17.3. Розробка балансового плану торговельного

підприємства

Балансовий план торговельного підприємства являє собою прогноз зміни активів (майна) та пасивів (зобов'язань) підприємства у майбу­тньому періоді.

Метою розробки балансового плану є оцінка потреби підприємства в окремих видах активів та визначення можливих джерел її покрит­тя, необхідних для прогнозування фінансової рівноваги та платоспро­можності підприємства на кінець планового періоду.

Розробка балансового плану проводиться за формою зведеного бух­галтерського балансу, в якому підтримується таке співвідношення йо­го розділів:

^{^ Сума активів ^jj = ^ Сума пасивів +}

Сума власного капіталу

Розробку балансового плану торговельного підприємства рекомен­дується проводити за формою табл. 84.

Таблиця 84

Балансовий план підприємства

Показники	На початок пла­нованого періоду	На кінець пла­нованого періоду
І. Активи підприємства
1. Обігові активи, разом:
1.1. Грошові активи
1.2. Дебіторська заборгованість
1.3. Запаси товарів
1.4. Запаси інших матеріальних цінностей
2. Постійні активи, разом:
2.1. Основні засоби
2.2. Нематеріальні активи
2.3. Капітальні вкладення
2.4. Фінансові вкладення
3. Разом активи
II. Пасиви підприємства
1. Джерела власних коштів, разом:
1.1. Статутний фонд
1.2. Інші фонди спеціального призначення
1.3. Нерозподілений прибуток
2. Довгострокові активи
3. Розрахунки та інші пасиви:
3.1. Короткострокові кредити
3.2. Кредиторська заборгованість
4. Разом пасиви

Для розробки балансового плану використовується така інформація:

• звітний (очікуваний) баланс підприємства на початок планового періоду;

• результати фінансового аналізу діяльності підприємства в рет-роспективі;

• план доходів та витрат підприємства на період, що планується;

• баланс обігових коштів на період, що планується;

• план інвестиційної діяльності підприємства;

• касовий план;

• план використання позикових ресурсів.

Розробка балансового плану може здійснюватись різними мето­дами, а саме:

- методом рівномірного зростання (відсотка до обороту);

• методом диференційованого темпу зростання;

• методом прямих планово-економічних розрахунків.

Метод рівномірного темпу зростання, який у літературі назива­ється ще методом відсотка до обороту, грунтується на такій вихідній умові: при зміні товарообороту підприємства його активи та пасиви змінюються тим же темпом. Тобто їх розмір на планований період, (БП_прогн) може бути визначений за такою формулою:

РБП • Т

_ "■"то ^х прог БП_прогн= — ,

де РБП_то - рівень балансового показника в передплановий період, відсотків до товарообороту; Тпрогн - прогнозований розмір товарообороту підприємства.

У такий спосіб коректно визначати прогнозні значення лише тих показників балансового плану, обсяг яких прямо пропорційно зале­жить від зміни обсягу товарообороту підприємства. Такі статті балан­су називаються спонтанними. В активі підприємства спонтанними є його оборотні кошти, а в пасиві - фонди цільового призначення та кредиторська заборгованість.

Для визначення розміру інших статей балансового плану (основних активів, статутного фонду, позик та займів) слід викорис­товувати інші методи, а саме, метод експертних оцінок з урахуванням факторів, що впливають на обсяг кожної з них.

Метод диференційованого темпу зростання також базується на визначенні залежності між зростанням товарообороту підприємства та зміною його активів та пасивів, яка відбулась у передплановому пері­оді. Але при використанні цього методу кількісні параметри цієї за­лежності визначаються окремо щодо кожної статті балансу на базі обчислення коефіцієнтів еластичності зміни активів та пасивів від об­сягів продажу.

Як відомо, коефіцієнт еластичності характеризує темп приросту показника при зміні фактора, який визначає його розмір, на один відсоток. Отже, з'являється можливість врахування нерівномірності зростання окремих видів ресурсів та зобов'язань підприємства при прогнозуванні їх розміру на період, що планується, виходячи з ін­формації про збільшення обсягів діяльності підприємства.

Розрахунок планованого розміру окремих статей балансу підпри­ємства може бути проведений за такою формулою:

БП_б(100₊ТР_тоК_ед)

^прогн 100

де БПб- розмір балансового показника у передплановому періо­ді;

ТР_то- темп зростання товарообороту підприємства на період, що планується;

К_ел - коефіцієнт еластичності між темпами приростів товаро­обороту та обсягу балансового показника. Збалансування прогнозних значень активів та пасивів підприєм­ства при використанні цього методу здійснюється шляхом експертно­го коригування обсягів заборгованості підприємства або розміру його власного капіталу. Вибір між цими альтернативами залежить від структурної політики підприємства щодо формування капіталу, тобто від:

• фінансових можливостей засновників щодо збільшення власно­го капіталу;

• співвідношення між власним та позиковим капіталом, що склалося у передплановий період;

• можливостей збільшення заборгованості з врахуванням ефекту фінансового важеля та інших факторів.

Використання описаних методів дає можливість отримати лише приблизний результат і може застосовуватися тільки для отримання орієнтовних розрахунків.

Більшу практичну цінність має використання методу техніко-економічних розрахунків. Його застосування передбачає визначення прогнозного значення кожного показника балансового плану на базі проведення прямих планових розрахунків залежно від факторів, що обумовлюють його обсяг та темпи зростання.

Узагальнимо методичні прийоми, що можуть бути використані при визначенні прогнозного обсягу кожної статті активу та пасиву підприємства.

Активи Основні активи

Плановий розмір основних активів підприємства визначається шляхом узагальнення інформації про їх наявність на початок плано­вого періоду; планового вибуття у зв'язку із закінченням терміну ви­користання або моральним старінням впродовж планового періоду та їх очікуваного поповнення в результаті завершення реальних інвести­ційних програм підприємства.

Оцінка обсягу основних активів на планований період про­водиться окремо за їх первинною та залишковою вартістю. Для роз­рахунку останньої слід врахувати прийнятий порядок амортизації у відповідності до діючого законодавства та амортизаційної політики підприємства.

Нематеріальні активи

Плановий розмір цієї статті балансу підприємства визначається на підставі плану інноваційної діяльності та кошторисів її фінансування на поточний період.

Якщо придбання нових видів нематеріальних активів (патентів, ліцзнзій, програмних продуктів, торговельних знаків, тощо) не очіку­ється, то у прогнозному балансі віддзеркалюються залишкова вартість нематеріальних активів, які вже має підприємство з врахуванням зносу.

Незавершені капітальні вкладення та невстановлене обладнання

Плановий розмір незавершених капітальних вкладень та невста-новленого обладнання визначають виходячи з плану інвестиційної ді­яльності підприємства на ринку реальних ( економічних) інвестицій.

Розрахунок значення показника (НКВ_ПЛ) може бути проведений за формулою:

НКВ_пл=НКВ_поч+РІ_пл - ВДОФ_пл, де НКВ_поч - розмір незавершених капітальних вкладень на поча­ток планового періоду;

РІ_ПЛ - плановий розмір інвестиційних вкладень поповнення, мо­дернізацію та реконструкцію основних фондів підприємства; ВДОФ_пл - введення в дію нових основних фондів, що планують­ся в результаті освоєння капітальних вкладень та закінчення інвестиційних програм.

Довгострокові фінансові вкладення

Плановий розмір довгострокових фінансових вкладень визначає­ться інвестиційною політикою підприємства на відповідному сегменті фінансового ринку.

Кількісно розмір цієї статті балансу (ДФВ_ПЛ) може бути обчислено за формулою:

ДФВ_ПЛ=ДФВ_П0Ч+ПДФВ_ПЛ - ЗДФВ_ПЛ,

де ДФВ_поч - розмір довгострокових фінансових вкладень підприєм­ства на початок планового періоду;

ПДФВ_ПЛ - розмір довгострокових фінансових вкладень, які передбачається розпочати в перебігу планового періоду;

ЗДФВ_ПЛ - завершення проектів довгострокових фінансових вкладень, яке передбачається протягом планованого періоду.

Запаси товарів

Розмір оборотних активів підприємства, необхідних для форму­вання товарних запасів, розраховують виходячи з нормативу товар­них запасів у днях обігу та планового одноденного товарообороту під­приємства за собівартістю.

Визначення нормативу товарних запасів можуть проводитися еко-номіко-статистичним методом (на базі динаміки швидкості обертання товарів, яка реально склалася на цьому підприємстві) або шляхом прямих техніко-економічних розрахунків (з врахуванням таких фак­торів, як організація господарських зв'язків з постачальниками, ін­тервал та обсяг поставки, транспортна норма відправлення товарів, дальність перевезення, швидкість реалізації, кількість асортиментних різновидів та інше).

Розрахунок планової потреби в обігових активах для формування товарних запасів (ОБА^) може бути виконаний за формулою:

_NflH m QQQ _ р , р , р Ч

тз ^А пл v ^А вд ^{т х} трв ^т *- акц)

^0БАтз= дЛ55 '

де N_T3"^H - норматив товарних запасів у днях обігу; Т_пл - плановий розмір товарообороту підприємства; Р_вд - рівень валового доходу, % до товарообороту; Р_трв - рівень транспортних витрат, % до товарообороту; Ракц - рівень акцизного збору, % до товарообороту (якщо він

сплачується торговельним підприємством); Д - кількість днів у плановому періоді.

Запаси інших матеріальних активів

Плановий розмір запасів інших матеріальних активів (спецодягу, пакувального паперу, господарського інвентаря абощо) розраховуєть­ся окремо з кожного різновиду активів на підставі нормативів їх ви­користання, вартості придбання та порядку віднесення суми витрат з придбання на витрати обігу підприємства.

Дебіторська заборгованість

Дебіторська заборгованість виникає у зв'язку з кредитуванням постачальників або покупців підприємства у разі розбіжностей в часі моменту оплати за товар і моменту його передачі у власність (розпорядження).

Планування розмірів дебіторської заборгованості проводиться окремо за її видами:

• дебіторська заборгованість з операцій, які пов'язані з закупівлею товарів у постачальників (авансові платежі за договорами закупівлі);

• дебіторська заборгованість з операцдй, що пов'язані з реалізацією товарів споживачам (продаж у кредит або з відстрочкою платежу);

• інші види (авансові платежі до бюджету, позабюджетних фон­дів, аванси, видані робітникам, векселі).

Розрахунок планового розміру кожного виду дебіторської заборго­ваності проводиться на підставі прогнозування обсягів операцій, які призводять до виникнення заборгованості, та оборотності активів (періоду погашення заборгованості), яка фактично склалася у передп-лановий період.

Грошові кошти підприємства

У процесі фінансового планування прогнозується розмір грошо­вих коштів підприємства, які мають знаходитися на кінець планового періоду у касі підприємства, в дорозі, а також на розрахунковому ра­хунку для забезпечення необхідного рівня поточної платоспромож­ності підприємства.

Розмір грошових коштів у касі визначається залежно від опера­ційних потреб підприємства для виконання його розрахунково-касових операцій ( розрахунки з покупцями та фінансування невід­кладних господарських потреб готівкою).

Розмір грошових коштів у дорозі залежить від швидкості доку-ментообороту, способу інкасації та розмірів одноденної торговельної виручки від продажу товарів.

Розміри грошових коштів на розрахунковому рахунку залежать від швидкості обороту грошових коштів підприємства та обсягів одно­денних грошових витрат на фінансування його поточної діяльності.

Пасиви

Статутний фонд

Плановий розмір статутного фонду визначають, виходячи з про-, гнозу його змін в результаті реорганізації підприємства (створення дочірніх підприємств або виділення на окремий баланс підрозділів підприємства), здійснення додаткових внесків засновниками підпри­ємства, додаткової^- емісії акцій (для акціонерних товариств) або збільшення його розміру за рахунок частини чистого прибутку під­приємства.

Резервний фонд

Планування цієї статті балансу здійснюється відповідно до вимог формування резервного фонду, що визначені у статуті підприємства або затверджені законодавчо (для акціонерних товариств).

Фонди спеціального призначення та нерозподілений прибуток

Ця стаття балансу відбиває розмір власних фінансових ресурсів підприємства, які сформувалися в процесі діяльності підприємства та не використані на кінець планового періоду.

Власні фінансові ресурси акумулюються залежно від їх цільового призначення в окремі фонди фінансових коштів: фонд виробничого розвитку, соціального розвитку, споживання, амортизаційний, ремо­нтний та інші. Частина чистого прибутку, цільове призначення якої ще не визначено, називається нерозподіленим прибутком.

Плановий розмір залишків коштів спеціального призначення визна­чається виходячи з планових кошторисів формування та використання коштів окремих фондів. Розрахунок може бути проведено за формулою: ФСП_ПЛ= ФСП_поч + ПФСП_ПЛ - ВФСП_ПЛ,

де ФСП_поч - розмір залишків фондів спеціального призначення на початок планового періоду;

ПФСП_ПЛ - поповнення фондів спеціального призначення за ра­хунок чистого прибутку, амортизаційних відрахувань та інших джерел впродовж планового періоду;

ВФСП_ПЛ - використання коштів фондів спеціального призначен­ня відповідно до затверджених кошторисів.

Кредиторська заборгованість

Кредиторська заборгованість торговельного підприємства виникає у зв'язку з проведенням операцій з закупівлі товарів та інших мате­ріальних ресурсів з відстрочкою платні, а також з отриманням аван­сів, проведенням розрахунків щодо оплати праці, з платежами до бюджету та позабюджетних фондів відповідно до діючого порядку проведення.

Оскільки причини виникнення кредиторської заборгованості та фактори, що її обумовлюють, відмінні, планування проводиться окремо по кожному виду заборгованості.

Розрахунок кожного виду заборгованості грунтується на прогно­зуванні обсягу операцій, які призводять до її виникнення, та серед­нього терміну відстрочки платні, яким з даного виду заборгованості користується підприємство.

Кредити та займи

Прогнозування обсягів кредитів та займів, які необхідно залучити підприємству для фінансування своєї діяльності в плановому періоді, відбувається шляхом балансування потреби в коштах (для формуван­ня необхідних розмірів активів підприємства) та наявних джерел їх покриття за рахунок власних коштів та кредиторської заборгованості.

Отриманий результат розрахунку необхідного обсягу кредитів та займів слід співставити з максимально допустимим його розміром, при якому забезпечується фінансова стійкість підприємства та пози­тивне значення ефекту фінансового важеля.

Якщо розробка балансового плану виявляє перевищення допусти­мого рівня боргу, то необхідно скоригувати проведені раніше розра­хунки. Метою такого коригування є зниження потреби підприємства в окремих видах активів (на підставі підвищення швидкості їх обер­тання, більш раціонального використання) або пошук можливостей збільшення обсягів власних фінансових ресурсів підприємства за ра­хунок збільшення статутного фонду чи підвищення ефективності гос­подарсько-фінансової діяльності.

17.4. План формування та використання фінансових ресурсів: призначення та порядок розробки

Розробка плану формування та використання фінансових ресурсів має за мету координацію використання конкретних джерел утворення фінансових ресурсів для фінансування певних фінансових потреб під­приємства, що обумовлені реалізацією його економічної стратегії.

Як відомо, фінансові ресурси, які можуть використовуватися під­приємством для фінансування своєї діяльності, формуються за раху­нок внутрішніх (власних) та зовнішніх (позикових) джерел.

Власні фінансові ресурси формуються за рахунок:

1. Чистого прибутку, який залишається в розпорядженні підпри­ємства після розрахунку з бюджетом та фінансування поточних ви­трат, що згідно з діючим законодавством не відносяться на валові ви­трати платника податку.

2. Амортизаційних відрахувань на нове відновлення вартості ос­новних фондів та нематеріальних активів підприємства.

3. Відрахуванню до ремонтного фонду.

4. Ліквідаційної вартості основних фондів підприємства, які вибу­вають з експлуатації.

5. Додаткових залучень на поповнення статутного фонду (в ре­зультаті додаткових внесків засновників або додаткової емісії акцій підприємства).

Розділ f7. Організація фінансового планування на торговельному

підприємстві

До позикових або дорівняних до них джерел фінансування належать:

1. Короткострокові та довгострокові кредити банків та інших фі- нансово-кредитних установ, які надані даному підприємству.

2. Кредити, отримані у формі обладнання (оренда, лізинг).

3. Кредити, отримані у формі товарів (кредиторська заборгованість).

4. Кошти, отримані підприємством на проведення спільної діяль- ності.

Сукупність фінансових ресурсів, які знаходяться у розпорядженні підприємства і використовуються відповідно до розроблених планів та кошторисів витрат на фінансування таких напрямків витрат:

1. На приріст основних активів підприємства, а саме:

а) на здійснення капітальних вкладень в будівництво, реконструк- цію, модернізацію та технічне переоснащення основних фондів під- приємства;

б) на проведення різноманітних проектів фінансових інвестицій;

в) на інноваційне інвестування (придбання нематеріальних акти- вів, фінансування наукових розробок, підготовка фахівців).

2. На приріст обігових активів підприємства для формування:

а) товарних запасів;

б) інших матеріальних запасів;

в) грошових коштів у касі, дорозі та на розрахунковому рахунку;

г) дебіторської заборгованості (тобто коштів, які відволікаються в її утворення).

3. На погашення наявних (існуючих) довгострокових зобов'язань підприємства по кредитах та займах.

4. На соціальний розвиток та стимулювання працівників підпри­ємства.

5. На формування фонду дивідендів або нарахувань на пайові внески.

6. На фінансування інших витрат (поповнення резервного фонду, фонду ризику, фонду викупу абощо).

План формування та використання фінансових ресурсів підприємства являє собою підсумкову характеристику реалізації економічної страте­гії розвитку підприємства на плановий період. Його розробка носить узагальнюючий характер та базується на результатах прогнозних роз­рахунків, які виконуються раніше і відображені в різних розділах плану економічного та соціального розвитку підприємства, а саме:

• плані доходів та витрат підприємства; .

• балансі обігових коштів;

-кошторисі фондів виробничого соціального розвитку, фонду споживання та інших;

-графіку погашення довгострокових зобов'язань та їх обслугову­вання;

- інших планових документах.

Основною метою розробки цього плану є обгрунтування найбільш доцільного розподілу фінансових ресурсів підприємства між окреми­ми напрямками їх використання.

Типову форму плану та систему збалансування різних джерел та напрямків використання фінансових ресурсів, які дають можливість забезпечити найбільш ефективне використання фінансових ресурсів, наведено у табл. 85.

Таблиці 85 )

Джерела утворення та використання фінансових ресурсів

підприємства