64.Охарактеризуйте долю «спадщини Лотаря» - італійські землі у іі полов.Іх й і полов. Хст.

Серединне королівство - одна з трьох частин, на які була поділена імперія Карла Великого між його трьома внуками за Верденським договором 843. Інші частини — Західне Франкське королівство та Східне Франкське королівство. Серединне королівство включало в себе Королівство Італія, тобто Велику Лонгобардію, Папську державу і Герцогство Сполето, прилеглу область Провансу, і колишнє Королівство Бургундію, за винятком Герцогства Бургундія, Ельзас і смугу землі, що простягалася вздож узбережжя Північного моря до Фризії, яку з 855 почали називати Лотарингією.

Із трьох братів Серединне королівство отримав найстарший Лотар I. Номінально від успадкував імперію від свого батькаЛюдовика I Благочестивого, але після смерті імператора між братами розпочалася десятирічна війна. Серединному королівству, як знак визнання імперського титула Лотара, дісталося столичне місто Аахен, а також Рим. Як і інші частини, Серединне королівство не мало історичної або етнічної єдності, яка б могла об'єднати його населення.

Перед смертю, Лотар І розділив королівство між своїми трьма синами. Королівство Італію із Римом він віддав Людовику II Молодшому, який був коронований імператором у 850. Більшість земель на північ від Альп отримав Лотар II, і вони згодом стали називатися Лотарингією. Прованс та Бургундія відійшли до Карла. Після смерті Карла в 863 брати розділили його володіння. У 869, коли помер Лотар II, його землі поділили між собою Людовик II Німецький та Карл Лисийза умовами Мерсенського договору.

Після смерті бездітного Людовика, Карл Лисий французький швидко заволодів коронами Італії та імператорської. Йому успадковували, як королів Італії, сини Людовика німецького, Карломан і Карл Товстий.

Після смерті останнього Беренгар, маркграф фріульська, прийняв у лютому 888 року, в Павії, корону Італії, але незабаром визнав над собою верховну владу короля німецького Арнульфа. Гвідо Сполетський відтіснив Беренгара на схід Північної Італії, коронувався в Павії, в 891 р. опанував і імп. короною, а в 892 р. призначив співправителем сина свого Ламберта. Арнульф, покликаний Беренгаром, здійснив два походи в Італію.: під час першого він, в 894 р., прийняв корону Італії у Павії, а під час другого повалив Беренгара і коронувався в Римі імператором. Після його відходу Беренгар і Ламберт дійшли згоди щодо розділу Італії. Після смерті Ламберта (898) король бургундський Людовик заявив домагання на його володіння. Беренгар, який почав з ним з цього приводу боротьбу, примушений був в 901 р. і потім в 904 р. бігти перед Людовіком, але в 905 р. захопив його в полон, після чого ще раз з'єднав імперію Каролінгів. Група обурених аристократів закликала проти Беренгара, коронованого імператором в 916 р., короля верхньої Бургундії Рудольфа, який коронувався в Павії в 922 році. Беренгар, зі свого боку, закликав у країну угорців, які, спустошуючи все на своєму шляху, проникли до Провансу. Беренгар був убитий одним зі своїх наближених (924). У Рудольфа незабаром став оскаржувати владу в Італії Гуго Провансальський, який коронувався в Мілані в 926 році, зробив свого сина Лотаря співправителем (931) і нарешті, через шлюб з Марозією, намагався утвердитися і в Римі, але був вигнаний з міста сином її Альберіхом. Насильницькому панування Гуго намагався покласти край втік маркграф Беренгар Іврейського, що з'явився з Німеччини з військом в 945 р.