Залежність між терміном залучення, вартістю та ризиком втрати окремих джерел капіталу відображає рис. 173.

Час Ризик

'' Вартість	ВК			' Вартість V. ВК
ДП					ДП
КП						КП
		►					—*■

Рис. 173. Залежність вартості капіталу від терміну та ризику залучення

Відповідно до вирішення питання про обсяги використання окре­мих джерел капіталу для фінансування окремих груп активів підпри­ємства в теорії фінансового менеджменту прийнято виділяти політи­ки фінансування активів.

1. Консервативна політика фінансування.

Ця політика фінансування (рис. 174) передбачає використання власного капіталу та довгострокових пасивів для формування позаобі­гових активів, системної частини обігових активів та половини змін­ної частини обігових активів.

Такий підхід забезпечує мінімізацію ризику втрати капіталу, оскільки короткострокові пасиви використовуються в незначних об­сягах для формування половини змінної частини обігових активів.

Водночас консервативна політика фінансування є дуже обтяжли­вою для підприємства у зв'язку з високою вартістю капіталу, що ви­користовується. Мають місце також витрати від невикористання за­лученого капіталу в певні періоди в зв'язку із зниженням обсягу фінансових потреб підприємства.

' ■ Активи, ,

грн. змінна частина

періоди невикористання залученого капіталу

обігових активів ✓—ч ^к і короткострокові

Ця політика фінансування (рис. 175) передбачає використання власного капіталу та довгострокових пасивів тільки для формування позаобігових активів.

короткострокові пасиви

системна частина обігових активів

позаобігові активи

довгострокові пасиви + власний капітал

Час

Рис. 175. Агресивна політика фінансування активів

Потреба в обігових активах в повному обсязі покривається за ра­хунок короткострокових пасивів.

Агресивна політика фінансування активів забезпечує найнижчу вартість капіталу підприємства, проте обмежена занадто високим ри­зиком втрати та недостатності капіталу.

Навіть незначні затримки в отриманні або поновлені короткостро­кових пасивів можуть обумовити ліквідні ускладнення (кризу плато­спроможності) підприємства. Необхідно протягом усього часу коорди­нувати терміни отримання короткострокових позик з необхідними термінами використання капіталу для формування обігових активів.

3. Компромісна політика фінансування активів.

Ця політика фінансування (рис. 176) передбачає використання власного капіталу та довгострокових пасивів для формування позаобі­гових активів та системної частини обігових активів. Відповідно вся змінна частина обігових активів формується за рахунок короткостро­кових позик.

короткострокові пасиви

довгострокові . пасиви + власний капітал

Час

Рис. 176. Компромісна політика фінансування активів

Ця політика фінансування дозволяє забезпечити компроміс між вартістю капіталу та ризиком його втрати.

Розглянуті політики фінансування є "чистими". В реальному житті вони можуть доповнюватися безліччю проміжних варіантів, які передбачають зміну пропорцій використання окремих джерел капіта­лу для формування певної групи активів.

Вибір конкретної моделі фінансування в певний часовий період визначається наступними факторами та їх особистою оцінкою конк­ретним підприємством:

1. Співвідношенням між вартістю використання певних джерел власного капіталу, довгострокового та короткострокового позик, що обумовлюється кон'юнктурою фінансового ринку.

2. Можливістю залучення в необхідних обсягах відповідного джерела капіталу, що обумовлюється для власного капіталу організа­ційно-правовою формою господарювання та інвестиційною привабли­вістю, для позикового капіталу - вимогами забезпечення позики та кредитоздатністю торговельного підприємства.

3. Можливістю прогнозування потреби у формуванні тих чи ін­ших активів та грошових потоків підприємства;

4. Матеріально-речовою структурою необхідних активів, що обу­мовлює можливість використання певного джерела та форми отри­мання зовнішніх позик для їх формування.

Вивчення означених факторів формування структури капіталу в поєднанні з використанням теоретичних вимог, які розглянуті вище, дозволяє забезпечити формування найбільш оптимальної в даних умовах господарювання структури фінансування активів торговельно­го підприємства.