також еритроцити (при ерозивних і виразкових формах). При бактеріологіч­ному дослідженні виявляють дисбактеріоз.

Одним із основних методів підтвердження діагнозу є ректороманоскопія (див. класифікацію).

За допомогою колоноскопії виявляють форму запалення слизової обо­лонки товстої кишки на всьому її протязі: катаральне, гнійне, фібринозне, не­кротично-виразкове.

Перебіг. Розрізняють легкі, середньотяжкі і тяжкі форми хронічного ко­літу. Періоди ремісії змінюються періодами загострення. У більшості випадків при дотриманні дієти і проведенні профілактичного лікування хвороба має сприятливий перебіг.

Лікування. Призначають одну з дієт № 3, 4, 4а, 4б (залежно від стільця), вітаміни. При наявності інфекційних кишкових збудників - антибіотики ши­рокого спектру дії. Досить ефективні ентеросептол, інтестопан. Корисні еубі- отики (колібактерин, біфідумбактерин). При проносі вживають в'яжучі, обволі­каючі настої і відвари рослин, що містять дубильні речовини. Обов'язково проводять лікування супутньої патології. Фізіотерапевтичні засоби: грязьові аплікації, діатермія тощо. Курортне лікування - Моршин, Миргород, Одеса, Феодосія.

3.1.6. Хронічний панкреатит

Хронічний панкреатит (рапсгеаііііз сЬгопіса) - хронічне запалення підшлункової залози з рецидивним перебігом і поступовим заміщенням парен­хіми органа сполучною тканиною, а відтак зниженням його екзо- й ендогенних функцій.

У 1870 р. І. Клебс виділив гострий панкреатит як окреме захворювання. Перші монографії про хірургічні захворювання підшлункової залози опублі­кували А.В. Мартинов у 1897 р. і В. Керте в 1898 р.

Етіологія та патогенез. До етіологічних чинників хронічного панкре­атиту належать перенесений раніше гострий панкреатит, вірусний гепатит В, ентеровірусна інфекція, епідемічний паротит, бактерійне, токсичне ураження підшлункової залози, в тому числі алкогольне, застосування деяких лікарсь­ких засобів, травми, хронічна недостатність кровообігу в системі кровопоста­чання підшлункової залози, ендокринні розлади, порушення обміну речовин, захворювання жовчних шляхів, жовчнокам'яна хвороба, переїдання, неповно­цінне харчування тощо.

Виникнення хронічного панкреатиту відбувається внаслідок пошкоджен­ня тканини залози власними протеолітичними і ліполітичними ферментами. Цьому сприяє пошкодження механізмів захисту залози від ферментної ауто- агресії. Певне значення має і вторинна інфекція вивідних протоків.

Патологічна анатомія. Спочатку виникає набряк підшлункової залози, дрібні крововиливи. Далі розвивається некроз, розростання сполучної ткани­ни, гіперплазія. Все це приводить до атрофії і склерозу, формування рубців. У початкових стадіях хвороби підшлункова залоза збільшена, щільна; в пізніх - зменшується.

Розділ 3. Захворювання органів травлення

Класифікація хронічного панкреатиту.

1. Хронічний рецидивуючий панкреатит: а) стадія загострення; б) стадія ремісії.

2. Хронічний панкреатит з вираженим больовим синдромом.

3. Псевдопухлинна форма хронічного панкреатиту.

4. Латентна форма хронічного панкреатиту.

5. Склерозуюча форма хронічного панкреатиту.

Відмічаємо екзокринну чи ендокринну недостатність.

Клініка. Основними синдромами є больовий, диспептичний, інтоксикацій­ний, астеноневротичний, синдром порушення внутрішньої і зовнішньої сек­реції. Провідним симптомом є оперізуючий біль, як правило, у верхній поло­вині живота з іррадіацією у ліву половину грудної клітки, поперек. Біль часті­ше виникає в другій половині дня і вночі, супроводжується нудотою, блювання (що не приносить полегшення), проносом або закрепом (рідше).

Біль часто підсилюється після вживання жирної, холодної або дуже гаря­чої їжі, алкоголю. В разі переважної локалізації процесу в голівці підшлунко­вої залози біль локалізується в надчеревній ділянці справа, при втягненні в процес її тіла - зліва; в разі ураження хвоста залози - у лівому підребер'ї. Хворих турбує також підвищення температури тіла до 38 °С, загальна слабкість, відсутність сну або, навпаки, сонливість, дратівливість, підвищення апетиту з боязню вживати їжу, втрата маси тіла, сухість шкіри, відчуття тяжкості в животі після прийому їжі, нудота, блювання. Характерним симптомом хроніч­ного панкреатиту є виділення великої кількості кашкоподібного калу з жир­ним блиском і сильним смердючим запахом.

При огляді маса тіла знижена, шкіра нерідко бліда, ціанотична або з жов­тим відтінком. Спостерігаються підвищене слиновиділення, відрижка, здуття живота і бурчання в ньому, ознаки гіповітамінозу (сухість шкіри, ламкість нігтів, розвивається глосит, часом стоматит). Положення хворого в ліжку є вимушеним через сильний біль (сидить скоцюрбившись і підігнувши ноги до живота). Язик обкладений білими нашаруваннями.

Можуть виникати симптоми Тужиліна - на шкірі живота, грудей, спини з'являються червоні плями правильної округлої форми, які не зникають при натискуванні і являють собою судинні аневризми; Кача - гіперестезія шкіри в зоні інервації Т_та зліва, симптом Гротта - атрофія підшкірної основи в ділянці проекції підшлункової залози на черевну стінку, а також симптом Керте - ригідність передньої черевної стінки в надчеревній ділянці, в проекції підшлун­кової залози.

При пальпації болючість в проекції підшлункової залози. При глибокій пальпації живота часом вдається промацати підшлункову залозу (щільний тяж). Відмічаються також зони підвищеної шкірної чутливості (Захар'їна- Геда) в ділянці VII-Х сегментів зліва. Симптом Мейо-Робсона (болючість при пальпації у лівому реберно-хребетному куті) може бути позитивним.

При дослідженні крові виявляють помірну гіпохромну анемію, збільшен­ня ШОЕ, нейтрофільний лейкоцитоз, гіпопротеїнемію, диспротеїнемію (за раху­нок підвищення вмісту глобулінів), збільшення рівня прямого і непрямого