у розвитку диференціальної психології: європейська, американська, російська.
- •12. Загальні принципи диференціально-психологічного аналізу.
- •13. Варіативність. Детермінізм.
- •14. Формальний підхід у вивченні індивідуальності.
- •15. Інтраіндивідуальні зв’язки як вияв специфіки взаємозв’язку індивідуальих психічних властивостей.
- •16. Інтеріндивідуальні варіації властивостей .
- •17. Об*єкт-субєктна взаємодія
- •18. Функціональна специфічність великих півкуль.
- •19. Теорії походження функціональної асиметрії.
- •20. Функції лівої і правої півкулі.
- •21. Профілі функціональної асиметрії
- •22. Асиметрія мозку: моторна, сенсорна, психічна
- •23. Пренатальні ознаки функціональної асиметрії
- •24. Постнатальні ознаки латеральності.
- •25. Чинники походження асиметрії: середовищні (включаючи культурні), генетичні і патологічні
- •26. Організм – тілесний фактор індивідуальності.
- •27. Індивід – передумова особистості
- •28. Особистість – психологічний носій соціальних властивостей
- •29. Індивідуальність – інтегральна біопсихосоціальна характеристика людини
- •30. Людина як суб’єкт взаємодії зі світом
- •31. Теорія спадкових чинників.
- •32. Соціогенетична теорія.
- •33. Теорія двох чинників.
- •34. Теорія впливу конституціональних і морфологічних ознак.
- •35. Теорія психофізіологічних основ індивідуальних відмінностей.
- •36. Теорія диференціації.
- •37. Класифікація методів диференціальної психології.
- •38. Загальнонаукові методи.
- •39. Психогенетичні методи.
- •40. Власне психологічні методи.
- •41. Прийоми і способи наукової класифікації.
- •42. Поняття «я-концепції».
- •43. Індивідуальні особливості пізнавальних психічних процесів.
- •44. Індивідуальні особливості пам'яті.
- •47. Індивідуальні особливості мислення: самостійність, критичність, гнучкість, глибина, широта, послідовність, швидкість.
- •48. Індивідуальні відмінності в усній та письмовій мові.
- •49. Здібності та інтелект у структурі індивідуальності.
- •50. Проблема задатків, здібностей та інтелекту у диференціальній психології.
- •51. Загальні інтелектуальні здібності.
- •52. Характеристика тестологічних підходів до інтелекту.
- •53. Стійкість інтелектуальних вимірювань.
- •54. Інтелект у структурі індивідуальних властивостей
- •55. Спадковість і середовище у детермінації інтелектуальних відмінностей.
- •56. Критерії та ступені вираженості розумової відсталості.
- •57. Соціальний інтелект.
- •58. Емоційний інтелект.
- •59. Стиль життя, як індивідуальна стратегія поведінки (адлер).
- •60. Стильові риси особистості (за олпортом).
- •61. Індивідуальні особливості у сфері пізнання.
- •62.Поняття когнітивного стилю. Види когнітивних стилів.
- •63. Стилі кодування інформації.
- •64. Стилі постановки та рішення проблем
- •65. Стилі пізнавального відношення до світу (епістемологічні стилі).
- •66. Персональний пізнавальний стиль як результат інтеграції різних рівнів стильової поведінки.
- •67. Індивідуальний стиль діяльності (в. Мерлін, є. Клімов).
- •68.Стиль діяльності та її ефективність
- •69. Класифікації стилів діяльності: стилі виробничої, педагогічної, спортивної діяльності; стилі діяльності музикантів-виконавців; стилі навчальної діяльності.
- •1 Діяльність/ дія/ операція.
- •2 Психологічні властивості/ психічні стани/ психічні процеси.
- •3 Рівні адаптації s до вимог і умов діяльності: режими технології (технічні дії) тактики, стратегії.
- •70. Стилі керівництва, зв'язок з особистісними якостями. Стилі спілкування, стилі самопрезентації та інші індивідуальні стилі поведінки.
- •72. Історія вчення про темперамент – пошук біологічних основ темпераменту (Гіппократ – Гален, а. Галлер, г. Врісберг, п. Лесгафт, і. Генлє, а. Фульє, п. Блонський, б. Завадовський та ін).
- •73. Формальний опис класичної типології і. Кантом: темпераменти діяльності та темпераменти почуттів.
- •74. Енергетична теорія темпераменту в. Вундта.
- •75. Конституційні теорії темпераменту: к. Сіго, е. Кречмера, у. Шелдона. Типи будови тіла та темпераменту за е. Кречмером.
- •77. Спеціальна теорія індивідуальності в.М. Русалова.
- •78. Концепція «Темпераменту особистості» г. Айзенка.
- •79. Загальна характеристика диференційно-психофізіологічних досліджень. Темперамент і вища нервова діяльність за і. Павловим.
- •80. Дослідження типів нервової системи у дітей а.Г. Івановим-Смоленським. Дослідження вищої нервової діяльності і темпераменту у дітей н.І. Красногорським.
- •81. Вивчення темпераменту у психофізіологічній школі б.М. Теплова та в.Д. Нєбиліцина.
- •82. Структура темпераментних властивостей та 12-мірна класифікація властивостей нервової системи за в.Д. Нєбиліциним. Первинні і вторинні властивості нервової системи.
- •83. Психофізіологічна школа в.С. Мерліна: біологічна основа, ознаки, властивості і типи темпераменту
- •84. Дослідження взаємозв’язку властивостей темпераменту з властивостями нервової системи (в. Мерлін, г. Айзенк, е. Ільїн, в. Нєбиліцин та інші).
- •85. Визначення поняття акцентуація.
- •86. Визначення понять акцентуації та психопатії.
- •87. Вчення п.Б. Ганнушкіна про конституційні психопатії
- •88. Поняття психопатії та нормального характеру.
- •89. Характеристика конституційних психопатій: циклоїдів, астеніків, шизоїдів, параноїків, епілептоїдів, істеричних, нестійких, антисоціальних, конституційно-нерозумних.
- •90. Класифікація психопатій та акцентуацій характеру підлітків за а.Є Лічко.
- •91.«Місце найменшого опору». «Підлітковий комплекс» у різних типів акцентованих підлітків: р-ції емансипації та групування з однолітками, р-ція захоплення, особливості сексуальної поведінки.
- •92.Типи акцентуації та особливості сприйняття себе (самооцінки).
- •93. Порушення поведінки у різних типів акцентуйованих підлітків: делінквентна поведінка, втеча з дому і бродяжництво, токсикоманічна поведінка (рання алкоголізація), суїцидальна поведінка.
- •94.Теорія акцентуйованих особистостей к.Леонгарда.
- •95 Статеві відмінності у прояві властивостей нс і темпераменту. Статеві відмінності в емоційні сфері.
- •96. Відмінності у здібностях чоловіків і жінок.
- •97. Особистісні відмінності чоловіків і жінок.
- •98. Гендерні особливості поведінки.
- •99.Основні поняття: раса, етнос, культура.
- •100.Етнокультурні відмінності сприймання і інтелекту.
- •101.Ментальність як інтегральна етнопсихологічна ознака.
- •102. Етнокультурні відмінності у спілкуванні.
- •103. Розуміння норми і патології в етнокультурному контексті.
- •104.Теорії, що пояснюють відмінності в характері і ментальності етносу.
77. Спеціальна теорія індивідуальності в.М. Русалова.
Спеціальна теорія індивідуальності – це вчення про походження, функціонування та місце темпераменту в загальній структурі індивідуальних властивостей особистості. Дана теорія спрямована на розшифровку конкретної дії біологічних факторів. У ній Русалов дещо уточнив певні положення концепції В.С. Мерліна про інтегральну індивідуальність. Теорія включає 5 положень:
Біологічні фактори індивідуальності – це не лише тілесна, морфофункціональна організація людини, а й програми поведінки, які створилися в процесі еволюції живого світу. Ці програми починають діяти з моменту запліднення, і вже на третьому місяці життя ембріона проявляються стійкі форми індивідуальної поведінки. Перелік їх постійно збагачується. Як приклад можна згадати програму переважання репродуктивних механізмів поведінки над соціокультурними, програму росту (співвідношення дитячого і дорослого в поведінці, програму енергозатрат і т.д.
Існує 2 типи законів, що діють одночасно. У результаті дії одних формуються предметно-змістові характеристики психіки (мотиви, інтелект, спрямованість) – вони задаються ззовні, від середовища, чим і забезпечують мінливість психіки, у результаті інших – формально-динамічні особливості індивідуальної поведінки, які представляють собою результат узагальнених біологічних програм. Таким чином, формально-динамічні властивості дозволяють людині зберігати стійкість, а предметно-змістові – відповідати самозмінами на всю різноманітність оточуючого світу.
Узагальнення вроджених програм йде за трьома напрямами:динаміко-енергетичні характеристики поведінки (витривалість, пластичність, швидкість); емоційні характеристики (чутливість, лабільність, домінуючий настрій); уподобання (когнітивного стилю, стимульного середовища). Ці всі характеристики є досить стійкими і майже не змінюються протягом життя людини.
Формальні властивості (темперамент) не існують ізольовано, а включаються в більш високоорганізовані структури особистості. Це положення відповідає визначенню індивідуальності як ієрархічної системи за Мерліним.
Формально-динамічні характеристики не тільки виступають в якості передумов і умов діяльності, а й впливають на її динаміку, своєрідність і стиль, тобто можуть визначати кінцеві результати діяльності. Тобто, формально-динамічні властивості, з одного боку, дають свободу в виборі стиля діяльності, але, з іншого, задають межі її можливої продуктивності.
78. Концепція «Темпераменту особистості» г. Айзенка.
Концепція Айзенка базується на вченнях Е. Кречмера та К. Юнга. Він запропонував розглядати теорії цих двох вчених як систему із чотирьох координат: шкала об’єктно-суб’єктної орієнтації (екстраверсія – інтроверсія), шкала норми–патології, шкала «маніакально-депресивних психоз – шизофренія», середина якої представлена нормальними психічними станами, та шкала типів будови тіла (пікнічний, атлетичний, лептосомний).
Перевагами даної теорії вважається: 1)підведення фізіологічної бази під чисто психологічні типи Юнга;3) всі психологічні прояви – нормальні й патологічні – розглядаються як континууми значень, а не як крайні групи. Але і в цьому випадку координата, яка відноситься до типів будови тіла, залишається дискретною.
Виходячи з опису поведінки екстравертів та інтровертів – з одного боку, та осіб з високим і низьким нейротизмом – з іншого, Айзенк збудував свою модель типів темпераменту. За ним, тип темпераменту представляє собою один із чотирьох квадрантів при перетині двох ортогональних шкал: 1) екстраверсія-інтроверсія та 2) емоційна стабільність-лабільність. Перша шкала характеризує індивіда зі сторони «відкритості» зовнішньому світу, друга – зі сторони його емоційної стійкості. Поєднання емоційної стійкості з екстраверсією Айзенк ототожнює з типом сангвініка; емоційної лабільності та екстраверсії – з типом холерика; емоційної стійкості з інтроверсією – з типом флегматика, а емоційної лабільності з інтроверсією – з типом меланхоліка.
|
Стабильный |
Невротичный |
Интроверт |
Спокойный, уравновешенный, надежный, контролируемый, миролюбивый, внимательный, заботливый, пассивный |
Легко поддающийся переменам настроения, тревожный, ригидный, рассудительный, пессимистичный, замкнутый, необщительный, тихий |
Экстраверт |
Лидер, беззаботный, веселый, покладистый, отзывчивый, разговорчивый, дружелюбный, общительный |
Ранимый, беспокойный, агрессивный, возбудимый, непостоянный, импульсивный, оптимистичный, активный |
