15. Дайте загальну характеристику Піпіна Короткого.

Перед смертю Карл Мартел поділив державу серед своїх синів. Старш., Карломану - Австразію, Алеманию і Тюрінгію; молодш. Піпіну, - Нейстрию, Бургундію і Прованс, синові від другої дружини, Грифону - лише маленьке володіння. Грифон, невдоволений спадком, почав війну:оволодів Ланом і зажадав рівної частки з братами. Карломан і Піпін розгромили Грифона і ув’язнилийогов Арденському замку. У 742 р. вони виступили в похід проти герцога аквитанского Гунольда, спустошили країну на південь від Луари, зруйнували Лош. Звідти вони пішли в Алеманію і дійшли до берегів Дунаю.Після цього в 743 р. брати рушили проти баварського герцога Оділона. Герцог запросив миру але Піпін і Карломан відкинули його пропозицію, увірвалися в Табір баварців через болото, розбили і переслідували до Інна. Одилон був відвезений в полон за Рейн, але в наступному році Карломан і Піпін повернули йому герцогство. 52 дні франки грабували і розоряли землю баварців, поки повстання аквітанських герцогів Гунольда і Гаттона не змусило їх повернутися. У 744 р. Піпін виступив проти алеманів. Війна тривала три роки. 746 р. Карломан вторгся в Алеманію, вступив з повсталими в переговори і за допомогою зради взяв всю їхню армію в полон. Герцог Теобальд був захоплений і засуджений до смерті. Вся Алемания була спустошена, а жителі змушені були платити данину і надавати військо франкам. У 747 р. Карломан передав управління братові і постригся в ченці. Піпін, що залишився один на чолі управління, повернув волю Грифону і дав йому кілька графств. Незабаром той знову взявся за зброю. Дізнавшись, що баварський герцог Одилон помер, Грифон в 748 р. ув’язнив його сина Тасилона і оволодів Баварією. Алеманський герцог Ланфрід підтримав цей заколот. У 749 р. Піпін виступив проти них, дійшов до берегів Інна, відновив владу Тасилона, а Ланфріда і Грифона взяв у полон. У 751 р. він відправив до папи Захарія єпископа Вюрцбургського і абата Сен-Денійського з дорученням запитати у нього: чи справедлива така система управління, при якій королем називається той, хто не користується королівською владою? Захарій відповідав, що королем повинен бути той, кому належить королівська влада. У листопаді того ж року Піпін скликав у Суасоні загальні збори франків, які обрали його королем. Хільдерік III, пострижений у ченці, відправився в Сен-Бертенський монастир, а Піпін в травні 752 р коронувався і був помазаний на царство святим Боніфацієм.Через два роки цей священний обряд був повторений самим папою. Наприкінці 753 р. наступник Захарії, папа Стефан II, під натиском в Італії лангобардського короля Айстульфа, відправився за Альпи, щоб особисто благати короля франків про допомогу. Піпін очікував папу в Понтіоні, а назустріч Стефану вислав свого сина Карла. Сам він зустрів папу в трьох милях від міста, зійшов з коня, встав перед Стефаном на коліна, а потім узяв за вуздечку його коня і деякий час вів її, виконуючи обов'язки конюха. Стефан встав перед Піпіном на коліна і благав його почати війну проти лангобардів. Піпін урочисто присягнувся виконати його бажання і повернути папі всі землі, відібрані у нього Айстульфом.

У червні 754 р. франки вступили в альпійські проходи і завдали Айстульфу відчутної поразки в Сузанский тіснині. Розбиті лангобарди відступили в Павію і були обложені в ній. Незабаром Айстульф примушений був прийняти всі вимоги Піпіна: він обіцяв повернути римській церквівсі колишні володіння і визнав свою залежність від короля франків. Але Айстульф знехтував усіма обіцянками і знову напав на Рим. У 756 р. Піпін вдруге вторгся до Італії через Сузанський прохід. Айстульф знову був розбитий, знову обложений у Павій і примушений прийняти умови ще більш принизливі, ніж колишні. Всі області по східному узбережжю Італії від Равенни до Анкони були відібрані у лангобардів і передані папі.В 753 і 758 рр.. Піпін зробив два вдалих походи проти саксів і обклав їх даниною. Після цього він приступив до підкорення безпосередньо Аквітанії. У 759 р. він зажадав у аквитанського герцога Вайфара, щоб він повернув франкским церквам їхні маєтки, що перебували в Аквітанії, і видав франків, які втекли до нього. Вайфар відмовився виконати ці умови, і Піпін почав проти нього війну. Франки перейшли через Луару і просунулися до Клермон-Феррана. Вайфар, щоб відтягнути час, оголосив, що згоден виконати вимоги Піпіна. Але після цього аквітанці знову почали діяти наступально і спустошили околиці Шалона на Соні і Отена. У 760 р. Піпін повів армію по долині Луари і пограбував на своєму шляху Бурбон, Шантель і Клермон-Ферран. У 761 р. він взяв Бурже і Туар. Вайфар наказав зруйнуватиукріпленя всіх міст і замків, щоб вороги не могли займати міцної позиції. У 763 р. він вступив з Піпіном в битву при Ісудені і змусив його відступити. Але незабаром герцога покинув його дядько Ремістан, і до 765 р. Піпін підкорив всю північну Аквитанию. Вайфар втік. У 768 р. він зазнав остаточної поразки і був убитий зрадником. Гасконці підкорилися франкам, видали заручників і прийняли нового герцога. Відчувши наближення смерті, він скликав духовенство і вельмож в Сен-Дені і розділив королівство між двома своїми синами.