531

11.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження

Лабораторні дослідження

З лабораторних методів обстеження діагностичне значення має дослі­дження периферичної крові, харкотиння, імунологічні тести.

Патогномонічною ознакою алергічних захворюваннь є збільшення у формулі крові відсотка еозинофілів (більше 5-6 %). При медикаментозній хворобі особливістю еозинофілії є поступове наростання її в динаміці прийому медикаменту. Ряд захворювань зумовлює зміну інших компонентів гемогра- ми - при медикаментозній алергії може виникати анемія, гранулоцитопенія; медикаментозна і сироваткова хвороба супроводжуються тромбоцитопенією, збільшенням ШОЕ. При сироватковій хворобі можливі лейкопенія з віднос­ним лімфоцитозом (нормальні значення показників крові - див. додаток 2).

У діагностиці алергічних заворювань застосовують також базофільний, еозинофільний тести, тест специфічного звільнення гістаміну, визначення се­ротоніну, нейрамінової кислоти сироватки крові, тест дегрануляції базофілів.

Гістаміновий тест має значення в діагностиці псевдоалергічних реакцій. Здорові люди переносять досить значні навантаження гістаміном - до 2,75 мг на кілограм маси тіла при введенні через зонд у дванадцятипалу кишку. За­гальна доза гістаміну - 165-200 мг - у дорослих викликає лише відчуття приливу крові до обличчя тривалістю до 10 хв без помітного підвищення рівня гістаміну в крові. При порушенні кишкового бар'єру (наприклад, при гепатобіліарній патології) ця доза зумовлює розвиток кропив'янки, головного болю, іноді проносу і супроводжується зростанням рівня гістаміну в крові (норма - 20-70 мкг/л).

Дослідження харкотиння. При полінозах, бронхіальній астмі алергічно­го генезу у харкотинні хворих знаходять значну кількість еозинофілів, спіралі Куршмана, кристали Шарко-Лейдена.

Для уточнення етіології, патогенезу та особливостей перебігу алергічно­го захворювання застосовують різноманітні діагностичні проби.

Шкірні проби. Цей діагностичний метод широко застосовують в обсте­женні хворих з алергією. Він полягає у виявленні специфічної сенсибілізації організму шляхом введення через шкіру алергену та оцінки величини і харак­теру набряку або запальної реакції, що при цьому розвивається. Шкірні проби бувають якісні (визначають наявність сенсибілізації до певного алергену) та кількісні (уточнюють ступінь сенсибілізації). Існують спеціальні набори алер­генів для проведення алергічних проб, куди входять алергени домашнього пилу, грибкового, тваринного походження, пилкові та інші алергени.

За методом введення алергену розрізняють аплікаційні (алерген нано­ситься на непошкоджену шкіру), скарифікаційні (після подряпування шкіри скарифікатором наносять на неї краплю розчину алергену) та внутрішньо- шкірні проби. Скарифікаційним методом часто користуються для визначення чутливості хворого до антибіотиків, а чутливість до алергенів домашнього пилу, пилку рослин та ін. визначають внутрішньошкірним методом. Аплікацій­ний метод застосовують у хворих на контактний дерматит.

532

Розділ 11. Алергози