18. Розкрийте мету франків з лангобардами за Піпіна Короткого і утворення Папської області.

Син і наступник Карла Мартелла майордом Піпін Короткий (741-168) врегулював взаємовідносини з церквою, загострені проведенням секуляризації церковних земель за Карла Мартелла. Всі роздані в бенефіції церковні землі визнавалися власністю церкви, якій бенефіціарії повинні були вносити певні платежі. Такі земельні тримання називалися «прекарія по королівському велінню» (precaria verbo regis). Однак бенефіціарії зобов'язані були нести військову службу тільки на користь держави, і без дозволу короля церква не мала права забрати у них землю. З часу цього компромісу Каролінги перебували завжди в тісному союзі з католицькою церквою і з її головою - римським папою. Під натиском лангобардамі, папа всі свої надії покладав на допомогу франків, тому він санкціонував захоплення Піпіном королівського титулу. У 751 р. за згодою папи на зборах франкської знаті та своїх васалів в Суасоні Піпін був офіційно проголошений королем франків. Останній меровінгський король Хільдерик III був засланий у монастир, де і помер. Піпін відповів папі послугою за послугу. На заклик папи Стефана II Піпін двічі робив походи в Італію (в 754 і 757 рр..) Проти лангобардського короля Айстульфа, якого примусив віддати папі захоплені ним раніше міста Римської області і землі Равеннського екзархату (колишнього візантійського володіння). На цих землях у Середній Італії в 756 р. виникла світська держава пап, згодом незмінно служила основою для папських домагань на світську владу над усією Італією і навіть над усією Європою. У своїх територіальних домаганнях папи вже тоді посилалися на складену біля цього часу фальшивку, так званий «Констянтинів дар». У цьому документі, сфабрикованому, очевидно, папської канцелярією в VIII в., Стверджувалося, що ще в IV ст. імператор Костянтин нібито дарували папі знаки імператорської влади - «місто Рим, країни і міста Італії і всього Заходу». Залишком світської держави пап є сучасний Ватикан, розташований всередині міста Рима.

19. Висвітліть прихід до влади Карла Велиого і початвокий етап його правління.

28 липня 754 року Карл разом з братом Карломаном був помазаний на царство в церкві Сен-Дені Папою Стефаном II, а після смерті Піпіна вступив разом з братом на престол. Згідно з розподілом з братом батьківської спадщини, Карл отримав у володіння землі у формі великого півмісяця, що йде від Атлантичної Аквітанії до Тюрінгії, через більшу частину Нейстрії і Австразії, через Фріз і Франконію і з усіх боків охоплює володіння брата Карломана. Резиденцією Карла бувНуайон. Брати не ладнали між собою, незважаючи на відчайдушні намагання їхньої матері, Бертради, зблизити їх, всупереч усім і всьому. Порозуміння між ними зберігалося великими зусиллями, бо багато хто з оточення Карломана намагався посварити братів, і навіть довести справу до війни. Коли 769 року один з сеньйорів з південного заходу на ім'я Гунольд (можливо, це був син Вайфара) підняв на повстання західних аквітанців і гасконских басків, Карл був змушений самостійно вирушити на придушення заколоту, тому що Карломан відмовився приєднатися до нього зі своїм військом. Але, попри це, Карл рішуче продовжував задуманий похід і своєю завзятістю і твердістю добився всього, чого бажав. Він примусив Гунольда втікти до Гасконі. Не залишаючи його там в спокої, Карл перейшов річку Гаронна і добився у герцога Лупа гасконського видачі втікача.

Побоюючись змови між Карломаном і королем лангобардів Дезідеріо, Карл вирішив випередити події. Він не тільки зблизився зі своїм кузеном герцогом Баварії Тассілоном, який, зберігаючи вірність традиціям свого роду, став зятем лангобардського короля, але і сам 770 року, за порадою матері Бертради одружився на дочці Дезидерія Дезідерате, відставивши на другий план свою законну дружину Гімільтруду (яка вже встигла народити йому сина Піпіна). Конфлікт міг розгорітися неабиякий, однак у грудні 771 року Карломан помер. Карл залучив на свою сторону деяких найбільш близьких до Карломана діячів і захопив спадщину брата. Його невістка Герберга і племінник Піпін, який народився 770 року, знайшли притулок у Дезидерія.

На прохання папи Адріана І 774 року вдерся до Італії і скинув короля лангобардів Дезидерія, після цього підтвердив дарунок від батька Піпіна ІІІ Папської області й узяв під свій захист церковну державу.

Вже 788 року захопив Баварію і для безпеки держави заснував кілька прикордонних марок. Після успішної боротьби з арабами заснував Іспанську марку відПіренеїв до річки Ебро. Довгих 30 років на східних кордонах вів боротьбу із саксами, це коштувало його 18 переможних битв, поки Карл зумів узяти їх під свою владу.