2. Прискорення процесу надходження грошей.

Цей напрямок поточного регулювання здійснюється з метою ско­рочення часу між моментом сплати дебіторами своїх боргів та момен­том надходження грошових коштів на рахунок підприємства (моментом, коли підприємство може їх використовувати). Є багато способів прискорення цього процесу:

1. Змінити час переказу платежів від покупця підприємству.

2. Скоротити час, протягом якого отримані платежі залишаються неінкасованими грошовими коштами.

3. Прискорити рух грошових коштів до банків, що здійснюють виплати.

Прискорення процесу надходження грошей забезпечується вико­ристанням таких інструментів регулювання грошових потоків, як: банківське накопичення, система сейфів, телеграфні та чеково-депозитні перекази, електронні чеки тощо.

3. Контролювання витрат грошей. На відміну від завдань управ- ління щодо надходження грошей, мета застосування стратегії виплат полягає в їх максимально можливому уповільненні в часі. Поєднання швидкої інкасації та уповільнення виплат призведуть до отримання максимального обсягу вільних грошових коштів.

При контролі за витратами грошей в світовій практиці застосову­ються такі інструменти, як флоут, централізація кредиторських ра­хунків, рахунки з нульовим балансом, контрольовані рахунки витрат тощо.

4. Капіталізація тимчасово вільних залишків грошових коштів. Ефективне використання методів прискорення надходжень та

контролю витрат обумовлює виникнення протягом окремих проміж­ків часу тимчасово "вільних" грошових коштів.

Управління вільними залишками коштів передбачає вибір та здійснення операцій щодо їх інвестування з врахуванням можливих термінів доходності та ризику, притаманних окремим інвестиційним альтернативам.

Під можливим терміном інвестування слід розуміти проміжок ча­су, протягом якого певна сума грошових залишків може знаходитися в негрошовій формі, тобто може бути спрямована на здійснення коро­ткострокових фінансових вкладень.

Доходність інвестування повинна покрити інфляційні втрати від знецінення національної валюти та забезпечити отримання інвести­ційного доходу відповідно до цільового або фактичного рівня прибут­ковості активів.

У складі ризиків, притаманних короткостроковому фінансовому інвестуванню, найбільше значення має'ризик ліквідності, тобто віро­гідність невиходу з фінансової операції в плановий термін (не повер­нення активів у грошову форму).

Інструментами короткострокового фінансового інвестування є про- ведення депозитних операціц та придбання високоліквідних цінних паперів. * '

Питання для самоперевірки:

1. Визначте сутність обігових активів та їх особливості в торго- вельному підприємстві.

2. Охарактеризуйте склад обігових активів.

3. Що розуміють під циклом кругообороту обігових активів? На­ведіть схему циклу кругообороту обігових активів і дайте пояснення щодо його стадій. В чому полягають особливості кругообороту обіго­вих активів в торговельному підприємстві?

4. Розкрийте сутність стратегічного підходу до управління обіго­вими активами, визначте цілі управління ними, і охарактеризуйте кожну з них?

5. Наведіть класифікацію обігових активів з точки зору їх відпо­відності стратегічним цілям управління.

6. Дайте характеристику послідовності та змісту етапів обгрунту­вання стратегій управління обіговими активами.

7. Розкрийте загальний порядок проведення аналізу обігових ак­тивів і його інформаційного забезпечення.

8. Дайте характеристику методичним підходам до загальної оцін­ки розміру обігових активів підприємства та їх динаміки.

9. Які методичні прийоми застосовують в дослідженні структури обігових активів?

10. Дайте характеристику методів кількісної оцінки факторів, що обумовлюють зміни в обсязі обігових активів підприємства.

11. Розкрийте зміст і методику аналізу джерел фінансування обі­гових активів та напрямків використання обігових коштів.

12. За рахунок яких джерел відбувається збільшення розміру обі­гових коштів торговельного підприємства? За якими напрямками від­бувається зменшення розміру обігових коштів при їх використанні?

13. Які показники застосовують для діагностики ефективності управління обіговими активами підприємства?

14. Назвіть показники ліквідності, наведіть алгоритм їх розрахунку, окресліть напрямки використання і умови ефективного управління.

15. Охарактеризуйте економічний зміст, напрямки, використання і діагностичні можливості таких показників: а) коефіцієнт участі ма­теріальних запасів у покритті короткострокових зобов'язань; б) кое­фіцієнт інфляційної захищеності обігових коштів; в)коефіцієнт мане­вреності.

16. Назвіть загальний і частковий показники, за допомогою яких оцінюється швидкість обороту обігових коштів підприємства, наведіть алгоритми їх розрахунку і критерії оцінки оптимальних змін.

17. Як розрахувати обіговість дебіторської заборгованості і серед­ній період її погашення? ■

10. Що собою являє операційний цикл і як визначити його трива­лість?

10. Наведіть алгоритм розрахунку періоду погашення кредиторсь­кої заборгованості.

11. Дайте визначення циклу обороту грошових коштів підприєм­ства і наведіть алгоритм його розрахунку.

12. Охарактеризуйте загальну логіку та послідовність виконання планово-прогнозних розрахунків потреби торговельного підприємства у формуванні обігових активів.

13. Викладіть методику планування потреби в оборотних коштах торговельного підприємства для формування: а) товарних запасів; б) запасів інших матеріальних обігових активів; в) дебіторської заборго­ваності; г) запасів грошових коштів.

14. Чим обумовлене виникнення в торговельному підприємстві рі­зних видів дебіторської заборгованості?

15. Які класифікаційні ознаки використовують для характерис­тики стану дебіторської заборгованості?

16. Перерахуйте фактори, що обумовлюють обсяги дебіторської заборгованості постачальників підприємства, і визначте характер їх впливу на неї.

17. Охарактеризуйте чинники, що обумовлюють обсяги дебітор­ської заборгованості покупців підприємства.

27. Наведіть послідовність аналізу дебіторської заборгованості підприємства і зміст кожного етапу.

28. Розкрийте методику оцінки доцільності відволікання коштів в дебіторську заборгованість за видами: а) кредитування покупців; б) кредитування постачальників.

29. Дайте характеристику основним напрямкам управління дебі­торською заборгованістю в торгівлі.

30. Які форми розрахунків з контрагентами використовуються в практиці роботи торговельних підприємств і як вони впливають на виникнення дебіторської заборгованості?

31. Дайте характеристику ризиків, пов'язаних з окремими вида­ми дебіторської заборгованості, різними формами розрахунків.

32. Які управлінські заходи забезпечують необхідну якість дебі­торської заборгованості (гарантованість погашення у встановлений термін)?

33. Як забезпечити захист дебіторської заборгованості від знеці­нення в умовах інфляційної економіки?

34. Які заходи забезпечують ефективне управління швидкістю по­гашення дебіторської заборгованості?

35. Назвіть основні відмінності між економічним та бухгалтерсь­ким підходами до визначення грошових коштів підприємства.

28. Як класифікуються грошові кошти залежно від функціональ­ного призначення? Що лежить в основі цієї класифікації?

28. Розкрийте економічну сутність понять "грошовий оборот" та "грошовий потік".

29. Назвіть основні фактори, які впливають на обсяг операційного запасу грошей та розкрийте економічний механізм цього впливу.

30. Що являє собою резервний запас грошових коштів, навіщо він створюється? Які фактори визначають його розмір?

31. Назвіть основні джерела формування вхідного грошового по­току підприємства.

32. Що таке пріоритетний грошовий потік? Назвіть основні ви­плати, що його формують.

33. Які етапи роботи мають бути проведені в ході аналізу грошо­вих коштів та грошового обороту підприємства?

34. Що таке "достатність грошових коштів", та як вона може оці­нюватись?

35. Яким чином розраховується узагальнюючий показник ефек­тивності управління грошовими коштами? Спробуйте охарактеризу­вати його аналітичні можливості.

36. Визначіть основні інструменти управління грошовими кошта­ми підприємства. Чи використовуються вони у вітчизняній практиці?

37. Охарактеризуйте звіт про рух грошових коштів як інструмент управління платоспроможністю.

38. Поясніть, як наступні фактори можуть вплинути на необхідні залишки грошових коштів, якщо всі інші фактори залишаються не­змінними:

• підприємство вводить нову процедуру проведення розрахунків, яка зможе краще синхронізувати її готівкові витрати та надходжен­ня;

• підприємство розвиває нову техніку прогнозування продажу, яка покращує її прогнози;

• підприємство стримує згоду на використання системи оверд-рафт для свого чекового розрахунку.

48. Чи слід включати амортизаційні відрахування до бюджету грошових коштів? Обгрунтуйте свою відповідь.

49. Опишіть факторно-аналітичний метод нормування залишку грошових коштів.

50. Який підхід до розгляду грошових коштів лежить в основі ма­тематичних методів нормування залишків грошових коштів? НаУвіть основні оптимізаційні моделі управління грошовими коштами під­приємства.

Розділ 13. Управління інвестиційною діяльністю торговельного підприємства

Ключові слова та поняття:

інвестиції, інвестиційна діяльність, об'єкт і суб'єкт інвестиційної діяльності, реальні інвестиції, фінансові інвестиції, інноваційні інвес­тиції, інвестиційні ресурси, інвестиційна політика, інвестиційний ри­зик, бізнес-план інвестицій, чиста теперішня вартість проекту, рента­бельність інвестиційного проекту, строк окупності інвестицій, внутрішня норма рентабельності, моніторинг фінансового ринку, емі­тенти цінних паперів, портфель інвестицій, портфельна стратегія, скринінгові рішення, преференційні рішення.

13.1. Інвестиційна, діяльність торговельного підприємства: сутність, форми здійснення, джерела фінансування

Розвиток активів торговельного підприємства в процесі його фун­кціонування здійснюється в результаті інвестиційної діяльності.

Під інвестиціями відповідно Закону України "Про інвестицій­ну діяльність" розуміють усі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, внаслідок чого створюється прибуток (доход) або досягається соці­альний ефект.

Об'єктом інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, у тому числі основні фонди та оборотні засоби галузей та сфер економі­ки, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продук­ція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Здійснюючи інвестиційну діяльність, торговельне підприємство виступає як інвестор, тобто як суб'єкт інвестиційної діяльності, кот­рий приймає самостійне рішення про здійснення та фінансування ін­вестиційних вкладень. Інвестор може виступати в ролі вкладника, кредитора, покупця, замовника, а також виконувати функції будь-якого іншого учасника інвестиційної діяльності. Кожний інвестор са­мостійно визначає цілі, напрямки, форми та обсяги інвестицій, при­тягає для реалізації інвестиційних проектів на договірній основі будь-яких інших учасників інвестиіцйиої діяльності.

За напрямками вкладання коштів розрізняють такі форми (напрямки) здійснення інвестиційної діяльності.

І. Реальні (прямі, економічні) інвестиції, сутність яких полягає у безпосередньому вкладенні коштів у виробничі активи підприємства (матеріальний капітал). Результатом таких інвестицій є збільшення обсягу або поліпшення якості основних фондів торговельного підпри­ємства та його матеріальних обігових~активів.

Здійснення реальних інвестицій створює умови для збільшення прибутку від основної господарської діяльності підприємства в ре­зультаті збільшення пропускної спроможності торговельних залів, складів підприємства, підвищення фондоорнащеності праці або опосе­редковано шляхом покращення умов праці, підвищення комфорту торгівлі та покращення іміджу торговельного підприємства.

Основними формами здійснення реальних інвестицій є такі:

1. Нове будівництво. Воно являє собою будівництво нового об'єк- та із закінченим технологічним циклом на спеціально виділеній тери- торії за спеціально розробленим або типовим проектом.

Інвестуван^ія<в^-нове будівництво здійснюється з метою товарної або регіон^дьнбГдоіверсифікації діяльності (створення філій, дочірніх під­приємств, об'єктів роздрібної мережі і таке інше), а також — досягнення максимуму виробничої потужності наявних основних фондів (пропускної спроможності торговельних залів, ємкості складів) та потенційних мож­ливостей подальшого нарощування обсягів діяльності підприємства без­посередньо в зоні його розташування.

2. Реконструкція. Вона являє собою суттєве перетворення торго- вельно-технологічних процесів на основі досягнень науково- технічного прогресу. Метою її проведення є збільшення виробничої потужності підприємства на базі наявних основних фондів, підви- щення якості торговельного обслуговування, економії поточних ви- трат і таке інше.

В процесі реконструкції здійснюється перепланування наявних торговельних та складських приміщень, їх підготовка до розміщення нових^идів обладнання і таке інше.

3. ііридбання матеріальних активів (елементів активної частини основних фондів підприємства). Воно здійснюється шляхом укладення договорів купівлі-продажу або лізингу (оренди) обладнання, транспорт- них засобів та інших елементів активної частини основних фондів.

Метою здійснення цієї форми інвестиції є оновлення активної ча­стини основних фондів у зв'язку з її фізичним чи моральним зносом, або збіЛьшенням - у зв'язку із зростанням обсягів діяльності, змінами у торгрвельно-технологічному процесі і таке інше.

4. Модернізація. Вона здійснюється з метою удосконалення еле- ментів активної частини основних фондів для приведення їх в стан, відповідний сучасним вимогам.

Модернізація обладнання виконується шляхом конструктивних змін, заміни окремих вузлів та механізмів контрольно-касового, хо­лодильного, ваговимірювального обладнання, машин, механізмів то­що. Результатом проведення модернізації є покращення технічних характеристик обладнання, і, як наслідок, — корисного ефекту від його використання.

5. Придбання цілісних майнових комплексів. Ця форма реально­го інвестування припускає вкладення інвестиційних ресурсів у суб'єкт підприємницької діяльності - підприємство з його майново-фінансовим потенціалом, конкурентними перевагами, іміджем, госпо­дарськими зв'язками та інше.

Метою здійснення цієї форми інвестицій може стати:

• товарна та регіональна диверсифікація діяльності;

• усунення або поглинання конкурента (при купівлі підприємст­ва аналогічного товарного профіля);

• вихід на нові ринки та сфери діяльності (при купівлі підпри­ємств інших галузей народного господарства та сфер бізнесу).

/7. Фінансові інвестиції, сутність яких полягає у вкладенні коштів торговельного підприємства в різноманітні фінансові активи у формі:

• придбання цінних паперів інших підприємств (акцій, обліга­цій, сертифікатів, векселів та інше);

• здійснення депозитних вкладень у комерційні банки;

• участь у формуванні статутних фондів інших підприємств-суб'єктів підприємницької діяльності (зокрема акціонерних това­риств);

• участь у фінансуванні спільної діяльності (без створення юри­дичної особи).

Основною формою фінансового інвестування підприємств є при­дбання цінних паперів. Цінні папери - це грошові документи, які за­свідчують право володіння чи відношення позики, визначають взає­мовідносини між особою, що їх випустила, і їх володарем (власником) і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів чи відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, які витікають з цих документів, іншим особам.

Емітентом цінних паперів є юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконати обов'язки, що ви­пливають з умов їх випуску.

Відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" можуть випускатися і обертатися такі види цінних паперів, що мо­жуть бути об'єктом інвестування торговельного підприємства:

• акції;

• облігації внутрішнього республіканського та місцевого займів;

• облігації підприємств;

• ощадні сертифікати;

• векселі.

Акція - цінний папір без встановленого терміну обігу, який засвід­чує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підт­верджує членство в акціонерному товаристві і право на участь в упра­влінні ним, право його власника на отримання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розділі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними і на пред'явника, привілейованими і простими.

Власники привілейованих акцій мають переважне право на отри­мання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Проте вони не дають права брати участі в управлінні акціонерним товариством, якщо це не передбачено статутом. Акції можуть випускатися з фіксованим диві­дендом, який виплачується щорічно у відсотках до їх номінальної вартості. Такі акції не можуть бути випущені на суму, яка перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства.

Облігація - цінний папір, який засвідчує вкладення його власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номі­нальну вартість цього цінного паперу в передбачений ним термін з ви­платою фіксованого відсотку (якщо інше не передбачено умовами випус­ку). Облігації всіх видів розповсюджуються серед підприємств та громадян на добровільних засадах. Вони можуть випускатися іменними і на пред'явника, відсотковими та безвідсотковими (цільовими), які вільно обертаються або з обмеженим колом обігу. Відповідно до чинного в Укра­їні законодавства, акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму, яка не перевищує 25% від розміру статутного фонду і лише після повної сплати всіх раніше випущених акцій.

Ощадні сертифікати - це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, які засвідчують право власника на отримання після закінчення встановленого терміну депонованої суми і відсотків на неї. Вони діляться на строкові (під визначений договірний відсоток на визна­чений термін) або до вимоги, іменні і на пред'явника.

Вексель - цінний папір, який підтверджує безумовне грошове зо­бов'язання векселедавця сплатити по настанні встановленого терміну визначену суму грошей власникові векселя (векселеотримувачеві). Випускають прості та перевідні векселі.

Напрямком фінансового інвестування є також проведення депозит­них операцій шляхом відкриття в установах банків спеціальних депози­тних рахунків, на яких на зворотній та платній основі розміщуються тимчасово вільні грошові кошти підприємств. Умови проведення депози­тних операцій фіксуються в договорі про депозитний вклад, який укла­дається між підприємством та банком на добровільних засадах.

Згідно умов депозитного договору торговельне підприємство від­криває в банку спеціальний депозитний рахунок та перераховує на нього певну суму грошових коштів. Ваше має право використовувати отримані кошти від свого імені та без будь-яких обмежень.

По закінченні терміну дії договору банк зобов'язаний повернути суму депозитного вкладу на розрахунковий рахунок підприємства.

За користування коштами підприємства сплачується депозитний відсоток, розмір якого узгоджується сторонами та фіксується в дого­ворі про депозитний вклад.

У практиці діяльності торговельних підприємств можуть викорис­товуватися такі види депозитних операцій (депозитів):

1. Залежно від терміну:

• термінові (на визначений термін);

• без встановленого терміну.

2. Залежно від можливості дострокового припинення договору:

- з неможливістю дострокового припинення договірних відносин;

• з можливістю дострокового припинення договору при умові зниження або не нарахування депозитного відсотку за певний про­міжок часу (як правило, неповний місяць);

• з можливістю дострокового припинення договору без погіршен­ня умов сплати депозитних відсотків.

3. Залежно від можливості поповнення депозитного рахунку:

- з фіксованою (незмінною) сумою вкладу;

- з можливістю додаткових внесків в поповнення суми вкладу на визначених договірних умовах.

4. Залежно від порядку визначення депозитного відсотку:

• з фіксованим (незмінним впродовж дії договору) розміром депо­зитного відсотку;

• з плаваючим (змінним) розміром депозитного відсотку, коригу­вання якого узгоджується сторонами в зв'язку зі зміною факторів макроекономічного характеру (як правило, в разі зміни облікової ставки Національного банку України).

5. Залежно від термінів сплати депозитних відсотків:

• зі сплатою депозитних відсотків щомісячно;

• зі сплатою депозитних відсотків щоквартально;

• зі сплатою депозитних відсотків в кінці терміну дії договору;

6. Залежно від валюти платежу:

• депозити в національній валюті;

• депозити в іноземній валюті. •■

Здійснення фінансових інвестицій для торговельного підприєм­ства є інструментом створення резервного фонду грошових коштів або переміщення (короткострокового чи довготривалого) капіталу в найбільш прибуткові сфери діяльності (галузі економіки, товарні або регіональні ринки і таке інше).

Здійснення фінансових інвестицій не призводить до створення нових основних фондів та зростання виробничого потенціалу тор­говельного підприємства. Джерелом інвестиційного прибутку у цьому разі є результати господарської діяльності інших суб'єктів підприємництва, у власність, розпорядження або управління яких передані інвестиційні кошти. При цьому ефективність фінансових інвестицій залежить не тільки від ефективності організації діяль­ності самого торговельного підприємства, а й від обгрунтованості вибору та ефективності діяльності об'єкта інвестування, кон'юнк­тури фінансового ринку в цілому.

III. Інноваційні інвестиції, сутність яких полягає у вкладанні коштів у нематеріальні активи, пов'язані з упровадженням досяг­нень науково-технічного прогресу в господарську діяльність торго­вельного підприємства.

Основними формами інноваційних інвестицій є вкладання кош­тів у:

• придбання ліцензій, патентів, "ноу-хау", програмних проду­ктів;

• фінансування наукових розробок, науково-технічних про­грам;

- підготовку та перепідготовку спеціалістів підприємства.

Джерелом інвестиційного прибутку у цьому випадку є конку­рентні переваги торговельного підприємства, одержані в результаті опанування новими технологіями організації торговельно-технологічного процесу, транспортування, зберігання та реалізації товарів, підвищення якості менеджменту підприємства.

Інвестиційна діяльність підприємства може здійснюватись як самостійно, силами фахівців самого підприємства, так і через фі­нансових посередників (банки, інвестиційні фонди, трастові ком­панії, довірчі товариства, брокерські фірми).

Участь фінансових посередників у реалізації інвестиційної дія­льності підприємства, з одного боку, підвищує якість та обгрунто­ваність інвестиційних рішень, які приймаються, знижує ризик, пов'язаний з вибором варіантів інвестиційної діяльності, сприяє її диверсифікації та підвищенню прибутковості. З іншого боку, участь фінансових посередників підвищує витрати на підготовку та здійснення інвестицій, а також збільшує ризик у зв'язку з їх не­добросовісністю або банкрутством.

Участь фінансових посередників найбільш доречна при здійсненні проектів фінансових інвестицій (як одноразових, так і особливо-портфельних) через специфіку та складності фінансового ринку.

Здійснення інвестиційної діяльності проводиться торговельним підприємством за рахунок інвестиційних ресурсів—сукупності гро­шових та матеріальних цінностей, необхідних для їх проведення, які можуть бути іммобілізовані з господарського обороту підприємства на період інвестування.

Інвестиційні ресурси формуються за рахунок власних, позикових та притягнутих коштів торговельного підприємства.

До власних джерел інвестиційних ресурсів відносять:

• чистий прибуток підприємства, спрямований на його виробни­чий розвиток;

• залишок коштів амортизаційного та ремонтного фондів підпри­ємства;

• іммобілізацію тимчасово вільних коштів інших цільових фі­нансових фондів підприємства, у тому числі статутного;

• інвестиційні ресурси, які вивільняються в результаті завер­шення раніш здійснених інвестиційних проектів;

• виручку (за винятком податків та витрат) від реалізації майна, яке замінюється або вивільняється.

Залучені джерела інвестиційних ресурсів формуються за рахунок:

• середніх та довгострокових кредитів комерційних банків;

• випуску облігацій (терміном понад 1 рік);

• цільового державного або інвестиційного кредиту;

• лізингу обладнання, необхідного для реалізації проекту.

До притягнених джерел формування інвестиційних ресурсів від­носять:

• кошти, отримані внаслідок збільшення статутного фонду під­приємства або за рахунок здійснення додаткової емісії акцій підпри­ємства;

• пайові внески для здійснення спільної діяльності без створення юридичної особи, одержані від інших учасників проектів;

• благодійні внески та пожертвування підприємств, фондів, фізи­чних осіб абощо.

Основною вимогою до формування інвестиційних ресурсів є, по-перше, синхронізація часу їх можливого використання з періодом інвес­тування; а по-друге, перевищення доходності інвестиційних проектів над ціною капіталу (інвестиційних ресурсів), що використовується.