- •Проф. А.В. Єпішин
- •1.1. Поняття про внутрішні хвороби. Провідні терапевтичні школи. Поняття про захворювання. Місце пропедевтики внутрішніх хвороб у терапевтичній клініці, її предмет і завдання
- •Стражеско м.Д. (1876-1952)
- •Губергріц м.М. (1886-1951)
- •Кончаловський м.П. (1875-1942)
- •1.2. Загальна методологія клінічного діагнозу та деонтологічні проблеми в практиці терапевта
- •Розділ 2. Загальний догляд за хворими і його роль у лікувальному процесі
- •2.1. Обов'язки медичного персоналу у забезпеченні догляду за хворими
- •2.2. Догляд за хворими у приймальному відділенні
- •2.3. Організація роботи терапевтичного відділення. Гігієна хворого
- •2.4. Лікувальне харчування хворих
- •2.5. Термометрія і догляд за хворими з лихоманкою
- •2.6. Методи фізичного впливу на систему кровообігу
- •2.7. Методи застосування лікарських засобів
- •2.8. Загальний і спеціальний догляд за тяжкохворими і агонуючими. Допомога при отруєннях і невідкладних станах
- •2.9. Термінальні стани
- •2.10. Невідкладна допомога при отруєннях та інших невідкладних станах
- •Розділ 3. Клінічні та лабораторно- інструментальні методи дослідження
- •3.1. Клінічне обстеження
- •3.2. Лабораторно-інструментальні методи обстеження
- •4.2. Методи клінічного обстеження
- •4.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •Вентиляція легень
- •Показники бронхіальної прохідності
- •Показники легеневого газообміну
- •4.4. Основні клінічні синдроми
- •5.2. Методи клінічного обстеження
- •5.3. Інструментальні та лабораторні методи дослідження
- •ЛллаллалЛгАаАг1
- •5.4. Основні клінічні синдроми
- •6.1. Шлунок, кишечник, підшлункова залоза 6.1.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •Розділ 6. Органи травлення
- •6.1.2. Стравохід Методи клінічного обстеження
- •6.1.3 Шлунок Методи клінічного обстеження
- •6.1.4. Кишечник Методи клінічного обстеження.
- •6.1.5. Підшлункова залоза Методи клінічного обстеження
- •6.2.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •6.2. Печінка і жовчовивідні шляхи (гепатобіліарна система)
- •6.2.2. Методи клінічного обстеження
- •6.2.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •6.2.4. Основні клінічні синдроми
- •Розділ 7. Органи сечовиділення
- •7.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •7.2. Методи клінічного обстеження
- •7.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •7.4. Основні клінічні синдроми
- •Розділ 8. Система крові
- •8.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •8.2. Методи клінічного обстеження
- •8.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •8.4. Основні клінічні синдроми
- •9.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •Розділ 9. Органи ендокринної системи й обміну речовин
- •9.2. Методи клінічного обстеження
- •9.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •Інструментальні дослідження
- •9.4. Основні клінічні синдроми
- •10.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •10.2. Методи клінічного обстеження
- •10.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •Інструментальні дослідження
- •10.4. Основні клінічні синдроми
- •11.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •11.2. Методи клінічного обстеження
- •11.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •Інструментальні методи дослідження
- •Спеціальна частина
- •Розділ 1. Симптоматологія захворювань органів дихання
- •1.1. Гострий бронхіт
- •1.2. Хронічний бронхіт
- •1.3. Бронхоектатична хвороба
- •1.4. Бронхіальна астма
- •1.5. Пневмонія
- •1.6. Емфізема легень
- •1.7 Пневмосклероз
- •1.8. Рак легень
- •1.9. Плеврит
- •1.10. Загальний догляд за хворими при захворюваннях органів дихання
- •Розділ 2. Симптоматологія захворювань серцево- судинної системи
- •2.1. Набуті вади серця
- •2.1.1. Недостатність мітрального (двостулкового) клапана
- •2.1.2. Звуження лівого атріовентрикулярного отвору
- •2.1.3. Недостатність клапана аорти
- •2.1.4. Звуження гирла аорти
- •2.2. Гіпертонічна хвороба
- •2.3. Ішемічна хвороба серця
- •2.3.1. Стенокардія
- •2.3.2. Інфаркт міокарда
- •2.4. Догляд за хворими із захворюваннями і функціональними порушеннями органів кровообігу
- •3.1. Основні захворювання шлунка, кишечника та підшлункової залози
- •3.1.1. Гастрити
- •3.1.2.Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки
- •3.1.3. Рак шлунка
- •3.1.4. Хронічний ентерит
- •3.1.5.Хронічний коліт
- •3.1.6. Хронічний панкреатит
- •3.2. Симптоматологія захворювань печінки і жовчовивідних шляхів
- •3.2.1. Хронічні гепатити
- •3.2.2. Цироз печінки
- •3.2.3. Холецистит
- •3.2.4. Холангіт
- •3.3. Загальний і спеціальний догляд за хворими із
- •Розділ 4. Симптоматологія захворювань сечовивідної системи
- •4.1. Гломерулонефрити
- •4.2. Пієлонефрит
- •4.3. Загальний і спеціальний догляд за хворими із захворюваннями сечової системи
- •Розділ 5. Симптоматологія захворювань крові та органів кровотворення
- •5.1. Гостра постгеморагічна анемія
- •5.2. Залізо дефіцитна анемія
- •5.3. В12 та фолієводефіцитні анемії
- •5.4. Лейкози
- •5.5. Еритремія
- •5.6. Лімфогранулематоз
- •5.7. Геморагічні діатези
- •5.8. Догляд за хворими із захворюваннями крові та кровотворних органів
- •6.1. Цукровий діабет
- •6.2. Дифузний токсичний зоб
- •Набряк обличчя.
- •6.3. Гіпотиреоз
- •6.4. Хвороба аддісона
- •6.5. Ожиріння
- •6.6. Догляд за хворими із захворюваннями ендокринних органів та обміну речовин
- •Розділ 7. Симптоматологія захворювань опорно-рухового апарату
- •7.1. Ревматоїдний поліартрит
- •7.2. Подагра
- •7.3. Ревматизм
- •7.4. Догляд за хворими із захворюваннями опорно- рухового апарату
- •8.1. Анафілактичний шок
- •8.2. Кропив'янка
- •8.3. Набряк квінке
- •8.4. Сінна лихоманка
- •Синдром лайєлла
- •Догляд за хворими із алергічними захворюваннями
- •Додатки Додаток 1
- •1. Розпитування хворого (іпіеггодаііо)
- •Кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб
- •Історія хвороби
- •2. Об'єктивне обстеження хворого (зіаіиз ргаезепз оЬіесііюиз)
- •3. Попередній діагноз з виділенням основних синдромів
- •4. Лабораторні та інструментальні методи обстеження
- •7. Принципи терапії і профілактики.
- •9. Прогноз
- •10. Використана література
- •Предметний покажчик
- •Іменнии покажчик
- •Література
- •Розділ 5. Симптоматологія захворювань крові та органів кровотворення
- •За загальною редакцією д.Мед.Н., проф. А.В. Єпішина Пропедевтика внутрішніх хвороб з доглядом за терапевтичними хворими
712
Розділ
7. Симптоматологія захворювань
опорно-рухового апарату
З
боку крові спостерігається нормоцитарна
анемія, лімфоцитоз, підвищен-
ня
ШОЕ, зменшення рівня альбумінів.
Визначають
рівень кортикостероїдів крові і сечі
(найчастіше - добову
екскрецію
17-ОКС, рівень якої нижче 6 ммоль/добу
дає можливість запідоз-
рити
хворобу Аддисона, нижче 4 ммоль/добу -
підтвердити діагноз). Високо-
інформативним
для діагностики гіпокортицизму є
визначення рівня корти-
золу
(норма - 277,9±73,13 ммоль/добу), альдостерону
(норма - 15,55±
3,13
ммоль/добу) і кортикотропіну (норма -
2500-7000 мкг/л) в крові.
Діагностичну
цінність має і визначення рівня
електролітів в крові, особ-
ливо
калію (гіперкаліємія). Найбільш
небезпечним ускладненням
хронічного
гіпокортицизму
є наднирковозалозна криза. Подібні
стани спостерігаються
часто
в стресових ситуаціях, при фізичних і
психічних травмах, гострій
інфекції,
вагітності,
невідповідному лікуванні. Клініка
відрізняється різким загострен-
ням
всіх симптомів гіпокортицизму.
Запідозрити початок наднирковозалозної
кризи
у хворих можна при наростанні астенії,
прогресуючій втраті маси тіла,
нудоті,
блювоті.
Лікування
у кожному конкретному випадку залежить
від важкості зах-
ворювання
і ступеня його компенсації. Задовільний
стан досягається прийо-
мом
глюкокортикоїдів і мінералокортикоїдів.
Поряд із замісною гормональ-
ною
терапією, хворі потребують додаткового
прийому хлориду натрію, вітамі-
ну
С з обмеженням у харчуванні солей калію.
У комплексному лікуванні
широко
застосовують анаболічні стероїди
(неробол, нероболіл, ретаболіл та
ін.),
полівітаміни, а також внутрішньовенне
введення поліглюкіну, плазми крові.
Прогноз.
Перебіг хвороби залежить від тяжкості
захворювання. Найчас-
тіше
хворі потребують систематичної замісної
терапії. Незалежно від тяж-
кості
захворювання, протипоказані всі роботи,
пов'язані з фізичним, нервовим
напруженням,
робота у нічну зміну.
Ожирінням
(агіірозііаз) називають хворобливий
стан, при якому вияв-
ляється
надлишок жирової тканини в підшкірній
клітковині та інших ткани-
нах
організму.
Розрізняють
два види ожиріння - первинне і вторинне.
До
первинного (екзогенного) відносять
аліментарне ожиріння, основною при-
чиною
якого є переїдання, а сприятливими
факторами - малорухливий спосіб
життя,
спадкова схильність, вагітність,
лактація і клімактеричний період (рис.
6.5).
Вторинне
(ендогенне) ожиріння включає наступні
форми: церебральна
(гіпоталамічна)
- зумовлена ураженням ЦНС (пухлина,
травма, запалення),
гіпофізарна,
наднирковозалозна, яєчникова та
ожиріння, пов'язане з порушен-
ням
функції щитоподібної залози.
При
всіх типах ожиріння відбувається
посилений перехід вуглеводів у
жири,
зниження
активності ліполітичних ферментів
(речовин, які забезпечують роз-6.5. Ожиріння
пад
жирів), активація синтезу і гальмуваня
роз-
паду
жирів.
Оцінка
наявності і ступеня ожиріння грун-
тується
на визначенні маси тіла з урахуванням
статі,
віку, росту хворих і їх конституції.
Розроблені
таблиці "ідеальної" ваги тіла.
Однак
слід враховувати, що у осіб в
однаковою
будовою
тіла і ростом неминуче будуть
індиві-
дуальні
відхилення ваги, пов'язані з особливос-
тями
розвитку скелета, м'язів та інших
чинників.
Тому
при користуванні цими показниками
до-
пускаються
відхилення ±10 %. В повсякденній
роботі
використовується індекс Брока, згідно
з
яким
"ідеальна" вага в кілограмах
дорівнює ро-
сту
в сантиметрах мінус 100, з врахуванням
до-
пустимих
відхилень (±10 %). Ступінь ожирін-
ня
визначається у відсотках переважання
фак-
тичної
ваги тіла над "ідеальною".
Переважання
маси
тіла до 29 % відносять до I ступеня, від
30
до
49 % - до II, від 50 до 99 % - до III, більше
100
% - до IV ступеня ожиріння.
кнує
також метод визначення кількості
жирових
відкладень за товщиною шкірної склад-
ки,
визначеної кронциркулем, компериметром.
Прийнято
вимірювати шкірно-підшкірну склад-
ку
в правій підлопатковій ділянці і в
ділянці триголового м'яза правого
плеча.
В
нормі товщина її не повинна перевищувати
2,5 см.
Скарги
хворих при ожирінні залежать від його
ступеня і генезу. При
ожирінні
I і II ступеня хворі часто не мають скарг
і не звертаються до лікаря,
а
ожиріння виявляється випадково. Скарги
на підвищення ваги тіла, надмірне
відкладання
жиру, що турбує хворого з косметичних
міркувань, задишку, швидку
втомлюваність
і зниження працездатності виникають
в осіб з високим ступе-
нем
ожиріння. У них також можуть бути скарги
на біль у суглобах, найчасті-
ше
в колінних (виникає внаслідок частого
розвитку артрозів), головний
біль,
стенокардитичний
біль у ділянці серця, підвищення апетиту,
нудоту, блювоту,
біль
у животі, закрепи, метеоризм, ослаблення
статевої функції, розлади менст-
руального
циклу у вигляді гіпо- і аменореї.
При
обстеженні хворих виявляють збільшення
маси тіла (більше 10 %
порівняно
з "ідеальною", нерівномірний
розподіл жирової клітковини
"кушинго-
їдний",
або "рейтузний", тип ожиріння),
наявність смуг розтягу, місяцеподібне
обличчя
при хворобі !ценко-Кушинга; зміни з боку
шкіри (сальність шкіри,
аспе
уиїдагіз, попрілості, піодермії,
фурункульоз, наявність смуг білого,
червоного
чи
фіолетового кольору, найчастіше на
животі і стегнах, гірсутизм, гіперемію
6.5.
Ожиріння
713
Рис.
6.5.
Аліментарна форма ожиріння.
