5.5.8. Експертиза результатів угоди та прийняття управлінських рішень щодо закупівлі товарів

Розрахований обсяг чистого прибутку за комерційною угодою та показники її ефективності дозволяють здійснити селективний відбір найбільш ефективних угод з сукупності комерційних пропозицій.

При проведенні даної роботи необхідно вирішити наступне опти-мізаційне завдання - забезпечити отримання цільової суми чистого прибутку підприємства при умові максимізації прибутковості витрат (або обороту із закупівлі товарів) з дотриманням наступних обмежень:

• попитових (асортиментних), що передбачає забезпечення відпо­відності асортиментної структури закупок плановій асортиментній структурі товарообороту;

• матеріально-технічних, пов'язаних з обмеженістю обсягу складсь­ких приміщень (ємкостей) для зберігання товарів, що надаються;

• фінансових, які полягають у забезпеченні відповідності між розміром необхідних витрат на закупівлю і реалізацію товарів та на­явним обіговим капіталом з врахуванням можливого обсягу залучен­ня банківських кредитів.

При умові незмінності матеріально-технічних та фінансових об­межень може бути запропоновано наступний методичний підхід до рішення поставленого завдання:

1. По кожній товарній групі (споживчому комплексу) здійснюєть­ся ранжирування пропозицій щодо закупівлі товарів за критерієм прибутковості витрат (або обороту).

2. Розраховується стартовий (базовий) розмір прибутку, який мо­же бути отриманий в плановому періоді від реалізації попередньо за-

ТЗ

куплених товарів (у формі товарного запасу) - пр_б .

3. Оцінюється можливий приріст прибутку планового періоду від здійснення кожної угоди по закупівлі товарів АПРі, де і - комерційна пропозиція із закупівлі товарів.

4. Розраховується кумулятивний обсяг прибутку, який може бути отриманий в результаті здійснення j-ї сукупності комерційних пропо­зицій:

j

^пр_0чік^{=прї3 + Хапр}_і;

і = 1

5. Формується перелік комерційних угод, доцільних для укладан- ня- п, який дозволяє забезпечити отримання цільової суми чистого прибутку (ПР_ЦІЛ), тобто:

_np^=np£³ _{+ f>rnv}

і=1

Практична реалізація даного методичного підходу можлива тіль­ки на основі використання сучасних комп'ютерних технологій та спеціально створеної програми з управління формуванням товарного забезпечення обороту підприємства.

Показники оцінки ефективності комерційної угоди можуть викорис­товуватися не тільки для вибору найбільш ефективної угоди сукупності комерційних пропозицій щодо закупівлі товарів (селективного відбору), а й для моделювання необхідного! рівня ефективності.

Модельні розрахунки, орієнтовані на досягнення цільового зна­чення показника ефективності угоди, використовуються для "узгодження" з постачальником гуртової ціни закупівлі товарів або для визначення (методом калькулювання) мінімальної ціни реалізації товарів, що дозволяє покрити поточні витрати та отримати цільову суму прибутку.

Питання для самоперевірки:

1. Які управлінські завдання постають в процесі формування то­варного забезпечення?

2. Як пов'язані між собою такі показники господарсько-фінансової діяльності підприємства, як обсяг товарообороту та надхо­дження товарів?

3. Які джерела формування пропозиції товарних ресурсів ви мо­жете назвати?

4. За якими класифікаційними ознаками розрізняються поста­чальників товарних ресурсів торговельного підприємства?

5. З яких етапів складається процес формування товарного забез­печення обороту?

6. Які основні методи закупівлі товарів та в чому полягають їх особливості?

7. Якими основними критеріями має керуватися торговельне під­приємство при виборі постачальника?

8. Які додаткові критерії може використовувати торговельне під­приємство при виборі постачальників товарів?

9. За якою формулою здійснюється розрахунок сукупних витрат підприємства із закупівлі товарів?

10. Які умови мають бути відображені в договорі щодо закупівлі товарів?

11. Які умови контракту підлягають "уторгуванню"?

12. Яким чином торговельне підприємство може здійснювати кон­троль за виконанням постачальником своїх зобов'язань?

13. Охарактеризуйте інформаційну основу для проведення аналізу формування товарного забезпечення?

14. Визначте сутність основних етапів аналізу формування товар­ного забезпечення обороту торговельного підприємства.

15. Як розраховується коефіцієнт відповідності надходження то­варів товарним потребам підприємства?

16. Що таке коефіцієнт поставки і як він визначається?

17. Яким чином можна розрахувати обсяг втраченого прибутку у зв'язку з недотриманням графіка завозу?

1. Назвіть основні етапи роботи з оцінки ефективності комерцій­них угод?

18. Які базисні умови поставки, що застосовуються в Україні, ви можете назвати?

19. Які витрати відносяться до поточних витрат, що пов'язані із закупівлею товарів?

20. За якою формулою можна розрахувати розмір витрат підпри­ємства на страхування угоди?

21. Чи несе підприємство додаткові витрати при закупівлі товару на біржі?

22. Яким чином визначається сума витрат підприємства з при­дбання валюти для проведення закупівлі товарів?

23. За якою формулою здійснюється розрахунок суми матеріаль­них та дорівнених до них витрат з реалізації товарів, що закуповую­ться?

24. Як можна розрахувати суму витрат торговельного підприємст­ва на оплату праці робітників, що відноситься на витрати за угодою?

25. За якою формулою здійснюється розрахунок податку на дода­ну вартість для оцінки ефективності угоди?

26. Що включає в себе сума витрат обігу торговельного підприєм­ства, що відносяться на конкретну угоду?

27. Як розраховується сума витрат підприємства на сплату ввізно­го мита?

28. Чи відноситься сплата ввізного мита до витрат обігу торгове­льного підприємства?

30. За якою формулою розраховується сума акцизного збору?

31. Які основні параметри впливають на розмір чистого прибутку за угодою?

32. Чим різняться між собою номінальний та реальний розміри прибутку за угодою?

33. Як можна розрахувати розмір втраченого _fдоходу за окремо взятою угодою?

34. Назвіть показники оцінки ефективності комерційної угоди по закупівлі товарів.

35. Яких обов'язкових умов має дотримуватись торговельне під­приємство при здійсненні селективного відбору найбільш ефективних угод?

Розділ 6. Основні фонди торговельного

підприємства та підвищення ефективності їх використання

Ключові слова та поняття:

основні фонди; активна та пасивна частини основних фондів; пер­вісна, відновлювальна, залишкова вартість основних фондів; аморти­зація; фізичний та моральний знос основних фондів; цикл відтворен­ня основних фондів; інтенсивність відновлення основних фондів; ефективність використання; матеріально-технічна база; технічне оснащення; потужність системи обладнання; поточний ремонт; капі­тальний ремонт; термін експлуатації основних фондів.

) "6.1. Поняття, оцінка та склад основних фондів ^> торговельного підприємства

Для здійснення будь-якого виробничого процесу, крім самої праці як доцільної діяльності людей, необхідні предмети праці, тобто мате­ріально-технічні ресурси та засоби праці. Сукупність засобів праці, якими розпоряджається підприємство, складає його основні фонди.

Під терміном "основні фонди" розуміють матеріальні засоби, що використовуються у виробничій діяльності підприємства впродовж періоду, який перевищує 365 календарних днів від дати їх вводу до експлуатації, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку із фі­зичним або моральним зносом.

Таким чином, характерними особливостями основних фондів є:

1. Використання в натуральному вигляді впродовж тривалого часу (не менше року).

2.Схильність до зносу, який виявляється у поступовій втраті можливої подальшої експлуатації у зв'язку з старінням, закінченням резерву потужності (матеріальний знос) або з втратою доцільності по­дальшої експлуатації у зв'язку з виникненням основних фондів, що мають якісніші характеристики (моральний знос).

3. Специфічний характер кругообігу та відшкодування вартості -через механізм поступової амортизації з віднесенням/ амортизаційних відрахувань на поточні витрати підприємства, і відповідно, вартість продукції (робіт, послуг).

Основні фонди підприємства повинні забезпечити належні мате­ріальні умови для здійснення господарської діяльності торговельного підприємства, зберігання необхідного обсягу товарних запасів, про­ведення транспортних, розвантажувально-навантажувальних, фасу­вальних та інших підготовчих операцій, пов'язаних з отриманням та реалізацією товарів, виконанням виробничих функцій, наданням по­слуг, праці та відпочинку робітникам підприємства, підвищенням продуктивності їхньої праці та ефективності господарювання всього підприємства. Рішенню цих завдань сприяє цілеспрямована робота з формування обсягу та складу основних фондів, створення режиму та умов їх експлуатації, підтримки у робочому стані та вибору політики амортизації.

Оскільки натурально-речовий склад основних фондів підприємства дуже різноманітний, для їх обліку, аналізу та планування використо­вують різні ознаки класифікації (рис. 64).

У наш час використовують наступну класифікацію основних фон­дів підприємства.

■■" За характером використання виділяють:

- основні виробничі фонди основного виду діяльності підприємства;

• основні виробничі фонди інших галузей, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією товарів (виробництвом продукції або надан­ням послуг), але виконують окремі підсобно-допоміжні та обслугову­ючі функції (в торговельних підприємствах до них відносять основні фонди таких сфер матеріального виробництва, як транспорт, будів­ництво, виробництво, побутове обслуговування, інформаційно-обчислювальне обслуговування та інше);

• невиробничі основні фонди, використання яких пов'язане з діяльністю, що відноситься до галузей невиробничої сфери (житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт, освіта, культура, охорона здоров'я, відпочинок та туризм, соціальне забезпечення та інше).

На відміну від основних виробничих фондів, які обслуговують господарську діяльність підприємства та створюють умови для її успішного здійснення, наявність у торговельного підприємства не­виробничих основних фондів призначена забезпечити вирішення соціальних завдань: створення необхідних умов для проживання та відпочинку робітників підприємства та членів їх сімей, підтримку стабільності трудового колективу, покращення умов праці та мо­рального клімату.

Оскільки в торговельних підприємствах переважне місце займа­ють жінки та молодь, рішення цих питань актуальне та злободенне.

За характером використання

За цільовим призначенням

За участю у виробничому процесі

_І

За належністю до підприємства

iwwwyiwiiiwwHHHw^m';

За станом фактичного використання

Основні виробничі фонди Невиробничі фонди

Будівлі та споруди Машини, обладнання

Транспортні засоби Інвентар, інструменти

Пасивні основні фонди Активні основні фонди

Власні основні фонди Орендовані основні фонди

Основні фонди, що використовуються в основній господарській діяльності

Основні фонди, що здані в оперативну або фінансову оренду (лізинг)

_<

Основні фонди, що тимчасово не використовуються

Основні фонди, що внесені до статутного фонду підприємства

Основні фонди, що придбані за рахунок власних коштів

Основні фонди, що придбані за рахунок довгострокових кредитів та інших позикових коштів

Рисф^Класифікація основних фондів торговельного підприємства

За цільовим призначенням в складі основних виробничих фондів торговельного підприємства виділяють наступні групи основних фондів:

1. Будинки - архітектурно-будівельні об'єкти, що забезпечують умови праці працівників торгівлі, зберігання, підробітки, сортування та підготовка товару до продажу, продаж товарів, надання торговель­них послуг населенню.

2. Споруди - інженерно-будівельні об'єкти, необхідні для здійс­нення виробничих та торгово-технологічних процесів.

3. Передавальні засоби, за допомогою яких здійснюється передача енергії, тепла, а також рідких та газоподібних речовин.

4. Машини та устаткування, до яких належать силові машини, робочі механізми та устаткування, торговельні автомати, механічне ^статкування, підйомно-транспортне устаткування; контрольно-касові апарати, вимірювальні прилади апарати та устаткування для виго­товлення та продажу безалкогольних напоїв, фасувально-пакувальне устаткування, інше торгово-технологічне устаткування, теплове устаткування.

5. Інструмент механізований, немеханізовані засоби праці та за­кріплені до машин інструменти.

6. Виробничий інвентар та приладдя, предмети виробничого при­значення; устаткування з охорони праці; ємкості для зберігання рід­ких та сипучих товарів і таке інше.

7. Транспортні засоби пересування, призначені для переміщення людей та вантажу.

8. Господарський інвентар - предмети конторського та господарсь­кого призначення.

9. Багаторічні насадження.

Залежно від участі у виробничому процесі в складі виробничих фондів розрізняють:

• активну частину - машини, обладнання, інструменти та інші елементи основних фондів, які використовуються для безпосереднього впливу на предмети праці;

• пасивну частину - будівлі, споруди та інші елементи основних фондів, які безпосередньо не впливають на предмети праці, але ство­рюють матеріально-речові умови для господарської діяльності підпри­ємства.

В галузях виробничої сфери вирішальну роль має стан та техніч­ний рівень активної частини основних фондів. Він визначає можливо­сті підприємства щодо збільшення виробничих потужностей та вироб­ничої програми, рівень продуктивності праці основного виробничого персоналу. Це вимагає першорядної уваги до збільшення питомої ва­ги активної частини основних фондів в їх загальному обсязі.

Для торговельних підприємств велике значення мають розміри, стан та місцезнаходження пасивної частини основних фондів — тор­гових та складських приміщень. Вони визначають імідж підприємст­ва, обсяги товарообігу та його товарного забезпечення (зберігання то­варних запасів), інтенсивність потоків покупців, й, відповідно, рівень продуктивності праці робітників торговельного підприємства.

Стан активної частини основних фондів визначає рівень продук­тивності праці тільки окремих категорій робітників, які виконують виробничі функції - фасувальників, вантажників, наладчиків та інше. Для інших категорій персоналу активна частина основних фондів за­безпечує необхідні умови праці, підвищує комфортність та якість об­слуговування покупців.

Залежно від прав власності основні фонди, що знаходяться у роз­порядженні підприємства, прийнято поділяти на:

• власні основні фонди;

• орендовані основні фонди, передані у використання підприємст­ву на основі договору оренди приміщень, споруд або лізингу машин, обладнання на визначений часовий термін за визначену плату з пра­вом (фінансова оренда) або без права (оперативна оренда) подальшого викупу.

Вартісна оцінка власних основних фондів, а також фондів, взятих у фінансову оренду, вартість цілісних майнових комплексів держав­них підприємств та їх структурних підрозділів, взятих в оренду, відо­бражаються в балансі підприємства.

Вартість окремих інвентарних об'єктів основних фондів, взятих в оперативну оренду (крім приміщень) обліковується на позабалансово­му рахунку "Орендовані основні фонди", виходячи з експертної оцін­ки їх вартості, відображеної в договорі оренди (лізингу).

Залежно від джерел фінансування в складі власних основних фондів виділяють:

• основні фонди, внесені до статутного фонду підприємства його засновниками (передані в порядку оплати акцій);

• основні фонди, придбані протягом діяльності підприємства за рахунок власних коштів;

• основні фонди, придбані,за рахунок довгострокових кредитів та інших позикових коштів;

• безплатно отримані основні фонди ( в порядку спонсорської, безплатної фінансової допомоги та інше).

Наведена класифікація має суттєве значення для оцінки можли­востей впливу підприємства на склад основних фондів.

Залежно від стану фактичного використання основних фондів, їх поділяють на:

• основні фонди, які фактично використовуються в господарській діяльності підприємства;

• основні фонди, здані в оренду (оперативну чи фінансову);

• основні фонди, що тимчасово використовуються у зв'язку з пе­реходом на нові види продукції, проведенням планового ремонту, се­зонними коливаннями в обсязі попиту та інше;

• основні фонди, подальше використання яких в діяльності під­приємства не планується.

Характеристика основних фондів підприємства за станом їх викори­стання дозволяє визначити коло завдань, що потребують вирішення:

• по відношенню до основних фондів, що використовуються в гос­подарській діяльності підприємства, основним завданням управління є підвищення ефективності їх використання;

• по орендованих — вибір оптимальних умов оренди та підбір орендаторів;

• по фондах, зданих в оренду - контроль за зберіганням та дотри­манням правил експлуатації, визначення оптимальних умов оренди, під­бір орендаря, контроль за своєчасністю сплати орендної платні;

• по відношенню до фондів, що тимчасово не використовуються -скорочення періоду їх простою та якнайшвидше включення до вироб­ничого процесу (за рахунок скорочення термінів монтажу, наладки, ремонту).

Якщо підприємство має зайві основні фонди, що тимчасово не вико­ристовуються, то основним завданням є пошук можливостей їх альтер­нативного використання шляхом перепрофілювання, здачі в оренду або продажу, максимізації отриманих внаслідок цього доходів.

Розглянута класифікація основних фондів використовується для аналізу їх стану, планування відтворення, складання державної звіт­ності, проведення переоцінок та інвентаризацій.

Структура основних фондів підприємства характеризується пи­томою вагою їх різних груп в загальному обсязі основних фондів. її аналіз дозволяє оцінити співвідношення різних видів основних фон­дів, надати характеристику змінам в їх складі.

Усі основні фонди, що знаходяться у розпорядженні підприємства незалежно від порядку їх формування, а також сукупність його обігових фондів (сировини, палива, матеріалів та інших матеріальних ресурсів) прийнято іменувати матеріально-технічною базою підприємства.

6.2. Оцінка та відтворення основних фондів торговельного підприємства

Оцінка наявності та руху основних фондів торговельного підпри­ємства проводиться по окремих інвентарних об'єктах основних фондів в натуральному та вартісному вимірі.

Натурольш. показники]характеризують кількість одиниць, що входять у склад кожного виду основних фондів, їх параметри - по­тужність, продуктивність, вантажність, рік введення в експлуата­цію та інше.

Натуральні показники використовуються для оцінки технічного стану та морального зносу основних фондів, розробки балансу облад­нання, оцінки продуктивної потужності та пропускної спроможності.

Кожна одиниця основних фондів має також визначену грошову вартість. Вартісні показники оцінки основних фондів дозволяють вес­ти облік загального обсягу, відображати знос основних фондів та вра­ховувати його при оподаткуванні, здійснювати фінансування відтво­рення основних фондів, оцінювати ефективність їх використання.

Для оцінки основних фондів використовується первісна, відновну-вальна та залишкова вартість.

Первісна вартість відображає суму витрат підприємства на їх створення та введення в дію: витрати на зведення будівель, споруд; придбання машин та обладнання (включаючи витрати на доставку та монтаж, витрати на розробку проектно-кошторисної документації), страхування. За первісною вартістю основні фонди враховуються на балансі підприємства, тому її називають також балансовою вартістю.

Під відновлювальною вартістю основних фондів розуміють вар­тість їх відновлення за сучасних умов в цінах, тобто вона являє собою суму витрат, яку зазнало б підприємство при формуванні аналогічних основних фондів в певний проміжок часу. Зміна вартості основних фондів відбувається під впливом зміни цін на сировину та матеріали, зміни трудових витрат на їх виробництво, а також під впливом ін­фляційних процесів в економіці. Виникаюча розбіжність між первіс­ною та відновлювальною вартістю основних фондів ускладнює їх оцінку та регулювання процесів відтворення, призводить до викрив­лення показників оцінки ефективності використання.

Для забезпечення об'єктивності оцінки проводиться періодична переоцінка основних фондів за відновлювальною вартістю. До 1997, року рішення про проведення переоцінки основних фондів прийма­лось на державному рівні, з затвердженням централізовано визначних диференційованих коефіцієнтів індексації основних фондів (залежно від їх виду та строку введення в експлуатацію). В результаті прове­дення переоцінки всі основні фонди підприємства отримували єдину оцінку з повноти вартості їх відтворення на момент індексації. Пере­оцінці підлягала і сума нарахованої амортизації.

Починаючи з 1998 року відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку" підприємства отримали право на самостійну щорічну пере­оцінку основних фондів виходячи з офіційно опублікованого індексу інфляції.

Залишкова вартість основних фондів характеризує їх реально іс­нуючу вартість, яка ще не перенесена на вартість продукції (робіт, послуг). Кількісно вона дорівнює різниці між первісною вартістю та сумою накопиченого на момент оцінки зносу основних фондів в зв'яз­ку з їх спрацюванням.

З метою оцінки та аналізу розрізняють:

• бухгалтерську залишкову вартість основних фондів, яка врахо­вує вплив на вартість основних фондів діючого (державно визначено­го) механізму її амортизації;

• реальну залишкову вартість, яка враховує втрату споживчої вартості основних фондів в результаті фізичного та морального зносу.

Потреба в амортизації основних фондів обумовлена тим, що тер­мін використання основних фондів в діяльності підприємства має певні обмеження в зв'язку з поступовим зношуванням основних фон­дів та втратою їх споживчої вартості (корисності).

Прийнято виділяти два види зносу - фізичний та моральний.

Під фізичним зносом (спрацюванням) основних фондів слід розу­міти втрату ними техніко-експлуатаційних властивостей внаслідок їх використання або впливу на них природних сил.

На швидкість та розміри фізичного зносу основних фондів впливають їх надійність та довговічність, рівень використання, особливості матеріалів, що застосовуються в їх виробництві, тех­нологія виробництва, рівень використання в діяльності торговель­ного підприємства, якість технічного догляду та ремонтного обслу­говування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори.

Моральний знос (техніко-економічне старіння основних фондів) -це процес знецінення діючих засобів праці до настання їх повного фі­зичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. При­чиною морального зносу є створення принципово нових або більш продуктивних та економічних основних фондів, випровадження нових технологій та матеріалів у виробництво тощо.

Усунення наслідків зносу може відбуватися у різних формах (рис. 65).,

Фізичний знос (спрацювання) поділяють на усувний (тимчасовий) та неусувний (нагромаджу вальний).

Перша частина фізичного зносу періодично усувається шляхом капітального ремонту основних фондів.

Друга не може бути усунена таким шляхом. З часом неусувний фізичний знос нагромаджується та зумовлює такий стан основних фондів, при якому подальше їх використання є неможливим. Настає момент повного фізичного спрацювання, яке вимагає заміни об'єктів основних фондів на нові — аналогічного призначення.

Рис. 65. Види зносу основних фондів та форми його усунення

Моральний знос (техніко-економічне старіння) також може бути повним та частковим.

Частковий моральний знос може бути усунений шляхом прове­дення модернізації основних фондів, під якою розуміють внесення пе­вних конструктивних змін в об'єкти основних фондів з метою покра­щення їх техніко-економічних характеристик.

Настання повного морального зносу обумовлює потребу в заміні об'єктів основних фондів підприємства.

Залежно від результатів зміни споживчої вартості основних фон­дів виділяють:

• просте відтворення, при якому досягається збереження спожив­чої вартості основних фондів;

• розширене відтворення, при здійсненні якого споживча вартість та кількість основних фондів підприємства зростає.

Просте відтворення відбувається шляхом проведення капітального ремонту та заміни застарілих об'єктів основних фондів, розширене -шляхом проведення нового будівництва, реконструкції та технічного переозброєння, модернізації основних фондів. Вибір форми відтворен­ня здійснюється в процесі управління інвестиційною діяльністю тор­говельного підприємства.

Проміжок часу, протягом якого відбувається процес формування, використання та відновлення споживчої вартості основних фондів, характеризується поняттям "цикл відтворення основних фондів".

Основні стадії (етапи) циклу відтворення основних фондів наведе­но на рис. 66.

І. Створення основних фондів