712
Розділ
7. Симптоматологія захворювань
опорно-рухового апарату
З
боку крові спостерігається нормоцитарна
анемія, лімфоцитоз, підвищен-
ня
ШОЕ, зменшення рівня альбумінів.
Визначають
рівень кортикостероїдів крові і сечі
(найчастіше - добову
екскрецію
17-ОКС, рівень якої нижче 6 ммоль/добу
дає можливість запідоз-
рити
хворобу Аддисона, нижче 4 ммоль/добу -
підтвердити діагноз). Високо-
інформативним
для діагностики гіпокортицизму є
визначення рівня корти-
золу
(норма - 277,9±73,13 ммоль/добу), альдостерону
(норма - 15,55±
3,13
ммоль/добу) і кортикотропіну (норма -
2500-7000 мкг/л) в крові.
Діагностичну
цінність має і визначення рівня
електролітів в крові, особ-
ливо
калію (гіперкаліємія). Найбільш
небезпечним ускладненням
хронічного
гіпокортицизму
є наднирковозалозна криза. Подібні
стани спостерігаються
часто
в стресових ситуаціях, при фізичних і
психічних травмах, гострій
інфекції,
вагітності,
невідповідному лікуванні. Клініка
відрізняється різким загострен-
ням
всіх симптомів гіпокортицизму.
Запідозрити початок наднирковозалозної
кризи
у хворих можна при наростанні астенії,
прогресуючій втраті маси тіла,
нудоті,
блювоті.
Лікування
у кожному конкретному випадку залежить
від важкості зах-
ворювання
і ступеня його компенсації. Задовільний
стан досягається прийо-
мом
глюкокортикоїдів і мінералокортикоїдів.
Поряд із замісною гормональ-
ною
терапією, хворі потребують додаткового
прийому хлориду натрію, вітамі-
ну
С з обмеженням у харчуванні солей калію.
У комплексному лікуванні
широко
застосовують анаболічні стероїди
(неробол, нероболіл, ретаболіл та
ін.),
полівітаміни, а також внутрішньовенне
введення поліглюкіну, плазми крові.
Прогноз.
Перебіг хвороби залежить від тяжкості
захворювання. Найчас-
тіше
хворі потребують систематичної замісної
терапії. Незалежно від тяж-
кості
захворювання, протипоказані всі роботи,
пов'язані з фізичним, нервовим
напруженням,
робота у нічну зміну.
Ожирінням
(агіірозііаз) називають хворобливий
стан, при якому вияв-
ляється
надлишок жирової тканини в підшкірній
клітковині та інших ткани-
нах
організму.
Розрізняють
два види ожиріння - первинне і вторинне.
До
первинного (екзогенного) відносять
аліментарне ожиріння, основною при-
чиною
якого є переїдання, а сприятливими
факторами - малорухливий спосіб
життя,
спадкова схильність, вагітність,
лактація і клімактеричний період (рис.
6.5).
Вторинне
(ендогенне) ожиріння включає наступні
форми: церебральна
(гіпоталамічна)
- зумовлена ураженням ЦНС (пухлина,
травма, запалення),
гіпофізарна,
наднирковозалозна, яєчникова та
ожиріння, пов'язане з порушен-
ням
функції щитоподібної залози.
При
всіх типах ожиріння відбувається
посилений перехід вуглеводів у
жири,
зниження
активності ліполітичних ферментів
(речовин, які забезпечують роз-6.5. Ожиріння
пад
жирів), активація синтезу і гальмуваня
роз-
паду
жирів.
Оцінка
наявності і ступеня ожиріння грун-
тується
на визначенні маси тіла з урахуванням
статі,
віку, росту хворих і їх конституції.
Розроблені
таблиці "ідеальної" ваги тіла.
Однак
слід враховувати, що у осіб в
однаковою
будовою
тіла і ростом неминуче будуть
індиві-
дуальні
відхилення ваги, пов'язані з особливос-
тями
розвитку скелета, м'язів та інших
чинників.
Тому
при користуванні цими показниками
до-
пускаються
відхилення ±10 %. В повсякденній
роботі
використовується індекс Брока, згідно
з
яким
"ідеальна" вага в кілограмах
дорівнює ро-
сту
в сантиметрах мінус 100, з врахуванням
до-
пустимих
відхилень (±10 %). Ступінь ожирін-
ня
визначається у відсотках переважання
фак-
тичної
ваги тіла над "ідеальною".
Переважання
маси
тіла до 29 % відносять до I ступеня, від
30
до
49 % - до II, від 50 до 99 % - до III, більше
100
% - до IV ступеня ожиріння.
кнує
також метод визначення кількості
жирових
відкладень за товщиною шкірної склад-
ки,
визначеної кронциркулем, компериметром.
Прийнято
вимірювати шкірно-підшкірну склад-
ку
в правій підлопатковій ділянці і в
ділянці триголового м'яза правого
плеча.
В
нормі товщина її не повинна перевищувати
2,5 см.
Скарги
хворих при ожирінні залежать від його
ступеня і генезу. При
ожирінні
I і II ступеня хворі часто не мають скарг
і не звертаються до лікаря,
а
ожиріння виявляється випадково. Скарги
на підвищення ваги тіла, надмірне
відкладання
жиру, що турбує хворого з косметичних
міркувань, задишку, швидку
втомлюваність
і зниження працездатності виникають
в осіб з високим ступе-
нем
ожиріння. У них також можуть бути скарги
на біль у суглобах, найчасті-
ше
в колінних (виникає внаслідок частого
розвитку артрозів), головний
біль,
стенокардитичний
біль у ділянці серця, підвищення апетиту,
нудоту, блювоту,
біль
у животі, закрепи, метеоризм, ослаблення
статевої функції, розлади менст-
руального
циклу у вигляді гіпо- і аменореї.
При
обстеженні хворих виявляють збільшення
маси тіла (більше 10 %
порівняно
з "ідеальною", нерівномірний
розподіл жирової клітковини
"кушинго-
їдний",
або "рейтузний", тип ожиріння),
наявність смуг розтягу, місяцеподібне
обличчя
при хворобі !ценко-Кушинга; зміни з боку
шкіри (сальність шкіри,
аспе
уиїдагіз, попрілості, піодермії,
фурункульоз, наявність смуг білого,
червоного
чи
фіолетового кольору, найчастіше на
животі і стегнах, гірсутизм, гіперемію
6.5.
Ожиріння
713
Рис.
6.5.
Аліментарна форма ожиріння.