59. Проаналізуйте епоху врядування Генріха і Птахолова.

Генріх I Птахолов — герцог Саксонії з 912 року, король Східно-Франкського королівства (Німеччини)( 919-936), син Оттона I Ясновельможного. Перший король з Саксонської династії (Людольфінгів). Талановитий правитель і майстерний політик, Генріх значно зміцнив Східно-Франкське королівство.

Генріх був наймолодшим з 3 синів герцога Саксонії Оттона I ясновельможного.

У 911 помер король Людовик Дитя, з ним згасла східнофранкська гілка Каролінгів. У результаті в листопаді 911 року у Форхаймі новим королем був обраний герцог Франконії Конрад. Його вибір був підтриманий герцогами Саксонії, Баварії і Швабії. Однак незабаром новий король посварився з правителями всіх герцогств ^[5].Оттон помер наступного, 912 року. Новим герцогом Саксонії став Генріх.

918 року помер король Конрад.Відчуваючи наближення смерті, Конрад звелів своєму братові Еберхарду відмовитися від претензій на престол і передати знаки королівської влади герцогу Генріху Саксонському. 919  зібралася саксонська і велика частина франконської знаті, які проголосили королем Генріха. Однак баварська франконська знать відмовилися визнати Генріха королем.

Одним із перших завдань Генріха після обрання королем було домогтися визнання свого титулу серед інших герцогів. У момент смерті Конрада до складу Сх-Франкського королівства входило 4 племінних герцогства: Саксонія, Баварія, Франконія і Швабія. Саксонське герцогство перебувало під контролем самого Генріха, герцог Франконії Еберхард визнав владу Генріха. Однак герцоги Швабії та Баварії практично не підкорялись королю. Для того, щоб домогтися визнання герцогів, Генріх постарався досягти з ними компромісу.Першим кроком була відмова від політики Конрада, що спирався при боротьбі з герцогами на церковних ієрархів. Але герцоги Баварії і Швабії не прагнули визнавати над собою королівську владу. Більш того, герцог Баварії Арнульф сам був проголошений своїми прихильниками королем. А Герцог ШвабіїБурхард II зайняв вичікувальну позицію. Тоді Генріх перейшов до активних дій^.Спочатку він виступив проти герцога Швабії Бурхарда, який був менш серйозним супротивником. У підсумку, коли Генріх з армією вторгся на територію Швабії, герцог Бурхард вважав за краще визнати над собою владу короля.

Наступною метою Генріха стало підпорядкування Баварії. Герцог Арнульф приготувався дати відсіч королівській армії. Після того, як Генріх обложив Регенсбург, де сховався Арнульф, той вважав за краще укласти мир з королем. Арнульф відмовився від прав на корону, визнавши Генріха королем. Таким чином, вже до 921 Генріх Птахолов зміг відновити єдність Сх-Франкського королівства. Однак герцоги зберегли великі права у своїх володіннях^[12].

Останнім герцогом, що зберіг незалежність, залишався Гизельберт, владетель Лотарингії, що перейшов при Конраді I під владу французького короля. В 925 р., скориставшись міжусобною війною у Франції, Генріх повторив свій похід і змусив Гизельберта повернутися під свою руку.

Ще раніше закінчення лотарингских справ Генріх був утягнений у важку війну на сході Німеччини. В 924 р. у Саксонію вторглась величезна орда угорців. Король, не маючи кінного війська, уникав відкритих боїв. Він укрився в міцності Верлаон і безсило спостерігав за різаниною, улаштованої варварами. На його щастя, у полон до німців потрапив один з угорських князів. Угорці настільки почитали цього князя, що за викуп його пропонували величезну кількість золота. Але король відмовився від золота, він зажадав миру й, нарешті, домігся його.

Південну частину імперії Карла він залишив напризволяще і ворогів, щоб захистити від них Саксонію. Цим перемир'ям він скористався чудово: зібрав сильне військо і влаштував ряд укріплених пунктів, які зайняв гарнізонами і призначив в їх склад кожну дев'яту людину зі своїх службових людей, а решту вісьмох, з тієї ж черги, зобов'язав піклуватися про його утримання. Підтримуючи таким чином зв'язок з цими далеко висунутими укріпленнями, він сприяв тому, що багато хто з них потім перетворилися на міста, хоча спочатку це не передбачалося. Військо, зібране і навчене їм для боротьби проти угорців, він мав можливість випробувати в прикордонних війнах зі слов'янами, за які знову гаряче взявся в 928—929 роках. У 928, за Генріх завоював місто полабських слов'ян Бранібор, підкорив і ще 2-3 найближчих племені і серед них побудував укріплення, на місці якого згодом виникло місто Мейсен. У наступному році він проник далі на південь, в Чехію, де король чи герцог тих місць, що правив в місті Празі, визнав його верховенство над собою. Однак незабаром після цього, під час облоги Генріхом слов'янського міста Ленцем на Ельбі, відбулося загальне повстання слов'ян, що жили між Ельбою і Одером. Королю вдалося відбити і розбити слов'янське військо, що підступало на виручку міста, після чого слов'янські племена визнали себе переможеними і стали платити йому данину .

. На великому народному зібранні вЕрфурті (932 рік) він переконався в тому, що вся Саксонія готова дати одностайну відсіч угорцям, і тому, коли угорські посли з'явилися за отриманням щорічного «подарунка», їм довелося повернутися додому з порожніми руками. Очікуване вторгнення угорців не забарилося — навесні 933 року вони з'явилися з великими силами, і тут довелося переконатися, як багато зробив завбачливий Генріх для запобігання цієї небезпеки — одна орда хижаків у південній Саксонії потерпіла від саксів і тюрінгців жорстокої поразки; голод і холод довершили її загибель;. Проти іншої орди, яка наступала в східній Тюрінгії, що становила головний загін угорського війська, король виступив сам і поблизу містечка Ріад 15 березня 933 зійшовся з нею. Але битви не сталося: угорці втекли, тільки побачивши королівське військо. Їх табір дістався до рук воїнів Генріха, причому було звільнено безліч бранців.

У 934 Генріх здійснив похід проти данців. Він змусив їх короля Горма укласти мир. Крім того, Генріх організував 2 марки і огородив кордон від вторгнення слов'яні угорців.

Генріх мав намір зробити похід до Італії, але йому завадила раптова смерть. Перед смертю Генріх скликав з'їзд князів у Ерфурті і назвав своїм наступником сина Оттона. Помер Генріх 2 липня 936 в своєму пфальці Мемлебен і був похований в заснованому і зміцненому ним Кведлінбурзі(див. Кведлінбурзьке абатство).