VI. Визначення переможців та нагородження

1. Учасники конкурсу оцінюються за:

1) професійно-діловими якостями:

розуміння мети, завдань, принципів гуманістичних виховних систем та пріоритетних напрямів виховання, сучасної філосо-фії освіти, педагогіки і психології;

• рівень знань міжнародних і державних нормативно-право-вих актів;

системний підхід до організації виховної діяльності (діагнос-тика, прогнозування, проектування, планування, організа-ція, координація, педагогічний аналіз тощо);

забезпечення єдності цілей, завдань, принципів, змісту, форм та методів досягнення мети;

застосування сучасних педагогічних технологій, конструк-тивне поєднання відомих методик, впровадження оригіналь-них авторських ідей, форм, методів виховання;

забезпечення соціально-педагогічного та психологічного за-хисту неповнолітніх, створення оптимальних умов для само-реалізації особистості школярів, організація індивідуальної роботи з учнями;

уміння координувати виховні впливи сім'ї, педагогічного та учнівського колективів, громадськості, соціуму, референт-них груп;

забезпечення результативності та ефективності виховного процесу;

уміння використовувати різні форми післядипломної освіти для підвищення професійного рівня, педагогічної майстер-ності, загальної культури.

2) інтелектуально-творчими якостями:

рівень креативності (здатність продукувати нові ідеї, гіпоте-зи, знаходити нетрадиційні способи розв'язання виховних проблем, винахідливість);

168

ступінь творчої уяви (здатність до самостійного створення но-вих образів, що реалізуються в оригінальних та цінних про-дуктах виховної діяльності);

рівень інтелектуальної активності (здатність мислити за ме-жами заданої ситуації);

рівень дивергентності мислення (здатність мати кілька під-ходів до розв’язання одного завдання, бачити проблему та об’єкти в різних ракурсах);

оригінальність мислення (здатність виробляти думки, що відрізняються від загальноприйнятих поглядів).

3) особистісними якостями:

педагогічна культура;

педагогічна етика;

організаторські здібності;

тактовність, уміння вести діалог, дискусію;

дисциплінованість, обов’язковість у словах і справах, своє-часне виконання намічених справ;

здатність до самоаналізу, об’єктивне ставлення до критики, думки колективу.

2. Переможці обласного конкурсу визначаються у номінаціях:

«Класний керівник і підліток» (5–8 класи);

«Класний керівник і старшокласник» (9–11 класи).

3. За поданням журі ІІІ етапу організаційний комітет приймає

рішення про нагородження переможців.

Переможці конкурсу нагороджуються Почесними диплома-ми управління освіти і науки.

Почесний диплом учасника обласного конкурсу дає право педагогічним працівникам на проходження позачергової атеста-ції, присвоєння педагогічного звання, одержання матеріальної нагороди.

ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ МЕДИКО-ПЕДАГОГІЧНОГО НАВЧАННЯ БАТЬКІВ З ПИТАНЬ ІМУНОПРОФІЛАКТИКИ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП

Методичні рекомендації Міністерства освіти і науки України від 17.11.04 р. №1/9-573

Кожна шоста людина на землі – це підліток. Рішення, які прийматимуть у майбутньому ці молоді люди, щоб змінити наш світ та долю наступних поколінь на краще, залежить сьогодні від кожного з нас.

Щоб зберегти здобуте і продовжити рух вперед, кожна дитина і доросла людина повинна розуміти закономірності природи, вчи-тися бути здоровою. Отже, здоров’я людини, тривалість її життя, творче довголіття багато в чому залежить від неї самої.

Відомо, що понад 50 % смертності людей припадає на 10 най-більш поширених хвороб, які зумовлені шкідливими звичками: курінням, вживанням алкоголю, наркотиків, переїданням, стре-сами тощо. Здоров’я слід розглядати як результат самодисциплі-ни, самовиховання, дотримання норм поведінки та принципів здорового способу життя.

Особливу шкоду здоров’ю наших дітей завдають тютюно-куріння, вживання алкогольних напоїв, наркотичних речовин, поширення інфекційних хвороб (ВІЛ/СНІД, туберкульоз та ін.). Ці негативні явища можуть увійти практично в кожен дім, кож-ну сім’ю.

Саме тютюн, алкогольні напої та наркотики послаблюють імунну систему організму, зумовлюють численні захворювання, а в нашій країні, на жаль, дуже багато курців серед дівчат та жінок. Жінки — це берегині, продовжувачки роду, а пристрасні молоді курці та ті, що вживають алкогольні напої, не можуть на-родити здорових дітей.

В багатьох екологічно-забруднених країнах світу відмічається послаблення у значної частини людей активності імунної систе-ми і, як результат, — збільшення частоти інфекційних захворю-вань. На жаль екологічна ситуація і в Україні невтішна, особливо в районах після аварії на Чорнобильській атомній електростан-ції. Від цього в першу чергу страждає імунна система. Тому не-

170

обхідно дбати про збереження навколишнього середовища, бо від нього залежить життя і здоров’я всіх живих істот.

Навчальним закладам необхідно планувати і проводити ме-дико-педагогічне навчання батьків з питань імунопрофілактики та збереження здоров’я дітей і підлітків із залученням медичних працівників.

Організація та проведення заходів з питань імунопрофілакти-ки передбачає інформування батьків про імунітет та шляхи зміц-нення імунітету, збереження здоров’я дітей.

Колись давно митець створив людину. Одні називають цього митця Богом і кажуть, що він створив людину з глини, інші – при-родою. Якщо пильніше придивитись до грудочки глини, то поба-чимо, що вона складається з окремих піщинок. Організм людини також складається з окремих частинок. Ці частинки називаються клітинами. Клітини поділяються на окремі групи. Кожна група має свої обов’язки: одні відповідають за постачання їжі; інші – за продовження роду, захист організму від ворогів, ріст та розвиток. Якщо гине одна із груп клітин, то може загинути весь організм.

З давніх-давен людство страждає через біди, які спричиняють інфекційні хвороби. Від чуми, віспи, холери, черевного тифу, кору в минулому помирало багато народів. А епідемія чуми у XIV столітті продовжувалась 50 років.

Можливо, люди старшого покоління пам’ятають пандемію грипу 1918–1919 років, яка забрала більше життів ніж перша сві-това війна. Остання велика пандемія грипу, що охопила всі краї-ни світу, була в 1957 році. Перехворіло грипом більше половини населення земної кулі.

Ще недавно дифтерія була одним із найбільш розповсюдже-них і тяжких дитячих захворювань, яке забирало тисячі дитя-чих життів.

Отже, перші поняття про несприйнятливість до інфекційних хвороб склалися в далекому минулому. Народна спостереж-ливість випередила деякі висновки, що були зроблені пізніше в результаті наукових досліджень, про особливості заразних хвороб та методи захисту від них. Вже в глибоку давнину було відомо, що люди, які перехворіли деякими інфекційними захво-рюваннями (чумою, віспою, кором та іншими), як правило, не хворіють ними вдруге, тобто організм після одужання набуває особливих, специфічних властивостей і функцій, що поперед-жають повторний розвиток хвороби. Такий специфічний захист організму від інфекційних захворювань називають імунітетом. Вже тоді люди одержали перші поняття про імунітет придбаний після захворювання.

171

Тепер відомо, що імунітет — (від латинського іmmunitos – звіль-нення від чого-небудь) — це комплекс фізіологічних факторів, які перешкоджають розмноженню мікробів та дії їх на організм.

Імунітет може бути вродженим і набутим. Вроджений імунітет залежить від притаманних людському чи тваринному організму властивостей, які придбані ним в процесі довгого еволюційного розвитку. Правильно було б його назвати видовим імунітетом.

Завдяки видовому імунітету людина несприятлива до ряду захворювань, які вражають тварин — чума собак, куряча холе-ра, чума великої рогатої худоби та інші, і навпаки тварини не хворіють у звичайних умовах черевним тифом, поліомієлітом, кором та іншими захворюваннями, до яких сприйнятлива лю-дина. Надійність видового імунітету дуже висока і зберігаєть-ся протягом всього життя. Він значно сильніший, ніж всі види придбаного імунітету. Набутий імунітет виробляється протягом життя, або після перенесення інфекційного захворювання (при-родний набутий імунітет), або після вакцинації (штучний набу-тий імунітет).

Докладне вивчення вченими механізмів вироблення організ-мом несприйнятливості до певних інфекцій дозволило створити та застосувати вакцини й сироватки для профілактики та ліку-вання інфекційних захворювань.

наш час є вакцини, які створені для профілактики захво-рювання віспою, чумою, туберкульозом, дифтерією, кором, прав-цем, поліомієлітом туляремією, бруцельозом та іншими захворю-ваннями.

Захистом людей від інфекційних хвороб шляхом проведення щеплень і займається імунопрофілактика.

боротьбі з інфекційними захворюваннями у дітей головну роль відіграють профілактичні щеплення, які радикально діють на епідемічний процес. Саме завдяки щепленням за останні роки досягнуто великих успіхів щодо зниження захворюваності ба-гатьма інфекційними хворобами. Імунологічна реактивність значно вища у людей, які вчасно проводять попереджувальні щеплення.

Необхідно знати про те, що імунітет залежить від багатьох чинників, а саме: наявності необхідної кількості лейкоцитів

крові (тому періодично необхідно перевіряти аналіз крові дити-ни); раціонального харчування — наявності жирів, білків, вугле-водів, вітамінів, необхідних мікроелементів (Са, Мg, Zn); спосо-бу життя (прогулянок на свіжому повітрі — не менше 2 годин на добу); дотримання режиму сну та відпочинку (спати необхідно 8—9 годин на добу); заняття фізкультурою (не перевтомлювати-

172

ся, уникати стресів); профілактики застудних захворювань у ді-тей та підлітків.

Роботу з батьками необхідно будувати на засадах довіри, спів-праці та взаємної поваги.

Починати роботу з означеного питання доцільно за трьома на-прямками: організація праці та відпочинку дитини в сім’ї; спіл-кування батьків з дітьми; спільна діяльність педагогів, батьків і дітей.

Організацію освіченості батьків з проблем імунопрофілакти-ки доцільно здійснювати через: батьківські збори, лекції, бесіди, дискусії, зустрічі за «круглим» столом, педагогічні практикуми-консультації, проведення вечорів запитань і відповідей, масових заходів спільно з педагогами і дітьми, перегляд та обговорення ві-деофільмів, телепередач, індивідуальних консультацій, зустрічей з лікарями, юристами, психологами, випуск бюлетенів, газет.

Для медико-педагогічного навчання батьків бажано підбирати теми занять з актуальних питань збереження та зміцнення здоров’я, організації сімейного виховання та формування навичок здорового способу життя у дітей та підлітків, висвітлювати питання впливу родинних традицій, способу життя на здоров’я дітей.

Батькам необхідно: дбати про загартування організму дити-ни; слідкувати за тим, щоб дитина не перегрівалася в теплу і не перемерзала в холодну пору року (одяг дітей повинен бути з на-туральних матеріалів — бавовни, вовни, хутра); забезпечити дітям регулярне гаряче харчування, щодня пити гарячий чай з лимоном, молоко, соки; слідкувати за гігієною — регулярно ми-тися в теплій воді з милом (дітям необхідно мати особистий руш-ник, чисті носові хусточки); проводити профілактику захворю-вань — збільшувати в раціоні харчування вживання фруктів, овочів (яблука, цитрусові, цибуля, часник, зелень), які містять велику кількість вітаміну С.

Для нормального росту та розвитку дитини батьки повинні слідкувати за унормованим вживанням: полівітамінів, що по-кращують обмін речовин в організмі; достатньої кількості води (за добу здорова людина повинна вживати біля 2–3-х літрів ріди-ни, враховуючи всі компоненти раціону), яка активізує обмін ре-човин і очищує організм від шлаків; вуглеводів (максимально об-межити вживання солодощів, картопляних, борошняних страв). Найпоширеніша причина порушення обміну речовин в організмі і є наслідком ожиріння, цукрового діабету, алергії, карієсу зубів.

Що ж потрібно нашим клітинам для того, щоб вони нормально росли, розвивалися, виконували свої функції? Організм люди-ни навіть під час сну виконує певну роботу (дихає, б’ється серце,

173

рухається кров) для цього йому необхідна енергія, яку постачає їжа.

Дуже важливо дотримуватися режиму харчування. Для учнів лі-карі пропонують чотирьохразове харчування, а при великих затратах енергії – п’ятиразове. Інтервали між споживанням їжі повинні бути не менше, ніж три години і не більше, ніж 4–4,5 години.

Найбільшу кількість їжі необхідно споживати під час обіду (40 %), менше за сніданком (30 %) і ще менше за вечерею (20 %). На другий сніданок чи полудень припадає 10 % добового раціону. Вечерю слід з’їдати не пізніше, ніж за 2 години до сну, щоб не по-рушити спокійний сон і не спричинити відкладання жиру.

Рекомендуємо провести з батьками бесіду «Що таке якісне харчування?» за таким планом:

чому дітям корисно вживати молочні продукти? Молоко та страви з нього мають багато сполук кальцію, які легко за-своюються і є основним мінеральним компонентом твердих тканин зубів і кісток, надають їм міцність та є джерелом жит-тєво необхідних білків;

для чого людині необхідні овочі та фрукти? Овочі та фрук-ти — депо різних мінералів, зокрема кальцію (особливо ка-пуста, сира чи відвар з неї), а також вітаміни, без яких жит-тєдіяльність організму неможлива;

чи можна їсти яйця в необмеженій кількості? Ні в якому разі. Хоч яйця — це сукупність всього, що потрібно для живого ор-ганізму, адже пташеня розвивається без доступу інших по-живних речовин, та складові яйця теж в надлишку приносять шкоду. Дорослому досить 1 яйце на день (або двох через день), краще варене, дитині — вдвічі менше;

чим шкідливі продукти з борошна? Борошно та картопля ба-гаті на крохмаль, який під впливом травних соків перетво-рюються в цукор. Перевантаження організму цукром веде до надмірного відкладання жиру, порушення функцій багатьох органів. Серед борошняних виробів треба надавати перевагу вівсяній та гречаній крупі.

Батьки мають усвідомити, що для зміцнення імунітету дітей

велике значення має фізична культура, відпочинок на свіжому повітрі (рухові вправи, прогулянки в парку, в лісі або біля річки).

Одним із способів підвищення імунітету є загартування ор-ганізму, зокрема загартування повітрям. Під впливом повітря рефлекторно звужуються та розширюються кровоносні судини, що має тренуючий вплив на механізм регуляції температури. Під впливом рухової активності підвищується тонус м’язів, витри-валість серцево-судинної системи, покращання кровопостачання

174

всіх органів і тканин, поліпшуються процеси травлення і обміну речовин.

Перед усім рекомендовано: влітку – турпоходи, взимку – ка-тання на ковзанах, лижах. Водні процедури у вигляді обтирань, обмивання, душу, купання. Купання у водоймах є найсприят-ливішим способом загартовування.

Доцільно нагадати батькам про те, що здавна люди жили у певній відповідності до вимог біоритмів не тільки тому, що користувалися часом відповідно до Сонця, але й тому, що знали з власного досвіду — найпродуктивніше працювати зранку. Рано лягали спати, рано просиналися і продуктивно працювали про-тягом дня. Навіть є таке прислів’я: «Хто рано встає, той скрізь поспіває». Після обіду відпочивали, щоб відновити сили до кінця трудового дня. Такі умови диктувала природа. Однак природні біоритми залишились такими ж, але в багатьох дорослих і дітей виробилася звичка пізно лягати спати і пізно вставати. Порушен-ня сну приводить до зниження працездатності організму. Тому насамперед, необхідно добре відпочивати, постійно дбати про ра-ціональний режим праці та відпочинку.

Значними навантаженнями на здоров’я дітей є тривалий за ча-сом перегляд телевізійних передач та захоплення комп’ютерними іграми. Дивитися телепередачі дітям потрібно не кожного дня і лише ті, які призначені для них. Тому що тривале зорове на-пруження, погане освітлення, недотримання правил збереження гарного зору – основні причини розвитку хвороб очей.

Одним із основних аспектів формування здорового організму дитини є гігієнічне навчання і виховання.

Система гігієнічного виховання учнів включає наступне: знайомство з основними гігієнічними вимогами та формуванням гігієнічних навичок відповідно до навчальної програми та в про-цесі позакласної роботи; гігієнічне виховання в сім’ї; формуван-ня в учнів розуміння необхідності здійснення найпростіших за-ходів щодо збереження власного здоров’я.

Варто було б згадати про епідемію грипу і про те, що на початку епідемії для підвищення несприйнятливості організму до захворю-вання здійснюється екстрена профілактика, до якої відноситься ви-користання таких препаратів: оксолінова мазь, мефеномінова кисло-та, лейкоцитарний інтерферон, протигрипозний імуноглобулін та ін.

Хворі діти, виявлені під час прийому, у колектив не допускаються, а того, хто захворів протягом дня, розміщують у ізоляторі до приходу батьків (у дитячих садках) чи до госпіталізації (у колективах інтер-натного типу). Персонал з ознаками гострої респіраторної інфекції до роботи в дитячі установи не допускається.

175

У період епідемії грипу припиняється відвідування дітей в ус-тановах інтернатного типу та обмежується або забороняється проведення масових заходів у закритих приміщеннях: дитячих ранків, кіносеансів, спортивних змагань, відвідин театру.

Вчитель повинен повідомити батьків про те, що для сезонної профілактики грипу використовують імунокорегуючі і загаль-нозміцнюючі препарати в осінньо-зимовий періоди та навесні. Вказана профілактика орієнтована в основному на корекцію імунного статусу. Для таких осіб рекомендується постійне про-ведення загальновідомого комплексу загартовуючих процедур, самомасажу, ранкової гімнастики.

Батьків необхідно інформувати про епідемію туберкульозу в Україні. Віками людство стикалося із туберкульозною інфек-цією, що знаходиться у навколишньому середовищі. Оскільки цей процес відбувався протягом багатьох поколінь, в організмі людини вироблялися механізми захисту від туберкульозу і тому людьми була успадкована стійкість до цього захворювання. Лі-карі займаються цим питанням і проводять щеплення проти туберкульозної інфекції, тобто готують організм до зустрічі зі збудником. Але коли порушується рівновага на користь збудни-ка і людина може захворіти, тоді імунна система пригнічується і розвивається імунна недостатність (імунодефіцит). Застудні за-хворювання, запалення верхніх дихальних шляхів, негігієнічні умови життя, нераціональне харчування, зловживання алкого-лем, наркотиками, тютюнокуріння значно послаблюють опір-ність організму. Будь-яка інфекція виснажує захисний потенціал людини і спричиняє імунну недостатність.

Організаторам медико-педагогічного навчання батьків з пи-тань імунопрофілактики та збереження здоров’я учнів варто оз-найомити батьків з такими основними питаннями щодо туберку-льозної інфекції.

Туберкульоз — це інфекційне захворювання, яке викликаєть-ся мікобактеріями туберкульозу (МБТ) — паличками Коха. Ту-беркульоз існує стільки, скільки існує людство та є найбільш не-безпечною і надзвичайно підступною інфекційною хворобою, яка й досі не переможена.

Захворювання виникає при порушенні імунітету. Це може статися внаслідок збільшення кількості збудника, коли людина перебуває в тісному спілкуванні з хворою людиною, що виділяє МБТ в довкілля. Зараження може також статись при догляді, тісному контакті із хворою твариною, птахами. В такому випад-ку навантаження на імунну систему може виявитися надмір-ним.

176

Завдяки тому, що інфекція легко передається повітряно-кра-пельним шляхом, ризик інфікування дуже великий. Краплин-ки мокротиння, які вміщують МБТ, виділяючись при розмові, кашлі, чханні, залишаються в повітрі до 1,5 години і можуть розповсюджуватися на відстань до 3-х метрів. Вони також осіда-ють на підлозі, одязі, стінах, меблях тощо, де МБТ зберігаються тривалий час, можуть попасти в легені здорової людини разом з повітрям та пилом.

Для своєчасного виявлення туберкульозу у дорослих та під-літків необхідно хоча б один раз у два роки, а краще — щорічно, враховуючи нинішню епідемію туберкульозу в Україні, проходи-ти профілактичне флюорографічне обстеження легенів.

Важливим елементом профілактики туберкульозу серед дітей

регулярне (щороку) профілактичне флюорографічне обстежен-ня всіх працівників пологових будинків, дитячих лікарень, ди-тячих дошкільних закладів, шкіл, шкіл-інтернатів тощо.

Нині найбільш відомою своєю фатальністю для імунітету

ВІЛ-інфекція/СНІД. Ось чому ВІЛ-інфіковані найчастіше по-мирають саме від туберкульозу.

Батькам необхідно наголосити на те, що починаючи важливу розмову з дитиною про СНІД/ВІЛ-інфекцію, необхідно врахову-вати багато аспектів, у тому числі вік дитини. У будь-якому ви-падку ця розмова повинна відбуватися тільки тоді, коли дитина до цього готова. Маленьких дітей варто знайомити з хворобою поступово, маленькими порціями інформації. Це можуть бути короткі прості відповіді на безліч неминуче виникаючих у дити-ни питань.

Старші діти вже можуть зрозуміти більше. Дуже важливо правильно побудувати процес подання інформації дитині та чес-но відповідати на її питання. Якщо дитина одержує неповну ін-формацію від своїх близьких, вона обов’язково одержить спотво-рену інформацію в іншому місці. При цьому виникає атмосфера недовіри, перебороти яку надзвичайно важко.

Доцільно обговорювати з батьками шляхи передачі ВІЛ-інфек-ції/СНІДу через: народження дитини від ВІЛ-інфікованої матері; годування немовляти груддю; переливання крові; спільне користу-вання голками та шприцами для ін’єкцій та голками для проко-лювання вух; статеві зносини без використання презервативів.

Особливе пригнічення імунітету відбувається при тривалому стресі, коли нервова система реагує виділенням різноманітних біологічно активних речовин (адреналіну, ендоморфінів), які стимулюють клітини, що здійснюють імунологічні реакції. При постійних стресах резервні можливості клітин імунного захисту

177

виснажуються і це приводить до їх функціональної неспромож-ності. Ось чому необхідно дбати про психічний розвиток дітей як в домашніх умовах так і в шкільному колективі.

Зауважимо, що імунітет послаблюють інфекційні хвороби, які передаються статевим шляхом (гонорея, сифіліс, трихоманоз, вірусний гепатит В). Профілактика ХПСШ — дотримання норм сексуальних стосунків.

Батькам необхідно добре пам’ятати, що найголовніше — зміц-нення імунітету дитини від дня її народження.

Сповідування принципів здорового способу життя, бажання жити у гармонії з людьми та навколишнім середовищем, уміння створювати собі та іншим гарний настрій, посміхатися і виявля-ти турботу про навколишніх — все разом буде чудовим профілак-тичним засобом від небезпечних хвороб.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо проведення уроку для учениць

6—9 класів загальноосвітніх навчальних закладів на тему«Гігієна дівчат в період статевого дозрівання»

За всіх часів, у всіх народів підростаючому поколінню пере-давалися знання про сім’ю, устрій родинного життя, виконан-ня подружніх стосунків і батьківських ролей. Адже з родини йде життя. Час доводить, що необхідно посилити увагу до ста-тевої освіти і виховання дітей та молоді. Не секрет, що статева просвіта дітей та юнацтва не отримує належного педагогічного спрямування, що випускники шкіл вступають у доросле життя здебільшого людьми неосвіченими в питаннях етики, фізіології та статевої гігієни. Статеве виховання має ряд важливих аспек-тів – морально-етичних, естетичних, гігієнічних тощо. Орієн-тація просвітницько-виховної роботи має бути спрямована на формування обізнаності з етичними, психологічними, гігієніч-ними, фізіологічними аспектами статевого життя, устрою в сім’ї тощо.

Урок «Гігієна дівчат в період статевого дозрівання» необхідно проводити окремо від хлопців, щоб забезпечити спокійну, відвер-ту атмосферу учениць з учителем та лікарем.

Вчителю та медичному працівнику у своєму виступі на уроці необхідно учням пригадати про те, що ми знаємо про стать і сек-

178

суальність, тому що в багатьох підлітків, та й у деяких дорослих, слово «сексуальність» викликає посмішку. Тому доцільно наго-лосити, що слово «секс» у перекладі з латинської мови означає «стать», а терміном «сексуальний» позначається все, що пов’язане із інтимними стосунками людей. Необхідно сказати, що фізичне і статеве дозрівання у дівчаток починається на рік–два раніше ніж

хлопчиків і проходить дуже швидко. Обов’язково вказати на вторинні статеві ознаки.

Було б доцільним розповісти дівчатам про те, що у період ста-тевого дозрівання з дівчинкою відбувається цілий ряд змін (як

функціонуванні статевих органів, так і в психічній сфері), які характеризують перетворення дівчинки у дівчину і майбутню матір. Ці зміни викликані дозріванням статевої системи – як внутрішніх, так і зовнішніх статевих органів. Необхідно роз-повісти про те, що гормональні зміни, які супроводжують статеве дозрівання, приводять до посилення сексуальних відчуттів.

Необхідно дати коротку інформацію про менструальний цикл, симптоми цього процесу. Дати більш розширену характеристи-ку засобам особистої гігієни (різним видам прокладок, особливо звернути увагу на недоліки тампонів). А також інформацію про необхідність чистоти статевих органів, натільної білизни та рук (особливий догляд за відрощеними нігтями).

Враховуючи те, що менструації у дівчаток наступають у 12–15 років і багато хто про це вже знає але повторення не буде зайвим. Необхідно звернути увагу на те, що після першої менструації кожна дівчинка має можливість до ранньої вагітності, тому основний наго-лос мусить бути зроблений на отримання знань з безпеки статевих стосунків та профілактику підліткової вагітності.

Доцільно дати основні аспекти гігієни в період менструального циклу, гігієну молочних залоз, а також наголосити, що в цей пе-ріод дівчинка не повинна піднімати важкі речі, не носити взуття на високих підборах, перервати заняття спортом, не переохолод-жуватися, а особливо не рекомендується купатися в річці, озері чи морі і приймати ванни. Вчителю і лікарю при проведенні уроку обов’язково врахувати вікові особливості дівчат.

Необхідно на уроці використовувати відеоматеріали, схеми, плакати та інше.

Мета: Ознайомити учениць із особливостями статевого дозрі-вання та основними принципами статевої гігієни.

Обладнання: відеофільм, таблиці, схеми, малюнки.

Тип уроку: комбінований.

Структура та методи уроку

1. Вступна частина (5 хв.).

179

Міні-лекція (10 хв.).

Демонстрація відео (5 хв.)

Робота в групах (10 хв.).

Діалог з ученицями (6 хв.).

Проведення тесту (7 хв.).

Домашнє завдання (2 хв).

Хід уроку

1. Вступна частина.

Вчитель: Сьогодні ви дівчатка, а ось мине швидко час і ви ста-нете жінками, дружинами та мамами. Через все життя ви повин-ні пронести не тільки чистоту в коханні, а й чистоту душі та тіла і залишитися ідеалом доброї господині для своєї сім’ї.

Хочеться поговорити з вами про гігієну дівчини. Пригадалися слова літнього чоловіка, який через усе життя проніс захоплен-ня від сусідської дівчинки, яка залишилась для нього символом чистоти та ніжності. Що ж так вразило його? Краса, модний одяг, чарівна посмішка, карі очі. Ось послухайте його слова, якими він характеризує її зовнішність: неземна хода, пишне розкішне волос-ся і цей чаруючий запах яблук. Якою ви уявили цю дівчинку?

(Обговорення)

(Його вразила природна краса, чистота та охайність).

В чому її загадковість? Відповідь дуже проста. Вона щодня доглядала волосся і протирала тіло соком яблука.

Хотілося, щоб цей символ чистоти ви пронесли через усе своє життя.

Гігієна — це така необхідність як повітря, вода, їжа. Знайомство з лікарем-консультантом. Лікар інформує учениць

про мету уроку. Тезово розповідає про що піде мова на уроці, за-вдяки якій компанії цей урок став можливим.

2. Міні-лекція (10 хв.)

Вчитель: Що повинна знати дівчинка?

період статевого дозрівання проходять глибокі зміни в ор-ганізмі.

Головним критерієм статевого дозрівання у дівчаток є менс-труація. Вона починається в 12–14 років. З її появою організм дівчинки виробляє зародкові клітини, при заплідненні яких може наступити вагітність.

дівчат перша менструація супроводжується незадовільним загальним станом організму, слабість, головний біль, відчуття тяжіння внизу живота, значною втратою крові. Іноді може бути незначне підвищення температури тіла, запаморочення голови. Але при доброму самопочутті необхідно вести звичайний спосіб життя, продовжувати займатися ранковою гімнастикою — не-

180

складними фізичними вправами. Не рекомендується в цей час кататися на лижах, велосипеді, купатися в річці, озері, морі, приймати ванни, загорати. Під час менструацій дівчинка повин-на оберігати себе, особливо ноги і нижню частину живота від пе-реохолодження. Щоб зменшити прилив крові до органів малого тазу, в цей період дівчина не повинна вживати гостру їжу (перець, гірчицю, хрін).

Особливо необхідно слідкувати за чистотою свого тіла, натіль-ної білизни та чистотою рук. При менструації не дозволяється ко-ристуватися ватою. Краще користуватися ватно-марлевими про-кладками або ж засобами особистої гігієни.

Лікар:

Історія прокладок.

Лікар робить екскурс в історію появи засобів гігієни для жі-нок. Розказує про їх види та про розвиток засобів особистої гігіє-ни. На прикладі прокладок «Libress» показує останні розробки в цій області.

Функціональне призначення прокладок.

Лікар-консультант розповідає про функціональне призначен-ня прокладок.

Опис видів засобів особистої гігієни.

Лікар-консультант перераховує всі існуючі в даний час засоби особистої гігієни з короткою характеристикою кожного засобу: чи корисно; чи зручно; чи не зашкодить. Акцентується увага на-скільки зручно, і з точки зору медицини, безпечно використову-вати в критичні дні прокладки «Libress».

Описання прокладок на кожен день.

Лікар-консультант розказує про прокладки на кожен день, про їх види, їх призначення. Акцентується увага наскільки зруч-но, і з точки зору медицини, безпечно використовувати проклад-ки «Libress» кожного дня.

Якісна різниця між прокладками та тампонами. Лікар-консультант інформує учениць про переваги і недоліки

тампонів. Чи корисні вони? Чим вони відрізняються від прокла-док? Кому і коли їх можна використовувати? Коротке описання видів тампонів.

Демонстрація відеофільму (5 хв.).

Робота в групах (5 хв.).

Поділити дівчаток на групи. Кожній групі дати завдання на-писати, як вони розуміють поняття «гігієна».

5. Діалог з ученицями (10 хв.)

181

Лікар-консультант відповідає на запитання учениць, які виник-ли у них в ході загальноосвітнього уроку. Задача лектора зав’язати дискусію з ученицями, в ході якої учениці повинні отримати від-повіді на запитання, які їх цікавлять. За результатами дискусії, повторюючи прослуханий матеріал, лектор разом з ученицями креслить на дошці порівняльну таблицю особистої гігієни.

Обговорюється що таке гігієна та яке її значення в нашому житті. Які види засобів особистої гігієни ви знаєте?

6. Проведення тесту (7 хв.)

Учнів розділити на групи, кожній групі дати картку із завдан-ням. Прочитайте і дайте відповідь. Як ти вважаєш яке тверджен-ня правильне, а яке хибне?

Чистити зуби не обов’язково після їжі.

Натільна білизна повинна бути чистою, випрасуваною з обох боків і міняти не обов’язково кожен день.

Носіння білизни обов’язкове.

Хвороби статевих органів можуть виникати тільки у дорослих.

Хвороби статевих органів можуть виникати від брудної бі-лизни, брудних рук та ранніх статевих стосунків.

Кожен день людина повинна мити свої статеві органи.

При менструації необхідно користуватися засобами особис-тої гігієни — це показник високої культури дівчини, жінки.

Різниці між прокладками та тампонами немає.

Руки мити потрібно 1 раз на день.

(Обговорення тестування). 7. Домашнє завдання (2 хв.)

Виписати, які гігієнічні процедури повинна виконувати дів-чина щодня.

ПРО ВПРОВАДЖЕННЯ КОМПЛЕКСНОЇ ПРОГРАМИ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ТА ПОЗАШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Методичний лист Міністерства освіти і науки України від 07.04.2004 року № 1/9-173

Національна доктрина розвитку освіти, затверджена Указом Президента від 17.04.02 р. № 347/2002, визначила стратегію, пріоритетні шляхи та напрями розвитку освітньої галузі. Нова

182

філософія освіти і виховання, закладена у Доктрині, поставила у центр навчально-виховної діяльності дитину з її потребами та інтересами, що сприяло активізації гуманістичних, духовно-мо-ральних та естетичних факторів.

Нові тенденції розвитку суспільства сприяли суттєвому онов-ленню змісту освіти, методик навчання і виховання, вдосконален-ню традиційних та розвитку інноваційних виховних технологій. Це вимагає переосмислення концептуальних засад художньо-ес-тетичного виховання учнівської молоді.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.99 р. № 1697 «Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового спо-собу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства» (пп. 35, 36) та Постанови Президії АПН України від 19.01.00 р. № 1-7/1-3 «Про хід виконання Заходів АПН України щодо науково-методичного забезпечення художньо-естетичного та морального виховання дітей і молоді» Інститутом проблем ви-ховання АПН України розроблено Концепцію художньо-естетич-ного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах (далі — Концепція) і Комплексну програму художньо-естетич-ного виховання у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах (далі — Комплексна програма), які затверджені спіль-ним наказом Міністерства освіти і науки України, Академії педа-гогічних наук України від 25.02.04 р. № 151/11.

Розробляючи ці документи, автори врахували різні підходи

погляди на проблему, найкращі традиційні та інноваційні тен-денції художньо-естетичної освіти, прогресивного вітчизняно-го та зарубіжного досвіду. Ґрунтовний аналіз існуючого досвіду підтвердив необхідність підвищення ролі та статусу дисциплін художньо-естетичного циклу, поширення міждисциплінарних зв’язків, вивчення різних видів і комплексу мистецтв. Тому особ-лива роль у Комплексній програмі відводиться саме мистецтву, яке розвиває емоційну сферу, художньо-образне мислення, твор-чий потенціал особистості, тобто формує людину не тільки інте-лектуально, а й духовно.

Актуальність розробки Концепції і Комплексної програми не викликає сумніву, адже стан вихованості дітей і молоді взагалі

рівень їх естетичної культури зокрема, мають тривожні тенден-ції, а вчителі не мають чіткої, науково обґрунтованої програми, яка б поєднувала навчальну і виховну роботу в галузі мистецької освіти. У пропонованій Комплексній програмі ці складові роз-глядаються цілісно, принципи інтеграції та варіативності є ін-новаційними з огляду на використання перерахованих авторами

183

складових: інваріантний і варіативний компоненти, позаурочна та позашкільна робота.

Фундаментом естетико-виховної системи у загальноосвітньо-му закладі звичайно є навчальна діяльність. Кожна навчальна дисципліна сприяє естетичному розвитку учня, і цю можливість необхідно використовувати на всіх уроках. Але визначальними залишаються уроки мистецтва, на яких закладаються основи життєдіяльності через зацікавленість мистецтвом.

В сучасних умовах більш цілісного підходу набуває художньо-естетичне виховання завдяки інтегрованим курсам: «Мистецтво» (спрямовується на формування світоглядно-виховної орієнтації); «Художня культура» (направлений на засвоєння учнями цілісної картини художнього образу світу); «Естетична культура» (вико-нує роль заключного, узагальнюючого при вивченні предметів художньо-естетичного циклу і сприяє підвищенню гуманітарно-го культуротворчого потенціалу особистості).

З метою формування духовної культури учнів, крім отримання ними системи знань і вмінь, необхідно активно включати у нав-чально-виховний процес художню діяльність, яка допомагає роз-вивати емоційну сферу дитини, виховувати ціннісне ставлення до мистецтва, традицій, звичаїв українського народу, його куль-тури. Особливого значення ця діяльність набуває у позаурочний час, неформальний характер якої потребує і неформальних ме-тодів впливу, пошуку нових формуючих ситуацій. Для цього слід використовувати методи, що базуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самовдосконалення, сприяють форму-ванню ініціативи та розвитку творчості дітей на основі можли-востей мистецтва.

Художньо-естетичне виховання у позашкільних навчальних закладах є складовою безперервної художньо-естетичної освіти. Тут є значно більше можливостей для створення сприятливих умов соціалізації дітей та учнівської молоді, оволодіння гуманіс-тичними цінностями і входження у сферу культури.

І позаурочна робота, і позашкільна діяльність повинні спря-мовуватись на формування у вихованців потреби до спілкування з мистецтвом, створення художніх цінностей, поєднувати худож-ньо-естетичне і моральне виховання, особистісний та світогляд-ний розвиток молодої людини. При цьому необхідно враховува-ти значущість соціокультурного середовища на основі вивчення потреб і запитів дітей, молоді. Не менш важливими факторами є створення якісного художньо-естетичного середовища (естетика шкільних приміщень, подвір’я, навчальної та суспільної праці, культура спілкування і поведінки тощо), активне використання

184

етнокраєзнавчих підходів (зв’язок з історією, побутом, природою рідного краю, національними звичаями і традиціями тощо).

Важливим аспектом виховної діяльності є задоволення осо-бистісних дозвіллєвих інтересів дітей і молоді. З цією метою слід продовжити пошук нових моделей індивідуального розвитку дитини, запроваджувати інноваційні технології (саморозвитку, організації колективних творчих справ, розв’язання творчих за-вдань тощо), використовувати різні форми занять (гра, змагання, екскурсія, зустріч, презентація та інші).

На жаль, значна частина сучасної молоді має спрощені інте-реси і запити у дозвіллєво-розважальній діяльності. Тому слід приділяти значну увагу організації змістовного дозвілля, форму-ванню комунікативної культури, для чого враховувати естетичні інтереси і смаки учнів, щоб успішно їх скеровувати, використо-вувати цікаві традиційні і нові нестандартні форми спілкування за допомогою мистецтва (мистецькі ігри, театралізовані вистави, різноманітні шоу тощо.)

На сучасному етапі зростає роль новітніх інформаційних тех-нологій. Особливу роль тут відіграють засоби масової інформа-ції (радіо, телебачення, аудіо-, відеозаписи). Потужний вплив на дітей і молодь здійснює телебачення, яке є найбільш доступним для учнів усіх вікових груп. На жаль, в останнє десятиріччя цей вплив має негативний, шкідливий для психіки дитини характер, що спонукає її до негативних проявів у стосунках з однолітками, старшими людьми, до неадекватної поведінки в суспільстві. Це програми і фільми (в основному іноземного виробництва) низь-кого художньо-естетичного та ідейного рівня не сприяють пат-ріотичному, духовному, морально-етичному вихованню взагалі і, зокрема, підвищенню загального культурного рівня молодої людини, формуванню естетичних смаків.

Винятково важливого значення у формуванні естетичних смаків учнів, вихованців, слухачів має родинно-сімейне вихо-вання. Тому так важливо забезпечити організаційно-педагогічні умови для залучення до естетико-виховного процесу батьків, зо-середивши першочергову увагу на цій проблемі.

Про деякі шляхи вирішення проблеми формування естетично-го смаку у дітей та молоді йдеться у методичних рекомендаціях «Формування естетичного смаку учнів засобами телебачення і радіо» (автори Масол Л.Д., Миропольська Н.Є., Онищенко О.І., Юцевич Ю.Є.). Вони надруковані у газеті «Шкільний світ», № 38— 39, жовтень 2003 р. Авторами зроблено аналіз інтенсивного впли-ву телеінформації на дітей шкільного віку, викладено результати досліджень з проблеми телевізійних пріоритетів молоді (фільми,

185

програми, телеведучі, яким, здебільшого, надає перевагу уч-нівська молодь). А найголовніше — це запропонована для педаго-гічних працівників система практичних засобів щодо вирішення вищезазначеної проблеми та технології надання учням методич-ної допомоги.

Процеси оновлення художньо-естетичної освіти відбуваються у навчальних закладах з поглибленим вивченням музики, обра-зотворчого мистецтва, у школах гуманітарно-художнього спря-мування. Тут збільшено кількість годин на уроки музики, образо-творчого мистецтва; хореографія викладається як самостійний предмет; практикуються елементи театрального мистецтва; викладаються інтегровані курси «Історія мистецтв», «Україн-ська художня культура» та ін.

З метою підтримки, розвитку цих процесів, наукової та ме-тодичної експертизи цих напрацювань Академія педагогічних наук України, Науково-методичний центр середньої освіти нада-ють науково-методичну та організаційно-координаційну допомо-гу закладам, яким надано статус експериментальних навчальних закладів всеукраїнського рівня та затверджено тематику науко-во-дослідної та експериментальної роботи: «Розробка моделі гу-манітарної школи художньо-естетичного спрямування» (школа - комплекс естетичного навчання і виховання № 9 м. Запоріжжя); «Реалізація культурологічної моделі загальноосвітнього навчаль-ного закладу» (авторський навчально-виховний комплекс № 2 м. Ужгорода); «Розвиток художньо-творчого мислення особистості на основі синтезу наук, філософії, мистецтва» (середня спеціальна загальноосвітня школа мистецтв і прикладних ремесел м. Мико-лаєва, яка отримала статус «Академія дитячої творчості»).

У цих закладах напрацьовано досвід художньо-естетично-го виховання. Проводячи педагогічні пошуки, експерименти, розробляючи інноваційні технології навчання і виховання, педа-гогічні колективи навчальних закладів розбудовують якісно нові моделі гуманітарних шкіл естетичного спрямування.

Оптимальних позитивних результатів можна досягти при поєднанні навчальної діяльності, позакласної та позашкільної роботи з естетичного виховання та скоординованості дій цих за-кладів з роботою місцевих закладів культури. Тому так важливо налагоджувати взаємозв’язки між закладами освіти і культури.

Відповідно до Концепції профільного навчання щодо організа-ції навчального процесу в загальноосвітніх навчальних закладах Типовий навчальний план старшої школи реалізує зміст освіти залежно від обраного профілю навчання. Кожен з профілів перед-бачає вивчення предметів на одному із трьох рівнів. У профіль-

186

ному рівні зміст поглибленого вивчення відповідних предметів орієнтовано на майбутню професію. У зв’язку з цим, особливо-го значення набуває співпраця загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів у частині використання навчальної бази ос-танніх для профільного навчання.

Однією із умов успішної реалізації художньо-естетичного вихо-вання є належне навчально-методичне забезпечення педагогічного процесу. Сьогодні початкова школа повністю забезпечена програма-ми, підручниками, навчальними та навчально-методичними посіб-никами. З метою вирішення цієї проблеми для основної та старшої школи наказом Міністерства освіти і науки України від 03.02.04 р. № 88 оголошено Всеукраїнський конкурс навчальних програм та підручників для 5—12 класів відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти.

У позашкільній освіті процес навчально-методичного забезпечен-ня діяльності гуртків, шкіл, центрів, закладів художньо-естетич-ного спрямування знаходиться на етапі систематизації: проходять апробацію примірні навчальні плани; проводиться Всеукраїнсь-кий конкурс на кращу науково-методичну розробку з питань поза-шкільної освіти, на який надійшло понад 400 програм, з них близь-ко двохсот — художньо-естетичного спрямування.

Для забезпечення оновлення процесу естетичного вихован-ня, впровадження Комплексної програми художньо-естетичного виховання необхідно виконати великий обсяг роботи, вирішити ряд організаційних, педагогічних та методичних питань. Мініс-терству освіти Автономної Республіки Крим, управлінням освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських держав-них адміністрацій необхідно довести інформацію про затверд-ження Концепції і Комплексної програми до всіх педагогічних працівників свого регіону з метою осмислення та створення на їх основі регіональних програм, які враховують етнокультурні особливості, запити учнів і батьків.

На засіданнях районних методичних об’єднань, при прове-денні курсів підвищення кваліфікації обласними інститутами післядипломної педагогічної освіти необхідно приділити увагу більш глибокому вивченню вищезазначених документів з вчи-телями дисциплін художньо-естетичного циклу для подальшої реалізації їх у навчально-виховному процесі.

Директорам позашкільних навчальних закладів разом зі своїми педагогічними колективами слід виробити стратегію дій для ство-рення сприятливих умов щодо забезпечення гармонійного розвитку дітей та молоді відповідно до мети і завдань художньо-естетичного виховання, визначених у Концепції та Комплексній програмі.

187

Завдання художньо-творчої діяльності можуть бути реалізо-вані при наявності необхідної матеріальної бази, за допомогою якої безпосередньо відбувається навчально-виховний процес. Місцевим органам управління освітою, керівникам загальноос-вітніх і позашкільних навчальних закладів слід звернути увагу на модернізацію технічних можливостей закладів.

Перед освітянами стоїть відповідальне завдання: виховати особистість естетично зрілу, із сформованими естетичними сма-ками, позитивним відношенням до мистецтва, природи, праці, поведінки і взагалі до краси життя.

Заступник міністра Т. М. Десятов

ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ З ФОРМУВАННЯ

ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ НА ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ У ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ

Наказ Міністерства освіти і науки України

від 21 липня 2004 року № 605

На виконання п. 9 спільного наказу Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.03 № 491/236 «Про підсумки проведення Всеукраїнського конкурсу-захисту сучасної моделі навчального закладу — Шко-ли сприяння здоров’ю» у 2002—2003 навчальному році була ство-рена робоча група з розробки проекту Концепції формування по-зитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді (розпорядження МОН від 17.11.03 р. № 168-р).

Проект Концепції публікувався у газеті «Шкільний світ». Ро-бочою групою проведено «Круглі столи» за участю науково-педа-гогічних працівників Донецької, Житомирської, Одеської, Тер-нопільської областей та м. Києва.

Рішенням Вченої ради Інституту проблем виховання Академії педагогічних наук України, відповідно до результатів наукової експертизи, рекомендовано затвердити Концепцію (витяг із про-токолу № 3 від 24 березня 2004 року додається).

Наказую:

1. Затвердити Концепцію формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді (додається).

188

Міністру освіти і науки Автономної Республіки Крим, на-чальникам управлінь освіти і науки обласних, Київської та Се-вастопольської міських державних адміністрацій на серпневих конференціях педагогічних працівників у 2004 році провести обговорення та розробити заходи щодо впровадження Концепції

діяльність навчальних закладів.

Керівникам навчальних закладів системи освіти України запроваджувати науково-методологічні засади Концепції під час організації навчально-виховного процесу.

Академії педагогічних наук України (Мадзігон В. М.), ди-ректорам Науково-методичного центру середньої освіти (Зава-левській Ю. І.), Науково-методичного центру професійно-тех-нічної освіти (Паржницький В. В.), Науково-методичного центру вищої освіти (Левківській К. М.) до 01.12.04 р. розробити плани науково-методичного забезпечення впровадження Концепції на 2005–2010 роки.

Щорічно до 1 січня, починаючи з 2005 року, інформувати міністерство про стан провадження Концепції.

Контроль за виконанням наказу покласти на заступників міністра Огнев’юка В. О., Десятова Т. М., Степка М. Ф.

Міністр В. Г. Кремень

КОНЦЕПЦІЯ ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ НА ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ

І. Стан здоров’я дітей та молоді в Україні

Конституція України визнає життя і здоров’я людини най-вищими соціальними цінностями. Згідно з Основним Законом, держава несе відповідальність перед людиною за свою діяльність і зобов’язана вирішувати завдання виховання здорового поколін-ня, від чого значною мірою залежить соціально-економічний роз-виток країни і суспільства в цілому.

В 1991 році в Україні набула чинності Конвенція ООН про пра-ва дитини. Виконання її умов, а також положень Всесвітньої де-кларації про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей вимагає від Української держави, всього суспільства цілеспрямо-ваних дій щодо створення сприятливих умов для життя дітей та молоді, оскільки стан фізичного, психічного, соціального і духов-ного здоров’я підростаючого покоління є інтегральним показни-

189

ком суспільного розвитку, дієвим чинником впливу на економіч-ний, культурний, оборонний потенціал країни.

З метою поліпшення здоров’я населення в Україні здійснено відповідні практичні кроки: прийнято ряд законів і підзакон-них актів щодо запобігання поширенню інфекційних хвороб, порядку правового регулювання питань, пов’язаних із поширен-ням СНІДу; організовано Центр планування сім’ї при Інституті педіатрії, акушерства і гінекології АМН України, 45 обласних, міських центрів планування сім’ї, що забезпечують доступність медичних послуг, спрямованих на збереження репродуктивного здоров’я, в першу чергу, дітей та молоді. Особливою увагою ото-чено потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи; розви-вається мережа соціальних служб для молоді, збільшується обсяг та різноманітність соціальних послуг для них, створюються нові типи спеціалізованих соціальних служб: консультативні пунк-ти, кризові стаціонари, школи батьківської підтримки тощо.

Незважаючи на це, серед молоді продовжують поширювати-ся такі шкідливі явища як куріння, наркоманія, зловживання алкоголем, що відбуваються на фоні надмірного психоемоційно-го навантаження, безладних статевих стосунків, неправильного харчування, гіподинамії та інших складових нездорового спосо-бу життя.

Так, за даними Міністерства охорони здоров’я України в остан-ні десять років зареєстровано підвищення рівня захворюваності й поширення серед молоді хвороб крові та кровотворних органів, новоутворення, сечостатевої та кістково-м’язової систем та кро-вообігу; почастішали ускладнення вагітності, пологів і післяпо-логового періоду, вроджені вади розвитку. Залишається високим рівень захворювань, що передаються статевим шляхом.

Соціально небезпечною проблемою став для країни СНІД (ВІЛ-інфекція): за темпами розвитку цієї епідемії Україна посідає одне з перших місць у світі. Переважна більшість ВІЛ-інфікованих наркоманів (70 %) — особи віком від 15 до 30 років; спостерігаєть-ся зростання ВІЛ-інфекції серед наркоманів-підлітків і дітей.

В Україні відзначається щорічне погіршення психічного здоров’я підлітків, в першу чергу внаслідок вживання алкогольних напоїв, наркотичних та інших психотропних речовин.

Низький рівень здоров’я молодих людей, що призиваються на службу до Збройних Сил України, є свідченням негативних тен-денцій у ставленні молоді до власного здоров’я: придатними до військової служби визнаються 74—76% юнаків, а кількість тих, хто отримує відстрочку за станом здоров’я, постійно збільшу-ється.

190

Окрім того, низький стан здоров’я молоді спричиняється падінням моральних устоїв, значним соціальним розшаруван-ням населення, складною криміногенною ситуацією, комерціалі-зацією статевих стосунків, раннім початком статевого життя, на що також негативно впливає інформаційний простір, який оби-рають молоді люди у своїй дозвіллєвій сфері.

Школа, трудові колективи, сім’я — найефективніші інститу-ції формування здорового способу життя та культури здоров’я — недостатньо використовують свої можливості через брак досвіду та відповідних, належно забезпечених виховних технологій.

ІІ. Методологічні засади, підходи, принципи, критерії формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді

Методологічною основою формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді є гуманістичний під-хід, сутність якого полягає у створенні сприятливої ситуації для їх готовності до сприйняття й адекватного реагування на виховні дії шкільного та соціального середовища.

Рівень цієї готовності характеризується здатністю дітей та молоді перетворювати зовнішні вимоги на внутрішні спонуки, мотиви поведінки з пробудженням їх самосвідомості і відпові-дальності за власну культуру.

Поняття «здоровий спосіб життя» розглядається у співвідношен-нях тріади: здоров’я — здоровий спосіб життя — культура здоров’я.

Здоров’я за визначенням ВООЗ — це стан повного фізичного, душевного (духовного) та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороби чи фізичних вад. Тому здоров’я розглядаєть-ся не лише як ресурс, а як мета життя. За Національною програ-мою «Діти України» визначено чотири аспекти здоров’я: фізичне, психічне, духовне, соціальне.

Поняття «здоров’я» нерозривно пов’язане із поняттям «здоро-вий спосіб життя» як сценарій життєдіяльності, спрямованої на збереження та покращення здоров’я дітей.

Результатом сформованості здорового способу життя є культу-ра здоров’я як інтегративна якість особистості і показник вихо-ваності, що забезпечує певний рівень знань, умінь і навичок фор-мування, відтворення та зміцнення здоров’я і характеризується високим рівнем культури поведінки стосовно власного здоров’я та здоров’я оточуючих.

Методологічним підґрунтям Концепції є діяльнісний і систем-ний підходи до формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя.

191

Діяльнісний підхід вимагає культивування дієвої позиції осо-бистості з метою власного становлення й розвитку її морального і духовного самовдосконалення.

Системний підхід передбачає цілісність у практичній діяль-ності, що спрямована на комплексну реалізацію здорового спо-собу життя.

Базовими принципами формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя дітей та молоді є:

принцип науковості і доступності знань, адаптація відповід-них знань для усіх ланок освіти з врахуванням особливостей різних вікових категорій; взаємозв’язок науки про здоров’я з практичним досвідом;

принцип системності і наскрізності означає, що процес фор-мування здоров’я людини, природних і соціальних умов його збереження і зміцнення організується як системний педаго-гічний процес, у логічному зв’язку всіх його етапів; спрямо-вується на гармонійний і різнобічний розвиток особистості;

принцип неперервності та практичної цілеспрямованості

передбачає наступність у реалізації напрямів та етапів цієї роботи на різних освітніх рівнях; охоплює всі сфери жит-тєдіяльності дітей та учнівської молоді; здійснюється у різ-них соціальних інститутах, у навчальній і позакласній вихов-ній роботі;

принцип інтегративності передбачає синтез теоретичних, ем-піричних і практичних знань в цілісній картині про здоров’я та здоровий спосіб життя;

принцип відкритості передбачає синтез теоретичних, емпі-ричних і практичних знань у цілісній картині про здоров’я та здоровий спосіб життя;

принцип плюралізму уможливлює варіативність авторських проектів, планів і програм на основі інваріантного рівня знань для різних, відносно самостійних типів навчальних закладів із врахуванням потреб, інтересів і нахилів усіх суб’єктів нав-чально-виховного процесу (учнів, студентів, вихователів, вчителів, викладачів, батьків);

принцип превентивності означає, що виховні впливи держа-ви, всіх виховних інститутів, на основі врахування інтересів особистості та суспільства, спрямовуються на профілактику негативних проявів поведінки дітей та учнівської молоді, на допомогу та їх захист, вироблення неприйняття до негативних впливів соціального оточення. За таких умов забезпечувати-меться система заходів економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, інформаційно-освітнього

192

характеру, спрямованих на формування позитивних соціаль-них настанов, запобігання вживанню наркотичних речовин, різних проявів деструктивної поведінки, відвернення суїцидів та формування навичок безпечних статевих стосунків;

принцип гуманізму передбачає орієнтацію на підростаючу особистість як вищу цінність, врахування її вікових та індиві-дуальних особливостей, задоволення фундаментальних по-треб вихованця (у розумінні, пізнанні, прийнятті, справедли-вому ставленні до неї); вироблення індивідуальної програми її розвитку; стимулювання розвитку в особистості свідомого ставлення до своєї поведінки, діяльності, життєвих виборів;

принцип цілеспрямованості, який утверджує спрямованість на досягнення основної мети – підвищення ефективності фун-кціонування власного організму і свідомого позитивного став-лення до нього.

Критеріями формування позитивної мотивації на здоровий

спосіб життя у дітей та молоді можна вважати:

на рівні фізичного здоров’я: прагнення до фізичної доско-налості, ставлення до власного здоров’я як до найвищої со-ціальної цінності, фізична розвиненість, загальна фізична працездатність, загартованість організму, дотримання ра-ціонального режиму дня, виконання вимог особистої гігієни, правильне харчування;

на рівні психічного здоров’я (психологічного комфорту): від-повідність пізнавальної діяльності календарному віку, розви-неність довільних психічних процесів, наявність саморегуля-ції, адекватна самооцінка, відсутність акцентуацій характеру та шкідливих поведінкових звичок;

на рівні духовного здоров’я: узгодженість загальнолюдських та національних морально-духовних цінностей, наявність позитивного ідеалу, працелюбність, відчуття прекрасного у житті, в природі, у мистецтві;

на рівні соціального здоров’я (соціального благополуччя):

сформована громадянська відповідальність за наслідки не-

здорового способу життя, позитивно спрямована комуніка-тивність, доброзичливість у ставленні до людини, здатність до самоактуалізації, саморегуляції, самовиховання.

Формування здорового способу життя, культури здоров’я, підвищення їх виховних можливостей потребує максимальної уваги до мотиваційної сфери дітей та молоді у прагненні бути здо-ровими. Мотивація на здоровий спосіб життя – це система цінніс-них орієнтацій, внутрішніх спонук до збереження, відновлення і зміцнення здоров’я.

193

ІІІ. Суб’єкти спільної діяльності та цільові групи з формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді

Суб’єктами спільної діяльності з формування позитивної мо-тивації на здоровий спосіб життя є:

управління (відділи) освіти і науки, охорони здоров’я облас-них (міських, районних, районних у місті) державних ад-міністрацій;

органи місцевого самоврядування та самоорганізації населен-ня, батьківська громада;

науково-дослідні інститути АПН України та АМН України, навчальні заклади різних типів та рівнів акредитації, від-повідні медичні установи, обласні інститути післядипломної педагогічної освіти; дитячі та молодіжні громадські організа-ції, благодійні фонди, соціальні служби для молоді;

засоби масової інформації та інші.

Основним завданням суб’єктів спільної діяльності з форму-

вання позитивної мотивації на здоровий спосіб життя є консолі-дація зусиль щодо здійснення державної політики у сфері охо-рони здоров’я, спрямованої на забезпечення прав громадян на якісну і доступну медико-санітарну допомогу та створення умов для формування здорового способу життя.

В основу виконання цього завдання покладено міжгалузевий комплексний підхід у діяльності держави, всіх її інституцій до збереження та зміцнення здоров’я кожного громадянина, неза-лежно від віку.

У рамках Концепції доцільно виділити такі цільові групи: діти дошкільного віку; учні загальноосвітніх та вихованці по-зашкільних навчальних закладів; учнівська та студентська молодь; вихователі дошкільних навчальних закладів; вчителі, класні керівники, вихователі груп продовженого дня та шкіл-ін-тернатів, шкільні психологи, соціальні педагоги; викладачі ви-щих навчальних закладів усіх типів та рівнів акредитації, кура-тори, соціальні психологи; батьківська громадськість.

ІV. Мета, стратегії та завдання Концепції формування

позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у молоді Метою Концепції є створення умов для зміцнення фізичного,

духовного здоров’я, психологічного комфорту та соціального бла-гополуччя дітей і молоді шляхом визначення пріоритету здорово-го способу життя як основного чинника збереження та зміцнення здоров’я, утвердження свідомого ставлення та громадянської від-повідальності за власне здоров’я.

194

Стратегії Концепції:

надання пріоритетності проблемі формування здорового спо-собу життя дітей і молоді в усіх ланках освіти;

гуманізація та демократизація відносин учасників навчаль-но-виховного процесу, забезпечення у навчальних закладах сприятливого психологічного мікроклімату та відповідного інформаційно-предметного середовища;

розширення Національної мережі шкіл сприяння здоров’ю, впровадження їх досвіду в практику роботи дошкільних, за-гальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих навчальних закладів;

залучення учнівської та студентської молоді до активної участі у просвітницькій та волонтерській роботі з пропаганди здорового способу життя в середовищі однолітків;

підтримка, розвиток національних та родинно-сімейних тра-дицій здорового способу життя та виховання здорової дитини; широке залучення батьків до цього процесу;

послідовне формування культури здоров’я педагогів як необ-хідної умови розвитку позитивної мотивації в учнів та студен-тів на здоровий спосіб життя.

Концепція спрямована на виконання таких завдань:

створення у навчальних закладах усіх типів та рівнів акреди-тації цілісної системи формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя;

розробка і впровадження в практику роботи навчальних за-кладів сучасного моніторингу діагностики і корекції стану здоров’я дітей і молоді;

впровадження у навчально-виховний процес особистісно зорієнтованого підходу формування в учнів і студентів на-вичок здорового способу життя, вміння приймати оптималь-ні рішення щодо збереження і зміцнення власного здоров’я у різних життєвих ситуаціях, в тому числі, екстремальних;

удосконалення форм і методів формування здорового способу життя;

формування в учнів та студентів негативного ставлення до шкідливих поведінкових звичок, посилення ефективності ме-ханізмів подолання залежності від них;

забезпечення якісної підготовки і перепідготовки педагогіч-них кадрів, здатних формувати у дітей та молоді позитивну мотивацію на здоровий спосіб життя;

визначення пріоритету у роботі з батьками і громадськістю формування позитивної мотивації на здоровий спосіб жит-тя.

195