25. Розкрийте причини кризи і Франкської імперії, умови та наслідки Верденського договору 843р.

У 814 р. Карл Великий помирає в Аахені (столиця), і титул імператора переходить його старшому синові Людовіку, який до того часу був королем Аквітанії. Після смерті Карла Великого імперія проіснувала недовго. Почалася боротьба відцентрових і доцентрових сил, великі феодали імперії в боротьбі за владу налаштовують проти Людовіка (згодом прозваного Благочестивим) його власних синів. Вони зажадали розподілу ісперії, який був і зроблений в 817 р. Піпін - Аквітанія, Людовік - Баварія, Лотар - імператор. Цей розділ не задовольнив нікого. У 819 р. Людовік одружився знову, тому довелося наділяти землями і його молодшого сина Карла.

Лотар і Людовік Німецький стають противниками батька, і тільки третій син, Карл Лисий підтримує його. Така ситуація призвела до серії міжусобних воєн, в ході яких Людовик потрапив у полон до синів. Після смерті Людовіка Благочестивого міжусобиці посилюються. Людовик Німецький, об'єднавшись з Карлом Лисим, воював проти Лотаря. У битві при Фонтенуа в 841 р. Лотар зазнав поразки. У 842 р. Карл і Людовик відновили союз в Страсбурзі. Причому виявилося, що війська не розуміють один одного. Клятва виголошувалася на двох мовах - романській (старофранцузькій) і германській.

У 843 р. у м. Вердені відбувається розділ імперії на три частини. За Верденським договором старший брат, Лотар - землі в Північній Італії і коридор між Західно-Франкською і Східно-Франкською державами (всі землі від гирла Рейну до гирла Рони, + Фрісландія), Людовік Німецький - Східно-Франкська держава (всі землі по праву сторону Рейну крім Фрісландії, на лівому березі Рейну - Шпейер, Вормс, Майнц), Карл Лисий - територію на захід від земель, отриманих Лотарем (західна частина майбутньої Франції і частина майбутньої Іспанії).

З розпадом Каролінгської імперії на 3 держ. Процес дроблення не зупинився. Крупні феодали, не зацікавлені підтримувати ослаблених королів, зміцнювали свою владу в князівствах. Міжусобицями користувалися завнішні вороги – нармани, угри, араби,- які спустошували землі своїми набігами. В зах.-франкській держ. Виникло декілька автономних графств (Аквітанія, Гасконь, Тулуза, Овернь).

Останні Каролинги, подібно до останніх Меровингам, мали прізвисько «ледачих королів». Знову постало питання про зміну династії, і в XI ст. влада перейшла до нової династії Капетингів, першим королем якої був Гуго Капет.

26. Висвітліть правління Карла іі Лисого і зміст Мерсинського договору 870.

Карл народився, коли старші брати його були вже дорослі люди таодержали кожний свою частку в імперії. Виділити нове королівство молодшому синові Людовик міг, тільки відібравши якісь землі в старших. Домоменту смерті Людовика королівство Карла містило в собі Нейстрию, Аквитанію, Септиманію, Іспанську марку й Бургундію до швейцарських Альп. У червні 840 р. Людовік Благочестивий помер. Старший син його, Лотар I, негайно зробив спробу заволодіти всією імперією. Восени Карл змушений був поступитися йому більшу частину своїх володінь – за ним залишилася тільки південна Франція до Луари й деякі області між цією рікою й Сеною. Навесні Карл перейшов у наступ й знову опанував всіма землями до Сени, зайняв Сен-Дені й Труа. В Аттін’ї до нього прибулипосли від третього брата, Людовика Німецького, і запропонували союз проти Лотаря. Карл погодився. 25 червня 841 р. у великій битві біля Фонтанета вони нанесли Лотарю нищівну поразку.Після цього Карл рушив скоряти Аквітанію. До кінця року Карл скорив всі землі по Луарі й Сені й залучив на свій бік населення областей, що лежать по Маасу. У лютому 842 р. молодші брати знову об’єднали свої армії й стали тіснити Лотаря. Нарешті, покинутий своїми васалами, той повинен був погодитися на рівний розділ імперії. До кінця року Карл встиг завершити скорення Аквітанії, відтіснивши Піпіна в неприступні південні гори. У серпні 843 р. у Вердені брати уклали договір про розділ. Карл на додачу до Аквитанії одержав Септиманію, Іспанську марку, частину Бургундії на південь і захід від Сони, всю Нейстрію, Францію, Бретань і Фландрію. Із цього часу Карл був майже винятково зайнятий зміцненням королівської влади усередині свого королівства. В 844 р. він рушив на завоювання відпалої Аквітанії. Маркграф іспанської марки Вільгельм, союзник Піпіна, напав при переправі через Агу на французьке військо й наніс йому поразки. Був убитий королівський прапороносець і багато інших знатних людей. Ця поразка примусила Карла зняти облогу з Тулузи. В 845 р. норманни на 120 кораблях висадилися в устя Сени, без усякого опору вони взяли Париж і розграбували його. Король зволів від них відкупитися, заплативши 7000 фунтів срібла. У червні 845 р. він зустрівся у Флери з Піпіном II й уклав з ним мир. Піпін зберіг за собою Аквітанію й королівський титул, але Повинен був визнати себе васалом Карла. В 848 р. аквітанці вигнали від себе Піпіна, що не міг захистити їх від норманнов. У червні Карл коронувався в Орлеані як король аквітанський. Але й після цього війна з Піпіном тривала ще більше десяти років. В 850 р. Карл взяв Тулузу. В 854 р., після того як Карл стратив графа Менского Гаузберта, заколот в Аквітанії спалахнув з новою силою. Аквітанці звернулися по допомогу до Людовіка Німецького, котрий відправив до них з військом свого сина Людовіка. Восени Карл уклав з повсталими новий договір: визнав незалежність їхнюі дав їм у королі свого сина Карла. У наступному році він помирився з Людовіком. В 858 р. абат Адельгард і кілька інших впливових французьких вельмож запросили Людовіка зайняти королівство Карла. Людовік Німецький пішов через Ельзас у володіння брата. Карл незабаром побачив себе покинутим: більшість васалів перейшло на сторону Людовіка. З маленьким загоном він біг у Бургундію, де мав більше прихильників, чим в інших областях держави. Звідси він в 859 р. відновив війну. Людовік не зважився вступити в бій і поспішно відійшов у Німеччину. В 860 р. на з’їзді в Кобленце брати помирилися й підтримували гарні відносини майже десять років. В 869 р., довідавшись про смерті свого племінника Лотаря II, короля лотарингського, Карл негайно захопив Мец й опанував всією його державою. Однак у січні 870 р. він одержав грізну вимогу брата Людовика поділити з ним захоплені землі. У березні Карл погодився поступитися братові половину Лотарингії. У серпні брати зустрілися біля Мерсена на березі Маасу й остаточно вмовилися про границю роздягнула. Карл залишив за собою графства по лівому березі Маасу й Мозеля, а також по правому березі Рони. В 875 р. довідавшись про смерті свого племінника, короля Італійського й імператора Людовіка II, Карл негайно рушив в Італію й 25 грудня коронувався в Римі імператором. Людовік Німецький, котрому по родових рахунках повинен був би дістатися імператорський титул, спустошив Лотарингію.Карл коронувався напочатку 876 р. як король Італійський. Восени того ж року Людовік Німецький помер. Карл виступив проти його синів, розраховуючи захопити Німеччину й у такий спосіб з’єднати у своїх руках всю імперію. Сини Людовика очікували ворога при Адернах. Карл уночі тихо знявся з табору, розділив своє військо на багато загонів і велів їм іти різними обхідними дорогами для нападу на німців у такий час, коли ніхто цього не очікував. Але Людовік III (син Людовіка Німецького), сповіщений про це віроломство, встиг приготуватися до оборони.Незабаром німецька кіннота, урізавшись у ряди французів, нанесла їм поразка. Карл ледь встиг урятуватися й добрався з деякими спутниками до монастиря св. Ламберта на Маасі. Тим часом Італія випробувала нову навалу арабів, які кілька разів підступали до стін самого Рима.У червні 877 р. імператор зібрався нарешті в похід проти арабів. У Тортоне він зустрівся з папою. Потім протягом декількох днів очікував підходу своїх графів, але ті так і не з’явилися. Прийшла звістка, що німецький король Карл стоїть неподалік. Наляканий цією новиною, Карл відправився в дорогу назад, так нічого й не зробивши для папи. По дорозі він занедужав лихоманкою. Власний лікар, єврей Седекия, дав імператорові отрута замість ліків і тим прискорив його смерть.