99.Розкрийте наслідки централізаторських заходів Філіпа 4 красивого й значення відкриття Генеральних штатів

Генеральні штати найвищий орган станового представництва (духівництва, дворянства, городян) у феодальній Франції і Нідерландах. Виникнення Г. ш. було пов'язано із зростанням міст, загостренням соціальних протиріч і класової боротьби, що викликало необхідність зміцнення феодальної держави (створювалася станова монархія ).

  У Франції попередниками Г. ш. були розширені засідання королівської ради (із залученням міських верхів), а також провінційні асамблеї станів (що поклали почало провінційним штатам). Перші Г. ш. були скликані в 1302, в період конфлікту Філіппа IV з папою Боніфацием VIII . Г. ш. були дорадчим органом, що скликається за ініціативою королівської влади в критичні моменти для надання допомоги уряду; основною їх функцією було вотування податків. Кожен стан засідав в Р. ш. окремо від інших і мало по одному голосу (незалежно від числа представників). Третій стан був представлений верхівкою городян. Значення Г. ш. зросло під час Столітньої війни 1337—1453, коли королівська влада особливо потребувала грошей. В період народних повстань 14 ст ( Паризьке повстання 1357—58, Жакерія 1358 ) Г. ш. претендували на активну участь в управлінні країною (подібні вимоги виразили Г. ш. 1357 в Великому березневому ордонансе). Проте відсутність єдності між містами і їх непримиренна ворожнеча з дворянством робили безплідними спроби франц.(французький) Г. ш. добитися прав, які зумів завоювати англ.(англійський) парламент . В кінці 14 ст Р. ш. скликалися все рідше і часто замінювалися зборами нотаблей . З кінця 15 ст інститут Г. ш. прийшов до занепаду у зв'язку з розвитком абсолютизму, що почався, протягом 1484—1560 вони взагалі не скликалися (відоме пожвавлення їх діяльності спостерігалося в період Релігійних воєн — Г. ш. скликалися в 1560, 1576, 1588, 1593). З 1614 до 1789 Г. ш. знову жодного разу не збиралися. Лише 5 травня 1789 в умовах гострої політичної кризи напередодні Великої французької революції король скликав Г. ш. 17 червня 1789 депутати третього стани оголосили себе Національними зборами, 9 липня Національні збори проголосили себе Засновницькими зборами, найвищим показним і законодавчим органом революційної Франції, що став. У 20 ст назва Г. ш. приймають деякі представить. збори, що розглядають актуальні політичні питання і що виражають широка громадська думка (наприклад, асамблея Р. ш. за роззброєння, травень 1963).

100.Опишіть події «Брюгської вранішньої» та «Битви шпор»

«Брюгська вранішня»: Брюггськая заутреня - знаменита різанина французького гарнізону, а також інших іноземців у м. Брюгге (Фландрія) членами місцевого фламандського ополчення в ніч з 17 на 18 травня 1302, в ході якої загинуло не менше 4 тис. осіб, в основному члени загону бургомістра [1]. Через жорстокості цю розправу пізніше стали називати «Варфоломіївської вночі Фландрії». Різанина стала одним з ключових подій періоду Фламандського національного повстання. Наступна за нею битва при Куртре також завершилася тріумфальною перемогою погано озброєних, але краще організованих фламандців, які розгромили французькі королівські війська 11 липня 1302

Хід подій: У ніч з 17 на 18 травня 1302 збройні заколотники, якими керували Петер де Конінк і Ян Брейдель, проникли в будівлі, де французький губернатор міста Жак де Шатільон розмістив свої війська. Знаючи, що французи традиційно погано володіли німецькими мовами, фламандці вимагали, щоб оточені по черзі виголошували шибболет нідерландською мовою: «schild en vriend», що означає «щит і друг». За іншою версією їм пропонувалося вимовити «des gildens vriend» - «друг гільдій». Тільки самому губернатору з невеликою жменькою його підлеглих вдалося втекти, хоча він загинув у битві з фламандцями у Куртре через три тижні - 11 липня того ж року. Різанина перекинулася і на інші міста країни, де фламандські простолюдини почали нападати на французів та інших іноземців.

Битва при Куртре або Битва золотих шпор - битва фламандців з французькою армією 11 липня 1302 біля міста Куртре під час Фламандського повстання 1302.

Схема битви

Королівське військо (феодальне ополчення, посилене ломбардскими арбалетчиками та іспанськими метальників дротиків) на чолі з родичем короля, генерал-капітаном графом д'Артуа, зустрілося з народним ополченням Фландрії. Граф д'Артуа вів у бій 7,5 тисячі вершників і 3-5 тисяч піших найманців. Міське ополчення становило 13-20 тисяч, але в його складі було тільки 10 лицарів (командувачі та їх свита), інші були піхотинцями (лучниками, арбалетчиками, Пікінера, пішими воїнами з годендагамі і палицями).

Фламандці вийшли переможцями і зібрали з трупів лицарів 700 пар золотих шпор, які на науку майбутнім поколінням були вивішені в одній з міських церков, тому битва при Куртре увійшла в історію також як Битва золотих шпор. Історичне значення битви важко переоцінити. Як зазначає Вікіпедія, «вперше в середні століття піхота розгромила лицарську кінноту, і цей бій поклало початок відродженню ролі піхоти».

Однак битва при Куртре не поклала край домаганням королів Франції, і ще більше 80 років французькі монархи робили безуспішні спроби поставити Фландрію в залежність від Французького королівства.

112.Внутрішня та зовнішня політика Англії XIV- XVст.

Кінець XIV ст. виявився для Англії насиченим усілякими соціальними рухами і виступами, які суттєво позначилися на її розвитку. Поштовхом до них стали поразки у Столітній війні та політика династії Плантагенетів. У 1377 р. парламент утвердив додатковий податок, що його мали сплачувати всі піддані, незалежно від статі, які досягай 14-річного віку. Цей податок став важким тягарем для населення, до того ж він зруйнував традиційні відносини між селянами,феодалами і державою. Крім того, у 60-70-х pp. Англію охопив рух за реформування церкви. Його ідеологом був Джон Вікліф (1320— 1384), священик і професор Оксфордського університету. У своїх проповідях він заперечував владу пап, доводячи, що папи не повинні отримувати від Англії ніякої данини. Вікліф закликав до конфіскації володінь церкви, здешевлення церковних обрядів і рекомендував посилити в богослужінні момент проповіді. Важливою його заслугою було те, що він переклав Біблію англійською мовою, наблизивши Слово Боже до душ вірян-англійців. Заклики Вікліфа знайшли відгук у різних прошарках суспільства. Його послідовників називали лолардами. Під впливом ідей Вікліфа парламент прийняв спеціальний статут, який забороняв звертатися до папи як до вищої інстанції в судово-церковних справах, англійський король відмовлявся від сплати данини папі тощо. А от селянство сприйняло ідеї Вікліфа як заклик до виступу проти феодалів. Крилатим став вислів: «Коли Адам орав, а Єва пряла, хто був тоді дворянином?» Збурене англійське суспільство вибухнуло в 1381 р. повстанням під керівництвом Вота Тайлера. Селяни були обурені новим податком, який вводився для продовження війни проти Франції. Заворушення охопило майже половину Англії. Очолив його Вот Тайлер. У 1381 р. повсталі вступили до Лондона. Вони, вірячи в «доброго короля», прагнули розказати йому про утиски з боку сеньйорів і передати свої вимоги. Молодий король Річард II виграв час, майстерно вдавши роль захисника простого люду. Соціальні виступи були наслідком тих соціальних змін, що охопили англійське суспільство. Традиційний становий поділ на феодалів, духівництво і селянство не відповідав реаліям часу. З'являлись і збільшувались нові прошарки: ремісники, торговці, купці та ін.

1399р. У середині XIV ст. англійський парламент поділився на дві палати - верхню (палату лордів) і нижню (палату громад). У верхній палаті засідали великі світські феодали та вище духовенство (їх запрошував король). До нижньої палати входили рицарі від графств і депутати від міст. Парламент відіграв важливу роль у політичному житті Англії XIV-XV ст. Він сприяв централізації держави, започаткував у країні станову монархію. У1455-1485 рр. Англія була втягнута у громадянську війну. Два впливові дворянські роди - Йоркський і Ланкастерський, до якого належав король Генріх VI, були її основними винуватцями. Герб Йорків прикрашала біла троянда, a герб Ланкастерів - червона, тому війна отримала назву війни Червоної і Білої троянд. Влітку 1485 р. в Англії з військом висадився Генріх Тюдор. Оточення Річарда III зрадило його, солдати розбігалися. Короною відразу на полі бою увінчали голову Генріха Тюдора, який став королем Генріхом VII (1485-1503).