Загальні симптоми залежать від ступеня порушень кишкового всмокту­вання (синдром мальабсорбції) та розладів функції інших відділів травної сис­теми, втягнутих в патологічний процес. Хворі скаржаться на виражену втом­люваність, зниження працездатності, маси тіла та апетиту, сухість шкіри, випа­дання волосся, ламкість нігтів. При тяжкому перебігу виникають судоми, парестезії.

При огляді шкіра і видимі слизові оболонки бліді, хворі худі (у тяжких випадках - кахексія). На шкірі можна побачити крововиливи, ознаки дермати­ту, гіперкератозу, екземи, нейродерміту. Шкіра суха, нігті ламкі, тьмяні. При огляді язика спостерігається глосит, атрофія його сосочків, стоматит.

При пальпації: болючість в навколопупковій ділянці, тахікардія.

Дослідження крові: виявляють ознаки залізодефіцитної анемії.

У калі неозброєним оком помітно залишки неперетравленої їжі, спостері­гається стеаторея.

Рентгенологічне дослідження має другорядне значення (розвивається гіпо­тонія, наявність газу і рівнів у тонкій кишці, нечіткість рельєфу або ребристий малюнок слизової оболонки тонкої кишки).

Перебіг залежить від тяжкості хвороби і наявності супутніх захворю­вань (панкреатит, гепатит, коліт тощо).

Лікування. При загостренні призначають дієту № 4, 4а, 4б. Медикамен­тозне лікування призначають з урахуванням етіології і патогенезу захворю­вання, характеру клінічних проявів і наявності супутніх захворювань. При загостренні процесу дають антибіотики, еубіотики, сульфаніламідні, ферментні препарати тощо. В ремісії показане санаторно-курортне лікування.

Профілактика. Дотримання режиму харчування. Комплексне лікування основного і супутніх захворювань.

3.1.5.Хронічний коліт

Хронічний коліт (соііііз сЬгопіса)- тривале запалення товстої кишки з рецидивним перебігом.

Часто супроводжується запаленням тонкої кишки (ентероколіт) і шлун­ка (гастроентероколіт).

Етіологія і патогенез. Хворобу можуть спричинити збудники кишко­вих інфекцій, умовно-патогенна флора, амеби, балантидії, гельмінти тощо. Вели­ку роль відіграють аліментарний і токсичний фактори, супутня патологія внутрішніх органів (хронічні гастрити, гепатити, панкреатити, ентерити), вжи­вання лікарських препаратів (медикаментозний коліт), алергія, механічне под­разнення стінки товстої кишки, зловживання проносними засобами і клізма­ми. Виникненню хронічного коліту можуть сприяти і закрепи.

В патогенезі хвороби суттєве значення має пошкодження слизової обо­лонки товстої кишки внаслідок тривалої дії механічних, токсичних і алергіч­них факторів. У патологічний процес втягується нервовий апарат кишки. Це веде до порушень рухової і секреторної функцій товстої кишки, що збільшує

Розділ 3. Захворювання органів травлення

трофічні розлади в кишковій стінці. Розвивається дисбактеріоз, виникає вто­ринна ферментопатія. Все це приводить до розвитку бродильної чи гнильної кишкової диспепсії, імунних уражень з появою аутоантитіл до антигенів сли­зової оболонки товстої кишки.

Класифікація. Розрізняють: І - інфекційні коліти: 1) специфічні, 2) не­специфічні; ІІ - паразитарні коліти; ІІІ - токсичні коліти: 1) екзогенні, 2) ендогенні; ІУ - аліментарні коліти; V - симптоматичні, або вторинні, коліти; VI - коліти змішаної етіології.

У патологічний процес може бути втягнута вся товста кишка (тотальний коліт) або її відділи (правобічний, лівобічний коліти, проктосигмоїдит, транс- верзит).

За даними ректороманоскопії виділяють чотири форми проктосигмоїди- ту: а) катаральну (слизова оболонка гіперемована, судинний малюнок підсиле­ний); б) ерозивну (невелика кількість геморагій та ерозій на тлі гіперемованої слизової оболонки); в) атрофічну (слизова оболонка стоншена, гладенька, блідо- рожевого кольору); г) запалення слизової оболонки з переважанням набряку (судинний малюнок відсутній, слизова оболонка тьмяна, набрякла, місцями зер­ниста).

Клініка. Основними синдромами є больовий, диспептичний, астеноневро- тичний, порушення мінерального обміну, інтоксикаційний. Хворі скаржаться на закреп або пронос, біль у різних відділах живота (за ходом товстої кишки), часом тенезми, метеоризм. Закреп і пронос можуть чергуватися. Після дефе­кації у хворого залишається відчуття неповного випорожнення. Несправжні позиви до дефекації супроводжуються відходженням газу і виділенням грудок калу, покритих тяжами слизу з прожилками крові або відходженням слизу у вигляді плівок. Біль, як правило, тупий, ниючий, локалізується переважно в бокових і нижніх відділах живота, підсилюється після їжі і перед дефекацією. При спастичному коліті біль має переймистий характер (стихає під дією теп­ла), може супроводжуватися відходженням газів або виникненням позивів до дефекації. На клінічну картину хронічного коліту накладають відбиток су­путні хвороби. Виникають диспепсичні явища, порушується апетит, з'являють­ся відрижка, нудота, часом блювання, печія, гіркий присмак у роті. Хворого турбують головний біль, швидка втомлюваність, поганий сон, субфебрилітет.

Під час поверхневої пальпації виявляють ділянки болючості черевної стінки, переважно над проекцією товстої кишки. При глибокій пальпації визначають значну болючість уражених відділів товстої кишки. Вони спазмовані, чергу­ються із розширеними відділами, наповненими щільним або рідким вмістом, в яких підсилюється вурчання.

При дослідженні крові визначають лейкоцитоз із зсувом вліво, підвищен­ня ШОЕ. При алергічному коліті виявляють кристали Шарко-Лейдена в калі. Бактеріологічні дослідження калу і серологічні реакції застосовують з метою виявлення хронічних кишкових інфекцій.

Кал твердий або рідкий, смердючий, містить велику кількість слизу та лейкоцитів, неперетравленої клітковини і внутрішньоклітинного крохмалю, а