Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Єпішин. Пропедевтика внутрішніх хворіб.doc
Скачиваний:
18
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
27 Мб
Скачать
☆

2.10. Невідкладна допомога при отруєннях

117

смерті. Померлого у супроводі медичної сестри переносять у патолого- анатомічне відділення. Лікуючий лікар оформляє в історії хвороби посмер­тний епікриз. Історію хвороби перевіряє головний лікар, який дає дозвіл на секцію померлого.

2.10. Невідкладна допомога при отруєннях та інших невідкладних станах

Отруєння алкоголем - найчастіший вид інтоксикації організму. Смер­тельна доза для дорослої людини 0,75-1,0 л горілки. Для хронічних алко­голіків ця доза може бути вищою. Діти і підлітки мають підвищену чут­ливість до алкоголю. Дія алкоголю проявляється тахікардією, поглибленим диханням, психомоторним збудженням, розширенням судин. У важких ви­падках виникає блювання, біль в животі і збудження, які змінюються алко­гольним наркозом у різних його стадіях (сонливість, порушення координації рухів, втрата свідомості, кома). При алкогольному отруєнні спостерігаються розлади терморегуляції, що спричиняють часті переохолодження, відморо­ження кінцівок, іноді замерзання. Безпосередньою причиною смерті при гострому алкогольному отруєнні є гостра серцево-судинна недостатність або зупинка дихання.

Діагноз алкогольного отруєння навіть у людей без свідомості встанов­люють за характерним зовнішнім виглядом: виникає гіперсалівація, блюван­ня, втрата свідомості. Обличчя і кон'юнктиви гіперемійовані, зіниці звужені, можливий ністагм і непостійна анізокорія. Очні яблука "плавають", рогівкові рефлекси згасають. З часом наростає ціаноз, зіниці розширюються, реакція зіниць на світло згасає, дихання стає аритмічним, що є ознаками глибокої алкогольної коми. Може спостерігатися асфіксія у разі аспірації блювотних мас чи западання кореня язика. При обстеженні серця виявляється тахікар­дія, спочатку помірна гіпертензія, а потім гіпотензія. Виникають мимовільні сечопуск і дефекація.

Слід пам'ятати, що при алкогольному сп'янінні причиною важкого стану хворого може бути не тільки алкогольна інтоксикація, але і череп­но-мозкова травма, розлади мозкового кровообігу, інші важкі захворюван­ня. Тому такі хворі повинні бути всебічно обстежені і потребують нагляду медичного персоналу.

Терапію гострого алкогольного отруєння починають з промивання шлунка товстим зондом і видалення залишків алкоголю, що не встиг всмок­татися. Через зонд вводять сольове послаблююче. При зниженні артері­ального тиску внутрішньовенно вводять ізотонічний розчин натрію хлори­ду чи глюкози (1-2 л). Порушення дихання найчастіше зумовлене западан­ням кореня язика, який закриває вхід у гортань. У цих випадках треба ввести в рот гумову трубку або накласти на кінчик язика язикотримач.

118

Розділ 2. Загальний догляд за хворими

При наявності в ротовій порожнині блювотних мас проводять очистку її пальцями. При пригніченні дихання інтубують трахею і проводять штучне дихання. Для компенсації ацидозу внутрішньовенно вводять 200-300 мл 5 % розчину натрію гідрокарбонату; за призначенням лікаря внутрішньовенно вводять кофеїн або кордіамін.

Утоплення. Відпочинок біля води може затьмаритись нещасним випад­ком - утопленням. Причиною найчастіше є невміння плавати, купання в незнайомих місцях. Вода швидко надходить у дихальні шляхи, що припиняє надходження кисню із легень у кров і веде до гіпоксії тканин. Потерпілий втрачає свідомість, а через 3-5 хв може настати клінічна смерть. Тому при рятуванні потопаючого відлік іде на секунди.

Розрізняють два види утоплення: синя асфіксія, при якій вода заповнює легені, і бліда асфіксія, коли вода не проникає у легені. Синя асфіксія вини­кає не відразу. Потопаючий намагається утриматися на поверхні води, втра­чаючи багато енергії. Дихання при цьому утруднене, наростає гіпоксія тка­нин. Після останнього заглиблення у воду потопаючий рефлекторно затри­мує дихання, виникає синюшне забарвлення шкіри, з рота і носа виділяється піна (набряк легень), настає зупинка серця.

Бліда асфіксія виникає у тих, хто не чинить спроби боротися за своє життя і швидко занурюється у воду. Це частіше буває під час катастроф, коли людина опиняється у воді у стані панічного страху. При зануренні у воду виникає спазм гортані і зупинка серця. Вода у легені не надходить. Бліда асфіксія може бути, якщо у людини, що знаходиться у воді, починається епі­лептичний напад, якщо при пірнанні сталася травма черепа. Вода, що надійшла у гортань, викликає спазм голосової щілини і дихальні шляхи стають непрох­ідними. Прісна вода, попадаючи в легені, активно переходить у кров, що веде до її розрідження і внаслідок зниження осмотичного тиску спричиняє гемоліз. Морська вода, що надійшла в альвеоли, підвищує осмотичний тиск в них, внас­лідок чого рідка частина крові разом з білками переходить у легені - виникає набряк легень. У таких випадках потерпілий потребує, крім надання невідкладної допомоги, лікування у відділі ІТ. Великою бідою часто обертається пірнання на мілководді чи з кручі. Утоплення ускладнюється травмою шийного відділу хребта, зміщенням хребців, їх переломом. Особливо небезпечні пошкодження спинного мозку. Навіть якщо людину вдається врятувати, часто вона зали­шається інвалідом.

Ознаки утоплення: обличчя бліде або синюшне, дихання відсутнє або ледве визначається, серцебиття рідке або не прослуховується; при травмах - рани на голові.

Перша допомога. Потерпілого треба вміло витягнути з води. Рятівник підпливає ззаду, бере потопаючого за волосся або під пахвою і, повернувши його обличчям догори, пливе до берега. На березі потерпілого звільняють від одежі, видаляють з дихальних шляхів носовою хусткою пісок і воду, для чого рятівник кладе потерпілого животом на свою зігнуту в коліні ногу і енергійно

2.10. Невідкладна допомога при отруєннях

119

натискує йому на спину - вода через рот виливається назовні. Після цього потерпілого повертають на спину, вкладають на землю і, не втрачаючи часу, починають штучну вентиляцію легень "з рота в рот" або "з рота в ніс" і зовнішній масаж серця до появи самостійного дихання та серцебиття або до приїзду швидкої допомоги. Після відновлення дихання і серцевої діяльності з потерпілого знімають мокру одежу, тіло розтирають руками, зігрівають, дають пити чай.

При пошкодженні голови і шийних хребців з боків від голови кладуть два валики із згорнутої одежі, щоб голова не рухалась. При перекладанні на ноші голову потерпілого підтримують і слідкують за тим, щоб не було рухів у шийному відділі хребта. Транспортують хворого на ношах і твердому щиті. Госпіталізацію проводять у реанімаційне відділення.

Профілактика. Навчити дітей плавати, не купатися в незнайомих во­доймах. Плавати удвох, не упускаючи один одного з очей. Небезпечним є купання після перегрівання на сонці, особливо для осіб із захворюваннями серцево-судинної системи. Необхідно застерігати дітей і дорослих про не­безпеку пірнання в невідомих місцях.

Тепловий удар виникає внаслідок перегрівання організму в умовах ви­сокої температури навколишнього середовища. Це може бути зумовлено особливостями клімату чи умовами виробництва ("гарячі" цехи).

Сонячний удар - перегрівання організму внаслідок надмірного і трива­лого впливу сонячних променів.

Клініка проявляється головним болем, шумом у вухах, запамороченням, підвищенням температури тіла, гіперемією обличчя, нудотою і блюванням. Артеріальний тиск знижується, може бути втрата свідомості. Пульс частий, малої величини. Дихання поверхневе. При сонячному ударі на шкірі можуть виявлятися опіки у вигляді еритеми чи міхурів.

При наданні допомоги потерпілого переносять у прохолодне місце, роз­дягають з верхньої одежі, вкладають з дещо піднятими ногами і опущеною головою. Дають випити холодної води. Біля голови підвішують міхур з льо­дом або прикладають змочений у холодній воді рушник. Для збільшення інтенсивності охолодження доцільно обгорнутий у серветку міхур з льодом покласти на ділянку великих судин (шия, ліктьовий згин). Замість міхура з льодом використовують спеціальні пакети з сухим льодом "Пінгвін", які по­передньо зберігаються в морозильній камері холодильника. Дія цих пакетів продовжується 2-3 год.

При розладах дихання або його зупинці проводять штучне дихання, підшкірно уводять цититон, лобелін. При судинній недостатності підшкірно вводять кордіамін, кофеїн. При опіках накладають стерильні серветки на уражені місця, міхурі при цьому не розтинають.

Профілактика. Не допускати тривалого перебування з непокритою го­ловою на сонці, використання захисної одежі і захисних екранів при роботі в гарячому приміщенні.

120

Розділ 2. Загальний догляд за хворими

Ураження блискавкою. Блискавка - гігантський електричний заряд, де температура може підвищуватись до 25000 °С. Від удару блискавки руйну­ються будівлі, виникають пожежі, гинуть люди і тварини. Найчастіше нещасні випадки спостерігаються у сільській місцевості, де багато відкритих просторів і немає громовідводів.

Влучання заряду блискавки в людину закінчується миттєвою смертю внаслідок ураження головного мозку, серця, легень. У легких випадках по­терпілі скаржаться на різкий головний біль, розлади рівноваги, різь в очах, зниження зору, розлади слуху. У більш тяжких випадках - втрата свідомості, парез кінцівок, судоми. Потерпілого вдається врятувати лише негайними реа­німаційними заходами.

Потерпілого вкладають у горизонтальне положення, забезпечують дос­туп свіжого повітря, розстібають комірець і пояс. Викликають швидку медич­ну допомогу. При легкому ураженні дають заспокійливі, аналгетики. Уражені ділянки шкіри обробляють спиртом або одеколоном. Потерпілого не слід закопувати в землю (побутує таке переконання), бо це лише відтягує надання допомоги. У тяжких випадках ротову порожнину очищають від слизу і крові бинтом чи хусточкою, намотаною на вказівний палець, і проводять штучну вентиляцію легень "з рота в ніс" чи "з рота в рот" і зовнішній масаж серця до відновлення серцевої діяльності і дихання або до приїзду швидкої допомоги. Потерпілого госпіталізують у палати ІТ. Транспортують потерпілих від удару блискавки на ношах у лежачому положенні.

Профілактика. Слід уникати відкритої місцевості під час грози. Не вар­то ховатися під одинокі дерева. Якщо гроза застала поза приміщенням, то слід заховатися у невеликих заглибленнях, біля підніжжя високих схилів чи в лісі. Знаходячись у приміщенні, необхідно дотримуватись заходів безпеки під час грози: виключають електроприлади, не користуються телефоном, за­кривають вікна і квартирки і розміщуються на віддалі від газових плит, елект­ричних проводів.