87. Висвітліть події та наслідки Першого Хрестового походу

Перший хрестовий похі́д (1096–1099) — військова експедиція католицької Європи, яка ставила за мету відвоювати Святу землю, захоплену мусульманами у Леванту, результатом якої стало звільнення Єрусалиму в 1099. Похід було ініційовано в листопаді 1095 папою Урбаном II у відповідь на заклик візантійського імператора Олексія I Комніна про допомогу у боротьбі проти вторгнення армії Сельджуків з Анатолії. Невдовзі після початку головною метою кампанії стало повернення під християнську владу Святого міста Єрусалим та Святої Землі, а також визволення східних християн з-під ісламського панування.

Під час походу селяни та лицарі з багатьох країн західної Європи переправилися спочатку до Константинополя, а потім в напрямку Єрусалиму.

У 1097 році у Константинополі вони з'єднались з візантійською армією.

19 червня 1097 після більш ніж місячної облоги було здобуто місто Нікея.

3 червня 1098 року після шестимісячної облоги лицарями-хрестоносцями завойовано місто Антіох (сучасна Сирія), що перебувало під владою турків-сельджуків. Місто було розграбоване, а тисячі мусульман вбиті.

7 червня 1099 — війська хрестоносців під керівництвом герцога Нижньої Лотарінгії Годфріда Бульойнського підійшли до стін Єрусалиму і почали його облогу, а 14 липня взяли штурмом Єрусалим і вирізали майже всіх мусульман і євреїв (близько 40 тисяч людей) та спалили мечеті і синагоги.

Після цього було засновано головну державу хрестоносців — Єрусалимське королівство, першим правителем якого став герцог Нижньої Лотарингії Готфрід Бульйонський, взявши собі титул «заступника Гроба Господнього».

Перший хрестовий похід розпочав низку військових кампаній християнських держав проти мусульманського завоювання, а також став першим серйозним кроком до відновлення міжнародної торгівлі, замороженої з часу падіння Західної Римської імперії.

88. Розгляньте устрій, соціальний склад, юридично-правові засади держав хрестоносців

Завойовані на Сході землі хрестоносці вважали своєю власністю і заснували на них свої держави: Єрусалимське королівство, князівство Антіохійське, графство Едесське і графство Тріполі. Головним вважалося Єрусалимське королівство, а його монарх — захисником Гробу Господнього. У своїх державах хрестоносці встановили західноєвропейські феодальні порядки. Кожен правитель поділив володіння на баронії (володіння баронів), що, в свою чергу, поділялися на рицарські феоди. Всі власники феодів зобов'язані були нести військову службу у своїх сеньйорів. Місцеві селяни потрапили в залежність від нових господарів і повинні були віддавати частину врожаю своїм феодалам, а також сплачувати податки державі. Для захисту державних кордонів від нападів мусульман хрестоносці побудували міцні фортеці. Вони, а ще постійна готовність рицарів до боротьби дозволили хрестоносцям довго утримувати своє панування на Сході. Для захисту християнських володінь від мусульман хрестоносці утворили духовно-рицарські ордени, члени яких мали за головну справу не молитву, а війну. Вступаючи до ордену, рицарі давали три обітниці (покори, бідності, безшлюбності) і зобов'язувалися, на відміну від звичних ченців, зі зброєю в руках захищати християнську віру. Ордени хрестоносців підпорядковувалися безпосередньо папі. Поверх обладунків «брати-рицарі» носили дуже довгі плащі — мантії: іоанніти — чорний плащ із білим восьмиконечним хрестом, тамплієри — білий плащ із червоним восьмиконечним хрестом, тевтони — білий плащ із простим чорним хрестом.

Держави, утворені в Палестині та Сирії під час першого хрестового походу: ,Єрусалимське королівство, Князівство Антіохії, Графство Тріполі, Графство Едесси

Постійні війни з ісламськими завойовниками, дозволили хрестоносцям захопити узбережжя та безпечно підводити постачання до військ. Під час Третього хрестового походу король Річард Левове Серце завоював Кіпр. Так було засновано Кіпрське королівство, яким до 1489 керували нащадки зміщених королів Єрусалиму. Під час Четвертого хрестового походу Візантійська імперія була частково завойована хрестоносцями, які заснували на її території чотири держави: Латинська імперія, Королівство Фессалонікійське, Герцогство Афінське, Князівство Ахейське

Крім того на островах Егейського моря венеціанці заснували герцогство Архіпелагу (або герцогство Наксос). Ці держави зіткнулися з атаками грецьких держав — наступників Візантії. Салоніки та Латинська імперія були відвойовані греками в 1261 році. Спадкоємці хрестоносців продовжували правити в Афінах і на Пелопоннесі, поки ці землі не були захоплені Османською імперією в 15 столітті.