Гіпотиреоз
(ЬуроШугеозіз, тухоегіета) - захворювання,
яке спричине-
не
зниженням або повним припиненням
функції щитоподібної залози.
Розрізняють
первинний гіпотиреоз, обумовлений
безпосереднім пошко-
дженням
щитовидної залози, вторинний, який
розвивається внаслідок недо-
статньої
продукції ТТГ аденогіпофізом, і
третинний, при якому первинно ура-
жаються
гіпоталамічні центри, які секретують
тироліберин. В окрему групу
виділяють
периферичний гіпотиреоз, при якому у
крові хворого з'являються
антитіла
до тиреоїдних гормонів (Т3, Т4) або виникає
резистентність перифе-
ричних
тканин до дії цих гормонів.
Захворювання
зустрічається переважно у жінок 30-60
років.
У
розвитку первинного гіпотиреозу мають
значення вроджений недороз-
виток
щитовидної залози, автоімунні, запальні
та гнійні процеси в ній, струмек-
томія,
інтоксикації, рентгенопромінення, а
також лікування антитиреоїдними
препаратами
і недостатнє надходження в організм
йоду.
Розвиток
первинного гіпотиреозу зумовлений
зменшенням маси залози,
гальмуванням
синтезу тиреоїдних гормонів під впливом
різноманітних причин і
розвитку
автоімунних процесів. При вторинному
гіпотиреозі в результаті змен-
шення
інкреції ТТГ або тиротропін-рилізинг-фактору
порушується не лише
синтез,
але і надходження тиреоїдних гормонів
з щитовидної залози в кров.
Дефіцит
гормонів щитовидної залози приводить
до порушення всіх видів
обміну:
білкового, ліпідного, водно-сольового
та ін. В організмі гальмується
розпад
білка, в тканинах накопичуються речовини,
які мають гідратаційні вла-
стивості
(спричиняють набряки тканин), різко
сповільнюється
основний обмін, а також пере-
творення
глюкози та ліпідів (гіперліпідемія,
гі-
перхолестеринемія).
За
ступенем тяжкості гіпотиреоз поділя-
ють
на легкий, середньотяжкий і тяжкий.
Основними
скаргами хворих на гіпотиреоз
є:
млявість, загальна слабкість, апатія,
зниження
інтересу
до навколишнього, погіршення
пам'яті,
працездатності,
сонливість, відчуття мерзляку-
ватості,
схильність до закрепів.
При
обстеженні відмічаються деякі
особли-
вості
поведінки хворих: сповільнення,
моно-
тонність,
невиразність мови, зниження слуху.
Хворі
повільні, загальмовані, завжди тепло
вдяга-
ються.
Погляд байдужий, обличчя набрякле,
одут-
ле,
риси його грубі, повіки припухлі (рис.
6.3),
Рис.
6.3.
Зовнішній вигляд • / , \
очні
щілини звужені, очі запалі
(ендофтальм).
хворої
на гіпотиреоз. т „ .
„ -
- Інколи збільшується язик, який заважає
під час
6.3.
Гіпотиреоз
709
Набряк обличчя.
6.3. Гіпотиреоз
710
Розділ
7. Симптоматологія захворювань
опорно-рухового апарату
розмови.
Щитоподібна залоза не пальпується, в
ряді випадків (при первинному гіпотиреозі)
вона збільшена і можлива поява вузлів.
Для
гіпотиреозу характерні синдроми
слизового набряку тканин і органів та
ураження шкіри з її придатками. Шкіра
на дотик груба, потовщена, суха, холодна,
лущиться, не збирається в складку.
Волосся на голові рідке, випадає, нігті
ламкі, посмуговані. Набряки при мікседемі
відрізняються від серцевих деякими
ознаками: спостерігається набряк всього
тіла, а не тільки нижніх кінцівок (при
цьому немає ціанозу); не залишається
ямка після натискування на набрякле
місце; ніколи не виникає асцит.
Ураження
серцево-судинної системи проявляється
скаргами на постійний ниючий біль у
ділянці серця. Пульс рідкий, ритмічний,
слабкого наповнення і напруження.
Верхівковий поштовх послаблений. Межі
серця розширені. При аускультації
виявляється брадикардія, ритм правильний,
на верхівці вислуховується ослаблений
перший тон; при накопиченні в перикарді
рідини, багатої муцином та білком,
перший тон зникає. Шоді вислуховується
систолічний шум на верхівці серця.
Артеріальний тиск знижений.
Нерідко
у хворих ушкоджується шлунково-кишковий
тракт, що проявляється диспепсичним
синдромом: нудотою, стійкими закрепами,
метеоризмом. Зустрічається парадонтоз,
схильність до карієсу зубів.
Синдром
ураження нервово-м'язової системи
найбільш постійний для цього захворювання
і проявляється млявістю, сонливістю,
зниженням інтелекту. !ноді виникає
сильний біль радикулярного типу у
верхніх та нижніх кінцівках, парестезії,
судоми, хиткість ходи, а також тяжкі
поліневротичні, псевдотабетичні
порушення. У тяжких випадках можливе
порушення психіки навіть до психозу.
М'язи гіпертрофуються, стають щільнішими
та болючішими.
Порушується
терморегуляція (температура тіла
знижується). Відмічається зниження
функції статевих залоз, надниркових
залоз. У тяжких випадках гіпотиреозу
може розвинутись гіпотиреоїдна
(мікседематозна, гіпотермічна) кома,
яка характеризується різким посиленням
всіх клінічних проявів недостатності
щитовидної залози, насамперед, з боку
центральної нервової і серцево-судинної
систем.
В
крові нерідко відмічається анемія,
лейкопенія з відносним лімфоцито- зом,
деколи підвищується ШОЕ, виявляється
гіпоальбумінемія, гіперглобуліне- мія,
гіперхолестеринемія зі збільшенням
бета- та альфа-ліпопротеїдів. Підвищується
рівень ТТГ (норма 126,9±7,3 нмоль/л),
знижується вміст загального Т-4 (норма
8 мкг/100 мл), Т-3 (норма 120 нг/100 мл) і
білково-зв'язаного йоду (БЗЙ, норма 315
нмоль/л), основний обмін (нижче 10 %),
поглинання I131
щитоподібною залозою.
На
ЕКГ реєструється синусова брадикардія,
низький вольтаж всіх зубців, зниження
інтервалу 5-Т нижче ізоелектричної
лінії, подовження інтервалу Р-0.
При
легкій формі основний обмін становить
- 15-20 %. Вміст загального тироксину і ЗБЙ
дещо знижений. Форма середньої тяжкості
характеризується зниженням основного
обміну до - 20-40 %, значним зниженням
загального