12.2. Стратегія управління обіговими активами: вихідні умови та порядок їх розробки

Під стратегією управління обіговими активами торговельного під­приємства прийнято розуміти цілеспрямований процес формування обсягу та складу обігових активів, який дозволяє забезпечити досяг­нення стратегічних цілей та завдань управління.

Управління обіговими активами торговельного підприємства здій­снюється з метою досягнення певної системи (рис. 134).

Сутність кожної мети управління полягає у наступному:

1. Оптимізація розміру обігових активів, що обслуговують госпо- дарські потреби підприємства.

Оскільки економічні ресурси надаються підприємству на платній основі, кожне підприємство зацікавлене в скороченні своїх фінансо­вих потреб з метою мінімізації витрат на їх обслуговування. Це може бути досягнуто шляхом планування потреби підприємства в форму­ванні обігових активів, нормуванні обсягів окремих груп обігових ак­тивів, контролю за ступенем виконання розроблених планів і норма­тивів та організації роботи з виявлення можливостей скорочення потреби в обігових активах.

2. Прискорення швидкості кругообороту (або скорочення трива- лості обороту) обігових активів.

Потреба підприємства в формуванні обігових активів (ОбА_нео6) за­лежить від обсягів товарообороту (Т), тривалості кругообороту (ПООбА) та тривалості періоду (Д). Кількісно ця залежність може бу­ти описана так:

ОбА_нео6=Т ПООбА/Д.

Стратегічні цілі управління обіговими активами підприємства

тжттшшштшш

ттшшшшшшшщр

Оптимізація ||_;.

Обсягу Ш

Прискорення ||. швидкості руху

^ Зниження вартості сформування^

С Забезпечення\ платоспроможності та ліквідності підприємства

( Забезпечення інфляційного захисту капіталів

Рис. 134. Стратегічні цілі управління обіговими активами

Зростання обсягів діяльності потребує адекватного зростання по­треби в обігових активах, і відповідно — витрат на їх формування. Протидією цьому є підвищення швидкості кругообороту, яке дозволяє скоротити потребу в обігових активах.

Можливе скорочення потреби підприємства за 'рахунок приско­рення швидкості кругообороту може бути обчислене так:

ЕОбА=( ПООбАф - ПООбА_норм )Т/Д,

де ПООБА _ф - фактичне значення періоду кругообороту активів, в днях;

ПООБА_норм - оптимальна (нормативна) тривалість кругооборо­ту, в днях.

3. Забезпечення поточної платоспроможності та ліквідності активів підприємства.

Одним із вагомих завдань управління обіговими активами є за­безпечення умов для стабільної платоспроможності підприємства про­тягом усього періоду його життєдіяльності. Під платоспроможністю розуміється можливість підприємства забезпечувати виконання всіх своїх платіжних зобов'язань для безперервного фінансування госпо­дарської діяльності підприємства.

Стан поточної платоспроможності визначається обсягом грошових коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства на будь-яку дату порівняно з розміром платіжних зобов'язань та платежів, які на цю дату необхідно здійснити.

Ліквідність торговельного підприємства визначається можливістю та тривалістю перетворення в грошову форму всіх обігових активів, що є у підприємства для виконання зовнішніх зобов'язань.

Стан ліквідності характеризує можливість виконання зобов'язань з повернення позикового капіталу за рахунок наявних обігових акти­вів, та час, потрібний для цього.

Управління ліквідністю та платоспроможністю відбувається шля­хом дотримання певних пропорцій між обсягом формування матері­альних обігових активів, дебіторською заборгованістю та грошовими коштами підприємства.

4. Підвищення прибутковості використання обігових активів. Будь-яке підприємство зацікавлене в зростанні доходу (прибутку),

який отримується, зокрема за рахунок ефективного використання обігового капіталу. Досягнення цього завдання потребує:

• дослідження кожного етапу кругообороту активів для визна­чення понаднормативних активів, активів, що не використовуються в господарському обігові або проносять збитки;

• розробку та реалізацію програми ліквідації виявлених активів та вивільнення грошових коштів, що в них вкладені;

- включення "мертвого капіталу" до роботи.

5. Забезпечення інфляційної захищеності обігових активів.

Вагомим недоліком обігових активів є їх інфляційна незахище­ність, перш за все, монетарних активів (грошових коштів, дебітор­ської заборгованості покупців тощо). Гроші, авансовані в формування немонетарних обігових активів (товарних та інших матеріальних за­пасів, дебіторської заборгованості постачальників) також певною мі­рою страждають від інфляції, але рівень інфляційних втрат порівняно менший.

Забезпечення інфляційної захищеності обігових активів потребує, з одного боку, підтримання певних пропорцій між обсягом монетарних та немонетарних активів, з другого - розробки та впровадження спеціаль­них інструментів захисту обігових активів від інфляції.

6. Зниження вартості формування обігових активів.

Формування обігових активів проводиться за рахунок різних дже­рел фінансування, що є в розпорядженні підприємства. Оскільки ко­жне з них має свою вартість залучення, підприємство ставить за мету мінімізацію витрат за рахунок управління структурою фінансування обігових активів.

Це досягається за рахунок визначення джерел фінансування та підтримання певних пропорцій їх використання.

Особливе значення для фінансової стійкості та платоспроможності торговельного підприємства має наявність власних обігових активів, тобто обігових активів, що формуються за рахунок власних джерел фінансування.

Розмір власних обігових активів визначається так:

ВОБА = ВК + ДП - ПА,

де ВК - власний капітал (1 розділ пасиву балансу);

ДП - довгострокові пасиви (2 розділ пасиву балансу); ПА - позаобігові активи (1 розділ активу балансу).

Застосування наведеної формули є коректним лише за умови, що до­вгострокові пасиви, які використані для здійснення капітальних вкла­день в розвиток підприємства (що відображено у відповідній статті 1 розділу активу балансу), мають цільовий інвестиційний характер.

Для контролю за ступенем досягнення означеної системи цілей управління обіговими активами підприємства проводять групування обігових активів відповідно до мети управління ними, що наведено у табл. 52.

Таблиця 52

Класифікація обігових активів з точки зору їх відповідності стратегічним завданням управління

Ознака класифікації	Види активів	Приклад (типовий)
1. Швидкість обертання	Активи, що мають високу швидкість обертання	Запаси готової продукції підвищеного та сталого попиту, грошові кошти, що обслу­говують господарський обіг.
	Активи, що мають середню швидкість обертання	Запаси матеріальних активів в межах нор­мативу, короткострокові фінансові вклади (крім безнадійних).
	Активи, що мають низьку швидкість обертання	Понаднормативні матеріальні запаси, дебі­торська заборгованість.
2. Ліквідність	Прямі засоби розрахунку	Грошові кошти в усіх видах.
	Платіжні резерви в швидко-ліквідних активах	Короткострокові фінансові вклади з насту­паючим терміном платежу або з передба­ченою можливістю дострокової вимоги, надійна короткострокова дебіторська забор­гованість, запаси товарів з високою швид­кістю реалізації.
	Слаболіквідні активи	Запаси товарів з низькою швидкістю реалі­зації, запаси інших матеріальних активів.
З.Прибутковість (від наявності)	Активи, що приносять прямий прибуток	Короткострокові фінансові вклади, депозити, валютні кошти (при зростанні курсу).
	Активи, що не приносять пря­мого доходу, але обслуговують обіг підприємства	Запаси товарно-матеріальних ресурсів, грошові кошти в національній валюті.
	Активи, що приносять збитки	Запаси товарів, якість та кількість яких в процесі зберігання зменшується, незахи-щена дебіторська заборгованість.
4. Інфляційна захищеність	Активи захищені від інфляцій­ного знецінення	Матеріальні обігові активи, захищена дебі­торська заборгованість, ефективні фінансо­ві вклади (якщо прибутковість перевищує темп інфляції), валютні кошти.
	Активи, що не захищені від інфляції	Грошові кошти в національній валюті (в період економічної кризи), незахищена дебіторська заборгованість, неефективні фінансові вклади.
5. Вартість формування	Активи, що формуються за ра­хунок власних обігових коштів	Грошові кошти, фінансові вклади, запаси матеріальних активів та дебіторська забор­гованість (частково).
	Активи, що формуються за ра­хунок позик fa комерційного кредиту і	Запаси матеріальних активів та дебітор­ська заборгованість (частково).

/ 530/

/

Визначення мети та завдань управління є першим, етапом розроб­ки стратегії управління обіговими активами, загальна схема прове­дення якої наведена на мал. 135.

С С

Облік обігових коштів підприсмства

оцінка факторія, що

обумовили зміни в обсязі та структурі обігових коштів ш.

^apTlCTbTj^

Розробка плану-прогнозу необхідного обсягу обігових коштів на наступний період

Аналіз змін в обсязі обігових коштів та дотримання прогнозних показників

Оцінка ефективності управління обіговими коштами пі дпри с мства

Нормування обсягу обігових коштів, вкладених в

товарно-матеріальні цінності

Обгрунтування необхідного розміру грошових

КОШТІВ

підприсмства (платіжний

Розробка прогнозу руху

дебіторської заборгованості

підприсмства

Розробка балансу джерел формування та

напрямків використання обігових коштів

гонітів з точки зору V

ІННЯ ними j£f£

Оцінка розробленого плану-прогнозу обігових коштів досягнення стратегічної мети управління

Так (] Стратегічна мета управління досягається?

'» 11111 і і. і 1111

_с

Розробка організаційно-економічних заходів щодо регулювання обігових коштів

Вкладених в товарно-матеріальні цінності

Прийняття розробленої стратегії та тактики управління

щтттттттттттшт

Рис.'Л35._; Послідовність розробки стратегії управління обіговими ~'' активами торговельного підприємства

Наступними етапами роботи є:

2. етап - формування інформаційної бази управлінських рішень, тобто збір та систематизація матеріалів стосовно наявності обігових активів та умов їх кругообороту;

3. етап - аналіз стану та ефективності управління обіговими акти­вами, метою якого є визначення основних тенденцій, притаманних процесу формування та кругообороту обігових активів, виявлення

факторів, що позитивно та негативно впливають на них, визначення ступеня ефективності прийнятої системи управління обіговими акти­вами.

4. етап - розробка плану-прогнозу потреби в обігових активах на наступний період та визначення джерел фінансування цієї потреби.

5. етап - розробка політики управління окремими групами акти­вів для досягнення стратегічних цілей управління, визначення та впровадження в практику діяльності підприємства фінансових інст­рументів управління окремими видами активів.

6. етап - експертиза розробленого плану формування та політики управління активами з точки зору досягнення стратегічних цілей управління.

7. етап - оперативне управління процесом формування та круго­обороту обігових активів.

Сутність та методи здійснення кожного етапу роботи будуть роз­глянуті далі.