- •1.Предмет диференціальної психології.
- •2. Задачі диференціальної психології.
- •3.Структура диференціальної психології.
- •4.Індивідуальні, типологічні та групові відмінності
- •5.Донауковий, філософський, емпіричний етапи становлення диференціальної психології.
- •6.Перші наукові дослідження індивідуальних відмінностей (ф. Бессель, в. Вундт, ф. Гальтон).
- •7.Специфіка диференціальної психології, її зв’язок з іншими науками
- •8.Напрями диференційно-психологічних досліджень за в. Штерном
- •9. Диференціальна психофізіологія як галузь диференціальної психології.
- •10.Внесок експериментальної психології, біології у розвиток диференціальної психології.
- •11. Три світові традиції у розвитку диференціальної психології: європейська, американська, російська.
- •12. Загальні принципи диференціально-психологічного аналізу.
- •13. Варіативність. Детермінізм.
- •14. Формальний підхід у вивченні індивідуальності.
- •15. Інтраіндивідуальні зв’язки як вияв специфіки взаємозв’язку індивідуальих психічних властивостей.
- •16. Інтеріндивідуальні варіації властивостей .
- •17. Об*єкт-субєктна взаємодія
- •18. Функціональна специфічність великих півкуль.
- •19. Теорії походження функціональної асиметрії.
- •20. Функції лівої і правої півкулі.
- •21. Профілі функціональної асиметрії
- •22. Асиметрія мозку: моторна, сенсорна, психічна
- •23. Пренатальні ознаки функціональної асиметрії
- •24. Постнатальні ознаки латеральності.
- •25. Чинники походження асиметрії: середовищні (включаючи культурні), генетичні і патологічні
- •26. Організм – тілесний фактор індивідуальності.
- •27. Індивід – передумова особистості
- •28. Особистість – психологічний носій соціальних властивостей
- •29. Індивідуальність – інтегральна біопсихосоціальна характеристика людини
- •30. Людина як суб’єкт взаємодії зі світом
- •31. Теорія спадкових чинників.
- •32. Соціогенетична теорія.
- •33. Теорія двох чинників.
- •34. Теорія впливу конституціональних і морфологічних ознак.
- •35. Теорія психофізіологічних основ індивідуальних відмінностей.
- •36. Теорія диференціації.
- •37. Класифікація методів диференціальної психології.
- •38. Загальнонаукові методи.
- •39. Психогенетичні методи.
- •40. Власне психологічні методи.
- •41. Прийоми і способи наукової класифікації.
- •42. Поняття «я-концепції».
- •43. Індивідуальні особливості пізнавальних психічних процесів.
- •44. Індивідуальні особливості пам'яті.
- •47. Індивідуальні особливості мислення: самостійність, критичність, гнучкість, глибина, широта, послідовність, швидкість.
- •48. Індивідуальні відмінності в усній та письмовій мові.
- •49. Здібності та інтелект у структурі індивідуальності.
- •50. Проблема задатків, здібностей та інтелекту у диференціальній психології.
- •51. Загальні інтелектуальні здібності.
- •52. Характеристика тестологічних підходів до інтелекту.
- •53. Стійкість інтелектуальних вимірювань.
- •54. Інтелект у структурі індивідуальних властивостей
- •55. Спадковість і середовище у детермінації інтелектуальних відмінностей.
- •56. Критерії та ступені вираженості розумової відсталості.
- •57. Соціальний інтелект.
- •58. Емоційний інтелект.
- •59. Стиль життя, як індивідуальна стратегія поведінки (адлер).
- •60. Стильові риси особистості (за олпортом).
- •61. Індивідуальні особливості у сфері пізнання.
- •62.Поняття когнітивного стилю. Види когнітивних стилів.
- •63. Стилі кодування інформації.
- •64. Стилі постановки та рішення проблем
- •65. Стилі пізнавального відношення до світу (епістемологічні стилі).
- •66. Персональний пізнавальний стиль як результат інтеграції різних рівнів стильової поведінки.
- •67. Індивідуальний стиль діяльності (в. Мерлін, є. Клімов).
- •68.Стиль діяльності та її ефективність
- •69. Класифікації стилів діяльності: стилі виробничої, педагогічної, спортивної діяльності; стилі діяльності музикантів-виконавців; стилі навчальної діяльності.
- •1 Діяльність/ дія/ операція.
- •2 Психологічні властивості/ психічні стани/ психічні процеси.
- •3 Рівні адаптації s до вимог і умов діяльності: режими технології (технічні дії) тактики, стратегії.
- •70. Стилі керівництва, зв'язок з особистісними якостями. Стилі спілкування, стилі самопрезентації та інші індивідуальні стилі поведінки.
- •72. Історія вчення про темперамент – пошук біологічних основ темпераменту (Гіппократ – Гален, а. Галлер, г. Врісберг, п. Лесгафт, і. Генлє, а. Фульє, п. Блонський, б. Завадовський та ін).
- •73. Формальний опис класичної типології і. Кантом: темпераменти діяльності та темпераменти почуттів.
- •74. Енергетична теорія темпераменту в. Вундта.
- •75. Конституційні теорії темпераменту: к. Сіго, е. Кречмера, у. Шелдона. Типи будови тіла та темпераменту за е. Кречмером.
- •77. Спеціальна теорія індивідуальності в.М. Русалова.
- •78. Концепція «Темпераменту особистості» г. Айзенка.
- •79. Загальна характеристика диференційно-психофізіологічних досліджень. Темперамент і вища нервова діяльність за і. Павловим.
- •80. Дослідження типів нервової системи у дітей а.Г. Івановим-Смоленським. Дослідження вищої нервової діяльності і темпераменту у дітей н.І. Красногорським.
- •81. Вивчення темпераменту у психофізіологічній школі б.М. Теплова та в.Д. Нєбиліцина.
- •82. Структура темпераментних властивостей та 12-мірна класифікація властивостей нервової системи за в.Д. Нєбиліциним. Первинні і вторинні властивості нервової системи.
- •83. Психофізіологічна школа в.С. Мерліна: біологічна основа, ознаки, властивості і типи темпераменту
- •84. Дослідження взаємозв’язку властивостей темпераменту з властивостями нервової системи (в. Мерлін, г. Айзенк, е. Ільїн, в. Нєбиліцин та інші).
- •85. Визначення поняття акцентуація.
- •86. Визначення понять акцентуації та психопатії.
- •87. Вчення п.Б. Ганнушкіна про конституційні психопатії
- •88. Поняття психопатії та нормального характеру.
- •89. Характеристика конституційних психопатій: циклоїдів, астеніків, шизоїдів, параноїків, епілептоїдів, істеричних, нестійких, антисоціальних, конституційно-нерозумних.
- •90. Класифікація психопатій та акцентуацій характеру підлітків за а.Є Лічко.
- •91.«Місце найменшого опору». «Підлітковий комплекс» у різних типів акцентованих підлітків: р-ції емансипації та групування з однолітками, р-ція захоплення, особливості сексуальної поведінки.
- •92.Типи акцентуації та особливості сприйняття себе (самооцінки).
- •93. Порушення поведінки у різних типів акцентуйованих підлітків: делінквентна поведінка, втеча з дому і бродяжництво, токсикоманічна поведінка (рання алкоголізація), суїцидальна поведінка.
- •94.Теорія акцентуйованих особистостей к.Леонгарда.
- •95 Статеві відмінності у прояві властивостей нс і темпераменту. Статеві відмінності в емоційні сфері.
- •96. Відмінності у здібностях чоловіків і жінок.
- •97. Особистісні відмінності чоловіків і жінок.
- •98. Гендерні особливості поведінки.
- •99.Основні поняття: раса, етнос, культура.
- •100.Етнокультурні відмінності сприймання і інтелекту.
- •101.Ментальність як інтегральна етнопсихологічна ознака.
- •102. Етнокультурні відмінності у спілкуванні.
- •103. Розуміння норми і патології в етнокультурному контексті.
- •104.Теорії, що пояснюють відмінності в характері і ментальності етносу.
90. Класифікація психопатій та акцентуацій характеру підлітків за а.Є Лічко.
Свою касифікацію характерів на основі опису акцентуацій запропонував А. Е. Личко. Ця класифікація побудована на основі спостережень за підлітками. Акцентуація характеру, по Личко, - це надмірне посилення окремих рис характеру, при якому спостерігаються не виходять за межі норми відхилення в поведінці людини, які межують з патологією. Такі акцентуації, як тимчасові стану психіки, найчастіше спостерігаються в підлітковому і ранньому юнацькому віці. Личко пояснює цей факт так: «При дії психогенних чинників, що адресуються до" місця найменшого опору ", можуть наступати тимчасові порушення адаптації, відхилення в поведінці». При дорослішання дитини проявилися в дитинстві особливості його характеру, залишаючись досить вираженими, втрачають свою гостроту, але з часом знову можуть проявитися чітко (особливо якщо виникає захворювання). Класифікація акцентуацій характерів у підлітків, яку запропонував Личко, виглядає наступним чином: 1. Гипертімний тип. Підлітки цього типу відрізняються рухливістю, товариськістю, схильністю до пустощів. У відбуваються навколо події вони завжди вносять багато шуму, люблять неспокійні компанії однолітків. При гарних загальних здібностях вони виявляють непосидючість, недостатню дисциплінованість, вчаться нерівно. Настрій у них завжди гарний, піднесений. З дорослими - батьками та педагогами - у них нерідко виникають конфлікти. Такі підлітки мають багато різноманітних захоплень, але ці захоплення, як правило, поверхневі і швидко проходять. Підлітки гіпертімпого типу часто переоцінюють свої здібності, бувають занадто самовпевненими, прагнуть показати себе, похвалитися, справити на оточуючих враження. 2. Циклоїдний тип. Характеризується підвищеною дратівливістю і схильністю до апатії.
Воліють перебувати вдома одні, замість того щоб десь бувати з однолітками. Вони важко переживають навіть незначні неприємності, на зауваження реагують украй дратівливо. Настрій у них періодично змінюється від піднесеного до пригніченого (звідси назва даного типу). Періоди перепаду настроїв складають приблизно два-три тижні. 3. Лабільний тип. Цей тип характеризується крайньою мінливістю настрою, причому часто воно непередбачувано. Приводи для несподіваної зміни настрою можуть виявитися самими нікчемними, наприклад кимось випадково упущене слово, чийсь непривітний погляд. Всі вони здатні поринути в зневіру і похмурий настрій при відсутності яких-небудь серйозних неприємностей і невдач. Поведінка цих підлітків залежить від миттєвого настрою. Сьогодення та майбутнє відповідно настрою може сприйматися то в світлих, то в похмурих тонах. Такі підлітки, знаходячись в пригніченому настрої, украй потребують допомоги і підтримки з боку тих, хто може поправити їх настрій, здатний відвернути, підбадьорити. Вони добре розуміють і відчувають ставлення до них оточуючих людей. 4. Астено-невротичний тип. Цей тип характеризується підвищеною підозрілістю і примхливістю, стомлюваністю і дратівливістю. Особливо часто стомлюваність виявляється при інтелектуальної діяльності. 5. Сензитивний (чутливий) тип. Йому властива підвищена чутливість до всього: до того, що радує, і до того, що засмучує або лякає. Ці підлітки не люблять великих компаній, рухливих ігор. Вони звичайно соромливі і боязкі при сторонніх людях і тому часто сприймаються оточуючими як замкнуті. Відкрито й товариські вони бувають тільки з тими, хто їм добре знайомий, спілкуванню з однолітками віддають перевагу спілкуванню з малюками і дорослими. Вони відрізняються слухняністю і виявляють велику прихильність до батьків. У юнацькому віці у таких підлітків можуть виникати труднощі адаптації до кола однолітків, а також «комплекс неповноцінності». Разом з тим у цих же підлітків досить рано формується почуття обов'язку, виявляються високі моральні вимоги до себе і до оточуючих людей. Недоліки у своїх здібностях вони часто компенсують вибором складних видів діяльності і підвищеним ретельністю. Ці підлітки розбірливі в знаходженні для себе друзів і приятелів, виявляють велику прихильність в дружбі, обожнюють друзів, які старші їх за віком. 6. Псіхастеніческій (тривожно-недовірливий) тип. Такі підлітки характеризуються прискореним і раннім інтелектуальним розвитком, схильністю до роздумів і роздумів, до самоаналізу та оцінок поведінки інших людей. Однак нерідко вони бувають більше сильні на словах, а не на ділі. Самовпевненість у них поєднується з нерішучістю, а безапеляційність суджень - з поспішністю дій, що вживаються якраз в ті моменти, коли потрібно обережність і обачність. 7. Шизоїдний (інтровертірованний) тип. Найбільш істотна риса цього - замкнутість. Ці підлітки не дуже тягнуться до однолітків, воліють бути одні, знаходитися в компанії дорослих. Вони нерідко демонструють зовнішню байдужість до оточуючих людей, відсутність інтересу до них, погано розуміють стани інших людей, їх переживання, не вміють співчувати. Їх внутрішній світ нерідко наповнений різними фантазіями, якими-небудь особливими захопленнями. У зовнішніх проявах своїх почуттів вони досить стримані, не завжди зрозумілі для оточуючих, насамперед для своїх однолітків, які їх не дуже люблять. 8. Епілептоїдний (інертно-імпульсивний) тип. Ці підлітки часто плачуть, переводять оточуючих, особливо в ранньому дитинстві. Такі діти люблять мучити тварин, дражнити молодших, знущатися над безпорадними. У дитячих компаніях вони поводяться як диктатори. Їх типові риси - жорстокість, владність, себелюбство. В умовах жорсткого дисциплінарного режиму вони почувають себе нерідко на висоті, намагаються догоджати начальству, добиватися певних переваг перед однолітками, отримати владу, встановити свій диктат над оточуючими. 9. Істероїдний (демонстративний) тип. Головна риса цього типу - егоцентризм, спрага постійної уваги до власної персони. У підлітків даного типу нерідко виражена схильність до театральності, позерства, рисовке. Такі діти з великими труднощами виносять, коли в їхній присутності хтось хвалить їх же товариша, коли іншим приділяють більше уваги, ніж їм самим. Для них нагальною потребою стає прагнення привертати до себе увагу оточуючих, вислуховувати на свою адресу захвати і похвали. Для цих підлітків характерні претензії на виняткове становище серед однолітків, і, щоб уплинути на навколишніх, привернути до себе їх увагу, вони часто виступають у групах у ролі призвідників і заводив. Разом з тим, будучи нездатними стати справжніми лідерами і організаторами справи, завоювати собі неформальний авторитет, вони часто і швидко терплять фіаско. 10. Нестійкий тип. Його іноді невірно характеризують як тип слабовільного, що пливе за течією людини. Підлітки даного типу виявляють підвищену схильність і тягу до розваг, причому без розбору, а також до неробства і ледарства. У них відсутні будь-які серйозні, зокрема професійні, інтереси, вони майже зовсім не думають про своє майбутнє. 11. Конформний тип. Підлітки даного типу демонструють кон'юнктурне, а часто просто бездумне підпорядкування будь-яким авторитетам, більшості в групі. Вони зазвичай схильні до моралізаторства і консерватизму, а їх головне життєве кредо - «бути як всі». Це тип пристосуванця, який заради своїх власних інтересів готовий зрадити товариша, залишити його у важку хвилину, але, що б він не зробив, він завжди знайде «моральне» виправдання своєму вчинку, причому нерідко навіть не одне.
