69. Класифікації стилів діяльності: стилі виробничої, педагогічної, спортивної діяльності; стилі діяльності музикантів-виконавців; стилі навчальної діяльності.

Стиль педагогічної діяльності – стійка індивідуально специфічна система психологічних засобів, прийомів, навичок, методів і способів здійснення педагогічної діяльності.

Відображаючи специфіку педагогічної діяльності, педагогічний стиль охоплює стиль управління, стиль саморегулювання, стиль спілкування і когнітивний стиль її суб'єкта – учителя.

Формування стилю педагогічної діяльності залежить від багатьох чинників:

а) індивідуально-психологічні особливості вчителя (індивідуально-типологічні, особистісні й поведінкові); б) особливості діяльності; в) особливості учнів (вік, стать, статус, рівень знань тощо).

Залежно від індивідуально-психологічних якостей педагога виокремлюють такі стилі діяльності:

1. Демократичний стиль. вчитель розглядає учня як рівноправного партнера у спілкуванні, колегу у спільному пошуку знань. 2. Авторитарний стиль. Учитель вбачає в учневі об'єкт педагогічного впливу, а не рівноправного партнера. Він одноосібно приймає рішення, встановлює жорсткий контроль за виконанням завдань, не обґрунтовує своїх дій перед вихованцями. Вони не задоволені професією, їм властива професійна нестійкість. 3. Ліберальний стиль. Учитель уникає ситуацій прийняття рішень, передає ініціативу учням і колегам. Організацію і контроль діяльності учнів здійснює безсистемно, йому властиві нерішучість, вагання. У класі це зумовлює нестійкий мікроклімат, приховані конфлікти.

Концепція професійного стилю діяльності

Блейк і Мутонпобудували схему, що включає п'ять основних стилів керівництва. Як показано на рисунку 4.10, вертикальна вісь цієї схеми ранжує "піклування про людину" за шкалою від 1 до 9.

Максимальна турбота про виробництво 9 поєднується з мінімальною турботою про людей.

Стиль 1.9 зображений – мінімальна турбота про виробництво 1 поєднується з максимальною турботою про людей 9. Велика увага приділяється збереженню дружніх відносин між працівниками, нехай навіть за рахунок виробничих показників.

Стиль 1.1, для якого характерна мінімальна турбота як про людей, так і про виробництво, розміщений в лівому нижньому кутку решітки – керівник докладає мінімальних зусиль, які вимагаються від нього, щоб зберегти своє місце в організації. Стиль 5.5. Він відповідає "золотій середині" або системі припущень, що забезпечують мирне співіснування на шляху до єдиної мети.

Стиль керівництва 9.9, який поєднує піклування і про виробництво, і про людей. Керівники цього типу дотримуються тверджень: я докладаю всіх зусиль і решта з ентузіазмом мене підтримує.

Крім вищенаведених, Блейк і Мутон розглядають три додаткових стилі управління:

Патерналізм (стиль 9 + 9) – це сполучення тенденції 9.1 в плані керівництва і контролю з заохочуванням 1.9, де пріоритетне значення має узгодження. Характерні твердження керівника такого стилю: я надаю важливого значення організації підлеглих і всіляко заохочую тих, хто підтримує мою ініціативу; перевіряю інформацію, одержану від інших, і дякую підлеглим, коли впевнююся в вірності їх позиції; в конфліктній ситуації припиняю суперечки і дискусії, але висловлюю подяку підлеглим за те, що вони виклали свої думки.

Опортунізм — це поєднання будь-яких або всіх підходів до керівництва, які здатні зміцнити позиції керівника чи надати йому певних особистих переваг.

Фасадізм передбачає імітацію підходу типу 9.9 з метою приховування дійсних мотивів своєї поведінки.

Індивідуальний стиль діяльності у спорті. Класифікація