118. Висвітліть основні події повстань Джека Кеда й Уїльяма Пармінтера.

Кеда Джека повстання, повстання в Англії; почалося в 1450 в умовах різкого загострення соціальних протиріч, викликаного засиллям угрупування крупних феодалів, яке правило від імені Генріха VI Ланкастера, і поразками англійців в Столітній війні (1337—1453) з Францією. Повстання спалахнуло в кінці травня в районі Грінвіча (графство Кент) і в червні охопило графства Суссекс, Ессекс, Суррей. На початок липня число повсталих перевищило 20 тис. людина. Основну силу повстання складало середнє і дрібне селянство, до якого примикали також ремісники, дрібні торговці, наймані робітники. Керівництво належало представникам джентрі, заможних йоменов і міської верхівки. Предводителем повстання став якийсь Джек (Джон) Кед (Cade; звідси назва повстання). Програмні документи До. Д. ст містять заклики до зменшення податків і викорінювання корупції до реформ суду і адміністрації, до відміни «закону про робітників». Розгромивши 18 червня королівські війська при Севеноксе, армія повстанців 2 липня вступила до Лондона. Король вимушений був бігти із столиці. Міські низи, приєднавшись до повсталих, допомогли розправитися з найбільш ненависними народові королівськими чиновниками. Міська верхівка, стурбована нападами на будинки багатих купців, зібрала ополчення цехів, яке за підтримки гарнізону Тауера 5 липня витіснило повсталих з Лондона. У армії повстанців почався розбрід; багато хто, отримавши грамоти про помилування, став розходитися по будинках. Сам Кед 12 липня був смертельно поранений в бою поблизу Люіса (Суссекс). Загибель Кеда не зупинила руху.

Віроломно порушивши обіцянку про загальну амністію, королівські чиновники жорстоко розправилися з учасниками повстання Кеда. Увідповідь на терор спалахували все нові повстання.Одним із загонів,кістяком якого були учасники кедовського повстання ,очолив соратник Кеда Вільям Пармітер,проголошений «другим капітаном Кента».Щоб не допустити переростання розрізнених виступів у масове повстання, у серпні 1450 року уряд спрямував у Кент і Есекс військові сили, внаслідок чого окремі загони повстанців були розгромленні.

Значно успішніше вів боротьбу загін В. Пармітера. Використовуючи партизанські методи ведення війни,його маневрові загони діяли упродовж більше як 5 місяців.І лише у лютому 1451 році оточений значними силами урядових військ ,загін В. Пармінтера розбили.

119.Розгляньте причини ,перебіг та наслідки війни Білої та Чорної троянд.

Війна Червоної та Білої троянд — низка громадянських конфліктів у Англії між родинами Ланкастерів та Йорківу період між 1455 та 1486 роками 22 травня 1455 року між військами короля Генріха VI Ланкастера і Річарда, герцога Йоркського, почалась тридцятирічна війна за англійський престол, названа війною Червоної та Білої Троянд (за кольором троянд у відповідних родових гербах). Почергові поразки-перемоги суперників привели до втрати могутності обома династіями, і в 1485 році кололем Англії став Генріх VII, перший король з роду Тюдорів. Після поразки Англії в Столітній війні, коли вона втратила практично всі свої землі у Франції, а економічний стан країни був складний, проти короля Генріха VI і його дружини Маргарити Анжуйської сформувалась опозиція, яку очолив Річард Йоркський. В 1453 році він став регентом при Генріхові VI, який страждав від періодичних нападів безумства, однак, через рік Маргарита Анжуйська домоглась відсторонення Річарда.

Протистояння між ними перейшло у відкриту війну 22 травня 1455 року, коли йоркісти у битві біля Сент-Олбансі розбили королівські війська, захопивши в полон Генріха VI. Парламент оголосив Річарда Йорка протектором Англії. Здобувши швидку перемогу, він заявив свої претензії на престол. Підставою для цього було те, що і Генріх і Річард були праправнуками короля Едуард III Плантагенета, а рід Ланкастерів утвердився як королівський шляхом заколоту, коли в 1399 році Генрі Болінгброк, герцог Ланкастерський, скинув Річарда II, останнього з Плантагенетів. В 1460 році парламент оголосив Річарда Йоркського спадкоємцем Генріха VI, проте він цього ж року загинув у бою біля Вейквілда проти військ Маргарити Анжуйської і наступного року королем став його син Едуард IV.

Після ряду наступних перемог Йорків Маргарита була змушена рятуватись втечею у Францію. Військові дії поновились лише в 1470-у, коли Ланкастерів підтримали герцог Кларенс (молодший брат Едуарда IV) і граф Ворвік. Їм вдалось повернути на престол Генріха VI, який весь цей час перебував у тюрмі в Тауері. Однак наступного року герцог Кларенс знов перейшов на бік свого брата, і Йорки здобули перемогт у ряді битв, в яких загинув єдиний син Генріха VI; цього ж року в Тауері був убитий і сам Генріх VI - це стало кінцем династії Ланкастерів.

Після смерті Едуарда IV в 1483 році королем Англії став його син Едуард V, проте королівська рада оголосила його незаконнонародженим і престол посів Річард Глостер, брат Едуарда IV. Через два роки проти партії Йорків виступив Генріх Тюдор, герцог Річмонд, ще один праправнук Едуарда III (і внук Джона Гонта, засновника династії Ланкастерів). 22 серпня 1485 року він при підтримці війська з французьких та валійських найманців розбив війська Річарда III у битві біля Босворта, в якій сам король загинув. Генріх був проголошений королем на полі бою і після прибуття до Лондона був затверджений на престолі парламенською постановою. Він став другим після Вільгельма I королем Англії, який здобув престол по праву завоювання, а не наслідування.

Генріх VII Тюдор одружився на Єлизаветі Йоркській, дочці Едуарда IV, чим оголосив примирення двох родів. В якості емблеми нової династії була обрана троянда, яка суміщала елементи як Червоної, так і Білої троянд. Його 24-літнє правління виявилось одним із найспокійніших в історії Англії. Він видав свою дочку заміж за короля Шотландії Якова IV, завдяки чому його праправнук Яків VI об'єднав корони Англії і Шотландії; його син король Генріх VIII став ініціатором розриву Англії з католицькою церквою.

Наслідки:

За тридцять років громадянської війни загинуло біля чверті населення країни, 80 сеньйорів королівської крові, безліч феодальних родів. Знать, що вела свій родовід від завойовників-норманів, у цілому була знищена. Генрі Тюдор коронувався як Генріх VII і заснував нову династію. Він одружився з дочкою Едуарда IV Єлизаветою, спадкоємицею дому Йорків. Династія Тюдорів правила до 1603 року. А символом династії Тюдорів стала Біло-Червона троянда.