Підприємства

Одержаний підприємством прибуток направляється на виплату податків та обов'язкових платежів, що сплачуються з прибутку, і на утворення чистого прибутку. Прибуток, що залишається в розпоряд­женні підприємства, використовується для матеріального заохочення і соціального розвитку, формування резервного фонду, фондів комер­ційного ризику, виробничого розвитку, виплати дивідендів, попов­нення інших фондів, що формуються за рішенням підприємства. Роз­мір фондів фінансових коштів, що утворюються підприємством за рахунок чистого прибутку, не регламентується, за винятком резерв­ного фонду (для акціонерних товариств).

Розподіл прибутку має певні особливості залежно від організацій­но-правової форми господарювання.

Так, якщо торговельне підприємство має статус акціонерного то­вариства, то при розподілі прибутку виникає необхідність формуван­ня фонду виплати дивідендів та резервного фонду, в обсягах визначе­них законодавством.

Розмір відрахувань до фонду виплати дивідендів залежить від об­сягу та структури (звичайні та привілейовані акції) акціонерного ка­піталу, кон'юнктури фінансового ринку та типу дивідендної політи­ки, яку проводить торговельне підприємство.

В підприємствах з участю іноземного капіталу передбачається по­діл чистого прибутку на частину вітчизняного та іноземного учасника згідно умов установчого договору.

Для підприємства споживчої кооперації одним із напрямків вико­ристання прибутку є відрахування на пайові (членські) внески.

В орендних підприємствам за рахунок чистого прибутку сплачує­ться частина орендної плати, яка перевищує розмір амортизаційних відрахувань на орендоване майно, а також може створюватися фонд викупу.

Основною метою планування розподілу чистого прибутку є опти­мізація пропорції між частиною чистого прибутку, що споживається (персоналом та власниками підприємства), та частиною, що залишає­ться в кругообігу коштів підприємства.

Планування розподілу прибутку здійснюється в такому порядку:

1. Визначення потреби в прибутку за напрямками його викорис­тання.

2. Формування цільової структури розподілу прибутку.

3. Визначення пріоритетності в використанні прибутку за окре­мими напрямками використання.

4. Збалансування потреби в прибутку по напрямках його викорис­тання з можливостями отримання прибутку при здійсненні господар­сько-фінансової діяльності підприємства.

Розрахунок потреби в прибутку за напрямками його викорис­тання здійснюється за окремими елементами його складових:

• фінансування розвитку матеріально-технічної бази підприємст­ва (авансування основного капіталу);

• фінансування приросту власних оборотних коштів (авансування власного оборотного капіталу);

- фінансовий резерв (фонд ризику чи фонд регулювання цін);

• погашення довгострокових і середньострокових кредитів бан­ків;

• погашення інших видів кредитних зобов'язань підприємства і виплата процентів з них;

- придбання кредитних зобов'язань, акцій інших підприємств;

• фінансування діяльності об'єднань, асоціацій, концернів і ін­ших горизонтальних структур, членом яких є підприємство;

• здійснення соціального розвитку і заохочення трудового колек­тиву;

- виплата дивідендів власникам підприємства;

- сплата податків, інших обов'язкових платежів і внесків, передбачених законодавством.

Потреба в прибутку для забезпечення приросту основних фондів визначається на основі експертної оцінки з урахуванням реальної по­треби і можливостей розвитку матеріально-технічної бази підприємс­тва та наявності інших джерел (крім прибутку), що використовують­ся для його фінансування.

Потреба в прибутку для авансування власного оборотного капіталу визначається, виходячи із суми власних оборотних коштів, необхід­них підприємству при плановому обсязі діяльності. Розрахунок суми цих коштів можна здійснити за традиційною методикою (методом техніко-економічних розрахунків) або спрощено — на основі даних про наявність оборотних коштів на початок планового періоду, про­гнозних темпів зміни товарообороту, зміни часткової участі власних оборотних коштів в кредитуванні товарно-матеріальних цінностей і частки кредитованого товарообороту в його загальному обсязі.

Потреба у формуванні резервного фонду може бути визначена по-різному: як процент відрахувань від прибутку, передбачений статутом підприємства чи чинним законодавством — виходячи із фактичної потреби в коштах цього фонду в базовому періоді, планового зростан­ня обсягу діяльності підприємства та зміни ступеня її ризикованості.

Потреба в прибутку для погашення середньо- і довгострокових кредитів банків, а також інших видів кредитних зобов'язань (випущених підприємством облігацій) та виплаті процентів з них ви­значається виходячи з умов і термінів надання цих коштів.

Використання прибутку на придбання кредитних зобов'язань, ак­цій інших підприємств визначається, як правило, експертним шля­хом з урахуванням цілей, які ставить перед собою підприємство: пе­релив капіталу в інші галузі економіки, покращення умов постачання і матеріально-технічного забезпечення, розширення ринку збуту та інші.

Потреба в прибутку для фінансування діяльності об'єднань, асоці­ацій і інших горизонтальних структур, членом яких є підприємство, визначається виходячи із умов договорів та статутів цих структур в абсолютній сумі або в процентах від одержаного прибутку чи обсягу діяльності підприємства.

Потреба в прибутку для здійснення соціальних, культурних захо­дів і житлового будівництва, а також обсяг коштів, що спрямовують­ся на заохочення робітників за принципом "участь в прибутку", по­винна визначатись виходячи із умов найму робочої сили та вимог профспілкових комітетів трудових колективів до обсягу цих витрат.

Розмір необхідних дивідендних виплат, визначають так, щоб рі­вень виплачуваного дивіденду дозволяв забезпечити економічну заці­кавленість власників у зростанні ефективності роботи підприємства. При цьому слід використовувати інформацію про рівень дивідендів на інших підприємствах, рух позичкової ставки та проценту по депозит­них вкладах.

Сумарна потреба в прибуткові — за всіма напрямками його вико­ристання може бути прийнята як один з варіантів величини цільового чистого прибутку підприємства.

Після визначення потреби в прибутку за окремими напрямками його використання здійснюють формування цільової структури роз­поділу прибутку.

При проведенні цієї роботи необхідно враховувати значну кіль­кість факторів, найважливішими з яких є:

• стадія життєвого циклу підприємства та стратегічні цілі його розвитку;

• темпи зростання товарообігу, передбачені стратегічним планом розвитку підприємства;

• наявна структура капіталу підприємства та ступінь її опти-мальності; можливість залучення капіталу з альтернативнихДжерел;

• необхідність здійснення реального інвестування з метою раціо­нальної диверсифікації, впровадження нових технологій, розширен­ня, оновлення та модернізація основних фондів тощо;

• необхідність здійснення проектів фінансових інвестицій з ме­тою отримання додаткових, в тому числі спекулятивних доходів, пе­реливу капіталу в більш ефективні та прибуткові сфери бізнесу тощо;

• прийнята на підприємстві система матеріального заохочення персоналу, потреба у використанні різних форм участі персоналу в капіталі підприємства;

• обсяги соціальної сфери підприємства, потреба в її поточному фінансуванні та подальшому розвитку;

• економічні інтереси власників підприємства на короткостроко­вий та довгостроковий періоди, рівень оподаткування дивідендних виплат.

Оцінка впливу перелічених факторів дозволяє здійснити ранжу-вання потреб у використанні прибутку при формуванні його ниж­чим за цільову величину.

Остаточне рішення про плановий розподіл прибутку приймається після затвердження плану формування прибутку підприємства.

Якщо прийнятий план формування прибутку менший за сумарну потребу в прибутку за окремими напрямками його використання, то необхідно переглянути розміри його використання на різні потреби з урахуванням визначених пріоритетів в розвитку підприємства.

Питання до самоперевірки

1. Що становить собою прибуток підприємства як економічна ка­тегорія і показник фінансово-господарської діяльності підприємства?

2. Які функції як економічний показник виконує прибуток під­приємства?

3. Значення прибутку в економічній діяльності підприємства.

4. Визначте місце прибутку в системі показників фінансово- господарської діяльності підприємства.

5. Які види прибутку прийнято виділяти?

6. Дайте характеристику прибутку від реалізації та балансового прибутку.

7. Що становить собою номінальний та реальний прибуток? Як економіст-аналітик використовує ці показники в ретроспективному і перспективному дослідженні фінансово-господарської діяльності під­приємства?

8. Охарактеризуйте/ бухгалтерський та економічний прибуток. Для рішення яких економічних завдань використовують ці показники?

9. Дайте визначення економічної сутності мінімального, цільового та максимального прибутків. Наведіть їх графічну інтерпретацію.

10. Виходячи з економічної сутності мінімального, цільового та мак- симального прибутків виведіть математичний алгоритм розрахунку.

11. Дайте загальну характеристику показникові "рентабельність".

12. Перелічіть показники рентабельності і визначте сферу їх ви- користання.

13. Що становить собою показник рентабельності товарообігу (продаж)? Наведіть формулу його розрахунку для різних підгалузей торгівлі. Визначте сферу його використання, переваги та недоліки.

14. Дайте характеристику показникам рентабельності витрат обер­тання, рентабельності виробничих фондів підприємства, рентабельно­сті трудових ресурсів. Визначте фактори, що впливають на рівень цих показників.

15. Розкрийте сутність показників рентабельності капіталу, мето­дики їх розрахунку, визначте взаємозв'язок показників рентабельно­сті капіталу і рентабельності обороту.

16. Охарактеризуйте фактори, що впливають на утворення при­бутку і рентабельності підприємства.

14. Виходячи із факторів впливу на прибуток і рентабельність, роз­крийте можливі шляхи їх зростання в торговельному підприємстві.

14. Визначте головну мету управління прибутком підприємства.

15. Розкрийте взаємозв'язок між цілями розвитку підприємства і факторами, що їх визначають.

16. Розкрийте послідовність обгрунтування стратегій управління прибутком торговельного підприємства.

17. Охарактеризуйте логіку та методику обгрунтування цільової суми прибутку.

18. Розкрийте методику визначення обсягу товарообігу, який за­безпечує одержання цільової суми прибутку.

19. Якщо обсяг прибутку менший за його цільову суму, які захо­ди необхідно здійснити для досягнення збалансованості між ними?

20. Визначте вихідні передумови здійснення аналізу прибутковос­ті торговельного підприємства?

21. Розкрийте методичні підходи щодо кількісної оцінки факто­рів, які впливають на формування прибутку.

22. Наведіть формулу взаємозв'язку між обсягом прибутку, роз­міром різних видів ресурсів і ступенем їх використання в торговель­ному підприємстві. Який метод аналізу застосовують для кількісної оцінки виміру ресурсних факторів на прибуток підприємства?

23. Напишіть алгоритми розрахунків впливу на прибуток обсягу і ефективності використання різних видів ресурсів.

24. Як здійснюється оцінка достатності одержаного прибутку від господарської діяльності?

25. Охарактеризуйте методику оцінки резервів збільшення прибу­тку на перспективу. Наведіть графічну інтерпретацію моделювання можливих змін факторів у прогнозованому періоді.

26. Розкрийте методику обгрунтування необхідного розміру при­бутку на плановий період.

27. Які методи використовуються для розрахунку можливого роз­міру прибутку торговельного підприємства? Наведіть приклади.

28. Для прийняття яких управлінських рішень використовують планові показники рентабельності?

29. Охарактеризуйте чинний порядок розподілу прибутку підпри­ємства.

30. Розкрийте особливості розподілу прибутку в підприємствах торгівлі різних організаційно-правових форм господарювання.

31. Визначте методичні підходи до планування розподілу прибутку.

32. Розкрийте механізм впливу на формування чистого прибутку підприємства діючої системи оподаткування підприємств торгівлі?

Розділ 11. Фінансові основи формування майна торговельного підприємства

Ключові слова та поняття:

майно підприємства, активи підприємства, основний капітал (постійні активи), основні фонди, нематеріальні активи, позаобігові активи, обіговий капітал (поточні активи), капітальні вкладення, до­вгострокові фінансові вкладення, гудвіл, структура майна підприємс­тва, джерела фінансових коштів підприємства, власний капітал, по­зиковий капітал, фінансові фонди підприємства, статутний фонд, резервний фонд, вартість майна підприємства, валюта балансу під­приємства, вартість підприємства, ринкова вартість, інвестиційна вартість, заставна вартість, відновлювана вартість, ліквідна вартість.

11.1>Склад та особливості майна торговельного

підприємства

Сукупність економічних ресурсів, які є в розпорядженні підпри­ємства та які забезпечують отримання прибутку в разі їх корисного використання складають майно підприємства або його активи.

Підприємство має відокремлене майно, склад та вартість якого ві­дображається в його балансі в розділі "Активи".

Майно підприємства неоднорідне за своїм складом і представлене наступними 3-ма групами активів (рис. 118):

/ Основний капітал (постійні активи)

Обіговий капітал (поточні активи)

м

а й н о

Основні засоби та інші позаоборотні активи

Запаси та витрати

Грошові кошти та кошти в розрахунках

Рис. 118. Склад майна торговельного підприємства

Перша група об'єднує в собі постійні активи або основний капітал підприємства.

Склад цієї групи відображено на рис. 119.

Основний капітал (постійні активи)

Нематеріальні активи

вкладення

Рис. 119. Склад постійних активів торговельного підприємства

Основні активи підприємства представлено наступними активами.

1. Основними фондами. До них відносяться засоби праці терміном служби понад один рік, як діючі, так і ті, що перебувають на консер- вації, в запасі або передані іншим суб'єктам господарювання в опера- тивну оренду, що є власністю підприємства.

В балансі підприємства подається окремо первісна (балансова) та залишкова вартість основних фондів, а також сума зносу, яку на­раховано відповідно до встановленого порядку.

Орендні підприємства відображають в балансі вартість орендних основних засобів цілісних майнових комплексів державних підпри­ємств або їх структурних підрозділів; орендарі - вартість основних фондів, що взяті в фінансову оренду.

2. Нематеріальними активами, тобто активами, які не мають матеріально-речової форми, але приносять підприємству додатковий прибуток або створюють умови для його отримання. Нематеріальними активами підприємства є вартість прав користування водою, іншими природними ресурсами, промисловими зразками, знаками для товарів та послуг, місцем на товарній та фондовій біржі, об'єктами промисло- вої та інтелектуальної власності, "ноу-хау", гудвіла, прав користу- вання будівлями, спорудами, що внесені в статутний фонд підприємс- тва або йридбані в процесі діяльності, вартість програмного забезпечення обчислювальної техніки тощо.

Також, як і матеріальні активи, нематеріальні активи підляга­ють зносу (моральному). їх оцінка в балансі здійснюється за залиш­ковою та первісною вартістю. Норми амортизації нематеріальних ак­тивів установлюються підприємством Самостійно залежно від корисного строку їх використання.

3. Незавершеними капітальними вкладеннями та невстановле- ним обладнанням, які характеризують вартість незавершеного будів-

Інші поза­оборотні активи

Основні фонди

вкладення

ництва, що здійснюється у господарський спосіб, запасів обладнання, що підлягають встановленню, знаходяться на складі підприємства або в дорозі.

З економічної точки зору ця група основних активів є результа­том здійснення підприємством різноманітних проектів реальних інве­стицій. По закінченню терміну інвестування підприємство отримає додаткові основні фонди, що збільшать відповідну статтю балансу.

4. Довгостроковими фінансовими вкладеннями, які характеризу­ють обсяг довгострокових (понад один рік) інвестицій підприємства в різні прибуткові активи (акції, облігації, сертифікати) інших підпри­ємств, облігації державних або місцевих позик, вклади в статутні фонди створених підприємств.

Крім названих основних груп активів в першому розділі активу балансу підприємства відображається:

• наявна заборгованість по вкладах у статутний фонд підприємства;

• у орендодавців - вартість переданих в оренду цілісних майнових комплексів та залишок зобов'язань орендарів з погашення вартості взятих у фінансову оренду інвентарних об'єктів основних фондів;

• інші позаобігові активи - дебіторська заборгованість терміном погашення більше одного року, заборгованість з продажу основних фондів, заборгованість орендного підприємства з переданих йому обі­гових матеріальних активів тощо.

Друга та третя групи активів становлять поточні активи (або обіговий капітал), які обслуговують поточну господарську діяль­ність підприємства, змінюють в її ході свою матеріально-речову фор­му та переносять вартість на продукцію (роботи, послуги) підприємс­тва. В торгівлі вартість реалізованих товарних запасів є частиною обсягу товарообороту підприємства.

Склад поточних активів (обігові капітали) відображено на рис. 120.

Обіговий капітал (поточні активи)

Товарно-матеріальні

запаси за собівартістю формування І

■іітШ'ШшшШ'ШшШ

Дебіторська заборгованість

Грошові кошти у всіх видах та формах

Авансові витрати

Рис. 120. Склад поточних активів торговельного підприємства

У

Поточні активи представлене наступними видами активів:

1. Товарно-матеріальними запасами, які охоплюють наступні ви- ди запасів:

• виробничі запаси по фактичній собівартості формування (запаси сировини, основних та допоміжних матеріалів, палива, покупних на­півфабрикатів та комплектуючих виробів, запасних частин, тари, бу­дівельних матеріалів);

• запаси малоцінних та швидкозношувальних предметів (інвентар, спецодяг, канцелярські та господарчі вироби абощо) по первісній та залишковій вартості;

• запаси готової продукції підприємства по фактичній виробничій собівартості (виробництво продукції повністю закінчене, проведені необхідні випробування та прийомна, продукція укомплектована згі­дно технічних та договірних умов, відповідає стандартам);

• товарні запаси, які характеризують вартість товарів, що при­дбані підприємством для подальшої реалізації (для підприємств, що здійснюють діяльність в сфері збуту, постачання, торгівлі та громад­ського харчування). Залежно від прийнятого на підприємстві порядку обліку товарних запасів у балансі відображається їх покупна або по­купна та продажна вартість, сума торговельної надбавки або знижки на залишок товарних запасів.

З економічної точки зору розмір матеріальних запасів характери­зує наявні виробничі та збутові (торговельні) можливості підприємст­ва, закладає основу для досягнення певних виробничих та фінансових показників діяльності.

2. Авансованими витратами, які характеризують обсяг витрат, що фактично здійснені підприємством, але на момент складання балансу не відшкодовані (не включені до складу собівартості продукції, валових ви- трат, витрат обігу) в зв'язку з існуючим порядком їх обліку.

Авансовані витрати охоплюють:

• незавершене виробництво, тобто витрати на виробництво та реа­лізацію продукції (робіт, послуг), виробництво яких не закінчене та реалізація споживачам не відбулася;

• витрати майбутніх періодів, тобто витрати, які фактично здійс­нені в звітному періоді, але підлягають віднесенню до витрат вироб­ництва та обороту в майбутніх звітних періодах.

Вартість товарно-матеріальних запасів та авансових витрат відо­бражається у розділі 2 активу балансу підприємства.

3. Грошовими коштами у всіх видах та формах, які представле- но в балансі підприємства як залишок грошей в:

- касі підприємства (у формі готівки);

- на розрахункових рахунках, які згідно з договором відкрито в одному чи кількох комерційних банках (не більше двох);

• на валютних рахунках, які відкрито в комерційному банку за місцем знаходження розрахункового рахунку з метою обслуговування експортно-імпортних операцій підприємства та інше;

• на інших рахунках, відкритих в комерційних банках (депозитних рахунках, спеціальних резервних рахунках при викорис­танні акредитивної та чекової форми розрахунків, рахунках для кош­тів на капітальні вкладення та інше).

В широкому розумінні до грошових коштів підприємства віднося­ться також квазі-гроші (замінники грошей). При умові дотримання певного рівня ліквідності до цього виду грошей відносять короткост­рокові фінансові вкладення підприємства на термін не більше року, придбані підприємством для отримання прибутку, короткострокові цінні папери та інші прибуткові активи.

4.Дебіторською заборгованістю підприємству різних суб'єктів го­сподарювання, бюджету, персоналу та інших дебіторів.

Залежно від характеру виникнення в складі дебіторської заборго­ваності виділяють:

• товари відвантажені, термін оплати яких не настав;

• товари відвантажені, не оплачені в термін, який був передбаче­ний договором. В балансі їх вартість відображається по фактичній со­бівартості відвантажених товарів або зданих замовнику робіт та по­слуг;

• розрахунки з дебіторами за товари (роботи, послуги), термін оплати яких не настав;

• розрахунки з дебіторами за товари (роботи, послуги), не сплаче­ні у встановлений термін. До моменту отримання платежу в балансі відображається сума коштів, яка повинна надійти в порядку оплати;

• заборгованість по отриманих векселях, що становить заборгова­ність покупців, замовників та інших дебіторів по відвантаженій про­дукції (виконаним роботам, послугам), яка забезпечена отриманням векселів відповідно до Закону України "Про цінні папери та фондову біржу". Отриманий вексель це — спеціально оформлене боргове зобо­в'язання дебітору перерахувати підприємству- векселеотримувачу означену суму грошей у визначений термін. Підприємство-дебітор може емітувати прості та переказні векселі, які можна використову­вати як засіб платежу. При умові високої фінансової стійкості емі­тенту отримані векселі можуть розглядатися як форма грошових ко­штів підприємства, яке отримало вексель;

• заборгованість фінансових та податкових органів, в тому числі в зв'язку з переплатою податкових платежів;

• заборгованість робітників підприємства по отриманих позиках;

• заборгованість дочірніх підприємств з міжбалансових розрахун­ків та інших поточних операцій;

• заборгованість по авансах, які отримані підприємством від ін­ших суб'єктів господарювання за рахунок майбутніх платежів;

• заборгованість інших дебіторів (постачальників, підзвітних осіб, по штрафних санкціях, які визнані боржником або відповідним орга­ном (судом, арбітражем та інше).

Наявність грошових коштів та розміри дебіторської заборгованості підприємства відображаються в розділі 3 активу балансу підприємст­ва.

Основні та обігові активи підприємства відіграють різні ролі в процесі його господарсько-фінансової діяльності. Вони мають певні особливості, співставна характеристика яких наведена в табл. 44.

Склад майна торговельного підприємства має певні особливості, що обумовлюються специфікою його функцій. Ці особливості поляга­ють в наступному.

1. У складі майна торговельного підприємства переважають обіго­ві активи. Це обумовлено тим, що торговельне підприємство, викону­ючи посередницькі операції, об'єктом своєї праці має товар, який за­куповується у постачальника, транспортується до місця реалізації, зберігається та готується до продажу, реалізується споживачеві. Не­обхідність виконання цих операцій для безперервної реалізації това­рів споживачу відповідного асортименту та якості обумовлює особли­вості операційного циклу торговельного підприємства та обслуговування його обіговими активами.

2. У складі обігових активів торговельного підприємства переваж­не місце займають матеріальні обігові активи, які представлені то­варними запасами, запасами інших товарно-матеріальних цінностей, що використовуються як предмет праці; витратами обігу на залишок нереалізованих товарів; витратами майбутніх періодів.

Обсяг формування товарних запасів характеризує вартість товарів, що придбані торговельним підприємством для подальшої реалізації. Формування товарних запасів на певну дату забезпечує необхідні об­сяги реалізації товарів (товарообороту) на майбутній період, оскільки в складі торговельної виручки вартість проданих товарів становить 60-80% (залежно від розміру торговельної надбавки, що встановлює­ться підприємством). Оскільки в процесі формування товарних запа­сів частина обігових активів тимчасово відволікається з обігу та при­ймає матеріальну форму, одним з найважливіших завдань є оптимізація розміру запасів, їх асортиментної структури (відповідно до структури попиту), джерел та умов фінансування.

Обсяг формування інших товарно-матеріальних цінностей у складі матеріальних обігових активів займає незначне місце, в зв'язку з тим, що предмети праці в торгівлі мають незначну вартість придбан­ня.

Витрати обігу, що відносяться на залишок нереалізованих товарів, відображаються в торгівлі по статті балансу "незавершене виробницт­во", їх розмір визначається розрахунково як добуток вартості нереа­лізованих товарів на середній рівень (відсоток) транспортних витрат, витрат на зберігання, підробку, підсортировку та передпродажну під­готовку товарів, та відсотків за кредит.

Середній рівень означених видів витрат визначається так:

Р = —— 100

^Г ВТЗ 1-.ГП . пт >

к

В0_ЗТп + ВО

РТ + ЗТ\

де Возт_п - витрати обігу на залишок товарів на початок періоду; ВО - витрати обігу відповідних груп за звітний період;

РТ - обсяг товарів реалізованих за звітний період за цінами за­купівлі;

Зт_к - залишок товарів на кінець звітного періоду за цінами за­купівлі.

Таким чином, обсяг активів торговельного підприємства у формі витрат обігу на залишок товарів характеризує обсяг вартості, що до­дана торговельним підприємством при створенні товарних запасів, але не має джерела покриття здійснених витрат, у зв'язку з тим, що реа­лізація товарів не відбулася. Збільшення обсягу та питомої ваги ви­трат обігу на залишок товарів свідчить про погіршення стану плато­спроможності підприємства, оскільки збільшується обсяг авансованих витрат та імобілізації активів з господарського обігу.

3. Особливості складу грошових коштів підприємства, пов'язані зі статтею активів "каса".

На відміну від промислового підприємства у торговельному під­приємстві готівкові кошти обслуговують не тільки господарські по­треби (в межах передбачених законодавством), але й призначені для проведення безперебійних розрахунків з покупцями в процесі здійс­нення роздрібної торгівлі. Потреба в коштах на ці цілі залежить від кількості вузлів розрахунків за товари та одноденного товарообороту підприємства.

4. Особливості складу дебіторської заборгованості торговельного підприємства, що пов'язані з природою її виникнення.

Дебіторська заборгованість постачальників (по отриманим аван­сам) виникає, насамперед в зв'язку з здійсненням операцій, що про­водять в процессі формування товарного забезпечення товарообороту підприємства на умовах авансової оплати. Обсяг її формування зале­жить від кон'юнктури ринку товарних ресурсів та ступеня довіри до торговельного підприємства з боку його постачальників.

В складі іншої дебіторської заборгованості переважне місце за­ймає заборгованість бюджету (в зв'язку з сезонною діяльністю певної частини торговельних підприємств та значним коливанням фінансо­вих результатів їх діяльності протягом року) та заборгованість під­звітних осіб підприємства (в зв'язку з отриманням готівкових коштів для проведення операцій з прийому склотари, закупівлі сільгосппро-дуктів тощо):

5. Обсяг позаобігових активів торговельного підприємства в за- гальному складі майна займає значно меншу частку порівняно з обіговими активами і представлений переважно основними засоба- ми. Це пов'язано з тим, що основні фонди торговельного підприєм- ства призначені для створення умов для обслуговування покупців та для зберігання товарів. Основні фонди, що використовуються в процесі діяльності торговельного підприємства, не завжди є його власністю і, відповідно не знаходять відображення в його балансі.

Значний обсяг пасивної частини основних фондів орендується на­самперед торговельними підприємствами, що розташовані у вбудо­ваних приміщеннях.

Характеризуючи склад основних фондів слід підкреслити, що пе­реважну частину займають приміщення (складські та торговельні площі). Хоча згідно класифікації вони відносяться до пасивної части­ни фондів, в торгівлі саме їх обсяг та склад визначає виробничу по­тужність підприємства, а відповідно обсяги реалізації товарів при ін­ших рівних умовах (спеціалізація, режим роботи, місцезнаходження, ступінь використання, форми обслуговування). Якщо в промисловості стан та обсяг активної частини основних фондів, її прогресивність значною мірою визначає конкурентоспроможність продукції підпри­ємства, то в торгівлі рівень конкурентоспроможності торговельної по­слуги залежить від стану та складу всіх основних фондів, які викори­стовуються підприємством.

Нематеріальні активи торговельного підприємства представлені насамперед так званим гудвілом (діловою репутацією). Кількісна оцінка гудвілу проводиться при приватизації торговельного підприєм­ства або при його купівлі-продажу як різниця між фактичною ціною об'єкта продажу (приватизації) та бухгалтерською оцінкою його вар­тості, яка виникає внаслідок кращих управлінських рішень та здіб­ностей, домінуючої позиції на ринку продукції (робіт, послуг), нових технологій, що використовуються.