15.6.2. Оптимізація структури фінансування активів торговельного підприємства

Фінансування активів торговельного підприємства являє собою процес авансування (використання) певних джерел коштів підприєм­ства для формування відповідної групи його активів.

Під політикою фінансування активів розуміють певну сукупність управлінських рішень та дій щодо вибору джерел коштів, які викори­стовуються для формування активів підприємства, формування та підтримання найбільш оптимального співвідношення між ними.

В зарубіжній практиці фінансового менеджменту управління фі­нансуванням активів розглядається як одне з найважливіших на­прямків усієї фінансової стратегії підприємства.

Правильно обрана політика фінансування активів відіграє значну роль в діяльності підприємства, забезпечує ефективне використання капіталу, фінансову стійкість та платоспроможність підприємства.

Умовою оптимізації структури капіталу, що використовується для формування активів підприємства, є збалансування двох найважливіших завдань управління: зниження ціни формування (для забезпечення мож­ливості зростання прибутковості використання) та зниження ризику ви­трат (для забезпечення капіталом впродовж певного терміну).

Розв'язання задачі оптимізації структури фінансування активів підприємства передбачає:

• вивчення обсягу фінансових потреб підприємства та їх рівно­мірності в часі;

• вивчення особливостей використання окремих джерел капіта­лу, перш за все з точки зору терміну, вартості та ризику втрати;

- підбір джерел капіталу для фінансування відповідної групи ак­тивів з урахуванням виявлених вимог та особливостей.

Відповідно до призначення та поведінки в часі активи торговель­ного підприємства поділяються на три групи:

• позаоборотні активи;

• постійна (системна) частина обігових активів;

• змінна частина обігових активів.

Постійна частина обігових активів становить сукупність активів, потреба в яких є незмінною протягом усього операційного циклу. Во­на розглядається як деякий мінімально необхідний та стабільний об­сяг забезпечення поточних фінансових потреб підприємства.

Змінна частина обігових активів характеризує сукупність активів, потреба в формуванні яких виникає в певні часові інтервали в зв'язку з сезонними змінами в обсягах товарообороту, необхідністю форму­вання сезонних товарних запасів, сезонним зростанням дебіторської заборгованості або грошових витрат підприємства.

Рис. 172 демонструє розглянуту класифікацію активів торговель­ного підприємства.

Кожна розглянута група активів підприємства потребує свого джерела формування, яке б забезпечувало отримання капіталу на від­повідний термін при інших найбільш вигідних умовах.

Формування активів підприємства може відбуватися за рахунок різних джерел коштів, а саме: власного капіталу довгострокових кре­дитів та займів (далі - довгострокові пасиви), короткострокових кре­дитів та кредиторської заборгованості (далі - короткострокові пасиви).

' Активи, грн. А	змінна частина обігових активів ЛЛ	всі активи L
	системна частина обігових активів	—і	■
позаобігові активи			'■ >-

Час

Рис. 172. Компоненти динамічного ряду активів підприємства

Кожне з означених джерел характеризується певним співвідно­шенням терміну, ціни та ризику формування.