57. Висвітліть причини «замикання цеху» і занепаду цехового виробництва.

У результаті комунального руху значна кількість міст отримали хартії вольностей, стали самоуправляючими комунами. Ліквідувавши владу феодалів, добившись багатьох привілеїв чи повної незалежності, міщани отримали можливості для швидшого накопичення грошей.Результатами комунальних рухів скористалися передусім міські патриції - міська верхівка, власники міських земель і будинків, лихварі. В їхніх руках знаходилося міське управління, суд і фінанси. Міська верхівка встановила такі порядки в містах, при яких основна маса міщан не мала доступу до органів управління. Але у міру розвитку і зміцнення цехов.устрою ремісники і купці при підтримці плебсу(нижчої,безправної верстви міщан) намагаються позбавити патриціат монопольного становища в органах управління.У XIII - XV ст. у містах практично всіх країн Західної Європи спалахували повстання середніх і бідних верств проти міської патриціанської верхівки,причому вони набирали збройних форм (так зв. «цехові революції»). Встановлення влади цехів у деяких містах не змінювало становища, оскільки цехова верхівка діяла у власних інтересах, йшла на союз із переможеним патриціатом і в підсумку встановлювала олігархічне управління, що мало різнилося від колишнього патриціанського режиму. До XV ст. цехи відігравали прогресивну роль у зх-європейськ. суспільстві, хоча у найрозвинен. країнах уже наприк. XIV ст. характер цехової системи стає перешкодою для розвитку соц.-економ.відносин. Настає період поступового переродження кризи цієї системи. У міру зростання виробництва і розширення ринк. зв'язків відбувається диференціація всередині цехів і між ними.Із числа дрібних ремісників поступово виділялася заможна верхівка, яка починає пригноблювати бідніючих майстрів свого чи інших цехів. З'являються «старші» і «молодші» цехи.«Старших» називали ліврейними, тобто тими, які мали право носити фірмову одежу цеху, що не дозволялося «молодшим».

Соц.напруга у містах зросла внаслідок т.зв. «замикання цехів», що розпочалося з XIV ст., коли цехи ставлять різноманітні перешкоди на шляху учнів і підмайстрів, які бажали стати самостійними майстрами. Значно підвищуються вступні внески, поширюється система шедеврів: деякі цехи вимагали від вступаючих не 1, а 3 зразкових виробів.У цих умовах основна маса учнів і підмайстрів, якщо вони не сини чи близькі родичі майстрів, утрачає перспективу переходу в самостійні майстри. Учні змушені переходити в підмайстри і працювати на майстрів за мізерну винагороду, складаючи категорію т.зв. «вічних» підмайстрів. Період учнівства тривав іноді 10-12 років, і майстер міг тривалий час користуватися кваліфікованою працею помічників. Учні та підмайстри працювали по 14-16; їх змушували виконувати брудну роботу. Підмайстри могли покращувати своє матеріальне і соц. становище лише шляхом об'єднання в організації - братства,що були союзами взаємодопомоги і боротьби з майстрами. Вони виступали за підвищ. заробітної плати, зменшення робоч.дня.Союзи підмайстрів організовують страйки. Боротьба підмайстрів викликала зворотні репресії з боку майстрів, влади і церкви,що боролася проти цих братств, які вводили обряди, що нагадували церковні. Майстри боролися проти союзів підмайстрів, щоб зберегти традиційні форми пригноблення цих найманих працівників. Міська влада боялася, допомагала майстрам переслідувати непокірних. «Вічні» підмайстри у тривалій боротьбі добилися в багатьох випадках легалізації своїх союзів, тому в XV ст. поряд з цехами існували окремі організації підмайстрів. Крім підмайстрів, боротьбу за покращення свого становища вело і плебейство. Повстання нижчих верств міського населення були спрямовані проти патриціанської і цехової верхівки.