3. Оптимізація структури фінансування проекту.

Вивчивши можливі джерела одержання інвестиційних ресурсів і визначивши обсяг та терміни отримання коштів по кожному з них, переходять до наступного етапу роботи - оптимізації структури фінан­сування проекту.

В якості оптимальної може бути визнана така структура фінансу­вання проекту, за якої:

- забезпечується постійна платоспроможність проекту;

- мінімізується ризик, пов'язаний з одержанням грошових кош­тів з різних джерел;

• мінімізується загальна вартість фінансування проекту;

• підвищується рентабельність власного капіталу підприємства.

З метою формування оптимальної структури фінансування проек­ту необхідно провести таку роботу:

1. Проаналізувати ступінь самофінансування проекту.

Для цього розраховується і аналізується коефіцієнт самофінансу­вання проекту (К_сф), який характеризує питому вагу власних джерел фінансування проекту в загальному обсязі інвестиційних ресурсів.

Чим вищий коефіцієнт самофінансування проекту, тим більші ри­зики, пов'язані зі здійсненням самофінансування, але й більша відда­ча від проекту, що залишається у підприємства.

2. Оцінити доцільність використання власного капіталу для фі- нансування інвестиційного проекту.

Розв'язання цього завдання передбачає вивчення альтернативних можливостей використання власних інвестиційних ресурсів і співста­влений запланованої норми прибутку на інвестований власний капі­тал в результаті здійснення інвестицій (Р_пл. _ть) із нормою прибутку, що склалася на даному підприємстві (Р_факт.) чи при інших альтерна­тивних можливостях його використання (P_MbTep_H.)-

Якщо аналіз свідчить, що Р_пл. _teB. < Р_факт., або Р_пл. _шв, < Р_шітерн., то слід передбачити можливості мінімізації використання власних інвести­ційних ресурсів для фінансування проекту.

3. Вивчити можливості використання запланованого обсягу залу- чених коштів і своєчасного виконання зобов'язань щодо їх обслугову- вання (виплати відсотків та погашення заборгованості).

Для цього розраховують такі показники, як рентабельність кре­диту (Р_кр.) та коефіцієнт кратності відсотків (ККВ) (див. розд. 15).

Розрахований показник рентабельності кредиту доцільно співста­вити з ціною кредитних ресурсів. Перевищення рентабельності креди­ту над його ціною свідчить про ефективність політики залучення кре­диту. Якщо ж ціна кредитних ресурсів вища за розраховану рентабельність кредиту по проекту, то це є сигналом несприятливого співвідношення в структурі фінансування - проект дає більшу віддачу кредитору підприємства, Ніж підприємству-ініціатору інвестиційного проекту.

Позитивне значення коефіцієнта кратності відсотків в кожному періоді реалізації проекту свідчить про можливість підприємства своєчасно розраховуватись за взятий кредит. Чим більше значення коефіцієнта, тим більший рівень платоспроможності проекту при за­планованій структурі фінансування, а відповідно, менші ризики, по­в'язані з використанням позикових коштів.

При меншому за одиницю значенні коефіцієнта кратності відсот­ків підприємство своєчасно не в змозі розрахуватися по зобов'язан-няз£ у які обумовлюються використанням позикових інвестиційних ре­сурсів. У цьому разі необхідно змінити структуру фінансування проекту або ввести відповідні зміни в терміни виплати боргових зобо­в'язань.

4. Провести оцінку вартості фінансування інвестиційного проекту та порівняти її з розрахунковою внутрішньою нормою прибутковості проекту.

Якщо вартість фінансування проекту перевищує внутрішню норму прибутковості необхідно відхилити проект як неефективний або ско-ригувати структуру його фінансування з метою зменшення вартості інвестиційного капіталу.

За наявності альтернативних можливостей фінансування інвести­ційного проекту обирають той варіант фінансування, який має най­меншу вартість.

Виконання розглянутої аналітичної роботи дозволяє розробити об­грунтовані пропозиції з удосконалення структури фінансування прое­кту з метою підвищення ефективності його реалізації в цілому.