41. Розгляньте політичний і соціально-економічний розвиток Англії в період правління Вільгема 1 Завойовника.

Завоювання у 1066 р. Вільгельмом Завойовником Англії за побігло розпаду країни

на самостійні уділи. Король оголосив себе верховним власником землі в королівстві, оповістивши, що піддані можуть отримувати землю лише у кредит. Тим самим усе населення Англії було перетворено на васалів та підданих короля, зобов'язаних виконувати певні повинності. Була вироблена ефективна податкова система («палата шахової дошки»). У 1086 р. в країні провели перепис населення, землі, знарядь праці. Його матеріали склали так звану Книгу страшного суду. Населення Англії на цей час досягло 1,5 млн. осіб, з них лише 12% були вільними, 70% становили феодально-залежні тримачі землі, зберігався прошарок рабів.

Сила королівської влади пояснювалася тим, що король був гарантом панування феодалів над підкореним, але нескореним англосаксонським населенням. Англійські міста до того ж були політично й економічно слабкими, а земельні володіння феодалів — некомпактними. Крім цих об'єктивних, важливим суб'єктивним фактором досить сильної королівської влади була активність королів щодо розбудови апарату управління. На чолі графств поставили королівських чиновників — шерифів, які відали адміністрацією, судом та стягненням королівських податків.

Основою економіки Англії у цей період залишалось зернове господарство. Головними сільськогосподарськими культурами були жито й пшениця. Також вирощувались ячмінь, овес, бобові. Обробка землі здійснювалась, головним чином, в рамках системи відкритих полів, за якої кожен селянин володів певною кількістю неогороджених смуг на території поля, що оброблялось спільними зусиллями всіх селян села. Переважним способом засівання було трипілля. Продуктивність землеробства залишалась досить низькою, вирощене зерно майже не надходило на ринок, споживалось майже цілком на місці виробництва (натуральне господарство). Середній розмір селянського наділу рідко перевищував віргату. Скотарство перебувало на другому плані в економіці країни. За випас домашньої худоби (свиней, корів, овець) на пасовищах та у лісах селяни сплачували спеціальний збір (паннаж). Особливу роль в англонормандський період почало відігравати вівчарство, що забезпечувало значне підвищення прибутковості як селянських, так і панських господарств завдяки неухильному зростанню внутрішнього й міжнародного попиту на вовну.

Внутрішня торгівля наприкінці XI — першій половині XII століття тільки починала свій підйом. Істотною перепоною для її розвитку був податок на торгові операції (англ.toll), що стягувався у місцях торгівлі, на мостах, дорогах та при будь-яких оборутках. Звільнення від сплати цього податку на своїй території стало однією з головних цілей комунального руху англійських міст. Іншим фактором, що стримував торговий розвиток, був поганий стан шляхів сполучення: для пересування країною, в основному, використовувались дороги римської епохи або річки. В англонормандську епоху звичайним торговим днем була неділя. Кілька разів на рік проводились крупні ярмарки, на які збирались купці з різних куточків Англії та з інших країн. Ярмарки мали власні судові органи й приносили суттєвий прибуток їх власникам (зазвичай, релігійним закладам).

41. Охарактеризуйте «Книгу страшного суду» 1086 р., визначте її головну мету.

«Кни́га страшно́го су́ду» (англ.DomesdayBook) — зведення матеріалів першого у середньовічнійЄвропі загального поземельного перепису, що був проведений в Англії у 1085—1086 роках за наказом Вільгельма Завойовника. Матеріали перепису є безпрецедентним джерелом відомостей про соціальний, економічний та демографічний розвиток Англії XI століття. А саме, дані перепису дозволяють зробити висновок про чисельність населення Англії у зазначений період: близько 2,5 млн людей. Назва книги посилається на біблійний Судний день, коли всім людям має бути пред'явлений повний список їхніх справ.

Ціль та завдання перепису

Ціллю проведення загального перепису, судячи з усього, було визначення економічних ресурсів Англії після нормандського завоювання1066, що були підвладні королю. Хиткість династичних претензій Вільгельма І на англійський престол, збереження загрози іноземного вторгнення, а також бажання короля максимально зміцнити фінансове та воєнне забезпечення своєї влади лягли в основу прийняття рішення про проведення перепису. Під час перепису передбачалося провести оцінку господарських ресурсів кожного маєтку, по-перше, для приведення традиційних норм розподілу податків (данські гроші) у відповідність до реального рівня дохідності земельних володінь, по-друге, для врегулювання судових суперечок про права на землю, кількість яких різко зросла в результаті перерозподілу англосаксонських маєтків після нормандського завоювання, і, врешті-решт, для виявлення економічного потенціалу ленів баронів короля з метою визначення, яку максимальну кількість лицарів кожен лен міг надати королю. Мету проведення перепису лаконічно визначив автор Англосаксонської хроніки, за свідченням якого король хотів знати більше про свою нову країну: «як вона заселена і якими людьми» (англ.how it was peopled and with what sort of men).

Порядок проведення

Рішення про проведення перепису було прийнято на засіданні Великої королівської ради на Різдво1085 року. Негайно до всіх англійських графств були надіслані представники короля, відповідальні за проведення перепису. У кожному графстві були проведені спеціальні зібрання, що були розширеними засіданнями судових колегій графств. До них входили: шериф, барони та їхні лицарі, які мали земельні володіння у відповідних графствах, члени судових колегій кожної сотні, а також староста, священик та 6 віланів від кожного села. Ці збори мали клятвою підтверджувати ті відомості, які входили до сфери перепису, а також, можливо, вирішувати земельні суперечки, що виникали під час його проведення. Крім того, дані про земельні володіння у кожній сотні фіксувались комісіями, які формувались із землевласників даної сотні. Так, у Кембриджширі до складу комісії порівну входили англосакси і нормандці, що володіли там землями.

Існують дві версії того, як проходив перепис. За однією з них, королівські емісари відвідували кожну сотню, де вислуховували сотенні комісії. За іншою версією, перепис маєтків графства відбувався в рамках однієї сесії зборів графства, участь у якій приймали сотенні комісії. Друге припущення, висловлене ще 1897 року Ф. В. Мейтландом^[1], більшість сучасних дослідників вважають вірогіднішим.