Розділ 7. Органи сечовиділення

416

Розділ 7. Органи сечовиділення

Рис. 7.1. Схема будови нефрона:

1 - вивідна артерія; 2 - при­відна артерія; 3, 5 - клубо­чок; 4 - звивисті канальці; 6 - артерія; 7 - збірна труб­ка; 8 - петля Генле; 9 - нирковий сосочок; 10 - розріз нирки; 11 - кана- лець; 12 - капсула Шум- лянського-Боумена.

417

Сечова система забезпечує виведення з організму азотистих шлаків, рідини, регулювання АТ, об'єму циркулюючої крові, підтримання кислотно-лужної рівно­ваги. Основною функцією нирок є утворення сечі. Нирка працює безперервно, але частинами (частина клубочків працює, а друга - перебуває в спокої). Вся кров, що є в тілі людини, протікає через нирки приблизно за 65 хв, за добу - майже 1500-2000 л крові. Складові частини сечі в основному надходять до нирки з кров'ю, але деякі (аміак) утворюються в нирці або синтезуються в ній, як, наприклад, гіпурова кислота. Завдяки здатності виділяти сечу різної концен­трації та змінювати реакцію сечі від кислої до лужної нирки підтримують осмо­тичну і кислотно-лужну рівновагу в організмі.

Таким чином, згідно із сучасними уявленнями, нирки є не тільки екс­креторним (виділення кінцевих продуктів обміну, які не використовуються організмом), але й ендокринним органом, беруть участь у регуляції артеріаль­ного тиску.

Механізм і теорія сечоутворення. За секреційною теорією Гайден- гайна, головна роль у процесі утворення сечі належить епітелію канальців, який виділяє велику частину щільних частин сечі, а клубочки виділяють воду і солі. Згідно із фільтраційною теорією Людвіга, у клубочках відбу­вається фільтрація всіх частин плазми, крім білків, а в канальцях частина речовин всмоктується назад у кров.

Загальноприйнятою є фільтраційно-резорбційна теорія (Кешні, Річардс, Реберг та ін.), згідно з якою в клубочках фільтруються всі складові частини крові, крім колоїдів, а в канальцях відбувається процес зворотного всмокту­вання води і речовин, які мають нирковий поріг, тобто які виділяються з сечею тільки в тому разі, якщо вони є в крові в концентраціях, які перевищують їх порогову величину. Основні положення цієї теорії:

1. Кількість клубочкового фільтрату за добу становить майже 100 л. Клубочковий фільтрат - це кров'яна плазма без білка, або попередня (про­візорна) сеча.

2. У канальцях вода і речовини, які мають нирковий поріг, всмоктуються назад. Вода всмоктується в кількості 96-99 %, глюкоза - повністю, натрій - у великій кількості. Залишок клубочкового фільтрату є остаточною (дефінітив­ною) сечею, яка виділяється нирками назовні.

Нирки здорової людини мають велику пристосованість відносно ступеня концентрації і розведення сечі. Розвідна здатність нирок дуже велика, вони можуть виділяти сечу рідку, як вода.

Регуляція діяльності нирок здійснюється власним нервово-гуморальним апаратом нирки, до якого належать елементи вегетативної нервової системи, навколоклубочкові тільця (тільця Гурматая), які регулюють функцію клу­бочків, загальна вегетативно-нервова регуляція з центрами в проміжному моз­ку і гормональною регуляцією через гіпофіз з антидіуретичним гормоном, а також корою головного мозку.