- •Проф. А.В. Єпішин
- •1.1. Поняття про внутрішні хвороби. Провідні терапевтичні школи. Поняття про захворювання. Місце пропедевтики внутрішніх хвороб у терапевтичній клініці, її предмет і завдання
- •Стражеско м.Д. (1876-1952)
- •Губергріц м.М. (1886-1951)
- •Кончаловський м.П. (1875-1942)
- •1.2. Загальна методологія клінічного діагнозу та деонтологічні проблеми в практиці терапевта
- •Розділ 2. Загальний догляд за хворими і його роль у лікувальному процесі
- •2.1. Обов'язки медичного персоналу у забезпеченні догляду за хворими
- •2.2. Догляд за хворими у приймальному відділенні
- •2.3. Організація роботи терапевтичного відділення. Гігієна хворого
- •2.4. Лікувальне харчування хворих
- •2.5. Термометрія і догляд за хворими з лихоманкою
- •2.6. Методи фізичного впливу на систему кровообігу
- •2.7. Методи застосування лікарських засобів
- •2.8. Загальний і спеціальний догляд за тяжкохворими і агонуючими. Допомога при отруєннях і невідкладних станах
- •2.9. Термінальні стани
- •2.10. Невідкладна допомога при отруєннях та інших невідкладних станах
- •Розділ 3. Клінічні та лабораторно- інструментальні методи дослідження
- •3.1. Клінічне обстеження
- •3.2. Лабораторно-інструментальні методи обстеження
- •4.2. Методи клінічного обстеження
- •4.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •Вентиляція легень
- •Показники бронхіальної прохідності
- •Показники легеневого газообміну
- •4.4. Основні клінічні синдроми
- •5.2. Методи клінічного обстеження
- •5.3. Інструментальні та лабораторні методи дослідження
- •ЛллаллалЛгАаАг1
- •5.4. Основні клінічні синдроми
- •6.1. Шлунок, кишечник, підшлункова залоза 6.1.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •Розділ 6. Органи травлення
- •6.1.2. Стравохід Методи клінічного обстеження
- •6.1.3 Шлунок Методи клінічного обстеження
- •6.1.4. Кишечник Методи клінічного обстеження.
- •6.1.5. Підшлункова залоза Методи клінічного обстеження
- •6.2.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •6.2. Печінка і жовчовивідні шляхи (гепатобіліарна система)
- •6.2.2. Методи клінічного обстеження
- •6.2.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •6.2.4. Основні клінічні синдроми
- •Розділ 7. Органи сечовиділення
- •7.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •7.2. Методи клінічного обстеження
- •7.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •7.4. Основні клінічні синдроми
- •Розділ 8. Система крові
- •8.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •8.2. Методи клінічного обстеження
- •8.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •8.4. Основні клінічні синдроми
- •9.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •Розділ 9. Органи ендокринної системи й обміну речовин
- •9.2. Методи клінічного обстеження
- •9.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •Інструментальні дослідження
- •9.4. Основні клінічні синдроми
- •10.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •10.2. Методи клінічного обстеження
- •10.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •Інструментальні дослідження
- •10.4. Основні клінічні синдроми
- •11.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
- •11.2. Методи клінічного обстеження
- •11.3. Лабораторні та інструментальні методи дослідження
- •Інструментальні методи дослідження
- •Спеціальна частина
- •Розділ 1. Симптоматологія захворювань органів дихання
- •1.1. Гострий бронхіт
- •1.2. Хронічний бронхіт
- •1.3. Бронхоектатична хвороба
- •1.4. Бронхіальна астма
- •1.5. Пневмонія
- •1.6. Емфізема легень
- •1.7 Пневмосклероз
- •1.8. Рак легень
- •1.9. Плеврит
- •1.10. Загальний догляд за хворими при захворюваннях органів дихання
- •Розділ 2. Симптоматологія захворювань серцево- судинної системи
- •2.1. Набуті вади серця
- •2.1.1. Недостатність мітрального (двостулкового) клапана
- •2.1.2. Звуження лівого атріовентрикулярного отвору
- •2.1.3. Недостатність клапана аорти
- •2.1.4. Звуження гирла аорти
- •2.2. Гіпертонічна хвороба
- •2.3. Ішемічна хвороба серця
- •2.3.1. Стенокардія
- •2.3.2. Інфаркт міокарда
- •2.4. Догляд за хворими із захворюваннями і функціональними порушеннями органів кровообігу
- •3.1. Основні захворювання шлунка, кишечника та підшлункової залози
- •3.1.1. Гастрити
- •3.1.2.Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки
- •3.1.3. Рак шлунка
- •3.1.4. Хронічний ентерит
- •3.1.5.Хронічний коліт
- •3.1.6. Хронічний панкреатит
- •3.2. Симптоматологія захворювань печінки і жовчовивідних шляхів
- •3.2.1. Хронічні гепатити
- •3.2.2. Цироз печінки
- •3.2.3. Холецистит
- •3.2.4. Холангіт
- •3.3. Загальний і спеціальний догляд за хворими із
- •Розділ 4. Симптоматологія захворювань сечовивідної системи
- •4.1. Гломерулонефрити
- •4.2. Пієлонефрит
- •4.3. Загальний і спеціальний догляд за хворими із захворюваннями сечової системи
- •Розділ 5. Симптоматологія захворювань крові та органів кровотворення
- •5.1. Гостра постгеморагічна анемія
- •5.2. Залізо дефіцитна анемія
- •5.3. В12 та фолієводефіцитні анемії
- •5.4. Лейкози
- •5.5. Еритремія
- •5.6. Лімфогранулематоз
- •5.7. Геморагічні діатези
- •5.8. Догляд за хворими із захворюваннями крові та кровотворних органів
- •6.1. Цукровий діабет
- •6.2. Дифузний токсичний зоб
- •Набряк обличчя.
- •6.3. Гіпотиреоз
- •6.4. Хвороба аддісона
- •6.5. Ожиріння
- •6.6. Догляд за хворими із захворюваннями ендокринних органів та обміну речовин
- •Розділ 7. Симптоматологія захворювань опорно-рухового апарату
- •7.1. Ревматоїдний поліартрит
- •7.2. Подагра
- •7.3. Ревматизм
- •7.4. Догляд за хворими із захворюваннями опорно- рухового апарату
- •8.1. Анафілактичний шок
- •8.2. Кропив'янка
- •8.3. Набряк квінке
- •8.4. Сінна лихоманка
- •Синдром лайєлла
- •Догляд за хворими із алергічними захворюваннями
- •Додатки Додаток 1
- •1. Розпитування хворого (іпіеггодаііо)
- •Кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб
- •Історія хвороби
- •2. Об'єктивне обстеження хворого (зіаіиз ргаезепз оЬіесііюиз)
- •3. Попередній діагноз з виділенням основних синдромів
- •4. Лабораторні та інструментальні методи обстеження
- •7. Принципи терапії і профілактики.
- •9. Прогноз
- •10. Використана література
- •Предметний покажчик
- •Іменнии покажчик
- •Література
- •Розділ 5. Симптоматологія захворювань крові та органів кровотворення
- •За загальною редакцією д.Мед.Н., проф. А.В. Єпішина Пропедевтика внутрішніх хвороб з доглядом за терапевтичними хворими
Сечова
система являє собою ряд анатомічно і
функціонально зв'язаних
між
собою органів. У неї входять: нирки, які
виробляють сечу і виділяють її;
сечоводи;
сечовий міхур; сечовипускальний канал.
Нирки
(лат. - гепез, грец. - перЬгоз) - парні
органи, розміщені поза-
очеревинно
по обидва боки хребта, між ХІ-ХІІ грудним
і ІІ-ІІІ поперековими
хребцями.
Праву нирку відтісняє печінка, тому
вона розміщена на один хре-
бець
нижче лівої. Положення нирок зазнає
індивідуальних коливань і зале-
жить
від типу конституції людини (гіперстенічної,
астенічної, нормостенічної).
Структурно-функціональною
одиницею нирки є нефрон, який складається
з
мальпігієвого тільця і системи ниркових
канальців (рис. 7.1).
Кількість
нефронів в обох нирках
становить
3-4 мільйони.
Судинний
клубочок (діотегиіиз) скла-
дається
з капілярів, на які розпадається
привідна
судина (уаз аїїегепз), відвідної
ар-
теріоли
(уаз еїїегепз) і вторинної капіляр-
ної
сітки, яка живить каналець. Біля
су-
динного
полюса клубочка міститься
юкста-
гломерулярний
апарат, який являє собою
скупчення
особливих клітин, які виробля-
ють
ренін. Він бере участь в регуляції
ар-
теріального
тиску. Більшість канальців роз-
міщена
в мозковому шарі. Завдяки тому,
що
відвідна судина значно вужча від
при-
відної,
в клубочках підтримується віднос-
но
високий тиск (60-70 мм рт. ст.), відбу-
вається
фільтрація всієї протікаючої
крові.
Початкова
частина канальця утворює нав-
коло
клубочка капсулу Шумлянського-Бо-
умена.
Клубочок з капсулою називається
нирковим,
або мальпігієвим, тільцем.
Сечовий
каналець (іиЬиІиз) - має
складну
будову. Прямі відділи канальців,
петлі
Генле і збірні сечові трубки міс-
тяться
в мозковому шарі, а звивисті
відділи
канальців розміщуються біля клу-
бочків
і утворюють разом з ними кірко-
вий
шар нирки.
416
Розділ
7. Органи сечовиділення
Рис.
7.1.
Схема будови нефрона:
1
- вивідна артерія; 2 - привідна артерія;
3, 5 - клубочок; 4 - звивисті канальці;
6 - артерія; 7 - збірна трубка; 8 - петля
Генле; 9 - нирковий сосочок; 10 - розріз
нирки; 11 - кана- лець; 12 - капсула Шум-
лянського-Боумена.Розділ 7. Органи сечовиділення
7.1. Короткі анатомо-фізіологічні дані
7.1.
Короткі анатомо-фізіологічні дані
417
Сечова
система забезпечує виведення з організму
азотистих шлаків, рідини, регулювання
АТ, об'єму циркулюючої крові, підтримання
кислотно-лужної рівноваги. Основною
функцією нирок є утворення сечі. Нирка
працює безперервно, але частинами
(частина клубочків працює, а друга -
перебуває в спокої). Вся кров, що є в
тілі людини, протікає через нирки
приблизно за 65 хв, за добу - майже
1500-2000 л крові. Складові частини сечі в
основному надходять до нирки з кров'ю,
але деякі (аміак) утворюються в нирці
або синтезуються в ній, як, наприклад,
гіпурова кислота. Завдяки здатності
виділяти сечу різної концентрації
та змінювати реакцію сечі від кислої
до лужної нирки підтримують осмотичну
і кислотно-лужну рівновагу в організмі.
Таким
чином, згідно із сучасними уявленнями,
нирки є не тільки екскреторним
(виділення кінцевих продуктів обміну,
які не використовуються організмом),
але й ендокринним органом, беруть участь
у регуляції артеріального тиску.
Механізм
і теорія сечоутворення.
За секреційною теорією Гайден- гайна,
головна роль у процесі утворення сечі
належить епітелію канальців, який
виділяє велику частину щільних частин
сечі, а клубочки виділяють воду і солі.
Згідно із фільтраційною теорією Людвіга,
у клубочках відбувається фільтрація
всіх частин плазми, крім білків, а в
канальцях частина речовин всмоктується
назад у кров.
Загальноприйнятою
є фільтраційно-резорбційна теорія
(Кешні, Річардс, Реберг та ін.), згідно
з якою в клубочках фільтруються всі
складові частини крові, крім колоїдів,
а в канальцях відбувається процес
зворотного всмоктування води і
речовин, які мають нирковий поріг, тобто
які виділяються з сечею тільки в тому
разі, якщо вони є в крові в концентраціях,
які перевищують їх порогову величину.
Основні положення цієї теорії:
Кількість
клубочкового фільтрату за добу становить
майже 100 л. Клубочковий фільтрат - це
кров'яна плазма без білка, або попередня
(провізорна) сеча.
У
канальцях вода і речовини, які мають
нирковий поріг, всмоктуються назад.
Вода всмоктується в кількості 96-99 %,
глюкоза - повністю, натрій - у великій
кількості. Залишок клубочкового
фільтрату є остаточною (дефінітивною)
сечею, яка виділяється нирками назовні.
Нирки
здорової людини мають велику
пристосованість відносно ступеня
концентрації і розведення сечі. Розвідна
здатність нирок дуже велика, вони можуть
виділяти сечу рідку, як вода.
Регуляція
діяльності нирок здійснюється власним
нервово-гуморальним апаратом нирки,
до якого належать елементи вегетативної
нервової системи, навколоклубочкові
тільця (тільця Гурматая), які регулюють
функцію клубочків, загальна
вегетативно-нервова регуляція з центрами
в проміжному мозку і гормональною
регуляцією через гіпофіз з антидіуретичним
гормоном, а також корою головного мозку.
