51. Загальні інтелектуальні здібності.
Здібності - індивідуально-психологічні особливості особистості, які є умовою успішного виконання певної продуктивної діяльності, не зводяться до знань, умінь і навичок, але забезпечують легкість і швидкість їх засвоєння та набуття.
Інтелектуальні здібності - властивості інтелекту, що характеризують успішність інтелектуальної діяльності в конкретних ситуаціях з погляду правильності І швидкості перероблення інформації в умовах розв'язання завдань, оригінальності та різноманітності ідей, глибини і темпу научуваності, вираженості індивідуалізованих способів пізнання. Згідно з концепцією В. Дружиніна систему загальних здібностней утворюють: психометричний інтелект (здібність розв'язувати завдання на основі застосування наявних знань), креативність (здібність перетворювати наявні знання за участю уяви і фантазії на нові ідеї), научуваність (здібність набувати знання)
Холодна – продовжила – типи інтелектуальних здібностей: конвергентні здібності, дивергентні здібності (креативність), научуваність, пізнавальні стилі. Відповідно до цього кожну з інтелектуальних здібностей можна розглядати як властивість інтелекту, похідну стосовно особливостей змісту і структури індивідуального ментального досвіду.
Конвергентні здібності – проявляються в ефективності процесу перероблення інформації, насамперед у показниках правильності і швидкості пошуку єдиноможливої (нормативної) відповіді відповідно до ситуації. Характеризують адаптивні можливості інтелекту, один з аспектів інтелектуальної активності, спрямованої на пошук єдино правильного результату відповідно до умов і вимог діяльності.
Дивергентні здібності (креативність) - здатність породжувати різноманітні оригінальні ідеї у нерегламентованих умовах діяльності. У вузькому значенні - це дивергентне мислення ( за Дж.-П. Гілфордом), особливістю якого є готовність висувати багато правильних ідей щодо об'єкта. У широкому - це творчі інтелектуальні здібності привносити щось нове у досвід (Ф. Баррон), породжувати оригінальні ідеї в умовах вирішення або постановки нових проблем (М. Валлах), здатність усвідомлювати пропуски і суперечності, формулювати гіпотези щодо відсутніх елементів ситуації (Торренс), відмовлятися від стереотипних способів мислення (Дж.-П. Гілфорд).
Научуваність. - виникло в контексті поняття "зона найближчого розвитку" (Л. Виготський), тобто навчання,- процесу психологічного розвитку дитини, який вона проходить під керівництвом дорослого (насамперед учителя, що надає їй індивідуалізовану педагогічну допомогу).
У широкому сенсі - загальна здібність до засвоєння нових знань і способів діяльності. У вужчому значенні - це величина і темп приросту ефективності інтелектуальної діяльності під впливом навчальних дій. Критеріями научуваності є кількість дозованої допомоги, якої потребує дитина (з боку експериментатора або вчителя), можливість перенесення засвоєних знань або способів дії на виконання аналогічного завдання.
IV. Пізнавальні стилі. Так називають індивідуальну специфіку інтелектуальної діяльності, індивідуальні відмінності у способах вивчення дійсності. Типи стильових властивостей інтелекту: стилі кодування інформації, когнітивні стилі, інтелектуальні стилі та епістемологічні стилі.
Стилі кодування інформації - це індивідуально-своєрідні способи представлення інформації залежно від домінування певної модальності досвіду (слухової, зорової, кінестетичної, почуттєво-емоційної тощо).
Когнітивні стилі - це індивідуально-своєрідні способи переробки інформації про актуальну ситуацію (способи її сприйняття, аналізу, категоризації, оцінювання тощо).
Інтелектуальні стилі - це індивідуально-своєрідні способи постановки і розв'язання проблем. Наприклад, при виборі професійної діяльності і наданні переваги способам вирішення професійних проблем використовуються законодавчий, виконавчий, оцінний стилі.
Епістемологічні стилі - це індивідуально-своєрідні способи пізнавального ставлення людини до дійсності, що виявляються в особливостях індивідуальної "картини світу". Серед них Дж. Ройс розрізняє такі: емпіричний, раціоналістичний і метафоричний стилі.
За Дж. Ройсом, пізнавальні стилі - це психічні якості вищого порядку, оскільки визначають спосіб зв'язку конвергентних здібностей і афективних особистісних рис в актах індивідуальної поведінки. Загалом пізнавальні стилі пов'язані з продуктивними можливостями інтелекту. їх можна розглядати як особливий різновид інтелектуальних здібностей.