96. Відмінності у здібностях чоловіків і жінок.

  Біологічні основи відмінностей:

Ряд авторів висловлюють припущення, що статеві відмінності в пізнавальних здібностях пов'язані з впливом статевих гормонів на формування мозкових структур або в пренатальный, або в пубертатный період. Найбільшу популярність отримала гіпотеза Д. М. Бровермана і його колег, згідно якої гонадотропніе гормони впливають на центральну нервову систему, впливаючи на метаболізм нейротрансмиттеров. Ці автори намагалися зіставити особливості пізнавальної сфери з показниками гормонального рівня, але однозначної відповідності їм встановити не вдалося, що багато в чому може бути пов'язано і з недоліками прямих методів вимірювання гормонального рівня.

Інакший підхід до вивчення гормональних чинників був запропонований Р. Л. Вудфілдом. Він зіставляв виконання жінками тестів на просторову здатність до родів і після них, т. е. в періоди, коли спостерігаються виражені гормональні зсуви. Виявлено, що в ті моменти, коли у жінок різко знижувався рівень эстрогенов (жіночих статевих гормонів), помітно поліпшувалося виконання просторових тестів. У ряді досліджень об'єктом вивчення стали зсуви пізнавальних здібностей жінок протягом менструального циклу. Так, А. Дж. Дэн писала про зниження розумової активності в предменструальной і менструальної фазах циклу.

Д. П. Уабер – Статеві відмінності в пізнавальних здібностях вона зв'язує не зістаттю, а з відмінностями в швидкості дозрівання чоловіків і жінок, які в свою чергу знаходяться під контролем гормонів. Вона передбачила, що незалежно від статті індивіди, випереджальні в розвитку свої однолітки, повинні володіти більш розвиненими вербальными здібностями, чим просторовими, а оскільки дівчинки по темпах розвитку на два роки випереджають хлопчиків, потрібно чекати, що у них мовні навики будуть домінувати над просторовими.

Існує декілька причин, що заважають жінкам повірити в свої можливості і реалізувати свої задатки: по-перше, певні традиції і культурні экспектации, які в процесі взаємодії дитини з навколишнім світом интериоризуются і впливають надалі на його мотивацію, систему цінностей, міру упевненості в собі і пр.; по-друге, батьки і педагоги вселяють дітям уявлення про стереотипні статеві ролі, про «чоловічий» і «жіночий» типи поведінки, «чоловічі» і «жіночі» професії; по-третє, явна і прихована дискримінація жінок, яка існує в науковому співтоваристві і заважає досягненням жінок на науковому терні.

Дослідження показують, що хлопчики більше за стереотипизировані по відношенню до статевих ролей, ніж дівчинки. Десятирічні норвезькі хлопчики думають, що займатися природними науками для них набагато важливіше і швидше пригодиться в майбутньому, чому для дівчинок, і що дівчинки, які хочуть стати вченими, «не такі, як всі». Згідно з опитом, англійські студенти природних факультетів хотіли б, щоб їх майбутня дружина мала гуманітарну освіту, але не естественнонаучное або технічне і щоб вона працювала неповний робочий день і могла більше часу приділяти сім'ї.

Вся система освіти побудована таким чином, що вона-мимовільно відштовхує дівчинок від занять естественнонаучными і технічними дисциплінами. Формуванню стереотипних статевих ролей сприяє диференційоване відношення викладачів до учнів різної підлоги. Дослідження, проведені в школах різних країн, показали, що хлопчикам приділяється більше уваги (вчителя в середньому відводять дівчинкам на 20 % часі менше, ніж хлопчикам); хлопчиків частіше залучають до демонстрації різних дослідів в класі, дівчинок же звичайно саджають писати протокол; в тих випадках, коли не вистачає учбових посібників або приладів, їх швидше отримують хлопчики; нарешті, вчителя чекають від хлопчиків більш високих результатів, особливо там, де потрібно абстрактне мислення, і більш високо оцінюють їх роботу.

Жінки, щоб успішно конкурувати в науці, вимушені приймати чоловічі орієнтації і систему цінностей. Як показало дослідження Л. М. Бетчолд і Е. Е. Вернер жінки - університетські вчені відрізняються від контрольної групи жінок по тим самим, параметрам, по яких вони зближуються з досягаючими успіху університетськими вченим і чоловікам. Згідно з песимістичною точкою зору, збільшення числа жінок-вчених ніяк не відбивається на прийнятих в науці пріоритетах, нормах поведінки і ідеалах. Як скептично помітив К. Прібрам, «питання про те, як зробити жінку творче продуктивною, зводиться до питання про той, як зробити жінку чоловіком».