41. Виділіть і визначте причини та значення Норманського завоювання Англії герцогом Вільгельмом.

Передумови

Король Едуард помер на початку 1066, відсутність прямого спадкоємця призвела до суперечки щодо правонаступництва, в якому кілька претендентів зазіхали на престол Англії. Наступним за старшинством після Едуарда був граф Вессекса Гарольд Годвінсон, найбагатша і наймогутніша особа з англійської аристократії; він і був обраний королем Англії за Вітенагемотом і коронований архієпископомЙоркськимЕлдредом, хоча норманська пропаганда стверджувала, що він був освячений Стігандом, відлученим на той час від церкви архієпископом Кентерберійським. Однак права Гарольда на престол були відразу ж оскаржені двома могутніми правителями сусідніх держав. Герцог Вільгельм заявив, що престол короля Едварда було обіцяно саме йому і що Гарольд давав клятву з цим погоджуватись. Гаральд III Норвезький також оскаржив королівські права Гарольда. Його претензії на престол базувались на гіпотетичній угоді між його попередником Магнусом I Норвезьким і попереднім датським королем Англії Хардекнудом, згідно з яким, якщо один з них помре не лишивши спадкоємця, то інший буде наслідувати корони і Англії і Норвегії. І Вільгельм і Гаральд відразу ж почали збирати війська і кораблі для вторгнення.

Подальші наслідки

Вже у 12 столітті, як свідчить «Діалог щодо Палати Шахівниці», відбулось значне зростання кількості змішаних шлюбів між природними англійцями та норманськими іммігрантами. У подалші століття, особливо після того, як у 1348 році пандеміяЧорної смерті винищила значну частку англійської знаті, ці дві групи ще більше перемішались, аж поки відмінності між ними не стали ледь помітними.

Норманське завоювання вважається останньою успішною спробою завоювання Англії, хоча перемогу голандців у Славетній революції1688 року може розглядатись як наступне успішне вторгнення з континенту; важливу різницю становить той факт, що під час Славетної Революції одна частина англійського правлячого класу, згуртована навколо Парламенту, співпрацювала з іноземними силами, щоб витіснити іншу частину правлячого класу, згуртовану навколо монархічної династії Стюартів, у той час, як під час норманського завоювання було замінено увесь правлячий клас Англії.

Серйозні спроби вторгнення були здійснені Іспанією у 1588 та Францією у 1744 та 1759 роках, але у кожному випадку сполучений ефект погодних умов та дій Королівського флоту зірвали напади, не давши змоги нападникам навіть висадитись на островах. Також вторгнення планувались Францією у 1805 та нацистською Німеччиною у 1940, але практичні спроби вторгнення не відбулися, оскільки підготовчі операції не змогли забезпечити нейтралізацію британського флоту та, у другому випадку, військово-повітряних сил.

Кілька менш значних локальних та дуже коротких рейдів на британське узбережжя були успішними в досягненні своїх обмежених цілей. Такими були, наприклад, кілька нападів на прибережні міста з боку Франції під час Столітньої війни, іспанська висадка у Корнволі у 1595, рейди, що здійснювались барбарійськими піратами задля захоплення рабів у сімнадцятому столітті, напад голандців на Медвейські верфи у 1667 році.