13. Назвіть причини та наслідки майордомських усобиць другої половини VII – початку VIII ст.

VII–VIII ст. в історії Франкського королівства характеризується проявом усобиць між майрдомами за владу. Вже з середини VII ст. майордоми в значній мірі зосередили державну владу у своїх руках.Після смерті короля Дагоберта І в 639 р. між представниками могутньої аристократії почалися безперервні міжусобні війни. При цьому кожен із них оточував себе васалами, правив як маленький державець, втягуючи у міжусобні чвари залежні від нього прошарки населення. В кожній із трьох частин, на які розділилася Франкська держава - в Бургундії, Нейстрії та Австразії - були особливі начальники палаців - майордоми, які будучи представниками знаті, фактично керували зовнішньою та внутрішньою політикою держави, ігноруючи королівську владу і воюючи між собою. На початку 640-х рр. від Франкського королівства відокремилися Тюрингія, Алеманія та Баварія, близько 670 р. стала самостійною Аквітанія.У процесі міжусобної боротьби представників аристократії лідерські позиції зайняв майордом Австразії Піпін Геристальський, котрий став у 687 р. єдиним майордомом усі трьох частин Франкської держави. За королями дому Меровінгів був залишений титул, а уся фактична влада перейшла до майордомів. Опираючись на свої велетенські земельні багатства і величезну кількість васалів з числа вільних, Піпін та його спадкоємці примусили коритися знать, посилили воєнну міць Франкського королівства. Сам Піпін успішно здійснював походи проти германців на сході, знову утвердив франкський вплив в Алеманніїта Баварії.

14. Висвітліть військово-політичну діяльність Карла Мартела.

Наступник майордома франків Піпіна Герістальскій його син Карл Мартелл (715-741) почав своє правління з упокорення внутрішніх смут в королівстві. Розбивши повсталих проти нього феодалів Нейстрії, Аквітанії і володарів Провансу (вони зберегли формальну автономію) Карл виступив походами проти германських зарейнських племен, які вийшли з-під влади франків– саксів (720, 722, 724, 738), фризів (725, 728, 734), алеманів, баварців - і знову обклав їх даниною, та спробував їх християнізувати. У 732 р. в битві при Пуатьє розбив Абд-Аль-Рахмана (арабів), які завоювавши в VIII в. Іспанію, вторглися в 720 р. до Південної Галіїі. Ця битва зупинила просування арабів у Європу. Карл був визнаний борцем за християнство і правителем всієї Галлії. Тепер діючи з позиції сили, він поставив вірних людей на чолі єпископств Тура, Орлеана і Осера. У 733 році скорені Ліон і Бургундія. Частково владу над ними Карл передав своєму синові Піпіну. Багато графств були роздані родичам, або вірним людям майордома.

Велику роль у боротьбі з арабами зіграло створене за ініціативи Карла франкське феодальне кінне військо (сновною фігурою франкського війська стає вже не піший селянин, а кіннотник, вершник - рейтер, або лицар). Така ситуація вплинула на процес закріпачення раніше вільного франкського селянства. Карл провів бенефіціальну реформу. Суть, якої полягала в тому, що замість дарувань землі в повну, безумовну власність (аллод), яка переважала під час правління Меровінгів, землі стали надаватися в умовну феодальну власність у вигляді бенефіція (благодіяння) - за несення військової служби і на термін служби. У разі смерті даревальника або одержувача бенефіція бенефіцій повертався до початкового власника або його спадкоємцям. Бенефіцій міг бути віднятий, якщо не виконувалася служба або господарство занепадало.

Бенефіцій розадавався із державного фонду, який поповнювався завдяки конфіскації земель на завойованих територіях або земель знаті.

При Карлі Мартелла відбувається, вперше в історії, секуляризація церковних земель. Крім того, Карл Мартелл винагородив церкву новими земельними пожалуваннями в завойованих областях, де поширювалося християнство. Ця реформа мала ряд наслідків: 1. Зміцнила шар дрібних і середніх феодалів, які стали основою кінного ополчення і всієї військової організації; 2. Зміцнилася феодальна земельна власність і селянська залежність; 3. Створювалися поземельні зв'язки між дарувальником і бенефіціарієм і відносини васалітету.

Коли помер король Теодоріх IV в 737 році, Карл Мартелл залишив королівський трон незайнятим, хоча і сам не заволодів королівським титулом. «Віце-король» або «майже король», саме цим титулом називає папа Григорій III свого «видатного сина» Карла в листі направленому йому разом із подарунками та «ключами від гробниці Святого Петра»в 739 році, благав його виступити з армією проти лангобардів, які загрожували Святій церкві.Але Карл відповів відмовою, оскільки був у союзі із лангобардами.

Помер осінню 741 року.