11.3. Джерела фінансових коштів, що використовуються для формування майна торговельного підприємства

Формування майна, що знаходиться у розпорядженні підприємст­ва, відбувається за рахунок використання різноманітних джерел фі­нансових коштів. Для їх системного розгляду джерела фінансових коштів класифікують так:

• внутрішні (власні) джерела фінансових коштів;

• зовнішні (позикові та залучені) джерела фінансових коштів. Склад кожної групи джерел коштів відображено на рис. 122.

Більш детально механізм формування кожного джерела формування капіталу торговельного підприємства буде розглянуто у відповідних розділах.

_с

Основні джерела фінансових коштів

_J

Внутрішні

_с

Зовнішні

_DC

_•с

Чистий прибуток

Амортизація основних засобів та нематеріальних активів

s

Кошти, що передані в статутний фонд підприємства (отримані за рахунок первинної емісії акцій)

Банківська позика

Позабанківські форми отримання позикових ресурсів

''""■u":"A":-ft°x*:%"X":%W:¥^

Кошти, що отримуються в поповнення статутного

фонду (додаткова емісія акцій)

_>

■.■.■.■.■.■.s-.'.v.v.-.

Рис. 122. Склад джерел фінансових коштів торговельного підприємства

Внутрішні та зовнішні джерела фінансових коштів різняться не лише місцем отримання капіталу (в рамках підприємства або поза ними). Від'ємності між групами джерел мають більш вагоме значення для нормального функціонування підприємства. Порівняльна харак­теристика особливостей кожної групи джерел капіталу наведена в табл. 46.

Внутрішні та зовнішні джерела фінансових коштів (капіталу) відображаються в пасиві балансу підприємства. За розміром свого формування чи залучення, вони мають відповідати наявному майну підприємства, вартість якого відображена в активі балансу. Тобто на будь-яку дату виконується наступна рівність:

[ Активи \._ ( І (майно) Jjj~ І

Пасиви (джерела формування)

В процесі формування капіталу підприємства необхідно забезпе­чити не тільки потрібний обсяг капіталу, а й сформувати необхідну структуру капіталу (співвідношення між окремими групами джерел його формування).

Таблиця 46

Співставна характеристика внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування майна підпиємства

Ознаки	Джерела коштів
	Внутрішні	Зовнішні
1. Обсяги залучен­ня	Мають певну межу і зале­жать від фінансових мож­ливостей засновників та ефективності діяльності підприємства	Розмір залучення залежить від вимог до забезпеченості позики, що отримується
2. Важкість та швидкість залу­чення	Передача та отримання ко­штів здійснюється просто та швидко	Отримання коштів потребує спеціального оформлення, на яке необхідний певний час
3. Вплив на ефек­тивність діяльнос­ті підприємства в цілому	Весь чистий прибуток залишається в розпорядженні підприємства	Частина доходу витрачається на виплату позикового процента, проте підприємство має можли­вість збільшити обсяги своєї діяльності
4. Збереження управління та контролю над під­приємством	Забезпечується повне управ­ління та контроль з боку первинних засновників	Можлива часткова або повна втрата управління та контролю
5. Забезпечення зовнішнього конт­ролю та ефектив­ності діяльності	Зовнішній контроль відсутній	Є важелі, що забезпечують зов­нішній контроль за діяльністю підприємства

Головним критерієм оптимізації структури капіталу є максиміза-ція прибутку, який залишається в розпорядженні власників підпри­ємства після розрахунку з усіма кредиторами, при умові реалізації інших економічних інтересів власників (ризикованість діяльності, темпи зростання обсягів діяльності, збереження контролю тощо.)

Зміни в структурі капіталу слід вважати позитивними при вико­нанні наступного співвідношення:

АВ_ПК < ДЧП,

де ДВ_ПК - приріст витрат, пов'язаних з обслуговуванням позиково­го капіталу;

ДЧП - приріст чистого прибутку, що залишається в розпоряд­женні підприємства.

В процесі формування структури капіталу необхідно також врахо­вувати склад майна, необхідне підприємству, співвідношення між ос­новними та обіговими активами. Оптимальне співвідношення між структурою активів та пасивів підприємства, яке називають "золотим правилом фінансування", демонструє рис. 123.

Активи

_с

Пасиви

Постійні

Власні

Обігові

Позикові

₅

Рис. 123. Вимога до структури капіталу за джерелами формування

Власний капітал підприємства має по своєму обсягу перевищувати потребу у формуванні постійних активів. Це створює умови для фор­мування власного обігового капіталу та є запорукою стабільного роз­витку підприємства, його фінансового забезпечення, зниження ризи­кованості діяльності.

Необхідний розмір формування власного капіталу (Вк_нео6х) має відповідати наступній вимозі:

ВК_нво6х=П А_нео6х+ВОб А_нео6х,

де ПА_нео6х - потреба у формуванні постійних активів;

ВОбА_нео6х - необхідний розмір формування обігових активів за рахунок власних фінансових ресурсів.

11.4. Порядок формування та використання фінансових фондів торговельного підприємства

Під фінансовими фондами підприємства розуміють сукупність йо- го власних коштів, яка має певний порядок формування та викорис- тання. \

Облік кожного фінансового фонду підприємства ведеться на окре­мому рахунку. Надходження та використання коштів фонду відобра­жає оборотна відомість за відповідним бухгалтерським розрахунком. Залишок коштів з окремих фондів знаходить відтворення у розділі "Власний капітал" пасиву балансу підприємства.

Відповідно до діючого законодавства та статуту підприємства, як правило, утворюються наступні фінансові фонди (рис. 124):

_<

Статутний фонд

Г Фонд соціального розвитку Jm-

< <

Резервний фонд

Фонд охорони праці

^{; ^}

Фонд індексації вартості основних фондів

с с

Фонд заохочення

Фонд сплати дивідендів

Резерв на покриття майбутніх витрат

> >

Фонд поповнення обігових коштів

Інші фонди спеціального призначення

Рис. 124. Склад фінансових фондів підприємства

Найбільш суттєве значення в процесі створення та діяльності під­приємства має його статутний фонд (рис. /І25)Л,

Сукупність матеріальних та грошових коштів підприємства, що є його власністю та фіксується в статуті підприємства

розмір

Критерій розподілу прав власності на дане підприємство між його засновниками; межа відповідальності

власників за результати діяльності підприємства

Обумовленний чинним законодавством залежно від обсягів діяльності або визначений, виходячи з можливостей засновників та іміджу підприємства

"* *^""шшшшшшшшштшшшт

Рис. 125. Статутний фонд підприємства: форма, роль піа розміри формування

Відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні, статутний фонд - це сукупність вкладів (в гро­шовому виразі) учасників (власників) в майно при створенні підпри­ємства для забезпечення його діяльності у розмірах, передбачених установчими документами.

Мінімальний розмір статутного фонду регламентований діючим законодавством тільки для господарських товариств та деяких спеці­альних видів діяльності, як правило, пов'язаних з фінансовими опе­раціями (банки, страхові компанії і таке інше) (табл. 47). Для під­приємств інших організаційно-правових форм господарювання обсяг статутного фонду визначається засновниками і залежить, насамперед, від виду та масштабу діяльності (в торгівлі - обсягів роздрібного това­рообігу, розміру матеріальних ресурсів, необхідних для його забезпе­чення).

Сформований розмір статутного фонду підприємства не тільки за­безпечує його необхідним стартовим капіталом, а й певним чином впливає на можливості зовнішнього фінансування (як правило, вели­чина кредитів пов'язується з розміром статутного фонду підприємст­ва), а також ділову репутацію, особливо при роботі з іноземними пар­тнерами.

Розмір внесків в формування статутного фонду господарських товариств закріплює право засновника на відповідну частину май­на підприємства в будь-який момент його діяльності (частина май­на, що йому належить, визначається пропорційно до внеску до ста­тутного фонду). Розподіл чистого прибутку між засновниками також проводиться пропорційно до внеску кожного з них до стату­тного фонду (якщо установчими документами не передбачений ін­ший порядок розподілу прибутку). Тому співвідношення часток участі та порядок оцінки внесків до статутного фонду на стадії формування господарського товариства має виключно важливе значення.

Джерелами формування статутного фонду є власні грошові ко­шти, майно та інші активи засновників. Відповідно до Закону України "Про господарські товариства" внесками учасників та за­сновників господарських товариств можуть бути: будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні коштовності; цінні папери; права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність); грошові кошти, зокре­ма в іноземній валюті. Забороняється використовувати при форму­ванні статутного фонду бюджетні кошти, кредитні ресурси та кош­ти, залучені під заставу.

Розмір та порядок формування статутного фонду підприємства ви­значається засновниками та фіксується в установчих документах.

В процесі господарської діяльності власник підприємства має пра­во змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду за власним розсудом, керуючись міркуванням про економічну доціль­ність. При цьому зменшення статутного фонду до величини, меншої за установлений мінімальний розмір на момент реєстрації, не допус­кається.

Основні джерела коштів, які можуть використовуватись для збільшення статутного капіталу відображені на рис. 126.

Крім статутного фонду в процесі діяльності підприємства для на­громадження та-використання коштів за певним призначенням утво­рюються певні фонди спеціального призначення, а саме:

1. Резервний фонд - для фінансування можливих збитків в проце­сі діяльності. Джерелом формування цього фонду є чистий прибуток підприємства. Його формування є обов'язковим тільки в акціонерних товариствах (щорічно в розмірах понад 5% чистого прибутку до дося­гнення 25% статутного фонду). В підприємствах інших організацій­но-правових форм господарювання порядок формування та викорис­тання регламентується статутом Підприємства.