54. Виділіть та визначте причини початку боротьби міст з феодалами в державах Зх Європи.

Середньовічні міста виникали на землях короля, єпископа чи феодал і тому вважалися їхньою власністю. Спочатку міщанами були служилі люди і селяни, які знаходилися в особистій залежності від феодала. У руках останнього зосереджувалася вся міська влада, а місто ставало його колективним васалом або держателем. Сеньйор був зацікавлений у появі міст на його території, оскільки міське ремесло і торгівля приносили йому чималий прибуток.

Неабиякий вплив на організацію міського управління здійснювали селяни, які втікали до міста, потрапляли в особисту залежність від міського

сеньйора, але привносили традиції общинного самоврядування, що з часом

відповідали потребам міського життя. Особливо це стало помітним, коли

феодали почали різко збільшувати податки на міщан з метою покращення

своїх прибутків. Доля міщан прямо стала залежати від забаганок і апетитів

сеньйора. Тому це неминуче привело до виступів і боротьби міщан із сеньйорами. Повсюдно в Західній Європі впродовж X - XIII ст. поширився рух

міщан за отримання автономії, або, як говорили тоді, комуни. Звідси пішла

назва боротьби міст із феодальними сеньйорами - комунальний рух.

Характер комунального руху змінювався.Спочатку міщани висували суто економічні вимоги: звільнення від важких форм феодального визиску,

зменшення поборів сеньйорів, надання торгових привілеїв. Згодом почали

висуватися і політичні цілі: допуск до адміністративних посад, надання міського самоуправління. Підсумок цієї боротьби і визначав ступінь незалежності міста від сеньйора і його процвітання.

Комунальний рух відбувався у різних формах. Коли сеньйор проявляв розсудливість, міщани викуповували окремі вольності, що фіксувалися у міських хартіях. Хоча інколи феодали відмовлялися дотримуватись угоди, потративши отриману суму. І нерідко право на самоврядування доводилося виборювати у сеньйора. У цей конфлікт втручалися королі і високопосадовці. Комунальні рухи часто зливалися з іншими формами боротьби.

У залежності від істор.умов розвитку комунальні рухи завершувалися по-різному. Так, у Пд Франції міста здобули незалежність переважно мирним шляхом. Дуже багато міст Пн і Серед. Італії (Венеція, Генуя, Флоренція) впродовж XI - XII ст. стали містами-державами. Багато міст Північної Франції

і Фландрії здобули комунальні хартії нерідко у збройній боротьбі. На їх підставі вони обирали міську раду, мера й інших посадовців, мали власний суд і військ. ополчення, свої фінанси і податк. систему. Міста-комуни звільнялися від несення сеньйоріальних повинностей (панщини, оброку). За це вони щорічно сплачували сеньйору визначену грошову ренту, а в разі війни виставляли на

допомогу йому невеликий військ. загін. Комунальний рух приніс міщанам особливий суспільно-правовий статус, оформлений у міське право. Вони мали право: - купувати чи орендувати земельні ділянки; - мати свою садибу;

- обирати свою професію; - засновувати цех; - вільно торгувати та ін..

Найбільшим досягненням комун було звільнення міщан від особистої

залежності. Проте не всі міста добилися повного самоуправління. Як правило, це були міста на королівських землях у державах із сильною державною владою

Багато невеликих міст не мали ні сил, ні грошей для боротьби з феодальними сеньйорами і повністю залишалися під їхньою владою. Особливо це

характерно для міст духовних сеньйорів.