85. Визначте причину і мету Клюнійської і Цістерціанської реформ

Клюнійська реформа, Клюнійський рух — рух за реформу чернецького життя в Західній церкві у X–XI столітті, центром якого було Клюнійське абатство. Виникла на знак протесту проти падіння моральності чернецтва й духовенства, проти втручання світської влади до церковного життя. Головна вимога Клюнійського руху до життя ченців — суворе додержання статуту Бенедикта Нурсійського; особлива увага приділялась тривалому й урочистому здійсненню літургії, суворому додержанню розпорядку молитов. Лідери Клюнійського руху засуджували симонію, вимагали суворого додержання целібату духовенством, на практиці домагались визволення монастирів від влади світських сеньйорів та єпископів. Клюнійська реформа сприяла створенню в монастирях бібліотек і скрипторіїв та підвищенню інтелектуального рівня ченців. Реформу почав другий абат Клюні — святий Одон Клюнійський.

Під час Клюнійського руху склалась клюнійська конгрегація монастирів. Вона була суворо централізованою та очолювалась абатом Клюні, який напряму підпорядковувався папі й не залежав від місцевої церковної влади. Монастирі, які прийняли реформу, виводились з-під влади місцевого єпископату й підпорядковувались Клюнійському абатству. Абат Клюні вважався абатом всіх монастирів конгрегації, а для управління повсякденними справами абат Клюні сам призначав настоятелів у монастирі, які отримували при цьому звання пріора. Якщо на початку XI століття налічувалось близько тридцяти клюнійських монастирів, то в першій половині XII століття — вже понад тисячу. Суворо централізована, з фактично монархічним управлінням клюнійська конгрегація, незалежна від світської та місцевої духовної влади, була потужною зброєю в руках папства як у посиленні його влади в церкві, так і в боротьбі за незалежність від світської влади.Основні вимоги клюнійців: реформування монастирів,запровадження в них статуту, що базується на принципах суворого аскетизму й послухання,жорсткий контроль за додержанням целібату,заборона симонії,проголошення повної незалежності реформованих монастирів від будь-якої світської влади та від єпископів, безпосереднє підпорядкування їх папі.

Клюнійську реформу підтримав імператор Генріх III. Результатом реформи стало створення могутньої конгрегації з сотень монастирів на території Західної Європи під головуванням Клюні, посилення папської влади й католицької церкви. Клюнійська реформа стала фундаментом для Григоріанської реформи.

86. Охарактеризуйте основні причини та передумови хрестових походів на Схід

  Майже два століття (1096 - 1270) тривав воєнно-колонізаційний рух західноєвропейських феодалів в країни Східного Середземномор'я під знаком боротьби християнства з ісламом за святі місця. Організатором походів виступала католицька церква, яка надавала їм характеру релігійних війн. Але це лише їх ідеологічне забарвлення, а не причини.    В першу чергу хрестові походи були породжені зростанням агресивності західноєвропейських феодалів, їх прагненням до захоплення багатих земель на Сході, до примноження власних багатств. Це прагнення стало особливо помітним з кінця ХІ ст. у зв'язку із збільшенням матеріальних потреб класу феодалів, що обумовлювалось загальним економічним піднесенням, ростом торгівлі. Задовільнити потреби, що зростали, феодалам було легше силою зброї.   Католицька церква прагнула до поширення свого впливу на Схід, а значить, зростання прибутків. Схизма 1054 була ще недавньою подією і можна було сподіватись на об"єднання шляхом походів східної та західної церков - під владою папи. Із Сходу і з Візантії в Західну Європу йшли якісні товари - по рівню матеріальної і духовної культури Схід був вищим. Прочани, що відвідали святі місця, оповідали про казкові багатства Сходу. В уяві європейців це був земний рай. У ІХ ст. на Близькому Сході склалася обстановка, яка сприяла здійсненню цих загарбницьких планів. У 1055 р. турки-сельджуки заволоділи Багдадом, у битві при Манцикерті у 1071 р. перемогли візантійське військо, захопили майже всю Малу Азію, Сирію, Палестину з Ієрусалимом, де знаходились головні християнські святині. Це дещо ускладнило відвідання святих місць, гроба господня. А тут ще й Візантія звернулась за допомогою. Вона ніколи ще не була у такому скрутному становищі. Турки-сельджуки просунулись майже до проток і зробили своєю столицею місто Нікею, що була у 100 км від Константинополя. З півночі підступали печеніги і половці. Це і заставило Алексія І просити воєнної допомоги у папи та західноєвропейських країн.    Хрестоносний рух охопив і селян, купецтво, рицарів. Останні хотіли одержати лени на Сході. Великі сеньйори прагнули створити власні князівства. Духівництво хотіло багатих приходів. Папство сподівалося включити у свої володіння і православну церкву. Папа Григорій VІІ хотів на цій основі об'єднати православ"я з католицизмом.    Для селян похід у далекі країни давав надію позбутися повинностей, розбагатіти. Великі італійські міста-республіки - Венеція, Генуя, Піза прагнули зміцнити свої позиції у торгівлі із Сходом і створити колонії у Середземномор'ї.