16.5.2. Методичні підходи обгрунтування управлінських рішень в умовах ризику

Аналіз рівня ризику, який притаманний діяльності підприємства в цілому або його окремій господарській операції, є необхідною пере­думовою для:

• обгрунтованого прийняття управлінських рішень стосовно до­цільності продовження господарської діяльності або проведення пев­ної господарської операції;

• обгрунтованого вибору прийомів ризик-менеджменту з управ­ління даним видом ризику для профілактики його прояву та мінімі­зації наслідків.

Розглянемо більш детально основні принципи управлінської пове­дінки в умовах ризику.

1. Не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал.

Реалізація цього принципу передбачає, що ризик-менеджер під­приємства повинен:

• оцінювати (прогнозувати) максимально можливий обсяг збитків від ризикових подій, які ймовірно можуть очікуватися в цілому по підприємству;

• порівнювати його з обсягом власного капіталу підприємства та власними фінансовими ресурсами, що знаходяться в його розпо­рядженні.

Співвідношення максимально можливого збитку та власних фі­нансових ресурсів підприємства характеризує ступінь ризику втрати власного капіталу (або ризик банкрутства) підприємства. Кількісно він вимірюється за допомогою коефіцієнта ризику підприємства (Кр), який розраховується за такою формулою:

ЗМ ЗМ

^кр = в» ^{100 аб}° ^к* ⁼ вк ¹⁰⁰'

де ЗМ - максимальний розмір збитків, що прогнозується;

ВФР - власні фінансові ресурси, що є в розпорядженні підпри­ємства;

ВК - власний капітал підприємства.

Значення коефіцієнта ризику характеризує відносний розмір втрати власних фінансових ресурсів або власного капіталу підприєм­ства, який може мати місце в даному періоді.

Дослідження окремих спеціалістів з питань ризик-менеджменту свідчать, що оптимальне значення коефіцієнта ризику дорівнює 30%. Ситуація банкрутства, як правило, виникає при значенні коефіцієнта ризику понад 70 %. Такий рівень розвитку оцінюється як критичний.

На нашу думку, наведені значення коефіцієнта ризику можуть розглядатися лише як орієнтовні. Тільки безпосередньо підприємство, виходячи з особливостей формування свого капіталу та економічних інтересів і фінансових можливостей власників, може визначити оп­тимальне для себе значення коефіцієнта ризику.

Визначене підприємством оптимальне та критичне значення кое­фіцієнта ризику є першим критерієм для визначення доцільності діяльності або господарської операції, що пропонується.

2. Необхідно завжди пам'ятати про наслідки ризику.

Практична реалізація цього принципу ризик-менеджменту передба­чає оцінку вартості ризику, який притаманний діяльності підприємства, та оцінку впливу ризикової події на життєдіяльність підприємства.

Під вартістю ризику слід розуміти всі сукупні збитки підприємс­тва (та його власників) в разі настання ризикової події.

Оцінюючи збитки слід виділяти:

• прямі збитки, які безпосередньо пов'язані з настанням ризико­вої події;

• непрямі збитки, які виникають опосередковано і є результатом виникнення прямих збитків.

3. Не можна ризикувати великим заради малого.

Реалізація цього принципу передбачає порівняння доходу, що очікується, з рівнем ризику, який притаманний даній діяльності або господарській операції. Кількісно визначення ступеня відповідності між доходом та ризиком може проводитися за допомогою коефіцієнта ризик-віддачі, який розраховується так:

Д

^pb=if'

де РВ - ризик-віддача діяльності або операції;

Д - обсяг чистого доходу, що очікується від діяльності або опе­рації;

BP - вартість ризику, який притаманний діяльності або опера-ції.

Значення коефіцієнта ризик-віддачі має бути не меншим за оди­ницю. За наявності альтернативних проектів одним з критеріїв вибо­ру між ними є найбільше значення цього показника.