2.2. Стратегія діяльності торговельного підприємства: Ті зміст та порядок розробки

Поняття "стратегія", стратегічне планування увійшли в економіч­ну теорію та господарську практику в 50-ті роки нашого сторіччя як відповідь на нові умови функціонування підприємства, зростання значущості факторів зовнішнього середовища для життєдіяльності підприємства. Суть нового підходу до управління діяльністю підпри­ємства полягає в тому, що підприємство розглядається як складна виробнича, економічна та соціальна система, що розвивається. Вона змінюється в часі, підлягає впливу факторів зовнішнього середовища і сама певною мірою впливає на це середовище.

Функціонування підприємства в нових умовах висуває на перший план вирішення ряду проблем, що пов'язані з вибором і закріпленням певної частини ринку (ринкової ніші), формуванням конкурентного статусу підприємства і підтримкою його в умовах загострення конку­рентної боротьби. Вирішенню даних проблем сприяє розробка обгрун­тованої стратегії розвитку підприємства.

Формування стратегії розвитку підприємства дозволяє визначити напрямок поведінки підприємства на ринку з врахуванням умов зов­нішнього середовища, та вірогідного характеру їх зміни; оцінити конкурентоспроможність та стратегічні конкурентні переваги підпри­ємства; сформулювати глобальну ціль його діяльності та цілі нею ви­значені; визначити ресурси, які необхідно залучити для досягнення поставлених цілей та забезпечити їх найбільш ефективне викорис­тання.

В економічній літературі існує достатня кількість підходів до ви­значення суті поняття "стратегія підприємства". Так, під стратегією підприємства розуміють узагальнюючу модель дій, які необхідні для досягнення визначених цілей шляхом координації і розподілу ресур­сів підприємства; набір правил, необхідних для прийняття рішень, які підприємство використовує в своїй діяльності; формування систе­ми довгострокових цілей діяльності торговельного підприємства та вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення; цілісну систему взаємопов'язаних рішень, які спрямовані на розвиток процесів взає­модії умов внутрішнього та зовнішнього середовища, і визначення на цій основі якісно нових цілей.

Узагальнюючи результати багатьох досліджень, під стратегією підприємства слід розуміти процес формування генерального перспек­тивного напрямку розвитку підприємства на основі визначення якісно нових цілей, узгодження внутрішніх можливостей підприємства з умовами зовнішнього середовища, розробки комплексу заходів, які забезпечують їх досягнення.

В процесі обгрунтування перспективних напрямків функціону­вання підприємства можуть формуватися різноманітні типи страте­гії розвитку, які можна класифікувати за наступними ознаками (рис. 12).

1. Залежно від масштабу розробки виділяють загальну (гене­ральну) стратегію діяльності, яка являє собою процес розробки най­більш узагальнюючих концептуальних засад подальшого розвитку підприємства, та допоміжні (підтримуючі) стратегії, в ході яких ви­значаються заходи та програми, необхідні для досягнення основної стратегічної мети підприємства.

2. За напрямками діяльності розробляють такі види допоміжних стратегій, як: маркетингова, виробнича (операційна), фінансова, інве­стиційна, стратегія здійснення інших напрямків та видів діяльності.

3. Залежно від виду ресурсів, управління якими здійснюється, розробляються допоміжні стратегії формування та використання тру­дових ресурсів, основних фондів та матеріально-технічної бази, фор­мування власного капіталу, залучення позикового капіталу та інших необхідних підприємству ресурсів.

4. За функціональним принципом можуть виділятися наступні допоміжні стратегії: товарна, взаємодії з ринками ресурсів, управлін­ня доходами, витратами та прибутком, стимулювання персоналу; ін­вестиційна, управління активами (постійними та змінними), запобі­гання банкрутству, управління ризиком.

5. Залежно від термінів реалізації стратегії, що розробляється, можуть бути короткострокові (до року), середньострокові (на 3-5 ро­ків), довгострокові.

6. Залежно від темпів розвитку виділяють стратегії "при- скореного зростання", "обмеженого зростання", "збереження стано- вища" або "скорочення".

Найбільш поширеною є стратегія "обмеженого зростання", для якої характерне встановлення цілей від досягнутого. Така стратегія характерна для підприємств, що в основному задоволені своїм стано­вищем, прибуткові та ефективні.

Стратегія "прискореного зростання" передбачає щорічне значне підвищення рівня коротко- та довгострокових цілей над досягнутими показниками. Така стратегія характерна для підприємств, що розви­ваються, та пов'язана з високим ризиком.

Стратегія "збереження становища" орієнтована на забезпечення стабільного становища підприємства на ринку, зміцнення його рин­кових позицій. Показники діяльності підприємства визначаються, виходячи з темпів, що прогнозуються, та характеру зміни ринку діяльності підприємства.

Довгострокова Середи ьострокова Короткострокова

За термінами реалізації стратегії

J

За функціональним принципом

Залежно від масштабу розробки

Загальна (генеральна) стратегія

Допоміжні (підтримуючі) стратегії

Фінансова стратегія

Операційна (виробнича) ^ стратегія

Інноваційна стратегія

Стратегія інших напрямків діяльності

іч

Р

Стратегія на стадії "старіння"

Стратегія на стаді)' "повна зрілість"

Стратегія на стадії "рання зрілість"

Стратегія на стадії "юність"

Стратегія на стадії "дитинство"

Стратегія на стадії "народження"

Залежно від стадії життєвого циклу підприємства

Стратегія скорочення масштабу діяльності Стратегія збереження становища

Стратегія комбінування

Стратегія ди версифікаційного розвитку

Стратегія інтегрованого ^Л розвитку

Стратегія формування та ^ використання матеріально- технічної бази

Стратегія формування власного"⁴

капіталу

Стратегія залучення позикового^ капіталу

Стратегія формування інших ресурсів

Товарна стратегія

Стратегія взаємодії з ринками ресурсів

Стратегія управління прибутком

Стратегія управління активами

Стратегія інвестиційної' діяльності

Стратегія стимулювання> персоналу

Стратегія запобігання банкрутству

Інші функціональні стратегії

_І»

It

si ^й її !>

J?⁴ ft ft

N ft

Стратегія "скорочення" або "останнього засобу" приймається тоді, коли показники діяльності підприємства продовжують погіршувати­ся, при економічному спаді та при загрозі банкрутства.

В межах даної стратегії можливі наступні альтернативи:

- ліквідація підприємства;

- «відсічення зайвого», тобто реорганізація або ліквідація окре­мих підрозділів підприємства;

- скорочення обсягів діяльності та її переорієнтація (диверсифіка­ція).

7. Залежно від способів забезпечення розвитку стратегія діяльнос- ті може відповідати концентрованому, диверсифікаційному або інтег- рованому підходу.

Подальший розвиток підприємства може забезпечуватися за раху­нок удосконалення діяльності в межах освоєного ринку функціону­вання (ринкової ніші) - стратегія концентрованого розвитку; за ра­хунок диверсифікації діяльності та освоєння нових ринків збуту -стратегія диверсифікаційного розвитку; за рахунок утворення нових структурних підрозділів, розвитку нових видів діяльності, застосу­вання різноманітних форм інтеграції із своїми контрагентами -стратегія інтегрованого розвитку.

Стосовно різних напрямків діяльності, видів ресурсів можуть ви­користовуватися різні стратегічні моделі розвитку, або забезпечувати­ся їх "сполучення" - комбінаційний підхід.

8. Залежно від стадії життєвого циклу підприємства, стратегії, що розробляється, можуть забезпечувати "народження підприємства" йо- го "дитинство" та "юність", перехід на стадію "рання зрілість", "повна зрілість" або відповідати стадії "старіння".

Формування стратегії розвитку торговельного підприємства є складним творчим процесом, який потребує високої кваліфікації та обізнаності виконавців. Обгрунтованість розробки стратегії залежить від об'єктивних факторів (наявність необхідної інформації стосовно зовнішнього оточення, кон'юнктури ринків, з якими співпрацює під­приємство, конкурентного статусу підприємства, ефективності його господарювання та інше) та суб'єктивних факторів (знань, вмінь та навичок виконавців — команди менеджерів вищого рівня керівницт­ва, їх "чуття" ринку та змін, що очікуються.

Розробка стратегії опирається на такі принципи:

1. Орієнтація на довгострокові глобальні цілі підприємства як го­сподарчої системи та економічні інтереси його власників.

2. Багатоваріантність можливих напрямків розвитку, яка обумов­лена динамічністю зовнішнього середовища діяльності підприємства.

1. Безперервність розробки стратегії, постійна адаптація змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі.

2. Комплексність розробки стратегії, узгодженість стратегічних рішень за окремими напрямками діяльності підприємства, видами ресурсів, функціями тощо.

Розробка стратегії діяльності підприємства здійснюється поетапно (рис. 13).

1. Усвідомлення місії підприсмства

_с

_О-

2. Вивчення стану зовнішнього середовища ті ступеня його впливу на діяльність підприсмсті

3. Оцінка сильних та слабких сторін діяльності підприємства, його конкурентоспроможності

_'С

їх цілей Y.V

У

4. Формування системи стратегічних розвитку підприємства

робка с-гра-г&гічмшлж альтернатив розвитку підприємства та їх оцінка (вибір)