4. Позитивне рішення приймається тільки в разі відсутності сумнівів, якщо вони є - слід приймати негативне рішення.

Практична реалізація цього принципу передбачає, що ризик-менеджер повинен у процесі прийняття свого рішення завжди орієн­туватися не на кращий, а на гірший результат, тобто прогноз розвит­ку ситуації повинен завжди бути песимістичним. Така лінія поведін­ки дозволяє йому перестраховуватися на випадок несприятливого збігу ризик-факторів та обставин.

5. Ніколи не можна думати, що існує тільки одне рішення. Зав- жди слід шукати альтернативні варіанти.

Реалізація цього принципу ризик-менеджменту передбачає необ­хідність пошуку альтернативних варіантів, які стосуються здійснення господарської операції або діяльності підприємства. До визначеної оцінки рівня ризику не слід ставитися фатально. Необхідно продума­ти інші варіанти досягнення цієї ж мети (іншу технологію проведен­ня господарської операції) або розробити систему заходів, які змен­шать ступінь притаманного їй ризику.

Описані вище принципи носять загально-евристичний характер, тобто являють собою сукупність логічних прийомів та правил при­йняття рішення, якими слід керуватися за будь-яких обставин.

За наявності альтернативних варіантів проведення діяльності або здійснення господарської операції (далі - проектів) слід використову-

вати більш точні та формалізовані правила вибору найбільш ефекти­вного та найменш ризикового варіанту:

• максимум виграшу (прибутку);

• оптимальна вірогідність очікуваного результату;

• оптимальна мінливість очікуваного результату;

• оптимальне співвідношення між прибутком та ризиком.

В умовах наявності інформації про можливі наслідки ризику та вірогідність їх прояву слід використовувати такий алгоритм експер­тизи проектів підприємства.

1-й етап. Розраховується середній очікуваний результат (доход або прибуток), що прогнозується з кожного господарського проекту.

2-й етап. Розраховується дисперсія, середньоквадратичне відхи­лення та коефіцієнт варіації результату, що притаманні кожному проекту.

3-й етап. Порівнюється середній очікуваний доход з коефіцієнтом варіації по запропонованих проектах.

Якщо коефіцієнт варіації результату проекту не перевищує 25%, то середній очікуваний результат може бути визнаний за типову ха­рактеристику розподілу. В цих умовах вибір проекту може бути про­ведено за критерієм максимального очікуваного результату.

Якщо означена вище вимога не виконується, середній очікуваний результат не може бути критерієм вибору, слід продовжити вивчення запропонованих проектів.

4-й етап. Проводиться порівняння вірогідності отримання макси­мального позитивного та мінімально негативного результату з кожно­го проекту, що пропонуються.

Менш ризикованим згідно з правилами оптимальної мінливості результату слід вважати господарський проект з мінімальним діапа­зоном між позитивним та негативним результатом його реалізації.

Доцільним є також розрахунок темпів зміни вірогідності позити­вного та негативного результату рішень, що пропонуються. Перевагу слід віддати проекту з меншим темпом зміни вірогідності негатив­ного результату по відношенню до темпу зміни вірогідності та вели­чини позитивного результату.

5-й етап. Розраховуються та співставляються між собою показ­ники ризик-віддачі кожного проекту, які характеризуються обсягом отримання позитивного результату (прибутку) на одиницю негативно­го результату (збитку). Критерієм вибору є максимальне значення коефіцієнта ризик-віддачі.

Практичне застосування наведених правил вибору дозволяє вибра­ти найменш ризикований варіант господарювання, а отже, суттєво знизити обсяг збитків підприємства.

16.6. Шляхи та заходи щодо мінімізації та профілактики господарського ризику торговельного підприємства

Після того, як масштаби та рівень ризику оцінені, ризик-менеджер повинен розглянути можливі заходи та дії, спрямовані на зменшення негативних наслідків ризику та забезпечення його при­йнятого рівня.

Кожне підприємство, виходячи зі специфіки своєї діяльності, об­раної маркетингової, цінової, продуктової, фінансової та інших функ­ціональних стратегій, визначає індивідуальну сукупність засобів управління ризиком. Проте, існують і загальні підходи до управління ризиком, які й будуть розглянуті нижче.

Обираючи відповідні методи управління ризиком, слід керуватися такими основними принципами :

• недоцільно ризикувати більшим заради меншого;

• недоцільно ризикувати більше, це дозволяють власні можливо­сті;

• необхідно заздалегідь піклуватися про можливі наслідки ризику;

• недоцільно економити на малому, якщо під загрозою знаходи­ться значно більший обсяг капіталу;

• краще попередити виникнення ризикової події, ніж знайти від­повідального за неї.

В економічній літературі з питань управління ризиком сукупність можливих дій та заходів щодо управління ризиком прийнято поділя­ти на кілька груп (рис. 184).

Залежно від характеру дій та заходів, що проводяться підприєм­ством виділяють :

• організаційні методи управління ризиком або методи контролю за рівнем ризику, які передбачають розробку та реалізацію систем недопущення ризику;

• економічні методи управління або методи фінансування ризи­ку, суть яких полягає у визначенні джерела коштів для покриття збитків від ризику.

Залежно від того, чиїми силами та за чий рахунок проводяться заходи щодо управління ризиком розглядають :

• внутрішні способи оптимізації (зниження) ризику, які реалізую­ться безпосередньо торговельним підприємством та за його рахунок;

• зовнішні способи зниження ступеня ризику, які передбачають залучення до процесу управління ризиком торговельного підприєм­ства інших сторін (контрагентів підприємства або професійних стра­ховиків).

_с

Методи управління ризиком

Організаційні (контроль за ризиком)

_{n , и}

Економічні (фінансування ризику)

_с

•• ^% '•"'

Рис. 184. Класифікація методів управління ризиком

Вибір конкретного переліку методів управління ризиком залежить від ступеня ризику, який притаманний діяльності конкретного торгове­льного підприємства, а також від ризик-позиції його керівництва.

Перелік найбільш доцільних до реалізації методів управління ри­зиком залежно від рівня та ймовірності прояву ризику наведений у табл. 81.

Таблиця 81

Можливі рішення щодо вибору методу управління ризиком

відхилення ризику

недопущення збитків

_>

мінімізація збитків

передача контролю за ризиком

_У

зовнішні методи

внутрішні методи

формування власного резервного фонду

^>

ss; ( використання у !*Н ризикових надбавок иг *й ^" (премій) ]ж

компенсація ризику через систему санкцій

зовнішнє страхування ризику

У У

Рівні збитків	Вірогідність збитків
	Близька Низька до нуля	Невелика	Середня	Велика	Близька до оди­ниці
Незначні	Прийняття ризику			Прийняття ризику або ство­рення запасів чи резервів
Малі	Створення резервів, запасів
Помірковані	Створення резервів, запасів	Зовнішнє страхування чи роз­поділ ризику			Уникнення ризику
Середні	Зовнішнє страхування чи розподіл ризику			Уникнення ризику
Великі	Зовнішнє страхування чи розпо­діл ризику		Уникнення ризику
Катастрофічні	Зовнішнє страхування чи розподіл ризику	Уникнення ризику

Ефективний ризик-менеджмент потребує застосування системи методів управління ризиком, до складу якої повинні входити два-три організаційних методи та не менш одного економічного методу. Тіль­ки така система протидії ризику є ефективною та забезпечує дійсний захист підприємства від наслідків ризику.

Нижче будуть розглянуті загальні підходи до використання кож­ної групи методів управління ризиком: визначена їх суть, механізм впровадження, умови забезпечення ефективності.