24. Розкрийте особливості державної політики Людовіка Благочестивого.

(778-840), імператор з династії Каролінгів. Людовік, тратій Карла Великого, народився 778р і вже в 781 став королем Аквітанії. 11 вересня 813 він був коронований в Ахені в якості співімператора, а коли 28 січня 814 Карл помер, Людовік став його наступником. Він намагався продовжувати справу свого батька, вдосконалюючи систему державного управління. Реальні успіхи, принаймні до 829, відзначаються в галузі судової системи, церковного устрою і організації армії, а також імператорського законодавства (видання капітуляріїв). У цей початковий період виник важливий державний акт Ordinatio imperii (лат. "Улаштування імперії", 817), який був націлений на закріплення єдності імперії на вічні часи і на подолання характерної для франків традиції розділяти володіння померлого правителя між його синами. Акт був проголошений на конгресі в Ахені, його підтримало духовенство, розуміючи, що імперія повинна бути єдина. Ordinatio призначало єдиним спадкоємцем імператора його старшого сина Лотаря; молодші ставали королями при ньому: Піпін - в Аквітанії, Людовік Німецький - в Баварії. Невдоволення цією постановою підштовхнуло до заколоту Бернара, племінника імператора і короля Італії. Заколот було придушено, і в 818 Бернар поплатився за нього життям. У 821 вищим вельможам і сановникам було наказано підтвердити Ordinatio під присягою. Однак і Ordinatio, і державний устрій, який воно було покликане встановити, були повністю забуті на другому етапі правління Людовика, який розпочався з серйозної внутрішньої кризи в 829. Дружина Людовика Ірменгарда померла 3 жовтня 818, а в 819 він одружився на Юдіфі, дочці графа Баварського Вельфа. У 823 у них народився син Карл. Коли в 826 в південній провінції Іспанська марка за підтримки еміра Кордови почалося повстання, мир на зовнішніх рубежах вперше за перебування Людовіка на чолі держави був поставлений під загрозу. Відправлена ​​на південь франкская армія під командуванням графів Гуго і Матфріда зазнала ганебноїпоразки, за що її ватажків спіткало покарання. В 829 відбулися 4 великих церковних собори (у Парижі, Ліоні, Майнці, Тулузі), що мали на меті дослідити суспільні вади і запропонувати засоби для їх усунення. У серпні того ж року Людовік зробив переділ володінь на користь Карла, сина від Юдіфи і наказав Лотарю відправитись в Італію. У 830 сини від першого шлюбу збунтувалися, і за підсумками зборів вищих сановників в Комп'єні, Лотарю були повернуті колишні повноваження. Людовік зміг розколоти супротивників і виступив проти Лотаря в союзі з молодшими синами Людовіком Н. і Піпіном. У 831 імператор відновив повноту влади, а Лотар був відправлений до Італії. За це Людовіку Н. і Піпіну довелося надати більше самостійності. Було проведено розділ, за яким, захід діставався Піпіну, схід - Людовіку Німецькому, а центральна частина від річки Мозель до Середземного моря - Карлу. Прагнучи розширити свої володіння, королі вели боротьбу і з батьком, і один з одним. У 833 Лотар, Людовік Н. і Піпін за підтримки папи Григорія IV знову об'єдналися проти батька, пред'явивши свої умови Людовику і Карлу. Переважна частина імператорського війська перейшла поблизу Кольмара на бік противника. Людовік був позбавлений влади, і на престол зійшов Лотар. 1 жовтня 833 на всеімперському з'їзді в Комп'єні Людовіка примусили виступити з публічним покаянням. Проте вже незабаром він повернув собі свободу, а в 834 об’єднані проти Лотаря Піпін і Людовік Н. відновили його на троні. Лотарю був ще раз засланий до Італії - до 839. У грудні 838 помер Піпін, і Людовік справив 30 травня 839 у Вормсі черговий - четвертий - переділ імперії, яка була розділена між Лотарем і Карлом, в той час як Людовіку Н. дісталася лише Баварія. Людовік помер 20 червня 840 на рейнському острові Петерсауе поблизу Інгельхейма посеред приготувань до придушення повстання в Аквітанії, він похований у церкві св. Арнульфа в Меці.