40. Розгляньте врядування в Англії Кнута Великого і спробу створення ним імперії вікінгів.

Канут супроводжував батька під час вдалого чергового набігу на Англію у серпні1013 року. Під час походу Свен помер (лютий 1014), й данці, які брали участь у набігу, проголосили Канута королем Англії. Однак він був змушений повернутись у Данію, оскільки Вітенагемот відновив на англійському троні короля Етельреда II Нерозумного, скинутого Свеном.Канут повернувся до Англії з військом і флотом, зібраним за допомогою брата, короля Данії Харальда II у серпні 1015 року, та після низки битв з військом під предводительством Етельреда, а з квітня 1016 року — під керівництвом нового короля Англії Едмунда II, остаточно розбив англійців у битві під Ассандуном,Ессекс у жовтні 1016 року. Після цього у зустрічі Канута й Едмунда на острові на річці Северн було прийнято рішення про розділ королівства. Однак після скорої смерті Едмунда (у листопаді 1016 року), Канут залишився королем усієї Англії, що й було затверджено Вітенагемотом у січні наступного року. Востаннє в історії Англії данські гроші (данегельд) були виплачені саме Кануту для винагородивікінгам, що бились на його боці.Попри те, що Канут до того часу був одружений з Ельфгіфу, для закріплення своїх прав на трон він одружився із вдовою Етельреда II Еммою Нормандською, тим самим ще більше посилив зв'язки між Англією та Нормандією.Він навіть проголосив спадкоємцем їхнього сина Хардекнуда, у обхід своїх старших синів Свена й Гарольда.За часів свого правління Канут поділив Англію на данський зразок на чотири регіони: Вессекс, Мерсію, Східну Англію та Нортумбрію, заклавши основи англійського і британського територіального устрою, було також кодифікованоанглійське законодавство (близько 1020 року). У Данії за нього склалось особливе військо (тінглід) з представників найзнатніших родин (зародок лицарства), почалось регулярне карбування монети.Імперія Канута По смерті старшого брата Канут успадкував данську корону й призначив регентом чоловіка своєї сестриярла Ульфа, оскільки сам постійно знаходився в Англії. Регент спробував вмовити данців обрати королем малолітнього Хардекнуда, за якого він міг би повновладно правити в Данії. У цей час скориставшись з відсутності Канута норвезький король Олаф II і шведський корольАнунд Якоб здійснили вторгнення у Данію.Дізнавшись про це, Канут повернувся у 1026 році й за допомогою ярла Ульфа переміг об'єднаний норвезько-шведський флот у битві під Хельгео. Це відкрило йому шлях до завоювання Норвегії (1028) й тимчасового підкорення центральних районів Швеції (навколо озера Меларен).Таким чином, Канут деякий час був королем Швеції і навіть карбував монету в Сигтуні.Спроба Ульфа позбавити Канута данської корони не пройшла безслідно, йому не допомогли ані родинні зв'язки, ані бойові заслуги. За одним із свідчень,[1] на різдво 1026 року після сварки ярл Ульф був убитий у церкві одним з хускерлів Канута.Після народження дочки Гунхільди у 1020 році імператор Священної Римської імперіїКонрад II у обмін на обіцянку видати її заміж за його сина Генріха, майбутнього імператора Генріха III, віддав Кануту в управління Шлезвіг та Померанію. З цієї чи з іншої причини князь Польщі (король з 1025 року) Болеслав I Хоробрий виділив війська для участі в експедиції Канута до Англії у 1015 році.Канут помер 12 листопада 1035 року в Дорсеті, похований у Вінчестерському соборі. Ельгіфу та Свен самостійно управляли Норвегією ще з 1029 року, але жорстокість правління та високі податки налаштували населення проти них. У 1035 році вони втекли у Данію, а у Норвегії відновилась попередня династія.На Канута Великого зазвичай вказують як на мудрого й успішного правителя Англії, незважаючи на двоєженство та жорсткість у деяких питаннях. Скоріше за все це пояснюється тим, що інформацію про ті часи отримано, в основному, з письмових джерел представників церкви, з якими у Канута завжди були гарні стосунки. Відомо, що він відряджав у Данію ченців і священників, сприяючи просвіті й розповсюдженню християнства.