Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
seredni_viki_1-13.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
398 Кб
Скачать
☆

56. Опишіть структуру та організацію управління цеху, висвітліть роль в ньому майстрів та підмайстрів.

До найбільш загальних рис цехової організації в різних середньовіч. містах належить її внутрішня організація з трьох ланок: учень, підмайстер, майстер, хоча і вона впродовж XII -XVI ст. зазнала значних змін. Учнівство - перший, найнижчий ступінь цехової організації (не завжди обов'язковий у всіх ремеслах). Головною умовою при прийнятті в учні була законнонародженість хлопчика. Його родичі і він у присутності свідків укладали договір чи контракт, де обумовлювалися обов'язки учня і оплата за навчання. Учень зобов'язаний був стежити за чистотою в майстерні, прислуговувати майстру,підмайстрам,виконувати будь-які доручення. В їхні обов'язки входило відкриття і закриття майстерні, готувати інструмент і сировину.

Цехові статути обмежували кількість учнів, оскільки навчання меншого числа учнів приносило кращі результати. Але майстри, які мали учнів, опинялися в зручнішому становищі, ніж інші, оскільки використовували дармову працю учнів. Здебільшого становище учнів було не з легких, учнівство навмисне затягувалося, процесу навчання майстер приділяв дуже мало уваги. Нерідко учні втікали від майстрів і перетворювалися у волоцюг, оскільки статути забороняли приймати учнів-втікачів.

Підмайстер - теж наймався до майстра за контрактом, відмовлятися від якого достроково заборонялося. Середня тривалість робочого дня під­майстра складала 14 год. влітку і 12 год. взимку. За своєю кваліфікацією підмайстри не поступалися майстрам, але через матеріальні причини не могли стати самостійними майстрами і вступити в цех. Для цього потрібно було зібрати певну суму (для сплати внесків,

купівлі сировини, знарядь праці, найму або побудови власної майстерні).

Але працювати на себе підмайстрам заборонялося. Хоча, всупереч правилу, спритні підмайстри обзаводилися клієнтурою, не маючи звань майстра. Підмайстрам суворо заборонялося: брати участь у будь-яких зборах, вступати у нелегальні товариства, носити зброю, вимагати підвищення платні, гуляти у вільний час з легковажними дівчатами тощо. Проте, всупереч колективним інтересам майстрів, на противагу цеху створювалися і діяли таємні, а пізніше і легальні професійні союзи (братства) підмайстрів, проти яких боролися церква, майстри і міська влада. Повноправним членом цеху був лише майстер. Далеко не всі майстри проходили всі три щаблі цехової «драбини». Так, у більшості цехів не вимагалося, щоб майбутній майстер обов'язково відпрацював певний термін під-майстром. Достатньо було бути сином майстра, щоб самому стати майстром. У цех приймали досить урочисто: майстер присягав точно дотримуватися правил, записаних у цеховому статуті; сплачував вступний внесок і влаштовував загальний бенкет посадовим особам і їхнім жінкам.

Таким чином, цехова організація сприяла подальшому розвитку ремісничого виробництва і зростанню продуктивних сил. При цеховому устрої розвивався і поглиблювався суспільний поділ праці шляхом виокремлення все нових і нових цехів. Хоча і повільно, але все ж удосконалювався інструментарій, з'являлися прості механізми, які приводилися в дію частіше за все силою води.

Однак цехова система в Європі не була універсальною. У ряді країн цехи не поширилися або існували лише в зародковій формі. Поряд із цеховою організацією в європейських країнах розвивалося вільне, нецехове ремесло. Проте навіть у вільному ремеслі міські органи управління регламентували виробництво.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]